Рішення № 109504867, 10.03.2023, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/2708/23

Провадження № 2-а/357/43/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя - Бебешко М. М. ,

при секретарі - Мартиненко Є. Є.,

за участі сторін: представника позивача Іщенко А.П., відповідача Пробончук А.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біла Церква справу за адміністративним позовом Білоцерківського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , про затримання з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні строком на шість місяців та примусове видворення з України громадянки російської федерації,-

В С Т А Н О В И В:

10 березня 2023 року представник Білоцерківського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із вказаним адміністративним позовом, у якому просить: 1) Примусово видворити з України громадянку російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2) Затримати громадянку російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на 6 (шість) місяців.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 березня 2023 року до Білоцерківського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області надійшов лист Головного управління Служби безпеки України у м.Києві та Київській області про те, що громадянка російської федерації ОСОБА_1 порушила Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме: проживала без документів, які б надавали їй право законного перебування на території України на визначений строк та не виконала рішення про примусове повернення з України. З матеріалів вбачається, що відповідач прибула до України 25.01.2022 через КПП «Бачівськ» до свого чоловіка ОСОБА_2 , з яким перебуває в шлюбі. 04.09.2020 її як іноземця було задокументовано посвідкою на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 строком дії до 04.09.2021. Для отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні до компетентних органів іноземець не зверталась. Будь-яких інших дій для легалізації факту свого перебування на території України не вживала. Таким чином відповідач порушила вимоги ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». За порушення правил перебування іноземних громадян на території України, 14.07.2022, працівниками Білоцерківського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області стосовно відповідача було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 203 КУпАП та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн., штраф сплачено. Разом з тим, 14.07.2022 працівниками Білоцерківського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відносно відповідача було прийнято рішення про його примусове повернення до країни походження або третьої країни та зобов`язано залишити територію України не пізніше 28.07.2022 про що у відповідача було відібрано розписку про отримання зазначеного вище рішення, роз`яснено його зміст та наслідки невиконання. Рішення про примусове повернення відповідачем не було оскаржене, однак і не було виконано без поважних причин.

Відповідно до ч. 3 ст. Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» зазначено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.

Згідно до п. 14 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

У визначений термін громадянка російської федерації ОСОБА_1 , з території України не виїхала та є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухиляється від виконання такого рішення.

Тому, беручи до уваги те, що відповідач порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, є нелегальним мігрантом, ухиляється від виїзду із України, є обґрунтовані підстави вважати, що вона і надалі буде ухилятися від виконання рішення про примусове повернення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення, а також існує ризик її втечі, що є підставою для її затримання.

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 березня 2023 року справа передана на розгляд судді Орєхова О.І.

На підставі розпорядження № 1 від 10 березня 2023 року в.о. керівника апарату Білоцерківського міськрайонного суду Київської області вирішену вказану справу передати на повторний автоматичний розподіл адміністративної справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 березня 2023 року справа передана на розгляд судді Бебешко М.М.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті на 10 березня 2023 року о 15:15 год.

В судовому засідання представник позивача заявлений позов підтримав в повному обсязі та просив його задоволити з наведених у ньому підстав.

Відповідач заперечила проти задоволення позовних вимог та просила суд в відмовити в задоволенні позову. Додатково пояснила суду, що в 2020 році вона одружилася з громадянином України ОСОБА_2 та переїхала жити в Україну. 28.06.2020 вона отримала посвідку на тимчасове проживання в Україні терміном на один рік. У зв`язку з тим, що на момент закінчення терміну дії посвідки на тимчасове проживання в Україні було запроваджено карантин у зв`язку з захворюванням на коронавірусну інфекцію, вона не встигла вчасно продовжити термін дії посвідки, через що працівниками Державної міграційної служби їй було запропоновано виїхати на територію російської федерації і через декілька днів повернутися назад в Україну. 25 січня 2022 року вона повернулася в Україну і на протязі двох тижнів перебувала вдома у зв`язку з карантинними обмеженнями через запроваджений в Україні карантин на коронавірусну інфекцію. Через два тижні після повернення в Україну та закінчення двотижневого карантину вона розпочала збір документів, необхідних для виготовлення посвідки на тимчасове проживання в Україні. 24 лютого 2023 розпочалося повномасштабне вторгнення російських військ на територію України. Весною 2022 року вона з чоловіком приїхали в місто Біла Церква, де звернулися до підрозділу Державної міграційної служби з метою отримання посвідки на тимчасове проживання в Україні, проте їй працівники даної установи в усній формі повідомили про те, що наразі документи від громадян росії та білорусі не приймають. 14 липня 2022 року вона прийшла повторно до відділу міграційної служби у місті Біла Церква, де відносно неї було прийнято рішення про накладення адміністративного стягнення та про примусове повернення до країни походження або третьої країни. Також їй повідомили, що вона має виїхати в третю країну, а потім повернутися. Вона 17 липня 2023 року зробила спробу виїхати до Республіки Польща, але прикордонники України її не випустили з території України через те, що вона громадянка російської федерації і не має дозволу на проживання в Україні. У зв`язку з цим вона була вимушена повернутися до місця свого проживання в селі Шкарівка Білоцерківського району. Вона зверталася через офіційний сайт Державної міграційної служби з метою відмови від громадянства російської федерації та з проханням отримати громадянство України, проте їй було рекомендовано звернутися до управління міграційної служби в місті Києві. В соціальній мережі Інстраграм на власній сторінці вона виклала пост, в якому засудила збройну агресію росії проти України. На даний час вона відмовляється залишати Україну та повертатися до росії, так як у неї тут чоловік та нова сім`я, а її батьки в росії підтримують війну росії в Україні. На даний час вважає росію країною агресором, яка вбиває мирне населення України та категорично не хоче туди повертатися. Також вона бажає відмовитися від російського громадянства та подати заяву на отримання громадянства України, проте на даний час не може це зробити у зв`язку з тим, що у неї паспорт російської федерації і рішення про видворення з території України, через що її можуть зупинити на будь-якому блок-посту і затримати.

Допитаний в судовому засідання в якості свідка ОСОБА_2 показав суду, що в 2019 році до нього вперше приїхала ОСОБА_1 , відповідач у справі. В 2020 році вони одружилися та зробили ОСОБА_1 посвідку на тимчасове проживання терміном на 1 рік. Через те, що вони не продовжили термін дії даної посвідки, в 2021 році вони виїхали до росії, звідки повернулися в Україну 25 січня 2022 року та були вимушені два тижні перебувати на карантині. До початку війни в Україні вони не встигли підготувати необхідні документи для отримання нової посвідки. Весною 2022 року вони з дружиною приїхали до відділу міграційної служби у місті Біла Церква з метою отримання посвідки на проживання, проте їм в усній формі повідомили про те, що такі процедури на даний час не проводяться. Анна в липні 2022 року повторно звернулася до відділу міграційної служби, де їй повідомили про те, що останній необхідно на деякий час виїхати через Польщу або Словаччину, але її не пропустили на кордоні. Анна писала на сайт офісу президента, проте там було рекомендовано звернутися до міграційної служби.

Представник позивача підтвердив факт того, що в липні 2022 року до нього зверталася на прийом відповідач, проте у зв`язку зі спливом часу він пам`ятає жодних деталей. Також повідомив суду про те, що до 08 листопада 2022 року була відсутня можливість отримання громадянами російської федерації посвідки на проживання в Україні. Лише з 08 листопада на один місяць постановою Кабінету Міністрів було надано можливість громадянам країни агресора отримати відповідні документи щодо проживання в Україні. На даний час він просить видворити відповідача в країну походження або третю країну, хоча уточним, що всі пункти пропуску з росією припинили свою роботу і відповідач лише має можливість виїхати в росію через Молдову, або просити консула України в Молдові на виготовлення візи для в`їзду в Україну.

Відповідач з цього приводу вказала, що у неї немає грошових коштів для проживання в Молдові та можливості очікувати позитивного для себе рішення консульської установи. В росію відповідач категорично не бажає повертатися, вважаючи вказану країну агресоркою, яка вбиває мирне населення.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне:

Особа громадянки російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлена та підтверджується копією паспорта громадянина російської федерації серії бб № НОМЕР_2 .

