Ухвала суду № 109511645, 09.03.2023, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/775/23

Провадження №: 2-з/755/38/23

У Х В А Л А

про забезпечення позову

"09" березня 2023 р. Дніпровський районний суду м. Києва у складі: головуючого судді Катющенко В.П., розглянувши заяву представника позивача ТДВ «МЗБК» - Заворотнюка М.С. про забезпечення позову Товариства з додатковою відповідальністю «МЗБК» до ОСОБА_1 , про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває вказана цивільна справа, провадження у якій відкрито ухвалою суду від 10.02.2023 та постановлено її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, учасникам у справі встановлено строки для подання заяв по суті справи.

07.03.2023 до суду надійшло клопотання представника позивача ТДВ «МЗБК» - Заворотнюка М.С. про вжиття заходів забезпечення, у якому просить суд: вжити заходи забезпечення позову у справі № 755/775/23 та накласти арешту на майно та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві ( ОСОБА_1 ; АДРЕСА_1 ; Номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) і знаходяться у відповідача чи в інших осіб.

Вимоги про забезпечення позову мотивовані тим, що відповідач у справі не здійснив погашення заборгованості за період з 11.2022 року по день подання зазначеної заяви. При цьому, відповідачка звільнилася з роботи, що унеможливлює для позивача стягувати суму заборгованості за рахунок заробітної плати. Таким чином, позивач вказує, що відповідачка вживає заходів, що унеможливлюють погашення заборгованості за рахунок існуючого та погодженого сторонами джерела доходу - заробітної плати у позивача. Вважають, що відповідач свідомо ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань та створює умови, що істотно зменшують можливість отримати задоволення вимог позивача, в разі постановлення рішення, тобто фактично відповідачем вживаються заходи спрямовані на обмеження можливості позивача отримати задоволення своїх вимог щодо отримання коштів. Крім того, вважають, що такі дії відповідача будуть носити постійний характер, а особа буде намагатися не виконувати рішення суду та вчинить заходи спрямовані на уникнення відповідальності - стягнення заборгованості в примусовому порядку по рішенню суду. Оскільки позовні вимоги передбачають стягнення коштів, вважають, що такий захист як накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, що обліковуються на рахунках відповідача, забезпечить в подальшому виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості. Окрім того, відповідач у справі може влаштуватись на роботу в іншому підприємстві та отримувати там дохід, що створює умови для отримання ним грошових коштів, які можуть бути використані для погашення боргу перед позивачем.

Суд, вивчивши клопотання про забезпечення позову та матеріали справи, доходить наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Статтею 150 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ч. 3 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Із наведеного випливає, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Як роз`яснено у п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі накладення арешту на об`єкт нерухомого майна без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні його інтереси.

Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд: стягнути з відповідача, ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю "МЗБК" грошові кошти в розмірі 649 072,54 грн., з яких 500 000,00 грн. - сума позики, інфляційні збитки - 132 387,61 грн., три проценти річних, що становить - 16 684,93 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що 15.09.2021 ОСОБА_1 звернулась до ТДВ «МЗБК» в особі керівника Радченко Ю.Г. про надання їй безвідсоткової поворотної споживчої фінансової допомоги (позики) в сумі 500000,00 з поверненням суми н пізніше 15 календарних днів з дати отримання. ТДВ «МЗБК» та ОСОБА_1 15.11.2021 підписали договір позики №б/н, відповідно до якого відповідачу було надано позику в розмірі 500 000,00 грн. з датою повернення 30.11.2021. На виконання взятих на себе зобов`язань ТДВ «МЗБК» перерахувало грошові кошти в розмірі 500 000,00 грн. на картковий рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням №172 від 15.11.2021. Відповідач грошові кошти в строки передбачені договором позики № б/н від 15.11.2021 року не повернув. Таким чином, відповідач зобов`язаний повернути отриману суму коштів позивачу, з огляду на що позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення відповідної суми коштів з відповідача в примусовому порядку.

У відповідності до ст.ст. 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст.ст. 76, 77 Цивільного процесуального кодексу України суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Необхідно зазначити, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

За своєю суттю інститут забезпечення в цивільному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

У постанові Верховного суду України від 25.05.2016 року, прийнятій за результатами розгляду справи №6-605цс16, викладено правову позицію, відповідно до якої, метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд України при розгляді справи № 6-2552цс16 у постанові від 18.01.2017.

Отже, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не мотивував, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, з наведених у клопотанні про забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предметом позову у даній справі є стягнення коштів та заявлений представником позивача захід забезпечення позову взаємопов`язаний з предметом спору, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом якого вони звернувся до суду.

Аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку про часткове задоволення клопотання представника позивача ТДВ «МЗБК» - Заворотнюка М.С. про забезпечення позову Товариства з додатковою відповідальністю «МЗБК» до ОСОБА_1 , про стягнення коштів.

Виходячи із викладеного, вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданого клопотання заяви, а відтак клопотання про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 260, 353 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання представника позивача ТДВ «МЗБК» - Заворотнюка М.С. про забезпечення позову Товариства з додатковою відповідальністю «МЗБК» до ОСОБА_1 , про стягнення коштів - задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать або підлягають передачі, або сплаті відповідачеві - ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_2 , виданий 03 липня 1999 року, Дніпровським РУ ГУМВС України в м. Києві, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) у межах ціни позову - 649 072,54 грн.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Копію ухвали суду для виконання направити до відповідних компетентних органів.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручено у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «МЗБК» (код ЄДРПОУ: 01373986, м. Київ пров. Віто-Литовський, 14).

Боржник: ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_2 , виданий 03 липня 1999 року, Дніпровським РУ ГУМВС України в м. Києві, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ).

Суддя: