Рішення № 109507602, 23.01.2023, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/2747/22

Провадження № 2/727/213/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2023 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого судді Слободян Г.М.

секретар судових засідань Маковійчук П.

за участю сторін:

представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Тарновецького В.І.

представника відповідача, виконавчого комітету Чернівецької міської ради, Лелюх Х.М.;

представника відповідача, служби у справах дітей Чернівецької міської ради Сабадаш Г. розглянувши за правилами загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради (код ЄДРПОУ: 04062216 місцезнаходження: Центральна, площа.1 м. Чернівці) та Служби у справах дітей Чернівецької міської ради (код ЄДРПОУ: 04062216, місцезнаходження: Центральна площа. 9 м. Чернівці) про визнання незаконним та скасування рішення виконкому та зобов`язання вчинити дій

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позову.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до виконавчого комітету Чернівецької міської ради; Служби у справах дітей Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення виконкому та зобов`язання вчинити дії. Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач у позові посилається на те, що 28 грудня 2021 року №1019/30 Виконавчий комітет Чернівецької міської ради прийняв рішення «Про надання висновку органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини» пунктом 1 якого було вирішено надати суду висновок про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_2 , згідно з договором між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення режиму відвідин дитини від 08.01.2019 р. Вважає, що рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 28.12.2021 №1019/30, як органу опіки та піклування, підлягає скасуванню у зв`язку з недотриманням Виконавчим комітетом міської ради встановленого законодавством порядку прийняття рішення про надання висновку, а Служба у справах дітей Чернівецької міської ради підлягає зобов`язанню підготувати та надати Виконавчому комітету Чернівецької міської ради відповідний проект Висновку органу опіки та піклування для його розгляду та затвердження. Зазначає, відповідно до пункту 72 Порядку № 866, після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною Служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення. Тобто, до прийняття органом опіки та піклування рішення про надання висновку про визначення місця проживання дитини передує підготовка Службою у справах дітей висновку про визначення місця проживання дитини та подання його до органу опіки та піклування (виконавчому комітету) для прийняття відповідного рішення, яким може бути або затвердження або відхилення запропонованого висновку.

Разом з тим, як вбачається з оскаржуваного рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 28.12.2021 року №1019/30 «Про надання висновку органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини», Служба у справах дітей Чернівецької міської ради за наслідками обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною не склала жодного висновку про визначення місця проживання дитини, та не подала його виконавчому комітету як органу опіки та піклування для його розгляду та прийняття відповідного рішення. 28 грудня 2021 року на засіданні виконавчого комітету Чернівецької міської ради на розгляд не було представлено жодного проекту висновку органу опіки та піклування. А за таких обставин, Виконавчий комітет як орган опіки та піклування Чернівецької міської ради 28.12.2021 року не мав жодних правових підстав приймати рішення «Про надання висновку органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини» №1019/30. Письмовий висновок «Про доцільність визначення місця проживання дитини» було складено тільки 30 грудня 2021 року, тобто через 2 дні після прийняття виконавчим комітетом оскаржуваного рішення, що є недопустимим.

Зазначає, що висновок Служби у справах дітей мав бути підготовлений та поданий виконавчому комітету міської ради напередодні його засідання для його колегіального розгляду і затвердження, а не навпаки. Внаслідок порушення процедури прийняття рішення щодо надання висновку, таке рішення органу опіки та піклування підлягає скасуванню як таке, що прийняте з порушенням порядку передбаченого постановою КМУ від 24.09.2008 №866, а Служба у справах дітей міської ради підлягає зобов`язанню подати Виконавчому комітету міської ради підготовлений нею мотивований висновок для його розгляду та прийняття відповідного рішення. Вважає, що висновок органу опіки та піклування від 30.12.2021 року підлягає також скасуванню як такий, що прийнятий з порушенням порядку передбаченого постановою КМУ від 24.09.2008 №866. На підставі вищевикладеного просить суд: Визнати незаконними і скасувати рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №1019/30 від 28.12.2021 року «Про надання висновку органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини» та висновок органу опіки та піклування №01/0224/3444 від 30.12.2021 року «Про доцільність визначення місця проживання дитини»; зобов`язати Службу у справах дітей Чернівецької міської ради скласти письмовий висновок про визначення місця проживання дитини і подати його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення, як то передбачено пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, що затверджений постановою КМУ від 24.09.2008 №866. Просить, заявлені вимоги задовольнити.

Рух справи та позиція сторін.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25.04.2022 р. відкрито провадження в наведеній справі (а.с.22). за правилами розгляду в загальному позовному провадженні.

16.05.2022 р. на адресу суду надійшов відзив від представника виконкому Чернівецької міської ради, в якому просять, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради та Служби у справах дітей Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення виконкому та зобов`язання вчинити дії відмовити. Посилаються на те, що 15.12. 2021 року відбулося засідання комісії з питань

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19.07.2022 р. підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.58)

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 в його інтересах представник, адвокат Тарновецький В.І позовні вимоги підтримали та просили їх задоволення. У наданих суду поясненнях зазначили про те, що порядок прийняття висновку органом опіки та піклування, службовою у справах дітей Чернівецької міської ради був прийнятий з порушенням процедури та недотриманням п. 72 порядку №866, затвердженого постановою КМУ від 24.09.2008р. В поясненнях позивач зазначив, що Служба у справах дітей за наслідками розгляду документів та ведення ряду інших дій не складала висновку про визначення місця проживання дитини, та не подавала його виконавчому комітету для його розгляду та прийняття відповідного рішення на його засідання, яке відбулося 28.12.2021 року. Письмовий висновок №01/0224/3444 на думку позивача було складено тільки 30.12.2021 року, тобто через 2 дні після прийняття виконавчим комітетом оскаржуваного рішення, а отже, вважає, що проекту висновку Служби у справах дітей не існувало 28.12.2021 року про що свідчить також і текст преамбули самого рішення виконкому від 28.12.2021 року, в якому немає жодного слова про те, що Виконавчий комітет 28.12.2021 року на своєму засіданні розглядав будь-який проект висновку, підготовлений Службою у справах дітей. За таких обставин, вважає, що відповідачі порушили порядок прийняття рішення про надання висновку, і Виконавчий комітет як орган опіки та піклування Чернівецької міської ради 28.12.2021 року не мав жодних правових підстав приймати рішення «Про надання висновку органу опіки та піклування...» №1019/30, без попереднього розгляду проекту такого висновку, підготовленого Службою у справах дітей. Просить позов задовольнити.

Представника відповідача, виконавчого комітету Чернівецької міської ради, за довіреністю Лелюх Х.М. в судовому засіданні заперечувала проти заявлених позовних вимог та просили в їх задоволенні відмовити. У наданому вступному слові представник посилалася на обставини викладені у відзиві.

Представника відповідача, служби у справах дітей Чернівецької міської ради за довіреністю Сабадаш Г. в судовому засіданні заперечувала проти заявлених позовних вимог та просили в їх задоволенні відмовити. У вступному слові пояснила, що оскаржує мий висновок був прийнятий у відповідності до вимог закону, та не було порушено процедури його прийняття.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд зважає на наступне.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Досліджені докази за застосовані норми права.

Судом на підставі наданих сторонами доказів, установлено наступне.

Згідно рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради №1019/30 від 28.12.2021 р. до суду надано висновок про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення режиму відвідин дитини від 08.01.2019 р. (а.с.10)

Відповідно до висновку органу опіки та піклування № 01/0224/3444 від 30.12.2021 р. враховуючи рівні права батька та матері на проживання з дитиною та її виховання, виконання батьківських обов`язків, вік дитини, прихильність дитини до кожного із них, стан здоров`я дитини, факти вчинення домашнього психологічного насильства стосовно дитини та інші вагомі обставини, орна опіки та піклування виконавчого комітету міської ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно із договором між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення режиму відвідин дитини від 08.01.2019 року.(а.с.11-12, 42)

Копіє свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 20.06.2018 р. виданого Чернівецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, стверджується, що батьками ОСОБА_2 є, батько ОСОБА_1 та мати ОСОБА_4 .(а.с.13; 130).

