Рішення № 109530181, 14.03.2023, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 14.03.2023

Справа № 501/3630/22

2/501/180/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Іллічівського міського суду Одеської області в м.Чорноморську в порядку загального позовного провадження цивільну справу за

позовом виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, місцезнаходження: м.Чорноморськ Одеської області, проспект Миру, буд.33

до

відповідача ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1

третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, місцезнаходження: м. Чорноморськ Одеської області, проспект Миру, буд.33

предмет та підстави позову: про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне та

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеської області в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та про стягнення аліментів на їх утримання.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 08.10.2022 в акушерському відділенні КНП «Чорноморська лікарня» Чорноморскьої міської ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_1 народила двох дітей жіночої статі, яких відмовилась забирати з акушерського відділення КНП «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, про що 11.10.2022 було складено акт охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, яку батьки (матір або батько), інші родичі або законний представник відмовилися забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров`я.

Цей факт підтверджується копією актів охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, яку батьки (матір або батько), інші родичі або законний представник відмовилися забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров`я від 11.10.2022.

Рішенням виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 25.10.2022 №273 «Про реєстрацію народження дітей, яких відмовилися забрати з акушерського відділення КНП «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, здійснено реєстрацію народження дітей та присвоєно прізвище « ОСОБА_2 », ім`я « ОСОБА_2 », по батькові « ОСОБА_2 », ІНФОРМАЦІЯ_2 , та прізвище « ОСОБА_3 », ім`я « ОСОБА_3 », по батькові « ОСОБА_3 », ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відомості про батьків при реєстрації народження дитини внесено згідно з частиною 2 статті 135 Сімейного кодексу України.

Цей факт підтверджується копією рішення виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 25.10.2022 №273 «Про реєстрацію народження дітей», яких відмовилися забрати з акушерського відділення КНП «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Чорноморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 10.11.2022, копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Чорноморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 10.11.2022.

На теперішній час малолітні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувають в КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня».

За інформацією Чорноморського міського центру соціальних служб Одеського району Одеської області від 09.11.2022 №01-12/384 ОСОБА_1 позбавлена батьківських прав по відношенню до 6 старших дітей, перебуває на обліку як алкозалежна. Після позбавлення батьківських прав мати не здійснила жодного зусилля для їх поновлення.

Під час спілкування з матір`ю дітей у пологовому будинку вона поводила себе безініціативно, була байдужою, не відчувались будь-які емоції по відношенню до новонароджених дітей.

З ОСОБА_1 була проведена профілактична бесіда та запропонована необхідна допомога для вирішення життєво необхідних питань, але нажаль вона не скористалась запропонованою допомогою, на телефонні дзвінки не відповідає, до Центру так і не звернулась.

Цей факт підтверджується копією інформації Чорноморського міського центру соціальних служб Одеського району Одеської області від 09.11.2022 № 01-12/384.

З жовтня місяця 2022 року по теперішній час ОСОБА_1 жодного разу не поцікавилась долею дітей, не відвідувала їх в акушерському відділенні та у відділенні КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня», не зверталась до служби у справах дітей виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, до Чорноморського міського центру соціальних служб Одеського району Одеської області.

Наведені факти свідчать про свідоме нехтування своїми батьківськими обов`язками щодо виховання і утримання дітей з боку матері ОСОБА_1 щодо малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , так як вона не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу.

У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач відзиву на позов не надала.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача надала до суду заяву, в якій підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила проводити судове засідання без її участі, не заперечувала проти винесення заочного рішення.

Відповідач до суду не зявилася, про слухання справи повідомлялась належним чином, про причини неявки не повідомила.

Представник третьої особи надала до суду заяву, в якій підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила проводити судове засідання без її участі.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (стаття 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК)), в судове засідання не з`явився без поважних причин, а позивач не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, Судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтв про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 народилися ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.5-6).

08.10.2022 в акушерському відділенні КНП «Чорноморська лікарня» Чорноморскьої міської ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_1 народила двох дітей жіночої статі, яких відмовилась забирати з акушерського відділення КНП «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, про що 11.10.2022 було складено акт охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, яку батьки (матір або батько), інші родичі або законний представник відмовилися забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров`я.

Цей факт підтверджується копією актів охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, яку батьки (матір або батько), інші родичі або законний представник відмовилися забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров`я від 11.10.2022.