Згідно відомостей про осіб, які перетнули державний кордон вбачається, що ОСОБА_1 востаннє перетнула державний кордон та в`їхала в Україну 25.01.2022 .

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ПР МКО № 001737 від 14.07.2022 року, вбачається, що громадянка РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебуває на території України без документів на право проживання в Україні, скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення серії ПН МКО № 001739 від 14 липня 2022 року, складеної начальником відділу Білоцерківського відділу ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області Ашуровою Ларисою Юріївною на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ПР МКО № 001737 від 14.07.2022 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 203 КУпАП за порушення ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та накладено штраф у розмірі 3400 грн.

Крім цього, 14 липня 2022 року Білоцерківським відділом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення № 21 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянки російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаним рішенням зобов`язано останню покинути територію України у термін до 28.07.2022.

До адміністративного позову представником позивача долучено заяву про поновлення строку звернення до суду через те, що відповідач на момент прийняття рішення про примусове повернення не мав постійного місця проживання, про яке дізнався лише 10 березня 2023 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заяву про поновлення строку на звернення до суду.

Відповідач при вирішенні даної заяви покладається на думку суду. З приводу місця проживання повідомила суду про те, що на даний час вони з чоловіком проживають в будинку в селі Шкарівка Білоцерківського району Київської області. Даний будинок належить знайомим чоловіка, які виїхали закордон. Чоловік зареєстрований в населеному пункті, що знаходиться в Оратівському районі Вінницької області. Чоловік працює неофіційно таксистом, вона неофіційно працювала офіціантом.

Відповідач ОСОБА_1 , в судовому засіданні просила долучити до матеріалів справи в копіях:

Електронне звернення, адресоване Державній міграційній службі України від 27.07.2022, в якому повідомила що немає можливості та бажання повертатися в рф. Через свою політичну позицію вона має намір відмовитися від російського громадянства та прийняти Українське громадянство. На вказане звернення відповідачу 24,08.2022 надійшла відповідь управління міграційної служби у м. Києві та Київській області з рекомендацією звернення до Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області.

Хронологія поїздки за 16-17 липня 2022 року, згідно з якою вона з 02.36 до 03.05 17 липня 2022 року перебувала в контрольно-пропускному пункті Шегини Львівської області;

Роздруківка з соціальної мережі «Інстаграм» від 10.10.2022, в якій вона відкрито засуджує війну росії проти України, конкретизуючи дане засудження словами наступного змісту: «Я родилась в росії та прожила там 18 років, і наразі мені соромно за те, що в мене тече одна кров з вбивцями та звірами. Вас ніхто не чекав та не кликав, а ви зруйнували сотні будинків та забрали тисячі життів».

Роздруківка переписки з соціальної мережі «Інстаграм» від 26-27 квітня, в якій вона в приватній розмові переконує іншого співрозмовника в тому, що путін розпочав війну в Україні, а Донецьк та Луганськ - це Україна.

Посвідка на тимчасове проживання в Україні, видана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з датою закінчення 04.09.2021.

Судом встановлено, що рішенням Білоцерківського відділу ЦМУ ДМС в Київській області від 14.07.2022 зобов`язано громадянку рф покинути Україну у термін до 28.07.2022.

Відповідачем в свою чергу додано до матеріалів справи роздруківку її поїздки до пропускного пункту Шегини 17.07.2022. Зі слів останньої прикордонники України не пропустили її через кордон у зв`язку з наявністю російського громадянства та рішення про примусове повернення до країни походження чи третьої країни.

Представником позивача в свою чергу не спростовано твердження відповідача про те, що остання, на виконання рішення міграційної служби намагалася покинути Україну через третю країну, зокрема Республіку Польща.

Крім цього, представник позивача повідомив суд про те, що на даний час жодний пункт пропуску громадян з росією на території України не працює. Тому у відповідача є лише одна можливість залишити Україну, виїхавши до Республіки Молдова.

