Рішення № 109526431, 02.03.2023, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/5267/22

провадження № 2/753/98/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2023 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Заставенко М.О.,

з секретарями судового засідання Проценко Я.Б., Змієвською А.С.,

за участю

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд», третя особа ОСОБА_4 , про визнання права користування житловим приміщенням, зобов`язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

03.06.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Філії 135 Домобудівельний комбінат ДП «Укрвійськбуд» Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд», в якій просив суд визнати за ним право користування житловим приміщенням разом із сім`єю у складі 4-х осіб квартирою АДРЕСА_1 та зобов`язати керівництво Філії 135 Домобудівельний комбінат ДП «Укрвійськбуд» Міністерства оборони України вчинити дії з відновлення електропостачання у щитовій, яка перебуває у них на балансі і водопостачання (гаряче і холодне) наймачу ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 .

Позовна заява обґрунтована тим, що у 2008 році ОСОБА_1 , під час проходження військової служби в органах прокуратури, отримав в порядку забезпечення житлом, згідно договору найму житла від 01.11.2008 та акту прийому-передачі від 01.11.2008, житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , в якому позивач разом із сім`єю проживає по теперішній час. Позивач на законних підставах у 2008 році отримав у користування вказане житлове приміщення. Філією 135 ДБК ДП «Укрвійськбуд» Міністерства оборони України на ім`я позивача було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 (6), відповідно до якого позивачу нараховувалися платежі за користування квартирою та споживання житлово-комунальних послуг. Позивачем відкриті особові рахунки на постачання електроенергії та гарячої води. Заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги немає. Факт проживання позивача за вказаною адресою підтверджується довідкою № 8 від 27.01.2016, з якої вбачається, що позивач у спірному приміщенні проживає без реєстрації місця проживання, а з довідки № А/642 від 26.07.2019 та №А/303 від 25.05.2022, виданих військовою частиною НОМЕР_2 , вбачається що позивач разом з сім`єю є зареєстрований за юридичною адресою цієї військової частини як особа що не забезпечена житлом, а тому є наймачем квартири АДРЕСА_1 , отриманої під час проходження військової служби, в якій проживає і до теперішнього часу. Відповідно до вимог чинного законодавства, особи, звільнені з військової служби, які були забезпечені службовим жилим приміщенням, жилою площею у гуртожитку (сімейному гуртожитку) та залишені на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, не підлягають виселенню до забезпечення їх встановленим порядком постійним житлом. Відповідачами безпідставно не визнається право позивача користуватися вказаною квартирою, через що вчиняються різного роду перешкоди в користуванні, в тому числі шляхом незаконного відключення світла і води, попри відсутність заборгованості. Так, 03.12.2019 рішенням Дарницького районного суду м. Києва зобов`язано Філію 135 Домобудівельний комбінат ДП «Укрвійськбуд» Міністерства оборони України відновити електропостачання та водопостачання в квартиру АДРЕСА_1 . Незважаючи на це, 16.02.2022 відповідачем здійснено неправомірне відключення квартири позивача від електропостачання і води. Після звільнення із військової служби 10.01.2012 між Філією 135 Домобудівельний комбінат ДП «Укрвійськбуд» Міністерства оборони України та позивачем було укладено договір про надання житла для проживання сім`ї звільненого в запас військовослужбовця, який не забезпечений житлом, з терміном дії до 01.02.2017, який в подальшому був пролонгований. Підставою для звернення до суду з даним позовом є той факт, що відповідачами не визнається право позивача на користування житловим приміщенням в зазначеній квартирі, яка є його основним і єдиним місцем проживання. Позивач звільнений з військової служби за станом здоров`я і отримав інвалідність через захворювання, одержане під час проходження військової служби, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 та перебуває на квартирному обліку у житловій комісії гарнізону м. Києва (позачерговий), що підтверджується відповідною довідкою.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24.05.2022 задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред`явлення позову та заборонено Філії 135 Домобудівельному комбінату ДП «Укрвійськбуд» МО України вчиняти будь-які дії щодо користування та розпорядження квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О. від 21.06.2022 відкрито провадження у вказаній справі, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

16.06.2022 та 20.07.2022 до суду від представника Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» та директора ДП МОУ «Укрвійськбуд» надійшли заяви про залишення позову без розгляду.

Протокольною ухвалою суду від 20.07.2022 відмовлено у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.

26.07.2022 до суду через систему «Електронний суд» від представника ДП МО України «Укрвійськбуд» - Реви В.В. надійшов відзив на позовну заяву та 28.07.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву від директора ДП МОУ «Укрвійськбуд» - Романовської О.І., у яких сторона відповідача просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог посилаючись на наступне. Філія «135 ДБК» ДП МОУ «Укрвійськбуд» не є юридичною особою, а тому не може виступати стороною у цивільному процесі. Приміщення АДРЕСА_1 має статус військового майна з 21. 09.1999 та сьогоднішній день. Будь-якого рішення щодо вилучення і передачі вказаного приміщення до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої, інших органів, уповноважених управляти державним майном Кабінетом Міністрів України, в порядку ст. 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» не приймалося, тому доводи позивача про те, що йому надавалося рішення попереднього керівництва Філії «135 ДБК» ДП МОУ «Укрвійськбуд» щодо його вселення та проживання є безпідставним, доказів про це надано не було. 10.01.2012, після звільнення ОСОБА_1 з військової служби в запас, з ним було укладено договір найму, за умовами якого він отримав для тимчасового проживання своєю сім`єю приміщення АДРЕСА_3 , загальною площею 68 кв.м. строком на 5 років до 01.02.2017. Листом від 03.01.2017 Філія «135 ДБК» ДП МОУ «Укрвійськбуд» звернулося до наймача про небажання продовжувати дію договору на наступний термін та звільнення займаного приміщення. Договір найму від 10.01.2012 ні ДП МОУ «Укрвійськбуд», ні Філією «135 ДБК» не пролонгувався. Листом ДП МОУ «Укрвійськбуд» № 63 від 10.03.2017 повідомило Міністерство оборони України на запит ОСОБА_1 про нікчемність договору найму від 10.01.2012 та не бажання укладати будь яких договорів із заявником, що спростовує факт пролонгації договору. Однак відповідач приміщення № 133 добровільно звільнити відмовився. У подальшому 30.12.2021 та 17.02.2022 Філією «135 ДБК» ДП МОУ «Укрвійськбуд» Крупію І.Я. надано вимоги, в яких повідомлялося про необхідність звільнення приміщення АДРЕСА_1 та про примусове повернення приміщення. Починаючи з 01.02.2022 ОСОБА_1 вказане приміщення не використовував та в ньому не проживав, рахунки за надані житлово-комунальні послуги починаючи з 01.02.2022 не нараховувалися. На сьогоднішній день цільове призначення приміщення АДРЕСА_1 визначено як «нежитлове приміщення», будь якого переведення його у житловий фонд не здійснювалося, будь якого законного переобладнання чи перепланування цього приміщення також не здійснювалося. З метою забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб з м. Ізюм, Філією «135 ДБК» ДП МОУ «Укрвійськбуд» було укладено договір на проживання у приміщенні АДРЕСА_3 № 37-133/2022 від 17.05.2022 з фізичною особою ОСОБА_4 і членів її родини у складі чоловіка та малолітньої дитини та актом приймання-передачі було передано приміщення у використання. Однак 19.05.2022 ОСОБА_4 повідомила про захоплення даного приміщення ОСОБА_1 , який шляхом самовільного проникнення у приміщення та заміни замків вхідних дверей потрапив в орендоване приміщення. Будь-яких правових підстав для користування позивачем вказаним приміщення з 2017 року не має.

У вказаному відзиві також містилося клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Фонду державного майна України, ОСОБА_4 .

