Рішення № 109515002, 10.03.2023, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/8954/22

провадження № 2-а/753/215/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2023 року м. Київ

Дарницький районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кулика С.В., при секретарі Мельничук В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Чернігівській області, третя особа Головне управління у м. Києві Державної казначейської служби України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

До Дарницького районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 , з позовом до ГУНП в Чернігівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. В обґрунтування позову зазначено, що інспектором Рамізовм Р.П., було винесено постанову серії БАД № 157579 від 07.08.2022 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративно відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП. Відповідно до постанови 07.08.2022 року о 15 год 33 хв., на а/д м01 Київ-Чернигів-Н.Яриловичи, с. Гарбузин, 76 кв., водій керуючи транспортним засобом в населеному пункті зі швидкістю 85 км/год., перевищив встановлену швидкість руху більш ніж на 20 км/год., чим порушив п.12.4 ПДР України. Позивач вважає, що при складані постанови було порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначив, що на вказаному відрізку шляху був відсутній знак 5.49 «Початок населеного пункту» та 5.50 «Кінець населеного пункту». Крім того зазначив, що не вчиняв інкримінуєме йому правопорушення, вважає свою вину не доведеною, а висновки поліції, на підставі яких винесено оскаржену постанову, такими що не відповідають дійсності, тому просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серія БАД № 157579 від 07.08.2022 року про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, а провадження по справі закрити та стягнути з Державного бюджету України витрати на правничу допомогу у розмірі 24940,00 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 29.09.2022 року відкрито провадження у справі, у порядку спрощеного позовного провадження, визначено строк для відповідача для подання відзиву на позов.

Позивач, в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник позивача у призначене судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився за невідомих суду причин, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався. Клопотань про відкладення судового розгляду від нього не надходило.

У зв`язку із розглядом справи за відсутності учасників, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, розглянувши матеріали справи приходить до наступного.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що постановою серія БАД № 157579 від 07.08.2022 року, було притягнуто ОСОБА_2 , до адміністративної відповідальності передбаченої ч.1 ст. 122 КУпАП, за порушення вимог п.п.12.4 ПДР України та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про Національну поліцію"поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків,встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Докази суду надають учасники справи.

Дослідивши надані матеріали суд враховує, що належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення позивачем п. 12.4 Правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови не надано.

Згідно з ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;2)скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);3)скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд вжив заходів для повного і всебічного розгляду даної справи, повідомив відповідача і роз`яснив його право на подання доказів, чим відповідач не скористався.

Враховуючи, що обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, беручи до уваги, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів правомірності своїх дій, тому суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню частково.

Щодо вимог позивача про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24960,00 грн., суд приходить до наступного.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 КАС України одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно з частинами першої-сьомої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат, які поніс позивач на отримання професійної правничої допомоги до суду представником позивача надано договір про надання правової (правничої) допомоги від 15.08.2022 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого адвокату Осіпову О.А., ордер на надання правничої допомоги, акт приймання-здачі виконаних робіт та прийому-передачі грошей від 20.10.2022 року, розрахунок адвокатом вартості замовлених юридичних послуг від 20.10.2022 року відповідно до якого: вартість витрат адвоката на консультацію складає 2080, грн. ( 2 години), на ознайомлення з матеріалами -6240,00 грн. ( 6 годин), підготовка позову - 8320,00 грн. (8 годин), участь у судовому засіданні 14.10.2022 року - 4160,00 грн. (4 години) та участь у судовому засіданні 23.11.2022 року - 4160,00 грн. ( 4 години), а всього 24960,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

При визначені розміру витрат на правову допомогу, що підлягають стягненню на користь позивача, суд враховує, що представником позивача необгрунтовано необхідність проведення всіх зазначених у детальному описі робіт, на які було витрачено 14 год. Крім того, заявлена адвокатом участь у двох судових засідання загалом 8 годин, є також завищеною, оскільки як вбачається з протоколів судових засідань за 14.10.2022 року та 23.11.2022 року розгляд справи відкладався у зв`язку з неявкою відповідача.

Отже, враховуючи наведене, з огляду на перелік послуг, що був наданий адвокатом позивачу у цій справі, враховуючи, категорію та складність справи, наявність усталеної судової практики з розгляду подібних справ, суд приходить до висновку, що заявлені представником позивача вимоги про стягнення витрати на правову допомогу підлягають частковому задоволенню в розмірі 3000,00 грн., що буде співмірним зі складністю справи.

Керуючись ст.2,72-77,205,241-246,255,286,295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Чернігівській області, третя особа Головне управління у м. Києві Державної казначейської служби України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити частково.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення серія БАБ № 157579 від 07.08.2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП - скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя С.В.Кулик