Постанова № 109514667, 07.03.2023, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/1303/22

провадження № 3/631/37/23

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2023 року смт Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Пархоменко І. О., при секретарі судового засідання Бондаренко І. М., за участю захисника Созонова В. П., розглянувши матеріали, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_2 стосовно:

молодшого сержанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Макіївка Донецької області, місце служби і посада: військова частина НОМЕР_1 , командир відділення, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

До Нововодолазького районного суду Харківської області від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов адміністративний матеріал щодо притягнення військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Вказаний адміністративний матеріал з єдиним унікальним № 631/172/23 (провадження № 3/631/166/23) відповідно до Контрольного журналу судових справ і матеріалів, передано на розгляд судді Пархоменко І. О.

З протоколу ДНХ-2 № 5117 від 21 грудня 2022 року вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Оскільки, ОСОБА_1 був завчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, клопотання про відкладення розгляду справи не надав, суддя доходить висновку про можливість проведення розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за участі захисника Созонова В. П.

Захисник Созонов В. П. через електронну пошту суду за вхідним № ЕП-256-вх. надав письмові пояснення, які підтримав у судовому засіданні у повному обсязі, зазначивши наступне.

ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП не визнає, про що особисто зробив запис в протоколі. Всі інші документи, додані до справи, де мається підпис ОСОБА_1 , не були ним наперед прочитані та підписані фактично під примусом, з їх текстом він не знайомився.

Ну думку захисника в матеріалах справи містятся неналежні та не допустимі докази у вигляді протоколу про адміністративне правопорушення та результатів огляду на стан спяніння, а тому вина не може бути доведена, й в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення виходячи з наступного.

Огляд на стан спяніння проводився не в медичному закладі, а «на місці» із застосуваням приладу Алконт-М (номер приладу №00251). Пройти огляд в медичному закладі ОСОБА_1 не пропонували. Права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП фактичн не зачитувались.

Огляд на стан спяніння було проведено з порушенням правил такого огляду.

Зокрема при огляді застосовувались мундштуки, які раніше вже були у використанні, оскільки не були стерильними за запакованими. Перед початком проведення огляду особа, яка проводить огляд, повинна обладнати технічний засіб «Алконт-М» одноразовим мундштуком, який повинен бути розпакований в його присутності, однак такі мундштуки одноразового використання використовувались багаторазово і, з судової практики у подібних спорах, імовірно проходили «дезинфекцію» за допомогою спиртових розчинів, що безумовно могло вплинути на результати огляду за допомогою алкотестеру.

Проведення огляну на стан спяніння проводилось без використання аудіо-відео фіксації. Огляду не передувала перевірка алкотестера на його справність - до так званого «продування» приладу, обов`язково слід провести попередній тест - забір чистого повітря, при якому прилад видасть відповідний результат.

Тест на вміст алкоголю проведено приладом «Алконт-М», однак згідно з «результатом тесту» у письмовому вигляді зазначено, що повірку проведено 23.12.2021 року, однак в інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу «Алконт-М» вказано, що повірка технічного засобу «Алконт-М» повинна проводитись не рідше ніж кожні 6 місяців. Оскільки огляд проводився 21.12.2022 року, зазначений конкретний прилад вже двічи мав пройти повірку та необхідну калібровку, чого зроблено не було. Таким чином, результати огляну приладом «Алконт-М» не є належним та допустимим доказом у справі та, як наслідок, всі інші матеріали, складені на підставі зазначеного документу.

Законодавством не передбачено (за виключенням правил дорожнього руху) допустимий рівень проміле в крові для визначення ступеню сп`яніння, оскільки навіть вживання кефіру, квасу, деяких лікарських препаратів напряму впливають на природній рівень вмісту спирту в крові. Вказав, що ОСОБА_1 перед освідуванням вживав кефір.

Посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року «Надточій проти України», положенням ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП, зазначив, що відсутні допустимі докази, які б свідчили, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння. Як наслідок відсутній сам факт вчинення адміністративного правопорушення. Просив закрити провадження по справі 631/1303/22 відносно ОСОБА_1 .

Вислухавши захисника Созонова В. П., ретельно дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, суддя встановив наступне.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення ДНХ-2 № 5117, який складено 21 грудня 2022 року командиром 3 взводу охорони та ППС 3 роти ІНФОРМАЦІЯ_5 ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_2 старшим лейтенантом ОСОБА_2 , вбачається що 21 грудня 2022 року о 15 годині 20 хвилин молодший сержант ОСОБА_1 , призваний 06 травня 2022 року за контрактом та на даний час виконуючий обов`язки військової служби на посаді командира відділення військової частини НОМЕР_1 , яка тимчасово дислокується в адміністративних межах АДРЕСА_2, був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3, із ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, що мало місце в умовах особливого періоду, який настав з моменту введення воєнного стану в Україні. Своїми діями молодший лейтенант ОСОБА_1 порушив вимоги статей 3 і 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Дисциплінарний статут Збройних Сил України визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Згідно зі ст. 3 зазначеного статуту військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.

Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби (ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України).

Частиною 3 ст. 172-20 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

У свою чергу, ч. 1 ст. 172-20 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а ч. 2 ст. 172-20 КУпАП - відповідальність за участь начальників (командирів) та інших керівників у розпиванні з підлеглими військовослужбовцями, а також військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів під час виконання ними обов`язків військової служби, або невжиття ними заходів для відсторонення від обов`язків військової служби осіб, які перебувають у нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або приховування випадків розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, появи на території військової частини в нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп`яніння підлеглих військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів.

Приписами ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Юридичний склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами адміністративного права сукупність ознак, при наявності яких те чи інше протиправне діяння можна кваліфікувати як правопорушення. До цих ознак належать: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона.

Адміністративне правопорушення за ст.172-20 КУпАП є військовим правопорушенням.

Об`єктом є суспільні відносини у сфері військової дисципліни, належне несення військової служби.

Суб`єктом військового адміністративного правопорушення, у тому числі й за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, є особа, яка перебуває на військовій службі.

Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону України № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці - це особи, які проходять військову службу.

За ч. 4 ст. 24 зазначеного закону України військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

З військового квитка серії НОМЕР_3 , виданого 07 лютого 2015 року ІНФОРМАЦІЯ_4, вбачається що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на військовій службі.

Таким чином, суддя доходить висновку, що матеріали справи містять докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем і перебуває на військовій службі в Збройних Силах України, а отже є суб`єктом адміністративної відповідальності за ст. 172-20 КУпАП.

Необхідно зазначити, що відповідальність за адміністративне правопорушення, що інкриміноване ОСОБА_1 настає у разі вчинення дій, передбачених ч. 1, 2 ст. 172-20 КУпАП особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Згідно з аб. 13 ст. 1 Закону України № 1932-ХІІ від 06 грудня 1991 року «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Водночас, відповідно до аб. 5 ст. 1 Закону України № 354-ХІІ від 21 жовтня 1993 року «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій

За ч. 8 ст. 4 Закону України № 354-ХІІ від 21 жовтня 1993 року «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 133/2022 від 14 березня 2022 року, затвердженим Законом України № 2119-ІХ від 15 березня 2022 року, у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 259/2022 від 18 квітня 2022 року, затвердженим Законом України № 2212-ІХ від 21 квітня 2022 року, у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 341/2022 від 17 травня 2022 року, затверджений Законом України № 2263-ІХ від 22 травня 2022 року, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України продовжено строк дії воєнного стану в України з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 573/2022 від 12 серпня 2022 року, затверджений Законом України № 2500-ІХ від 15 серпня 2022 року, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 757/2022 від 07 листопада 2022 року, затверджений Законом України № 2738-ІХ від 16 листопада 2022 року, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 58/2023 від 06 лютого 2023 року, затверджений Законом України № 2915-ІХ від 07 лютого 2023 року, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Окрім того, 24 лютого 2022 року набрав чинності Указ Президента України № 29/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію». Мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

За приписами ст. 1 Закону України № 389-VІІІ від 12 травня 2015 року «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відтак, починаючи з 24 лютого 2022 року та по теперішній час в Україні діє режим воєнного стану, який є особливим періодом.

Положеннями ст. 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Не дивлячись на невизнання ОСОБА_1 вини у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, його винуватість підтверджується зібраними в передбаченому законом порядку та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, як окремо, так і в сукупності, а саме:

- відомостями, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення ДНХ-2 № 5117 від 21 грудня 2022 року, зміст якого відповідає вимогами ст. 256 КУпАП. Зазначений протокол містить підписи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та уповноваженої посадової особи, яка його склала, а також відомості про роз`яснення ОСОБА_1 змісту ст. 63 Конституції України та його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Пояснень та доповнень з боку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, протокол не містить. Окрім того, протокол містить відомості про отримання копії адміністративного протоколу, що підписані особисто правопорушником. У гріфі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності» ОСОБА_1 вказав, що свою провину не визнає.

- даними тестування на алкоголь, підписаними особисто ОСОБА_1 , проведеного 21 грудня 2022 року о 15 годині 38 хвилин за допомогою газоаналізатора «Алконт-М», прилад № 00251, тест № 1006, який є додатком до протоколу ДНХ-2 № 5117, де вказано результат тесту - 0,43 ‰;

- актом № 254 від 21 грудня 2022 року огляду на стан сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу, складеним командиром взводу ІНФОРМАЦІЯ_5 старшим лейтенантом ОСОБА_2 , з якого вбачається, що огляд ОСОБА_1 був проведений за допомогою АЛКОНТ-М № 00251-15. Результат огляду на стан сп`яніння - 0,43 ‰. Огляд проведено у присутності свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Акт підписано уповноваженою посадовою особою, яка його склала, свідками огляду, а також особисто ОСОБА_1 .

Суддя критично сприймає твердження захисника Созонова В. П., що ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп`яніння, вважає їх такими, що не відповідають дійсності та спростовуються доказами, дослідженими суддею.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» зазначено, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Таким чином, на виконання вимог ст. 252 КУпАП України суддя, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності, взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов висновку щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, тобто, тобто виконання обов`язків військової служби в нетверезому стані, в умовах особливого періоду.

Невизнання своєї вини ОСОБА_1 суддя розцінює, як спосіб захисту, обраний особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, та намагання уникнути адміністративної відповідальності.

Суддя не приймає до уваги доводи захисника Созонова В. П. щодо відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, бо вони спростовуються матеріалами справи та доказами, дослідженими суддею.

Не грунтуються на положеннях закону твердження захисника про порушення порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, виходячи з наступного.

Станом на момент складання протоколу ДНХ-2 № 5117 законодавством не був урегульований порядок огляду посадовою особою підрозділу Служби правопорядку військовослужбовців під час проходження ними військової служби (без затримання військовослужбовців) з метою виявлення стану алкогольного чи наркотичного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Обов`язок уповноваженої посадової особи застосовувати спеціальні технічні засоби відеозапису під час проведення огляду військовослужбовців на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів унормовано ст. 266-1 КУпАП (у редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13.12.2022 року) яка набрала чинності 27 січня 2023 року.

Більш того, ч. 6 ст. 266-1 КУпАП визначено, що у разі відсутності спеціальних технічних засобыв відеозапису або неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Суддею встановлено, що огляд ОСОБА_1 був проведений з використанням спеціальних технічних засобів у присутності свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про що свідчить акт № 254 від 21 грудня 2022 року. Жодних зауважень, заперечень чи незгоди з боку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, акт № 254 не містить.

Заяв або клопотань щодо допиту свідків у судовому засіданні ані захисник Созонов В. П., ані ОСОБА_1 не надавали.

Не заслуговують на увагу посилання захисника Созонова В. П. на необхідність проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 у медичному закладі, оскільки він не визнав свою провину, про що зазначив власноруч у протоколі, виходячи з такого.

У протоколом про адміністративне правопорушення ДНХ-2 № 5117 від 21 грудня 2022 року у графі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності» ОСОБА_1 вказав, що свою провину не визнає, проте інформації щодо незгоди з результатами тестування з боку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначений протокол не містить. Жодних пояснень та доповнень з боку ОСОБА_1 у протоколі не зазначено.

Акт № 254 від 21 грудня 2022 року огляду на стан сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу також не містить незгоди ОСОБА_1 з результатами тестування.

У свою чергу, станом на момент складання протоколу ДНХ-2 № 5117 від 21 грудня 2022 року законодавством не була встановлена обов`язоковість огляду в закладах охорони здоров`я, у разі незгоди військовозобов`язаного та резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду посадовою особою підрозділу Служби правопорядку військовослужбовців під час проходження ними військової служби (без затримання військовослужбовців) з метою виявлення стану алкогольного чи наркотичного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами.

Обов`язоковість огляду в закладах охорони здоров`я за певних обставин унормовано ч. 4 ст. 266-1 КУпАП (у редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13.12.2022 року), яка набрала чинності 27 січня 2023 року.

Думка захисника Созонова В. П. щодо порушення порядку огляду у зязку з пропуском строку повірки технічного засобу «Алконт-М», за допомогою якого було проведено огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, є хибною та такою, що не ґрунтується на вимогах закону, оскільки Постановою Кабінет Міністрів України від 05 квітня 2022 року № 412 «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану» установлено, що позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях.

Безпідставним є посилання захисника Созонова В. П. що ОСОБА_1 , права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП фактично не зачитувались, оскільки протокол про адміністративне правопорушення ДНХ-2 № 5117 від 21 грудня 2022 року, містить відомості про роз`яснення ОСОБА_1 змісту ст. 63 Конституції України та його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Будь які докази на підтвердження того, що документи, додані до справи, де мається підпис ОСОБА_1 , не були ним наперед прочитані та підписані фактично під примусом, з їх текстом він не знайомився, захисником не надано. Також матеріали справи не містять підтверджень того, що при огляді ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння застосовувались мундштуки, які раніше вже були у використанні, оскільки не були стерильними за запакованими.

Також належить взяти до уваги те, що протокол про військове адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою і дії особи, яка його складала, а також дії особи, яка проводила тестування на визначення стану алкогольного сп`яніння, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися, а саме: позовної заяви до суду в порядку, передбаченому КАСУ, заяв до правоохоронних органів в порядку, передбаченому КПК України, останній не подавав.

Отже, суддя зазначає, що при дослідженні доказів по справі не встановлено, що ці докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а тому не бере до уваги твердження захисника Созонова В. П. з приводу того, що докази, надані по справі є недопустими.

Відтак, у судовому засіданні встановлено, що військовослужбовець, ОСОБА_1 , 21 грудня 2022 року при виконанні ним обов`язків військової служби перебував у стані алкогольного сп`яніння в умовах особливого періоду, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зауважив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Обираючи вид адміністративного стягнення, суддя враховує приписи ст. 23 КУпАП, якими визначено, що адміністративне стягнення застосовується не тільки з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами й бере до уваги характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, стан його здоров`я, наявність утриманців, майновий стан та обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 34 КУпАП, суддя визнає щире розкаяння винного. Крім того, майнової шкоди проступком не заподіяно.

Обставин, що обтяжують відповідальність особи, стосовно якої ставиться питання про притягнення до адміністративної відповідальності, відповідно до приписів ст. 35 КУпАП, суддею не встановлено.

Санкція за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП змінена згідно із Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» № 2839-IX від 13 грудня 2022 року, який набрав чинності 27 січня 2023 року.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

За загальним положенням, встановленим цією статтею, закони та інші нормативно-правові акти, не мають зворотної сили в часі, тобто не поширюються на поведінку, що мала місце в той період, коли відповідний акт ще не був прийнятий або ще не набрав чинності.

Не має зворотної сили як закон, що вперше встановлює юридичну відповідальність за певну поведінку, так і акт, який обтяжує відповідальність за вчинення будь-якого діяння порівняно з діючим законом. Виняток з цього правила становлять закони або інші нормативно-правові акти, що пом`якшують або скасовують відповідальність і саме тому мають зворотну силу.

Наведене узгоджується з висновками Конституційного Суду України так в рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999 року у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно- правових актів. Конституційний суд зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В рішенні Конституційного Суду України від 19.04.2000 року № 6-рп/2000 у справі про зворотну дію кримінального закону в часі зазначено, що суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи.

Також, у рішенні від 02.07.2002 року № 13-рп/2002 Конституційний Суд України вказав, що суть положення статті 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності, і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності.

Відповідно до ст. 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, а саме, ст. 7.

Європейський суд з прав людини у справах «Енгель та інші проти Нідерландів» («Engel and Others v. the. Netherlands», 08 червня 1976 року, №№ 5100/71, 5101/71, 5102/71, 5354/72, 5370/72), «Озтюрк проти Німеччини» («Ozturk v. Germany», 21 лютого 1984 року, № 8544/79), «Лутц проти Німеччини» («Lutz v. Germany», 25.08.1987 року, № 9912/82), тлумачить поняття «кримінальний» автономно, тобто незалежно від національної термінології, включаючи сюди адміністративні, дисциплінарні, митні проступки тощо.

У рішенні по справі «Vyerentsov v. Ukraine» від 11 квітня 2013 року кримінальними правопорушеннями були визнані діяння, відповідальність за які передбачені ст. 185 та 185-1 КУпАП, та відповідно застосований за їх вчинення адміністративний арешт покаранням.

У рішенні в справі «Veeber v. Estonia» від 21 січня 2003 року Європейський суд з прав людини констатував порушення гарантій, передбачених ст. 7 Конвенції, у вигляді ретроспективного застосування кримінального закону, який погіршував становище особи.

Заборона зворотної дії в часі, в інтерпретації Європейського суду з прав людини, положень, що погіршують становище особи, яка підлягає (чи може підлягати) кримінальній відповідальності. Це стосується як визначення діянь, які є кримінально караними, так і покарання (рішення у справі M v. Germany від 17.12.2009).

Оскільки санкція ч. 3 ст. 172-20 (у редакції на день розгляду справи) обтяжує відповідальність за вчинення діяння порівняно з санкцією ч. 3 ст. 172-20 (у редакції станом на день вчинення правопорушення та складання протоколу) то дана норма не має зворотної дії в часі й застосуванню підлягає норма закону у редакції станом на день вчинення правопорушення.

Ураховуючи викладене, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень та досягнення мети адміністративного покарання, суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 3 ст. 172-20 КУпАП станом на день вчинення правопорушення.

В порядку ч. 5 ст. 283 КУпАП суд вирішує питання про стягнення судового збору з особи, на яку накладається адміністративне стягнення.

Так, відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. При цьому розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Таким законом, що встановлює правові засади справляння судового збору, є Закон України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VІ, ч. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 4 якого передбачають, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.

Статтею 7 Закону України № 2710-ІХ від 03 листопада 2022 року «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 2684 гривні 00 копійок.

Отже, є необхідним стягнути з ОСОБА_1 судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 536 гривні 80 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 7, 9 - 11, 23, 24, 25, 27, 33 - 35, 38, 40-1, 172-20, 245, 246, 249 - 252, 255, 268, 277, 280, 283 - 285, 287,294, 298 КУпАП, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот п`ятнадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 3655 (три тисячі шістсот п`ятдесят п`ять) гривень 00 копійок, який стягнути на користь держави (номер рахунку (IBAN): UA 948999980313010106000020559, код класифікації доходів бюджету: 21081100, отримувач: ГУК Харків обл/СТГ Нова Вод/21081100, код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП - електронне адміністрування податку).

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 536 гривень 80 копійок (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП електронне адміністрування податку), номер рахунку (IBAN) UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Повний текст постанови буде складено та копію вручено або направлено протягом трьох днів особі, щодо якої її винесено, та до ІНФОРМАЦІЯ_2.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

В разі не сплати штрафу у строк встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП у порядку примусового виконання постанови стягується штраф у подвійному розмірі.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду, через Нововодолазький районний суд Харківської області. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Якщо апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку, у разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Строк пред`явлення до виконання протягом трьох місяців.

Суддя І. О. Пархоменко