Рішенням виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 25.10.2022 №273 «Про реєстрацію народження дітей, яких відмовилися забрати з акушерського відділення КНП «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, здійснено реєстрацію народження дітей та присвоєно прізвище « ОСОБА_2 », ім`я « ОСОБА_2 », по батькові « ОСОБА_2 », ІНФОРМАЦІЯ_2 , та прізвище « ОСОБА_2 », ім`я « ОСОБА_3 », по батькові « ОСОБА_2 », ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відомості про батьків при реєстрації народження дитини внесено згідно з частиною 2 статті 135 Сімейного кодексу України.

Цей факт підтверджується копією рішення виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 25.10.2022 № 273 «Про реєстрацію народження дітей», яких відмовилися забрати з акушерського відділення КНП «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Чорноморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 10.11.2022, копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Чорноморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 10.11.2022.

На теперішній час малолітні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувають в КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня».

За інформацією Чорноморського міського центру соціальних служб Одеського району Одеської області від 09.11.2022 № 01-12/384 ОСОБА_1 позбавлена батьківських прав по відношенню до 6 старших дітей, перебуває на обліку як алкозалежна. Після позбавлення батьківських прав мати не здійснила жодного зусилля для їх поновлення.

Відповідно до висновку виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області як органу опіки та піклування № 44 від 01.03.2023 (а.с.47-47 зв.) слідує, що служба у справах дітей вважає за доцільне позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

V. Оцінка Суду.

Щодо позбавлення батьківських прав.

В даній ситуації Суд звертає увагу, що статтею 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Сімейне життя - це особисті майнові та немайнові відносини між подружжям, іншими членами сім`ї, яке здійснюється на засадах, визначених у СК України: кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя (частина четверта статті 4); ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (частина п`ята статті 5); регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя (частина четверта статті 7) та інше.

Неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб (див. пункт 3.1 рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України).

Для Суду є безспірним, що в даних правовідносинах при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідача відбувається втручання в його право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітніх дітей не розлучатися з батьками і врахування при цьому «якнайкращих інтересів дитини» (статті 1, 9 Конвенції).

Досліджуючи правомірність втручання в право відповідача на сімейне життя, Суд розуміючи місце Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року в сфері стандартів прав людини, вважає за необхідне звернутись до принципів викладених в статті 29 Декларації, згідно із якими:

Кожна людина має обов`язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Отже, в даному випадку допускається обмеження прав особи, а процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України (статті 164-167).

Зокрема, відповідно до статті 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (пункт 2 частини першої).

Тому, для Суду є беззаперечним те, що втручання у право відповідача має законні підстави, які є чинними протягом періоду, який розглядається.

Так само, Суд знаходить, що втручання у право відповідача спрямоване на захист «прав і свобод» малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Тобто, в даному випадку при втручанні у право відповідача вимоги статті 29 Декларації щодо законності та мети втручання дотримані.

Судом за обставинами справи встановлено, що відповідач життям дитини не цікавиться, участі у вихованні не приймає, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на фізичний розвиток дитини, як складову виховання; не спілкується з дитиною, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання дитиною належного виховання, що свідчить про ухилення нею від виконання своїх батьківських обов`язків. Вказані обставини, виходячи із положень статей 164-167 СК України, є підставою для позбавлення батьківських прав.

Проте, в цій ситуації Суду залишається дослідити найважливіше і найскладніше питання наскільки позбавлення батьківських прав буде відповідати інтересам малолітніх дітей і чи не має в даному випадку підстав для попередження відповідача щодо зміни свого відношення до виховання дитини без позбавлення батьківських прав (пункт 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).

Отже, згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги в якості першочергового міркування при прийнятті в її відношенні будь-яких дій або рішень як в державній, так і в приватній сфері. Більш того, в ньому втілений один з фундаментальних принципів Конвенції.

Європейський Суд в своїй прецедентній практиці виробив дві умови, які необхідно враховувати при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (наприклад див. пункт 100 рішення у справі «Мамчур проти України».

Повертаючись до обставин даної справи та оцінюючи проблему забезпечення як найкращих інтересів малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , Суд підкреслює, що з огляду на те, що розлучення з батьками надає тяжкий вплив на дитину, таке розлучення повинно проводитися лише в крайньому випадку, наприклад коли існує небезпека неминучого заподіяння дитині шкоди або в інших необхідних випадках; розлучення не повинно проводитися, якщо дитина може бути огороджена від розлучення за допомогою менш радикальних заходів. Перш ніж вдатися до розлучення, держава повинна надати батькам сприяння у виконанні ними своїх батьківських обов`язків і відновити або зміцнити здатність сім`ї піклуватися про свою дитину, за винятком тих випадків, коли розлучення необхідне в інтересах захисту дитини. Матеріальна скрута не можуть служити виправданням для розлучення дитини зі своїми батьками.

В ситуації, що розглядається розлучення відповідача з дітьми відбулося за ініціативи відповідача, який жодним чином не продемонстрував Суду свого бажання в поновленні сімейних стосунків з дітьми. За таких обставин, без бажання відповідача, держава позбавлена можливості посприяти йому у виконанні нею своїх батьківських обов`язків.

Також, важливим для Суду є те, що при позбавленні батьківських прав відповідач, відносини, які склались між нею і ддітьми не зміняться, тому що вони тривалий час разом не проживають.

Так само, позбавлення батьківських прав змінить ситуацію в бік поліпшення піклування про неповнолітніх дітей, що як наслідок буде сприяти захисту інших прав дітей.

Отже, Суд зауважує, що в даних правовідносинах позбавлення батьківських прав буде сприяти інтересам малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , і в подальшому зможе гарантувати повну та ефективну реалізацію прав дитини.

Крім того, Суд звертає увагу, що взаємовідносини між дітьми та матір`ю склались таким чином, що діти протягом більшого періоду свого життя проживать окремо від матері, а тому в даній ситуації Судом будуть враховані «інтереси дитини» в широкому розумінні на поняття сім`ї (включаючи біологічних батьків) (стаття 5 Конвенції про права дитини).

Суд повторює, що важливим в даній ситуації є те, що позбавлення батьківських прав не призведе до відібрання дітей у матері, оскільки вони з нею не проживають протягом тривалого часу, так само даний захід не виключає можливість побачення матері із своїми дітьми.

Тобто, позбавлення батьківських прав відповідача фактично не змінить тривалу існуючу ситуацію між дітьми та матір`ю.

Окремо Суд наголошує, що застосовуваний захід не є виключно безстроковим і відповідач має право у випадку зміни своєї поведінки на поновлення батьківських прав в порядку передбаченому СК України (стаття 169).

В даних правовідносинах Судом були створені передумови для дотримання процедури вирішення питання про втручання в право відповідача в його сімейне життя та при визначенні «якнайкращих інтересів дитини».

Зокрема, враховуючи складність питання, що розглядається було призначено підготовче судове засідання, в яке були викликані всі сторони, була забезпечена участь в розгляді справи органів служби у справах дітей, які мали можливість перевірити умови проживання дітей, питання вирішувалось з наданням можливості відповідачу, як висловити свою думку, так змінити своє відношення до виховання дітей.

Отже, зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, Суд розцінює як ухилення від виховання дитини відповідачем, свідомого нехтування ним своїми обов`язками і не бажанням виконувати їх, що є підставою для позбавлення батьківських прав.

Таким чином, в даній конкретній ситуації існують виключні обставини, за яких відповідач може бути позбавленою батьківських прав, що не суперечить статті 9 Конвенції і в такому випадку Судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дітей», оцінка яких включала в себе оцінку і знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення в даному випадку стосовно даної особи.

Б. Щодо стягнення аліментів.

Згідно із частиною другою статті 166 СК особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Статтею 180 СК передбачений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У зв`язку із чим, відповідно до статті 182 СК, враховуючи стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище відповідача, Суд знаходить підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі передбаченому діючим законодавством України, але не менше ніж 50%: прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до їх повноліття, починаючи з дня звернення до суду з даним позовом, тобто з 16.12.2022, що є необхідним та достатнім для гармонійного розвитку дітей.

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, у зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог ст.5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір на користь держави компенсується за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 258, 259, 263, 265, 268, 280-282, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області) до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів - задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути аліменти з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі, передбаченому діючим законодавством України, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду, тобто з 16.12.2022 і до їх повноліття на користь закладу або осіб, де будуть виховуватись діти.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним - процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним-процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 14 березня 2023 року.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко