Рішення № 109507670, 09.03.2023, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 600/4281/22-а

Провадження № 2-а/727/22/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2023 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого-судді: Одовічен Я.В.

за участю секретаря: Бзової Р.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом.

Посилався на те, що 10.06.2022 року близько 10 год. 30 хв. працівниками поліції безпідставно було зупинено транспортний засіб «Chery Amulet» д.н.з. НОМЕР_1 під його керуванням. Поліцейський повідомив, що підставою зупинки є «перевірка транспортного засобу». Однак, ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію» не передбачено такої підстави для зупинки транспортних засобів. Крім того, згідно відповіді УПП в Чернівецькій області від 22.06.2022 року №15зі/41/29/02-2022, причиною зупинки транспортного засобу під його керуванням було те, що водієм було порушено Правила дорожнього руху України.

Також вказував, що працівниками поліції його було позбавлено права на отримання професійної правничої допомоги на період його затримання з 13 год. 30 хв. до 14 год. 45 хв. 10.06.2022 року. Вважаючи зупинку транспортного засобу безпідставною, він попросив ОСОБА_2 захищати його інтереси, у зв`язку із чим надав останньому повноваження щодо представництва його інтересів, шляхом укладання усного договору, у порядку ст.27 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», письмовий договір про надання правничої допомоги укладено в подальшому.

Однак, коли ОСОБА_2 вийшов з автомобіля до поліцейських для представлення його інтересів, останнього було затримано, у зв`язку із чим, він був позбавлений права на захист протягом всього періоду його затримання, включаючи період його огляду на стан сп`яніння.

Окрім того, вказував на те, що його безпідставно було затримано у період часу з 13 год. 50 хв. до 14 год. 45 хв. без будь якого пояснення причини такого затримання, а в період часу з 13 год. 50 хв. до 14 год. 45 хв. його незаконно було затримано у зв`язку з необґрунтованим та безпідставним направленням на огляд на стан сп`яніння. Після зупинки автомобіля, яким він керував, починаючи з 13 год. 30 хв. по 14 год. 45 хв. 10.06.2022 року він не мав можливості покинути місце, яке вказувалось працівниками поліції, чим поліцейським було його позбавлено волі у розумінні п.1 ст.5 Конвенції.

Просив визнати протиправними дії працівників Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, які привели до позбавлення його свободи пересування за період з 13 год. 30 хв. до 14 год. 45 хв. 10.06.2022 року та стягнути понесені судові витрати у справі.

Представником відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Чернівецькій області було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Відзив обґрунтований тим, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки під час несення служби в м.Чернівці по вул.Головна, 6, 10.06.2022 року екіпажем патрульної поліції під час вільного патрулювання було виявлено та зупинено транспортний засіб марки «Chery Amulet» д.н.з. НОМЕР_2 на підставі п.3 ч.1 ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію», а саме для перевірки інформації щодо причетності водія до вчинення будь-яких правопорушень.

У ході перевірки інформації у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, після чого відповідно до п.2.5 ПДР України йому було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у лікаря нарколога, на що останній погодився та добровільно поїхав до Чернівецького обласного наркологічного диспансеру разом із працівниками поліції. ОСОБА_1 не було притягнуто до адміністративної відповідальності, стосовно нього не було складено жодних процесуальних документів чи вчинено дій, які би могли потребувати залучення захисника. Право на користування послугами захисника у ОСОБА_1 в даній ситуації не виникло, адже він не являвся особою, яка притягується до адміністративної відповідальності внаслідок чого вимоги ст.268 КпАП України на нього не поширюються. Також вказував, що працівниками поліції не застосовувалося адміністративне затримання ОСОБА_1 в період часу з 13 год. 30 хв. по 13 год. 50 хв. та будь-коли інше, а направлення водія для проходження медичного огляду на стан сп`яніння було здійснено чітко в межах повноважень та чинного законодавства.

27.02.2023 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Зазначив, що представником відповідача до відзиву не було долучено жодного доказу на підтвердження правомірності дій працівників поліції, обов`язок доказування якої покладається саме на відповідача відповідно до вимог с.2 ст.77 КАС України.

Ухвалою суду від 30.01.2023 року справу було призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом осіб.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Подав заяву, в якій просив провести розгляд справи у відсутності позивача та його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити.

Представники відповідача у судові засіданні не з`явилися.

На підставі ч.4 ст. 229 КАС України у зв`язку з неявкою у засідання усіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі, вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданнями адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1, 2 ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Щодо тверджень позивача про позбавлення його працівниками поліції свободи пересування у зв`язку із направленням на проходження огляду на стан сп`яніння суд зазначає наступне.

Проходження огляду на стан сп`яніння регламентовано Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735.

Як передбачено п.12 Розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п.2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Із пункту 2.5 Правил Дорожнього руху України слідує, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, у разі виявлення у водія ознак сп`яніння поліцейський направляє таку особу для проходження огляду на стан сп`яніння.

Разом із тим, даючи оцінку аргументам позивача щодо правомірності зупинки транспортного засобу під його керуванням, суд зазначає наступне.

Так, за змістом пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

У відповідності до ст.14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

У позовній заяві позивач вказував на те, що його було безпідставно зупинено працівниками поліції. Після зупинки поліцейський повідомив, що підставою зупинки є «перевірка транспортного засобу».

Положеннями частини 3 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

У відзиві представник відповідача вказував, що транспортний засіб марки «Chery Amulet» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 було зупинено на підставі п.3 ч.1 ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію», а саме для перевірки інформації щодо причетності водія до вчинення будь-яких правопорушень.

Згідно п.3 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому доказів того, що у працівників поліції щодо ОСОБА_1 була інформація, яка б свідчила про його причетність або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або була інформація, яка свідчила, що транспортний засіб «Chery Amulet» д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , міг бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення та з цих підстав позивача було зупинено працівниками поліції суду не було надано.

Право поліцейських зупиняти водіїв транспортних засобів чітко визначено ст.35 ЗУ "Про національну поліцію".

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Алене де Рібермон проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

У даному випадку відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність зупинки транспортного засобу марки «Chery Amulet» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 .

Суд враховує, що під час такої неправомірної зупинки транспортного засобу марки «Chery Amulet» д.н.з. НОМЕР_1 , його водій ОСОБА_1 до з`ясування усіх обставин фактично був обмежений у вільному пересуванні. При цьому, доказів тривалості зазначених подій матеріали справи не містять. Зокрема, на долученому до адміністративної позовної заяви відеозаписі подій, що мали місце 10.06.2022 року, зафіксовано обставини затримання ОСОБА_2 . Відтворення обставин подій, їх тривалості з позивачем ОСОБА_1 відеозапис не містить.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).

Так у справі «Delcourt v. Belgium» (заява № N 2689/65) Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain» (заява №28090/95), «Beles and others v. the Czech Republic» (заява № 47273/99), «RTBF v. Belgium» (заява №50084/06).

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Відповідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві. Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Таким чином, суд вважає з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача вийти за межі позовних вимог шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо зупинки транспортного засобу марки «Chery Amulet» д.н.з. НОМЕР_1 .

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем в порушення вимог ст.77 КАС України не надано доказів в підтвердження правомірності дій працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу, тому позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ч. 1 ст.6, 245-247, 251, 258, 283, 287, 289 КпАП України , ст.2, 8, 9, 72-77, 78, 139, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати дії працівників Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо зупинки транспортного засобу «Chery Amulet» д.н.з. НОМЕР_1 10.06.2022 року під керуванням ОСОБА_1 протиправними.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок державних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (ЄДРПОУ 40108646), що розташоване у м.Київ, вул.Федора Ернста, 3, на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ), який проживає у АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Одовічен Я.В.