Рішення № 109530439, 06.03.2023, Приморський районний суд м. Одеси

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2023

м. Одеса

Справа № 522/11674/22

Провадження № 2-а/522/316/22

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Ярема Х.С.

при секретарі судового засідання - Кніш Д.А.

представника позивача Сендик О.О.

представника відповідача Саркісян А.Р.

розглянув у судовому засіданні справу

за позовом громадянина Грузії ОСОБА_1

до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області

про визнання протиправною та скасування постанови, закриття провадження у справі, про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження.

ВСТАНОВИВ:

1.05.09.2022 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області.

2.Позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 398 від 10.06.2022 про примусове повернення іноземця в країну походження;

-скасувати постанову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про накладення адміністративного стягнення № 008337 від 10.06.2022 та закрити провадження у справі.

3.08.09.2022 поновлено строк звернення до суду та відкрито провадження у справі.

4.14.09.2022 відповідач подав відзив на позов.

5. ОСОБА_1 позов подає з тих підстав, що рішення від 10.06.2022 про його примусове повернення є протиправним. Так, 02.02.2022 він легально прибув в Україну. 23.02.2022 уклав шлюб з громадянкою України (з якою познайомився раніше та у зв`язку з цим раніше також приїжджав). Знаючи, що він укладатиме шлюб та з метою легалізації свого становища в Україні внаслідок створення сім`ї, засобами електронного зв`язку (як це передбачено) сформував заяву-звернення до міграційної служби для подання документів на продовження строків перебування в Україні. Отримав електронне повідомлення про виклик на 02.03.2022 о 16.30 год. Але у зв`язку з введенням воєнного стану не був прийнятий міграційною службою 02.03.2022, оскільки роботу органів міграційної служби повсюди було зупинено та оголошено простій. Лише з 16.05.2022 відповідний відділ органу міграційної служби розпочав знову роботу. Відповідно після початку роботи міграційна служба направила повторний виклик на 10.06.2022. Позивач прибув на виклик, очікуючи розгляду його документів, які від подавав ще 17.02.2023 для легалізації свого становища, проте 10.06.2022 був затриманий за порушення правил перебування іноземців на території України. Відносно нього було складено протокол, постановою накладено штраф та винесено рішення про примусове повернення.

Рішення про примусове повернення вважає протиправним, оскільки він вчинив усі необхідні дії щодо звернення до міграційної служби завчасно з метою подання документів на отримання посвідки на проживання в Україні. Проте з незалежних від обох сторін причин його документи не було вчасно розглянуто. Тому позивач не вважав себе таким, що після 02.05.2022 (через 90 днів з дня прибуття в України) повинен за лишити територію України, оскільки заява подана ним завчасно, а строк перебування іноземців, паспортні документи, яких зареєстровано посадовою особою Держприкордонслужби, продовжується територіальними органами або підрозділами ДМС.

Таким чином, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, яке він не вчиняв. Крім того, йому не було забезпечено перекладача.

6.ГУ ДМС України в Одеській області заперечує проти позову. Громадянин Грузії ОСОБА_1 прибув в Україну 02.02.2022, отже, кінцевий строк його легального перебування закінчився з 03.05.2022. Після цієї дати він вважається таким, що знаходиться на території України без законних на те підстав. Він повинен був виїхати з території України та пізніше повернутися для продовження ініційованої процедури отримання права постійного проживання. Після 03.05.2022 він не вчинив жодних спроб для легалізації свого становища в Україні. Рішення про примусове повернення в країну походження ОСОБА_1 прийнято з урахуванням всіх обставин, що мають значення та відповідно до вимог чинного законодавства. Перекладача він не просив, підтвердив, що йому все зрозуміло.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

7.02.02.2022громадянин Грузії ОСОБА_1 прибув на територію України легально через КПП аеропорту «Одеса» за паспортним документом громадянина Республіки Грузія для виїзду за кордон серії та номеру НОМЕР_1 з терміном дії з 19.09.2014 по 19.09.2024.

8.23.02.2022 ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з громадянкою України ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб № НОМЕР_2 від 23.02.2022.

9.У зв`язку з укладенням шлюбу, ОСОБА_1 через електронний кабінет сформував заявку до міграційної служби та отримав електронне повідомленням (талон №852) з викликом до служби для подання документів на 02.03.2022 о 16.30 год.

10.Наказом ДМС від 01.03.2022 № 44 «Про роботу органів ДМС, підприємств та установ, що належать до сфери управління ДМС» зупинено простій, оголошений наказом ДМС від 24.02.2022 №43 та з 03.03.2022 відновлено роботу підпорядкованих територіальних органів ДМС.

11.Наказом ГУ ДМС в Одеській області від 05.05.2022 №68 «Про внесення змін до наказу від 31.12.2021 № 307 «Про затвердження графіків роботи та прийому громадян працівниками структурних підрозділів апарату та територіальних підрозділів ГУ ДМС в Одеській області на 2022 рік» внесено зміни до графіку роботи прийому громадян працівниками структурних підрозділів апарату ГУ ДМС в Одеській області, а саме лише з 16.05.2022 встановлено графік роботи для головних спеціалістів відділу міграційного контролю у правління у справах іноземців та осіб без громадянства.

12.Наступне електронне повідомлення про виклик до відділу міграційної служби ОСОБА_1 отимав на 10.06.2022 о 16.30 год., талон №975.

13.10.06.2022 ОСОБА_1 прибув за викликом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області для розгляду поданих раніше документів на продовження строку перебування в Україні.

14.10.06.2022 відносно ОСОБА_1 за ухилення від виїзду після закінчення відповідного терміну перебування в було складено протокол про адміністративне правопорушення №008269 та постановою №008337 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. В постанові зазначено, що «10.06.2022 о 19:00 год. за адресою АДРЕСА_1 було виявлено гр. ОСОБА_1 , який порушив правила перебування іноземців в Україні, а саме ухилення від виїзду з України після закінчення терміну перебування. Обставини, що пом`якшують відповідальність відсутні. Обставини, що обтяжують відповідальність відсутні. Обставини, пов`язані з Ковід-19 не виявлені. Порушено Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ч. 1 ст. 203 КУпАП.

15.Штраф сплачено добровільно.

16.10.06.2022 ГУ ДМС України в Одеській області прийнято рішення №398 про примусове повернення в країну походження громадянина Республіки Грузія ОСОБА_1 та зобов`язано його покинути територію України у термін до 09.07.2022.

Висновки суду.

17.Предметом оскарження є рішення суб`єкта владних повноважень про примусове повернення іноземця в країну походження, а його підставами відсутність в діях іноземного громадянина порушень законодавства в частині перебування на території України нелегально.

18.Особливістю цієї справи є те, що легальний строк перебування іноземця на території України закінчився під час дії введеного в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Через це іноземець не зміг отримали посвідку на проживання.

19.Позивач іноземний громадян Республіки Грузїї стверджував, що ним було своєчасно подано до органу міграційної служби документи для легалізації становища на території України ще до початку воєнного стану і отримав від міграційної служби виклик, який припав на час, коли уже діяв воєнний стан. У зв`язку з фактичним зупиненням роботи ДМС, не розглядались будь-які питання щодо продовження строку перебування іноземців. Тому він очікував наступного виклику з боку міграційної служби, так як заявка вже ним подана раніше.

20.В свою чергу суб`єкт владних повноважень вважає, що незалежно від цих подій, від того, що документи подано іноземним громадянином завчасно, він мав залишити територію України після 02.05.2022 (90 днів з дня прибуття 02.02.2022). Станом на 10.06.2022 ОСОБА_1 перебував на території України нелегально і не вчинив жодних дій щодо легалізації свого перебування.

21.Надаючи правову оцінку аргументам обох сторін суд виходить з наступного.

22.Згідно з статтею 26 Закону України №3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України. Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч. 5 ст. 26 Закону №3773-VI).

23.Отже, іноземець або особа без громадянства підлягає примусовому поверненню в країну походження за рішенням уповноваженого на це органу виключно за умови наявності у його діях ознак порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або якщо вони суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України.

24.Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 №150: строк перебування іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в`їзду, а також осіб без громадянства обмежено строком дії візи; громадяни держав з безвізовим порядком в`їзду можуть тимчасово перебувати на території України не більше ніж 90 днів протягом 180 днів, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

25.Згідно з ч.14 ст. 4 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій-дванадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію.

26.Позивач під час перебування на законних підставах на території України, хоч і уклав шлюб з громадянкою України, проте до закінчення легального строку перебування в Україні ще не отримав посвідку на тимчасове проживання,

27.Згідно з п. 5, 7 Порядку від 15.02.2012 №150 строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, паспортні документи або документи, що підтверджують особу без громадянства, яких зареєстровано посадовою особою Держприкордонслужби, продовжується територіальними органами або підрозділами ДМС.

28.Рішення про продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України понад встановлені цим Порядком строки приймається керівником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником у разі подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України та наявності підстав, які не дають змоги виїхати з України, відповідно до статті 22 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", а також Головою ДМС або його заступником в інших випадках за умови подання підтверджувальних документів.

29.Судом з`ясовано, що громадянин Республіки Грузія ОСОБА_1 прибув на територію України легально 02.02.2022.

30.Отже, кінцевий термін легального перебування закінчився 02.05.2022.

31.В межахлегального строкуперебування натериторії України ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з громадянкою України ОСОБА_2 , а саме 23.02.2022.

32.З метою отримання посвідки напроживання узв`язку зукладенням шлюбу,влютому 2022 року зареєструвався у встановленому порядку в міграційній службі для подання документів.

33.Отримав електронне повідомлення-виклик на 02.03.2022 о 16.30 год. (номер талону 852).

34.Однак у зв`язку з зупиненням роботи ГУ ДМС в Одеській області та перебуванням 02.03.2022 в простої, прийом громадян ГУ ДМС в Одеській області безпосередньо 02.03.2022 не здійснювався.

35.Фактично саме з 16.05.2022 для головних спеціалістів відділу міграційного контролю управління у справах іноземців та осіб без громадянства було встановлено графік роботи для прийому громадян.