09.08.2022 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечував щодо доводів, викладених відповідачем у відзиві.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11.08.2022 залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_4 .

25.08.2022 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Постановою Київського апеляційного суду від 14.09.2022 ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 24.05.2022 скасовано та постановлено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред`явлення позову відмовлено.

23.09.2022 ОСОБА_1 подав до суду заяву про заміну відповідача Філію «135 ДБК» на третю особу у справі.

Протокольною ухвалою суду від 26.09.2022 прийнята до розгляду заява за заміну відповідача на третю особу, відмовлено у залученні Філії «135 ДБК» в якості третьої особи.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26.09.2022 закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник заявлені позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити, посилались на те, що іншого житла позивач не мав та не має, не був належним чином забезпечений житлом у відповідності до вимог чинного законодавства, хоча він і перебуває на квартирному обліку, тому йому була надана для проживання квартира АДРЕСА_1 , в якій він проживає вже 14 років.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ДП МОУ «Укрвійськбуд» засноване на державній формі власності і належить до сфери управління Міністерства оборони України. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном з обмеженням правомочності і розпорядження щодо основних фондів та інших видів майна за згодою Уповноваженого органу управління у випадках, передбачених законодавством України.

Філії ДП МО України «Укрвійськбуд» - «135 ДБК» на підставі акта приймання (передачі) будинків, споруд і територій військового містечка № НОМЕР_3 від 05.12.2000 на утримання були передані будинки, в тому числі будинок АДРЕСА_4 (а. с. 144- 145 том 1).

За приписами ст. 1, 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом, та на нього покладається обов`язок забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

01.11.2008 між Філією ДП МО України «Укрвійськбуд» - «135 ДБК» та командиром військової частини НОМЕР_2 було укладено договір на підставі якого надано приміщення площею 82 кв.м розташоване за адресою: АДРЕСА_2 для тимчасового проживання сім`ї заступника військового прокурора Дарницького гарнізону - Крупія І.Я., яке придатне для проживання з відповідними зручностями (а. с. 9 том 1).

Відповідно до акту прийому-передачі приміщення для проживання, у листопаді 2008 року військова частина НОМЕР_2 отримала вищевказане приміщення для подальшої передачі ОСОБА_1 (а. с. 12 том 1).

Згідно плану-характеристики «цокольного» поверху будинку АДРЕСА_4 виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації група приміщень №№122, 123, 124, 126, 127, 128, 129 використовуються як житлові квартири, дозвіл на переведення до житлового фонду в БТІ не наданий. (а.с.19 том 2).

За даними довідки військового прокурора Дарницького гарнізону від 27.01.2009, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій прокуратурі Дарницького гарнізону з 21.10.2008 по час видачі довідки і має наступний склад сім: дружина ОСОБА_1 , доньки - ОСОБА_5 , 1999 р.н., ОСОБА_6 , 2002 р.н. Постійно проживають за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 13 том 1).

10.01.2012 між Філією ДП МО України «Укрвійськбуд» - «135 ДБК» та колишнім військовослужбовцем ОСОБА_1 укладено договір про надання приміщення для проживання сім`ї звільненого в запас військовослужбовця, який не забезпечений житлом в порядку ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якого наймодавець передав у користування та володіння наймача приміщення, яке придатне для проживання, розташоване за адресою: АДРЕСА_5 для проживання його сім`ї в складі 4-х осіб (а. с. 14 - 15, 167 - 169 том 1).

Відповідно до розділу 6 вказаного договору, він вважається укладеним з моменту його підписання сторонами, укладений на 5 років і діє до 1.02.2017, умови договору можуть бути змінені лише після письмової домовленості про це в двохсторонньому порядку та підписанням відповідної додаткової угоди сторонами або їх уповноваженими особами. Договір може бути достроково припинений лише за домовленістю сторін.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься ще один договір від січня 2012 року, укладений між ФДП МОУ «УВБ-135 ДБК» та ОСОБА_1 , відповідно до якого виконавець надає послуги по проживанню, а замовник приймає в користування приміщення АДРЕСА_6 . Вказаний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 (а. с. 160 - 161 том 1).

На вказаному договорі міститься відмітка про наявність додаткової угоди до договору, сторони домовилися про продовження строку цього договору на строк 12 місяців до 31.12.2013.

30.05.2013 ОСОБА_1 звернувся до директора Філії ДП МО України «Укрвійськбуд» - «135 ДБК» із заявою, в якій просив розірвати договір на проживання. В подальшому з 01.06.2013 нарахування за отримані житлово-комунальні послуги проводити по діючим державним тарифам. (а. с. 166 том 1).

Довідкою начальника ЖКВ 135 ДБК № 8 від 27.01.2016 підтверджено, що ОСОБА_1 разом із сім`єю проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 31 зворотна сторона том 1).

10.03.2017 ДП МОУ «Укрвійськбуд» листом № 63 повідомило Міністерство оборони України про те, що укласти договір оренди нежитлового приміщення з ОСОБА_1 на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 не є можливим (а. с. 171 том 1).

22.04.2019 ОСОБА_1 директором Філії ДП МО України «Укрвійськбуд» - «135 ДБК» повідомлено про необхідність звільнення займаного ним нежилого приміщення АДРЕСА_1 (а. с. 172 - 173 том 1). Вказана вимога була вручена ОСОБА_1 24.04.2019 (а. с. 174 том 1).

Відповідно до довідки № 26501 від 25.07.2019 ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку в ЖК гарнізону м. Київ з грудня 2004 року (а. с. 26 том 1).

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання від 03.05.2019 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 (а. с. 66 том 1).

З виданої командиром військової частини НОМЕР_2 довідки №А/642 від 26.07.2019 вбачається, що ОСОБА_1 разом із сім`єю зареєстрований з 03.03.2012 в АДРЕСА_7 за юридичною адресою військової частини НОМЕР_2 , як особа, що незабезпечена житлом та здійснює його піднайом за договором від 10.01.2012 з філією 135 ЗБК ДП МО України «Укрвійськбуд» (за адресою АДРЕСА_2 ), який протягом лютого - березня 2017 року пролонговано на тих же умовах та аналогічний термін, того ж приміщення, яке йому у 2008 році (за час служби в органах військової прокуратури) було орендовано військовою частиною НОМЕР_2 згідно договору від 01.11.2008. Дію останнього договору було припинено 30.11.2011 у зв`язку із звільненням, однак житло ОСОБА_1 не звільнялося, оскільки 10.01.2012 ним було укладено з філією 135 ЗБК ДП МО України «Укрвійськбуд» договір про надання приміщення для проживання сім`ї звільненого в запас військовослужбовця за станом здоров`я, який незабезпечений житлом. За місцем реєстрації військовою частиною НОМЕР_2 житлом не забезпечувався та не проживає (а. с. 25 том 1).

Аналогічні відомості зазначені у довідці командира військової частини НОМЕР_2 за № А/503 від 25.05.2022 (а. с. 33, 74 том 1).

Також з матеріалів справи вбачається, що 17.05.2022 між Філією «135 ДБК» ДП МОУ «Укрвійськбуд» та ОСОБА_4 було укладено договір № 37-133/2022 про надання послуг на тимчасове користування приміщенням для проживання, відповідно до якого виконавець надає замовнику у тимчасове користування терміном на 12 місяців для власних потреб в складі 3 осіб, приміщення загальною площею 82 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 195 - 198 том 1).

19.05.2022 комісією Філії «135 ДБК» складено акт про самовільне проникнення до приміщенням АДРЕСА_1 ОСОБА_1 (а. с. 199 том 1).

При вирішенні даного спору суд враховує положення закону та підзаконних актів, які визначають зміст права особи на житло, поняття житла, порядок набуття права на житло та його реалізацію.

