Рішення № 109510446, 13.03.2023, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/1257/23

Провадження № 2-о/362/47/23

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

13 березня 2023 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Марчука О.Л.,

присяжних - Коваленко О.В., Чехун Л.В.,

при секретарі - Неділько А.С.,

за участю прокурора - Ламшиної О.О.,

лікаря-психіатра - Невгадовської Н.В.,

представника закладу з надання психіатричної допомоги - Кириченко А.С.,

особи, відносно якої вирішується питання - ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Каденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Василькові Обухівського району Київської області цивільну справу за заявою Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об`єднання» про надання ОСОБА_1 психіатричної допомоги в примусовому порядку,

В С Т А Н О В И В:

Медичний заклад звернувся до суду із заявою, в обґрунтування вимог якої зазначив, що ОСОБА_1 , у зв`язку із погіршенням психічного стану потребує примусового надання психіатричної допомоги.

Посилаючись на висновок лікарів-психіатрів, заявник просить надати ОСОБА_1 психіатричну допомогу в примусовому порядку, не зазначаючи, яку саме.

Прокурор в судовому засіданні підтримала заяву.

Лікар-психіатр і представник заявника в судовому засіданні підтримали заяву та просили її задовольнити з викладених у ній підстав.

Захисник в судовому засіданні заперечив щодо заяви та просив відмовити у її задовольнити оскільки у особи не виявлено тяжкого розладу.

Особа, відносно якої вирішується питання в судовому засіданні заперечила вимоги заяви та повідомила суду значний об`єм інформації зі свого життя та обставин її перебування в медичному закладі.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі та дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Під час розгляду справи в судовому засіданні встановлено такі обставини.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 09 лютого 2023 року, надано дозвіл на проведення психіатричного огляду ОСОБА_1 в примусовому порядку (а.с. 11 - 16).

Згідно із висновку психіатричного обстеження Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об`єднання» № 163 від 01.03.2023 року, ОСОБА_1 страждає на хронічне психічне захворювання (а.с. 7 - 10).

Вирішуючи справу по суті, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Законодавство України про психіатричну допомогу базується на Конституції України і складається із Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я», Закону України «Про психіатричну допомогу» та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу доки наявність такого розладу не буде встановлена на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про психіатричну допомогу», особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Натомість, до заяви не додано та під час розгляду справи суду не надано жодних фактичних, прямих, достовірних, об`єктивних і беззаперечних даних, які б свідчили про встановлення у ОСОБА_1 тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

При цьому, із наданої в судовому засіданні лікарем-психіатром виписки з історії хвороби № 3237 за період 2016 - 2018 років, вбачається, що ОСОБА_1 має діагноз «Хронічний маячний розлад, параноїчний синдром (а.с. 86).

Однак, суду не надано первинної медичної документації про встановлення вказаного діагнозу.

Зокрема, відповідно до статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу», тяжким психічним розладом - є розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам`яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, вій психічний стан і поведінку.

Проте, немає будь-яких відомостей про встановлення в попередні роки у ОСОБА_1 такого розладу психічної діяльності.

Так, до заяви не додано жодного письмового документу за період її лікування у 2016 - 2018 роках про наявність у ОСОБА_1 діагнозу, що вказаний за змістом заяви.

При цьому, до висновку № 163 від 01.03.2023 року не додано відомостей про те, де, ким і коли було встановлено діагноз про який у ньому (висновку) зазначено.

Статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» встановлена презумпція психічного здоров`я.

Правова позиція щодо презумпції психічного здоров`я людини та неможливості втручання держави в її особисту свободу внаслідок нічим не підтвердженого припущення щодо наявності у неї психічного розладу викладена у практиці Європейського суду з прав людини та є обов`язковою для застосування національними судами.

Насамперед, підпунктом «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифікованої Верховною Радою України прийняттям Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) кожному гарантується право на свободу та особисту недоторканість; нікого не може бути позбавлено свободи, крім законного затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законного затримання психічно хворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг відповідно до процедури, встановленої законом.

У справі Вінтерверп проти Нідерландів від 24 жовтня 1979 року ЄСПЛ звертає увагу на три вимоги, що зумовлюють наявність законних підстав для обмеження волі психічно хворої особи:

-особа повинна реально страждати психічним захворюванням, тобто реальні психічні розлади повинні бути встановлені компетентними органами на основі об`єктивної медичної експертизи;

-психічні розлади повинні досягти такого рівня, які виправдовують позбавлення волі;

-дійсність позбавлення волі залежить від наявності такого захворювання, особа може бути позбавлена волі до тих пір, поки є захворювання, що встановлено відповідним висновком.

Аналогічні висновки містяться й в інших рішеннях ЄСПЛ, а саме: рішення від 28 жовтня 2003 року у справі Ракевич проти Російської Федерації та рішення від 27 березня 2008 року у справі Штукатуров проти Російської Федерації.

Отже, суду не надано даних про тяжкість хвороби та характер її перебігу, а також належних, допустимих і достовірних доказів про те, що психічні розлади у ОСОБА_1 досягли такого рівня, які б виправдовували примусову госпіталізацію.

Серед іншого, суд звертає увагу на таке.

Прохальна частина заяви містить формулювання із проханням «надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку».

Стаття 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначає психіатричну допомогу як комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин.

Також, Розділ II Закону України «Про психіатричну допомогу» встановлює види психіатричної допомоги, підстави та порядок її надання.

У вказаному розділі містяться стаття 11 «Психіатричний огляд», стаття 12 «Амбулаторна психіатрична допомога», стаття 13 «Госпіталізація особи до закладу з надання психіатричної допомоги» та інші статті.

Натомість, в прохальній частині заяви медичний заклад не вказує про конкретний вид психіатричної допомоги, який він просить надати особі.

Норма частини першої статті 341 ЦПК України також передбачає три види заяв про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку:

- про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги;

- про психіатричний огляд;

- про надання амбулаторної психіатричної допомоги, її продовження та продовження госпіталізації.

Як встановлено судом, прохальна частина заяви не містить жодного із наведених видів психіатричної допомоги, що безумовно впливає на розгляд справи по суті.

Таким чином, враховуючи ненадання суду первинних медичних даних щодо психічного стану здоров`я ОСОБА_1 , а також те, що не встановлено у неї тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, та відсутність в прохальній частині заяви конкретного виду психіатричної допомоги, суд приходить до висновку про відсутність передбачених Законом України «Про психіатричну допомогу» підстав для надання останній психіатричної допомоги в примусовому порядку.

За таких обставин, заява є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтею 14 Закону України «Про психіатричну допомогу», статтями 1 - 13, 19, 23, 34, 76 - 83, 89, 95, 258, 259, 263 - 265, 273, 293, 294, 339 - 342 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні заяви Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об`єднання» про надання ОСОБА_1 психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Присяжні

Дата складення повного судового рішення - 13 березня 2023 року.