36.Відповідно лише після відновлення роботи відділу міграційного контролю управління у справах іноземців та осіб без громадянства ОСОБА_1 отримав наступне електронне повідомлення про виклик до відділу міграційної служби на 10.06.2022 о 16.30 год., талон №975.

37.Встановлені обставини суд оцінює як такі за яких позивач, звернувшись до відповідача щодо продовження строків перебування в Україні, мав обгрунтовані та легальні сподівання на те, що це буде вирішено протягом періоду його законного перебування на території України, тобто протягом 90 днів.

38.Як вбачається, у основу вчинення адміністративного правопорушення та оскаржуваного рішення покладено ухилення від виїзду після закінчення відповідного терміну перебування (ч.1 ст. 203 КУпАП) та порушення законодавства про правовий статус іноземців (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

39.Проте на час прийняття оскаржуваного рішення від 10.06.2022 №398 ОСОБА_1 , хоча і підпадав під формальні ознаки нелегального мігранта, однак вчинив усі передбачені законом дії для легалізації строку перебування на території України, а відсутність своєчасно прийнятого рішення обумовлена лише незалежними від позивача обставинами.

40.Доводи відповідача про те, що позивач, розуміючи відсутність результату розгляду його заяви на дату закінчення терміну легального перебування на території України, мав самостійно покинути територію країни, а пізніше повернутися в Україну для завершення процедури легалізації строку, суд вважає необгрунтованими.

41.Так, законодавством не конкретизована процедура отримання посвідки на проживання в Україні, коли іноземець подав відповідну заяву, проте в силу запровадження воєнного стану суб`єкт владних повноважень своєчасно не може прийняти одне з рішень.

42.Положеннями ч. 2 ст. 14-1 Закону України№671/97-ВР форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) визначено як надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків відповідно до законодавчим та інших нормативних актів. До таких обставин зараховано такі, як війна.

43.Відтак суд вважає, що в такому разі треба виходити з такого. Складовою принципу юридичної визначеності єпринцип легітимних очікувань, який має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а йпід час безпосереднього застосування чинних норм права, що даватиме можливість особі врозумних межах передбачати наслідки своїх дій. Складовою принципу юридичної визначеності єпринцип легітимних очікувань, який має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а йпід час безпосереднього застосування чинних норм права, що даватиме можливість особі врозумних межах передбачати наслідки своїх дій. Отже, зазначене законодавче правило не може і не повинно сприйматись та застосовуватись органом, що приймає рішення про примусове повернення, формально (постанова ВС від 20.10.2020 усправі № 826/3694/16).

44.Підтвердженням наведеного також слугує практика ЄСПЛ. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17.12.2004р. у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» (Pedersen and Baadsgaard v. Denmark) зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

45.Отже, зазначене законодавче правило не може і не повинно сприйматись та застосовуватись органом, що приймає рішення про примусове повернення, лише формально.

46.Крім того, в діях ОСОБА_1 судом не встановлено умисного порушення міграційних правил, а добросовісність позивача підтверджується, завчасним поданням документів для легалізації строку перебування в Україні, його явкою до міграційної служби на виклик 10.06.2022.

47.Оцінюючи правомірність оскаржуваного рішення на предмет дотримання ч. 1 ст. 26 Закону, суд бере до уваги те, що рішення про примусове повернення може бути прийнято за умови порушення іноземцем порушення легального терміну перебування. Водночас, у разі відсутності факту такого порушення, формальне закінчення терміну легального перебування іноземця не може автоматично вважатися таким порушенням, оскільки існують підстави, які надавали право іноземцю перебувати на території України понад встановлені терміни, добросовісно очікуючи вирішення його заяви про продовження терміну перебування, строки розгляду якої відтерміновуються з незалежних від іноземця обставин.

48.Таким чином, суд приходить до висновку, що орган, який прийняв оскаржуване рішення не дотримався послідовного підходу при оцінці інформації щодо порушення позивачем законодавства про міграцію. Тобто, відповідач обмежився лише формальним посиланням на таке порушення у спірному рішенні.

49.Як підсумок з встановленого, суд зазначає, що ОСОБА_1 повідомляв зазначені обставини, а міграційна служба обмежилась лише вказівкою на те, що таких не встановлено. Тому рішення № 398 від 16.06.2022 прийнято без дотримання ч. 1 ст. 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", непропорційно, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

50.Крім того, оскільки суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки ухилення від виїзду після закінчення відповідного терміну перебування (ч.1 ст. 203 КУпАП) та порушення законодавства про правовий статус іноземців (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»), постанова про накладення адміністративного стягнення №008337 від 10.06.2022 також підлягає скасуванню і закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.

51.Таким чином, позовні вимоги є обгрунтованим, а позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 72, 74, 77, 90, 268-271, 288 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов громадянина Грузії ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про накладення адміністративного стягнення № 008337 від 10.06.2022 та закрити провадження у справі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 398 від 10.06.2022 про примусове повернення іноземця в країну походження.

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1984 грн.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14.03.2023.

Суддя Х.С. Ярема