Відповідно до акту фактичного проживання осіб без реєстрації ОСББ Рівненська, 5А вбачається, що ОСОБА_1 та його син ОСОБА_3 проживають без реєстрації за адресою АДРЕСА_2 (а.с.14) аналогічне вбачається з довідки про реєстрації місця проживання особи (а.с.112)

В судовому засіданні було встановлено і не заперечувалося сторонами, що у провадженні Вижницького районного суду Чернівецької області на розгляді перебуває позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визначення місця проживання дитини з матір`ю. У зв`язку з розглядом справи, суддею суду Осокіним А.Л. було здійснено запит до служби у справах дітей Чернівецької міської ради про надання письмового висновку щодо розв`янання спору (а.с. 15). Аналогічного змісту звернення мало місце і за заявою до служби у справах дітей Чернівецької міської ради від ОСОБА_1 (а.с. 16, 104-107)

Відповідно до Витягу із протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини № 29 від 15.12.2021р. вбачається прийняте рішення, за яким ухвалено - надати суду висновок про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , згідно договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення режиму відвідин дитини від 08.01.2019 р. у зв`язку із відсутністю спору про зміну чи розірвання договору (а.с.39,108-111)

Договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення режиму відвідин дитини 08.01.2019 р. місцем проживання сина батьки визначили місце проживання матері; батьки домовились, що дитина буде проживати один тиждень з кожним із батьків; батько буде проживати окремо від матері та сина, що за домовленістю батьків не вважається перешкодою для реалізації батьком прав і обов`язків з виховання та утримання сина (а.с.40-41; 197).

Згідно відповіді на запит АО Василатій і партнери» виконкомом Чернівецької міської ради було надано відповідь з направленням висновку оскаржує мого та фрагментів відеозаписів і аудіо записів засідання виконавчого комітету ЧМР від 26.10.2021 року, роз`ясно раніше надану відповідь про надання інформації на п. 3 запиту відносно надання суду висновку про доцільність визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 згідно договору укладеного між батьками 08.01.2019 року (а.с.100-102).

Відповідно до сертифікату про проходження профілактичного наркологічного огляду щодо ОСОБА_1 на момент огляду наркологічні протипоказання відсутні.(а.с.113-115)

Відповідно до довідки департаменту інформатизації Міністерства Внутрішніх Справ ОСОБА_1 на території України станом на 11.08.2021р. до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.(а.с.116)

Відповідно до Акту обстеження житлового-побутових умов: дитина ОСОБА_3 має місце для сну, розвитку, забезпечена усім необхідним (а.с.121, 127); позивач уклав договір оренди житлового приміщення за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 117, 118), що є спів мірним і з актом про фактичне місце проживання ОСББ Рівненська5 (а.с. 119, 120)

ОСОБА_5 є ФОП, сплачує податки, що вбачається з дослідженої податкової Декларації (а.с. 124 - 129)

Згідно із висновком комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини від 14.05.2021 р. № ІРЦ-85221/2021/226144 (а.с.131-136) вбачається, що дитина прихильна до обох батьків, проте найбільш психологічно значимим членом сім`ї дитина вважає батька, у складних ситуаціях схильна опиратися на підтримку і допомогу батька Ставлення до матері позитивне він за нею сумує і прагне зустрічей, виявляє бажання жити з батьком. Основною потребою є потреба дитини в екомійному комфорті.

Аналогічне вбачається і з висновку психологічного дослідження малолітнього ОСОБА_3 від 26.08.2021 року (а.с. 137 - 140).

З Акту оцінки потреб сім`ї особи № 290/0205 від 10.08.2021 р. (а.с.141-149) стан проживання дитини і її потерби, фактори сім`ї і середовище проживання дитини членів тощо

Рішенням Садгірського районного суду м.Чернівці позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - задоволено. Шлюб зареєстрований 11.02.2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції , актовий запис 3 129 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 - розірвати.(а.с.150-154)

Довідка про реєстрацію підтверджено місце реєстрації дитини - ОСОБА_3 , а саме: АДРЕСА_3 .(а.с.156)

Лист Служби у справах дітей Чернівецької міської ради № 1/16 від 03.01.2019 р., відповідно до якого гр.. ОСОБА_1 до служби у справах дітей щодо визначення участі у вихованні дитини не звертався.(а.с.157-158)

Договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення режиму відвідин дитини, відповідно до якого місцем проживання сина батьки визначили місце проживання матері.(а.с.159-160)

Звернення приватного закладу гімназії «Соломон» від 22.01.2021 року, відповідно до якого адміністрація школи просить батьків звернути увагу на відвідування приватного закладу гімназії «Соломон».(а.с.161)

Акт складений адвокатом Мінгайлєнє О.В в присутності свідків 30.03.2021 р., в якому вказано, що ОСОБА_1 не з`явився для передачі матері ОСОБА_4 їхнього сина ОСОБА_3 для проживання дитини разом з матір`ю.(а.с.164)

Акт складений адвокатом Мінгайлєнє О.В в присутності свідків 08.04.2021 р. в якому вказано, що ОСОБА_1 не з`явився для передачі матері ОСОБА_4 їхнього сина ОСОБА_3 для проживання дитини разом з матір`ю згідно договору батьків щодо проживання дитини.(а.с.168)

Характеристика на ОСОБА_3 вихованця ДНЗ №14, з якої вбачається, що дитина виховується в не повній сім`ї. Матеріально-економічне становище задовільне. Оплату за харчування в установі здійснює мама. Стиль дитячо-батьківських відносин -демократичний. У сім`ї цікавляться питаннями виховання. Виявляють інтерес до консультацій і рекомендацій вихователів, а також мама відвідує батьківські збори. ОСОБА_2 - здорова, розвинена на свій вік дитина. Веде себе стримано, спокійно. Коли ОСОБА_2 перебуває у батька, якого дуже любить і з радістю його зустрічає, батько обмежує період перебування дитини в дитячій установі.(а.с.169)

Довідка за результатами розгляду звернення №4523 від 09.03.2021 р. складена інспектором СЮП ВП Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області Кав`юк О.В відповідно до якої, опитавши ОСОБА_1 , який являється батьком малолітнього ОСОБА_3 , який проживає разом з ним з 06.09.2019 р. на постійній основі та перебуває на його утриманні та категорично заперечував факт будь яких перешкоджань у спілкуванні між колишньою дружиною та сином.Також останній стверджує, що його колишня дружина ОСОБА_4 час від часу виявляє бажання бачитися з сином, бере його на прогулянки, спілкується з сином по телефону, проте останнім часом малолітній ОСОБА_3 інколи сам відмовляється спілкуватися з нею.(а.с.170-171)

Відповідно до листа ЧРУП ГУНП № 427/123/39/04-21 від 18.03.2021 року вбачається, що за результатами перевірки відомостей викладених у зверненні ОСОБА_4 встановлено, що в даній події відсутні будь-які ознаки кримінального правопорушення передбаченого кримінальним законодавством України. Отже, враховуючи відсутність у події будь яких ознак кримінального чи адміністративного правопорушення, прийнято рішення про припинення подальшої перевірки за зверненням ОСОБА_4 у порядку вимог Закону України «Про звернення громадян». (а.с.172)

Довідка комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №14 Чернівецької міської ради видана 31.03.2021 року, відповідно до якої, КЖРЕП-14 немає можливості надати акт фактичного проживання вказаних у запиті громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , оскільки дану інформацію не підтверджують сусіди під`їзду. (а.с.173)

Довідка про склад сім`ї №947 від 29.03.2021 року видана КЖРЕП-14, відповідно до якої вбачається, що за адресою АДРЕСА_4 ніхто не зареєстрований.(а.с.174)

Заява-повідомлення ОСОБА_4 до Садгірського відділення поліції Чернівецького ВП ГУНП щодо неправомірних дій батька малолітньої дитини, в якій зазначено, що 27.09.2019 р. ОСОБА_1 забрав сина зі школи і до цього часу дитину не повертає, чим порушує умови договору скаредні між ними 08.01.2019 р., окрім цього зазначає, що батько дитини проживає за адресою АДРЕСА_5 , однак у договорі вказано місце проживання: АДРЕСА_4 , в даній квартирі проживає мати колишнього чоловіка.(а.с.175-176)

Відповідно до листа ЧРУП ГУНП № 5200/123/41/01-2019 від 17.10.2019 р. встановлено, що враховуючи відсутність у події будь яких ознак кримінального чи адміністративного правопорушення, прийнято рішення про припинення подальшої перевірки за зверненням ОСОБА_4 у порядку вимог Закону України «Про звернення громадян». (а.с.177)

Довідка від 16.10.2019 р. про результати розгляду повідомлення ОСОБА_4 , відповідно до якої, за результатами розгляду повідомлення ОСОБА_4 складена інспектором ЮП СП Садгірського ВП ЧВП ГУНП в Чернівецькій області Тодоріко А.М відповідно до якої, при спілкуванні з батьком дитини, встановлено що ОСОБА_1 в повній мірі виконує свої батьківські обов`язки передбачені чинним законодавством, а саме приймає участь у вихованні та навчанні сина, забезпечує дитину матеріально. ОСОБА_1 наголошує, що жодним чином не вчиняє перешкод для матері дитини у спілкуванні з спільним сином та не вчиняє конфліктів з останньому. Також, вдалося встановити, що дитина сама виявляє бажання в той чи інший час перебувати/проживати з батьком чи матір`ю. (а.с.178-179)

Заява ОСОБА_4 від 19.04.2021 року про вчинення домашнього насильства, установлення місцезнаходження неповнолітньої дитини, повернення її матері до Чернівецького районного управління поліції ГУНП у Чернівецькій області, в якій ОСОБА_4 просить: встановити місцезнаходження її неповнолітнього сина ОСОБА_3 та повернути дитину їй; скласти протокол про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ст..173-2 КУпАП - домашнього насильства щодо неї; скласти протокол про невиконання ОСОБА_1 обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітнього сина.(а.с.180-181)

Довідка видана КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги», в якій зазначено що ОСОБА_3 хворів з 09.04.2021 р. по 20.04.2021 р., діагноз: гостра інфекція верхніх дихальних шляхів середньої важкості, перебував на стаціонарному лікуванні.(а.с.183)

Виписка КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» від 06.05.2021 р. відповідно до якої ОСОБА_3 хворів двобічним гострим отитом.(а.с.184)

Акт обстеження житлово-побутових умов, відповідно до якого встановлено, що для дитини є окрема кімната, місце для ігор, підготовки уроків, дитина забезпечена всім необхідним(а.с.189).

Відповідно до звернення ОСОБА_1 від 28.12.2021 р. до секретаря Виконавчого комітету Чернівецької міської ради ОСОБА_1 звертається з причин повернення на додаткове вивчення висновку служби у справах дітей про визначення місця проживання дитина ОСОБА_3 (а.с.190)

Відповідно до висновку психологічного дослідження практичного психолога центру соціально-психологічної реабілітації дітей ССД ЧОДА від 26.08.2021 р. щодо перебігу психологічної роботи з малолітнім ОСОБА_3 , встановлено, що дитина відповідає віковим нормам розвитку; емоційно стійкий, вразливий, критика до власної поведінки адекватна; спокійний, безтурботний, потребуючий підтримки; свідомість ясна, доступна продуктивному контакту. Згідно висновку психолога - для збереження психоемоційного стану дитини, запобігання психотравмуючих ситуацій, дозволити ОСОБА_2 поживати з батьком (враховуючи думку дитини).(а.с.191-193)

Згідно висновку, за результатами психологічної діагностики ОСОБА_3 психолога ЧМЦСС ОСОБА_7 встановлено, що у результаті психологічної діагностики ОСОБА_3 можна зробити висновок, що дитина прихильно ставиться до обох батьків, проте найбільш психологічно значимим членом сім`ї дитина вважає батька, зокрема у складних ситуаціях схильна опиратися на підтримку та допомогу тата. Ставлення до матері позитивне, він за нею сумує та прагне зустрічей, проте виявляє бажання жити разом з батьком. Основною потребою є потреба в емоційному комфорті.(а.с.194)

За даними довідки від 30.04.2021р. за результатами розгляду звернень №10583 від 19.04.2021 р. та №11239 від 23.04.2021 р. погоджених начальником Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_4 повідомила, що ОСОБА_1 забрав їх спільного малолітнього сина і не повертає його, аргументуючи тим, що дитина сама не хоче бути з нею, а також налаштовує їхнього спільного сина проти матері.(а.с.195)

Відповідно до пояснення малолітнього ОСОБА_3 , встановлено, що він надає перевагу жити із батьком, так як батько постійно вдома а мати постійно на роботі та йому сумно. З мамою він спілкується лише по телефону, останній раз спілкувався 20.04.2021р. (а.с.196).

