Рішення № 109530447, 28.02.2023, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/11978/22

н/п 2/522/656/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

28.02.2023 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Шестакової Я.В.

за участю секретаря Багнюк А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одеса в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товарна біржа «Центральна Одеська біржа» про визнання договору дійсним, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач в вересні 2022 року звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просять визнати дійсним договір купівлі-продажувід 04.11.1997 року укладений між позивачаем та відповідачем та посвідчений Товарною біржою «Центральна Одеська біржа», та зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН» яким здійснено купівлю-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що 04.11.1997 року між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу №3720 вищезазначеної квартири. 02.12.1997 року квартира була зареєстрована в КП «ОМБТІ та РОН». Зазначену квартиру позивач придбала у ОСОБА_2 від імені якого діяла представник ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Гашовой В.В. від 28.10.1997 року за реєстровим №3320. Таким чином договір укладено від імені особи, яка не є членом товарної біржі, а отже договір купівлі-продажу не відповідає вимогам, зо встановлені чинним законодавством. Але сторони виконали всі умови договору, але у нотаріальному порядку його зареєстровано не було.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29.09.2022 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02.11.2022 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, за наявними у справі доказами.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися повторно, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, зокрема шляхом направлення судових повісток про виклик за відомим суду зареєстрованим у встановленому законом порядком місцем їх проживання. Процесуальним правом надати відзив на позов або письмові пояснення по суті предмету спору не скористалися. Документів, що підтверджують поважність причин їх відсутності суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

У зв`язку із зазначеним, суд, згідно вимогам ч. 4 ст.223 та ст. ст. 280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи.

За приписами ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Матеріалами справи встановлено, що згідно договору купівлі-продажу № 3720, посвідченого Товарною біржою «Центральна Одеська біржа» від 04.11.1997 року ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_3 , яка діяла на підставі довіреності від імені ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджено копією договору купівлі-продажу.

Квартира належала продавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого УЖКХ Одеської міської ради 05.04.1997 року, зареєстрованого МБТІ м.Одеса.

Відповідно до технічного паспорту ОМБТІ №2308.013, квартира АДРЕСА_1 , зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору №3720 купівлі-продажу нерухомого майна від 04.11.1997 року зареєстрований на Товарній біржі «ЦОБН».

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що сторонами при укладенні договору було досягнуто згоди за усіма істотними умовами договору, продаж квартири вчинено за 11 000 грн., які продавець отримав, відбулася передача майна і позивач, фактично вступила у володіння придбаною квартирою.

Факт здійснення сторонами своїх обов`язків за договором (виконання договору) підтверджується самою письмовою угодою та відповідною реєстрацією.

Відповідно дост.5 ЦК Українидо застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Пунктом 2Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 р. регламентовано, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Договір купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 яка діяла від імені та на підставі довіреності ОСОБА_2 був укладений 04.11.1997 року, тому на спірні правовідносини поширюється дія нормЦК УРСР(1963 року).

Згідно зістаттею 224 ЦК України(в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором (стаття 128 ЦК України(у редакції 1963 року).

Відповідно до частини першої статті45, статті47 ЦК України(у редакції 1963 року) недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частина 2статті 48 цього Кодексу.

Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Статтею 227 ЦК України(в редакції 1963 року) передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

При укладанні договору купівлі-продажу сторони керувались ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 року № 1956-ХІІ, відповідно до якої, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Саме тому вважали, що договір купівлі-продажу нерухомого майна укладено згідно вимог чинного на той час законодавства.

Відповідно до частини другоїстатті 47 ЦК України(в редакції 1963 року), якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Крім того, за змістом статей128,153 ЦК України(в редакції 1963 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно достатті 15 Закону України «Про товарну біржу»не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.

Реєстрація в бюро технічної інвентаризації за позивачем права власності на квартиру на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржою, а не нотаріусом, станом на 02.12.1997 року не суперечила чинному законодавству.

З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням наст. 15 Закону України "Про товарну біржу", є підстави для визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна № 3720 від 04.11.1997 року, оформленого в товарній біржі дійсним.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що норми ч.2ст.220 ЦК України не застосовуються до правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації. Наразі правочини, щодо купівлі-продажу нерухомості, підлягають державній реєстрації. Не зважаючи на це застереження, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки норми про державну реєстрацію правочинів, щодо відчуження нерухомості, введені в дію ЦК України 2003 року. На час укладення спірної угоди, вимоги щодо реєстрації правочинів не були чинними. На той час діяли норми, які передбачали тільки реєстрацію нерухомого майна. Як вбачається з матеріалів справи вимоги щодо реєстрації нерухомого майна позивачем на момент укладання спірної угоди виконано.

Відповідно до абз. 3 та 4 п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при розгляді таких справ суди повинні з`ясувати, чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Здійснивши державну реєстрацію у ОМБТІ за реєстровим № 2308.013 права власності за позивачами, держава цим самим визнала їх право власності на квартиру АДРЕСА_1 як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.

З огляду на вищевикладене ,вбачається, щосторони виконали умови договору купівлі-продажу, договір відповідно до частини 2 статті 227ЦК УРСР був зареєстрований у ОМБТІ у передбаченому законом порядку, угода з підстав недотримання нотаріальної форми судом не визнавалася недійсною, сторонами досягнуто згоди зі всіх його істотних умов, таким чином ОСОБА_1 набула право власності на квартиру і правомірно володіє нею до теперішнього часу, тому, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення з метою розпорядження позивачем належним їй майном.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням наст. 15 Закону України "Про товарну біржу", є підстави для визнання договору купівлі-продажу, оформленого на Одеській новій біржі дійсним.

Отже, оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна від 04.11.1997 року було оформлено за існуючим в той час порядком, а також мала місце конкуренція норм права, можна зробити висновок, що всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, усі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі - продажу квартири, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволенній чинним законодавством України в 2000 році, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12,19,43,49,81,133,141,247, 258, 259, 263-265, 274-284, 354 ЦПК України, ст.ст.209,220, 650, 656, 657 ЦК України, ст.ст.47,227 ЦК УРСРв редакції 1963 року,ст.15 ЗУ «Про товарну біржу»суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товарна біржа «Центральна Одеська біржа» про визнання договору дійсним задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу від 04.11.1997 року № 3720 квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - дійсним.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача , поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 28.02.2023 року

Суддя Я.В.Шестакова