Ухвала суду № 109504898, 07.03.2023, Богуславський районний суд Київської області

гСправа № 358/351/21 Провадження № 4-с/358/9/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого суддіЛебединець Г.С.

секретар судового засіданняВершута А.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , представник скаржника адвокат Чайка Ольга Вікторівна, заінтересовані особи: державний виконавець Богуславського відділу ДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Храбуст Оксана Сергіївна, Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» на дії державного виконавця, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із даною скаргою, в обгрунтування якої зазначила, що вона є боржником у ВП № 68101297 від 12.01.2022 року про стягнення з неї на користь ПАТ «Банк «Кліринговий дім» заборгованості в розмірі 123611,14 грн. В межах даного виконавчого провадження державним виконавцем 12.01.2022 року винесено постанову про арешт коштів. Даною постановою накладений арешт, зокрема на її банківський рахунок у АТ КБ «ПриватБанк», на який надходять кошти як заробітна плата. Зазначає, що дана постанова позбавила її права розпоряджатися вказаними коштами. 23.01.2023 року вона звернулася із заявою до державного виконавця для зняття арешту з банківського рахунку, однак листом від 30.01.2023 року їй було повідомлено про відсутність підстав для зняття арешту. Просить скаргу задовольнити, визнати дії державного виконавця неправомірними та зобов`язати вчинити дії щодо зняття арешту з банківського рахунку, відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» на її ім`я.

В судове засідання скаржник та її представник не з`явилися, надали заяву про розгляд скарги за їх відсутності, вимоги скарги підтримують та просять задовольнити.

Держаний виконавець та представник АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно ч.2 ст.450 ЦПК України неявка учасників справи не перешкоджає розгляду скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалася.

Вивчив матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лишена підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно вимог ч.1,2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Судом встановлено, що державним виконавцем Богуславського відділу ДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Храбуст О.С. відкрито виконавче провадження № 68101297 з виконання рішення Богуславського районного суду Київської області від 01.11.2021 року у справі № 358/351/21.

Постановою державного виконавця від 12.01.2022 року в межах даного виконавчого провадження накладений арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 136141,25 грн.

Вважаючи накладення арешту на рахунок боржника, призначений для виплати зарплати, незаконним, ОСОБА_1 звернулася із відповідною заявою до державного виконавця для зняття арешту.

Листом державного виконавця від 30.01.2023 року ОСОБА_1 була повідомлена про відсутність підстав для зняття арешту з грошових коштів.

Строк для звернення до суду зі скаргою, визначений ст.449 ЦПК України, не пропущений.

З довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 07.03.2023 року вбачається, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 має в АТ КБ «ПриватБанк» картку НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), на яку отримує зарплатні виплати.

Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року.

Відповідно до частини 7 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Якщо у заяві про відкриття виконавчого провадження не зазначено майно боржника та/або його кошти на рахунках у банківських установах, то у відповідно до статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" розшук майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на інших рахунках боржника, на накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Згідно з п.7 розділу VIII Інструкції…, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до абзацу другого частини першої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" про звернення стягнення на майно боржника, яке полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частини третя-четверта статті 56 Закону України "Про виконавче провадження").

При цьому частина перша та друга статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" чітко визначають порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках визначених законами, зазначеними у частині другій цієї статті, та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження").

Пунктом 10 Розділу VIII Інструкції… передбачено, що саме після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову.

При цьому пунктами 3, 14, 21 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Таким чином, зі змісту вищевказаних норм права слідує, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. При цьому виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" та розділу VIII Інструкції…

Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3) у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Частинами другоюта третьоюстатті 70Закону України"Провиконавче провадження"передбачено,що іззаробітної платиможе бутивідраховано:у разістягнення аліментів,відшкодування шкоди,заподіяної каліцтвом,іншим ушкодженнямздоров`я абосмертю особи,у зв`язкуіз втратоюгодувальника,майнової та/абоморальної шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням абоіншим суспільнонебезпечним діянням,-50відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

З наведених норм права вбачається, що виконавець має повноваження звернути стягнення заробітну плату, пенсію, стипендію боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення, та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак, у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати, пенсії, стипендії за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження).

Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від, зокрема, зарплати боржника покликане гарантувати людині право на отримання доходу, як засобу для існування, тому законодавець обмежив розмір будь-яких утримань із зарплати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину зарплати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.

Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із зарплати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання доходу та достойні умови життя.

Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату, після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20.

24.01.2023 року ОСОБА_1 звернулася до державного виконавця Богуславського відділу ДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Храбуст О.С. із заявою про зняття арешту з коштів, що містяться на її рахунку в АТ КБ «ПриватБанк», у зв`язку з тим, що на цей рахунок зараховується її зарплата.

Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, пенсію здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно, як заробітної плати, пенсії або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.

Відповідно до частини другої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а згідно із пунктом першим частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження", повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України "Про виконавче провадження").

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20).

При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 України "Про виконавче провадження" зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків.

У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою, пенсією боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 повідомила державного виконавця про те, що арешт було накладено на кошти, що є її заробітною платою, яка розміщена на рахунку призначеному для зарахування зарплати, однак державний виконавець в порушення пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" арешту з грошових коштів не зняв, залишення арешту на кошти, які складають зарплату боржника, та звернення на них стягнення унеможливлює отримання ОСОБА_1 будь-яких коштів зарплати, як єдиного джерела доходів та позбавляє її засобів до існування, у зв`язку із чим суд приходить до висновку, що в даному випадку, бездіяльність державного виконавця є неправомірною.

Накладаючи арешт, державному виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) грошових коштів, які містяться на рахунку ОСОБА_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк», які є заробітною боржника, однак, отримавши таку інформацію від боржника, у державного виконавця виник обов`язок зняти накладений арешт не пізніше наступного робочого дня з дня надходження документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення.

За змістом статті 451 ЦПК у разі обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так i від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19). Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (пункт 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі №910/2861/18 (провадження № 12-140гс19)).

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про неправомірність саме бездіяльності державного виконавця щодо незняття арешту після отримання ним інформації про те, що арешт накладено на кошти, які є заробітною платою боржника, з врахуванням положень ч. 1, 2 ст. 451 ЦПК України вважає, що державного виконавця слід зобов`язати усунути порушення, поновити порушене право заявника ОСОБА_1 , яке можливо відновити зобов`язавши державного виконавця Богуславського відділу ДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) скасувати арешт грошових коштів, що надходять як заробітна плата ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на карту НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), відкритий у Aкціонерному товаристві Комерційний банк "ПриватБанк", що буде ефективним способом поновлення порушеного права скаржника.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 447, 450, 451 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Скаргу задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Богуславського відділу ДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Храбуст Оксана Сергіївна щодо незняття арешту на грошові кошти, що надходять на банківський рахунок ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк», як заробітна плата.

Зобов`язати державного виконавця Богуславського відділу ДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у виконавчому провадженні ВП № 68101297, скасувати арешт грошових коштів, що надходять як заробітна плата ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на карту НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), відкритий у Aкціонерному товаристві Комерційний банк "ПриватБанк".

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: суддя Г. С. Лебединець