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2018 року у справі № 752/22028/16-ц зазначено, що «відповідно до положень статті 12 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, при чому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що її стосується, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Стаття 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей наділяє суд повноваженнями надати можливість дитині висловити свою думку при вирішенні питань, які її стосуються, і приділяти цій думці належну увагу. У вітчизняному законодавстві також закріплені відповідні положення щодо забезпечення права дитини на власну думку.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Про необхідність заслуховування думки дітей, які досягли певного віку, та її врахування при вирішенні спорів про відібрання дітей зазначено, зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року «Савіни проти України» (заява 39948/06). У параграфі 59 цього рішення вказано, що суд також зауважує, що на жодному етапі провадження у справі судді не заслуховували дітей. При цьому при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю».

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядуванню Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад; сфері соціального захисту населення, зокрема, належить вирішення відповіді до законодавства питань пов`язаних з охороною материнства і дитинства.

Відповідно до ч. ч. 4 - 6 ст. 19 Сімейного Кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При цьому орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Так, статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено за, обов`язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини, зазначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні ш для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги грав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих дів.

Статтею 15 визначено право дитини на контакт з батьками, які проживають окремо, де визначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини; Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Законодавець визначив певний порядок вирішення батьками питання участі у виховані дитини. Так, у разі якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішений органом опіки та піклування або судом. Таким чином, законодавством встановлена варіативність вирішення цього питання, тобто батьки можуть вирішити його в судовому порядку або звернутися до відповідного органу опіки та піклування. Якщо хтось із батьків не погоджується з рішенням органу опіки та піклування, він може звернутися для вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини до суду. У цьому випадку законодавство не вимагає окремого оскарження рішення органу опіки та піклування, оскільки ч. 3 ст. 159 СК України встановлено, що суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору (правові позиції Верховного Суду від 9 червня 2021 року у справі № 370/408/19 (провадження № 61-15434св20).

Укладений договір від 08.01.2022 року між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення режиму відвідин дитини ОСОБА_2 . Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Холоменюк О.І.

Укладаючи договір, батьки дитини усвідомлювали його суть, значення своїх дій, без будь-якого примусу, попередньо ознайомлені з вимогами чинного законодавства, керуючись вільним волевиявленням урегулювали на майбутнє відносини між собою, що стосуються питання участі у вихованні дитини.

На момент винесення рішення Виконавчим комітетом Чернівецькі міської ради від 28.12.2021 № 1019/30 «Про надання висновку органу опіки піклування про визнання місця проживання дитини» договір між батьками від 08.01.2022 року був чинним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок, що «лише в разі збігу волі трьох учасників переговорного процесу - матері, батька, дитини можна досягти миру і згоди. Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю».

Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

ЄСПЛ зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм національного законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

Матеріали справи не містять доказів того, що Орган опіки та піклування, складаючи оскаржений висновок, діяв не в межах наділених законом повноважень.

ЄСПЛ вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини у справі, враховуючи принципи диспозитивності, змагальності та пропорційності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову

Керуючись ст.ст. ст. ст. 3, 5, 76-81, 83, 95, 141, 265, 268, 354-355 ЦПК України, - суд

УХВАЛИВ :

В задоволенні позовних вимог за позовною заявою ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради (код ЄДРПОУ: 04062216 місцезнаходження: Центральна, площа.1 м. Чернівці) та Служби у справах дітей Чернівецької міської ради (код ЄДРПОУ: 04062216, місцезнаходження: Центральна площа. 9 м. Чернівці) про визнання незаконним та скасування рішення виконкому та зобов`язання вчинити дії, а саме, визнання незаконними і скасуванні рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 1019/30 від 28.12. 2021 року «Про надання висновку органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини» та висновку органу опіки і піклування № 01/0224/3444 від 30.12. 2021 року «Про доцільність визначення місця проживання дитини» та зобов`язанні Служби у справах дітей Чернівецької міської ради скласти письмовий висновок про визначення місця проживання дитини і подати його органу опіки і піклування для прийняття відповідного рішення, згідно п.72 Порядку провадження органами опіки і піклування діяльності пов`язаної з захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 24.09.2008 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду безпосередньо або через Шевченківський районний суд м. Чернівці. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текс судового рішення складено 05.02.2023 року.

Суддя Слободян Г.М.