Так, право на житло є одним з найголовніших невід`ємних прав особи, яке проголошується ст. 47 Конституції України. Гарантією реалізації цього права є обов`язок держави створити всі умови, необхідні людині для набуття житла у власність або в користування. Конституція передбачає неможливість примусового позбавлення житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 379 ЦК України, яка встановлює перелік об`єктів, що можуть визнаватися житлом, та визначає конкретні ознаки, яким воно має відповідати, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Отже першою ознакою, якій повинен відповідати об`єкт, який охоплюється поняттям «житло», є призначення для проживання в цьому людини. Це засвідчує приналежність житла до житлового фонду України.

Відповідно до ст. 4 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) житловий фонд утворюють жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України. Не входять до житлового фонду нежилі приміщення в будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Зміст призначення житла визначається і ст. 6 ЖК України, відповідно до якої жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

Другою ознакою житла є його придатність для проживання у ньому людини, що регламентується житловим законодавством України і означає відповідність його усім будівельним, архітектурним, санітарним, пожежним та іншим нормам.

Відповідно до ДБН В.2.2-15-2005 Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення (Додаток Б), які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, та чинних ДБН В.2.2-15:2019 "Житлові будинки. Основні положення", житлове приміщення - це опалюване приміщення, розташоване у надземному поверсі, призначене для цілорічного проживання і яке відповідає санітарно-епідеміологічним вимогам щодо мікроклімату і повітряного середовища, природного освітлення, допустимих рівнів нормованих параметрів відносно шуму, вібрації, ультразвуку та інфразвуку, електричних та електромагнітних полів та іонізуючого випромінювання.

Підсумовуючи викладене можна зробити висновок, що приміщення може вважатися житлом лише в тому разі, коли воно відноситься до житлового фонду, тобто коли приміщення спроектовано, побудовано, здано в експлуатацію та зареєстроване як житлове.

За приписами ст. 58, 122 ЖК України єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду, а також у службове жиле приміщення, є ордер (спеціальний ордер), який видається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної сільської Ради народних депутатів.

Визначення поняття «службове приміщення» міститься в Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідач посилається на те, що він вселився до приміщення № 133 на підставі договору від 10.01.2012, який був пролонгований, однак належних доказів цього суду надано не було.

Також судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 ордер на вселення до займаного ним приміщення не надавався і не міг надаватися, оскільки це приміщення не є житловим, а строк дії укладеного з ним цивільного договору, який надавав йому право проживати в спірному приміщенні, закінчився, отже у позивача відсутні правові підстави для проживання у спірному приміщенні.

Тривалість користування зайнятим приміщенням та оплата відповідачем за проживання не можуть бути визнані підставами, що породжують право користування спірним приміщенням як житлом, оскільки це приміщення не є житловим.

Крім того, судом також встановлено, що позивач має зареєстроване місце проживання у військовій частині за адресою: АДРЕСА_7 .

Положення Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилим приміщенням, стосовно того що особи, звільнені з військової служби, які були забезпечені службовим жилим приміщенням, жилою площею у гуртожитку (сімейному гуртожитку) та залишені на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, не підлягають виселенню до забезпечення їх встановленим порядком постійним житлом, на яку посилається позивач, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані, оскільки займане ним приміщення не є службовим житлом.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, підстав для задоволення позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права користування приміщенням АДРЕСА_1 , не має.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про визнання користування приміщенням АДРЕСА_1 його дружиною та дітьми, то вони не ґрунтуються на процесуальному законі та підстави для їх задоволення відсутні, оскільки такі не заявлялися ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача вчинити дії з відновлення електропостачання та водопостачання, оскільки вони мають похідний характер від основної позовної вимоги, у задоволенні якої судом відмовлено.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Враховуючи те, що у задоволенні заявлених позовних вимог позивачу відмовлено, тому не підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 83, 141, 258, 263, 265, 268, 354-356 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя М.О. Заставенко

Повний текст рішення складено 13.03.2023.