Як повідомив в судовому засіданні представник позивача, до введення в дію даної постанови, жодні домументи громадянам російської федерації, зокрема щодо надання дозволу на проживання в Україні з введенням воєнного стану, Державною міграційною службою не видавалися.

Судом встановлено та підтверджено в судовому засіданні поясненнями відповідача та показами свідка ОСОБА_2 про те, що вони навесні та влітку 2022 року зверталися до відділу міграційної служби у місті Біла Церква щодо можливості отримання документів на проживання відповідача, проте їм в усній формі було відмовлено.

Представник позивача з цього приводу пояснив суду, що через сплив часу він нічого не пам`ятає, проте і не спростовує.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 вчиняла всі необхідні дії для отримання дозволу офіційного перебування позивача на території України.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах першій та сімнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання.

Статтею 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» зокрема передбачено, що іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав). Документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України. У продовженні строку перебування іноземцю або особі без громадянства може бути відмовлено в разі відсутності для цього підстав та достатнього фінансового забезпечення для покриття витрат, пов`язаних із перебуванням іноземця або особи без громадянства в Україні, або відповідних гарантій від приймаючої сторони.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб, який продовжено з 05 год 30 хв 26.03.2022 строком на 30 діб на підставі Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 133/2022 від 14.03.2022 року, затвердженого Законом України від 15.03.2022 року № 2119-ІХ.

Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2212-ІХ від 21.04.2022, змінено статтю 1 Указу № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год 30 хв 25.04.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2263-ІХ від 22.05.2022 року, частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк воєнного стану в Україні з 05 год 30 хв 25.05.2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк воєнного стану в Україні з 05 год 30 хв 23.08.2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 58/2023 від 06.02.2023 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VІІІ (далі - Закон №389-VІІІ) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно частинами першою та двадцятою статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.

Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

З огляду на вищевикладене вбачається, що в період воєнного стану в Україні тимчасово обмежено гарантоване статтею 33 Конституції України право кожного, хто на законних підставах перебуває на території України, на свободу пересування.

Судом встановлено, що відповідач має політичні та особисті погляди, що відрізняються від поглядів країни-агресора, відкрито виступає проти війни, засуджує дії Російської Федерації.

З огляду на викладене, суд вважає, що внаслідок повернення позивача в країну походження (російська федерація) або третю країну, це може призвести до політичного переслідування, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

В свою чергу слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 01 листопада 2022 року «Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану» передбачено, що у період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення або скасування надання територіальними органами/територіальними підрозділами Державної міграційної служби адміністративних послуг громадянам Російської Федерації здійснюється з урахуванням таких особливостей: розгляд заяв про оформлення дозволу на імміграцію, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання, поданих до набрання чинності цією постановою, зупиняється до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором.

У разі звернення громадянина російської федерації із заявою про оформлення дозволу на імміграцію, продовження строку перебування, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання територіальний орган/територіальний підрозділ Державної міграційної служби інформує про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором.

Вказане свідчить про те, що порушення громадянами російської федерації Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» обумовлено зупиненням строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру.

Як повідомив в судовому засіданні представник позивача, до введення в дію даної постанови, жодні документи громадянам російської федерації, зокрема щодо надання дозволу на проживання в Україні з введенням воєнного стану, Державною міграційною службою не видавалися.

Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України, сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

З огляду на вказане, відповідач підпадає під виключення, що зазначені у пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01.11.2022 № 1232 «Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану», оскільки на законних підставах 25 січня 2022 року в`їхала на територію України та мала право проживати в Україні на строк, який не перевищує 90 днів, тобто до 25 квітня 2022 року. Проте, 24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення російських військ на території України і відповідач була позбавлена можливості оформити документи на проживання в Україні.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 21 червня 1988 року по справі «Боррехаб проти Нідерландів», яке в силу положень частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, висвітлив правову позицію щодо захисту права на «сімейне життя» у випадку депортації іноземця з території держави-учасниці Конвенції.

Позиція Суду ґрунтувалася на тому, що відмова у видачі особі нової посвідки на проживання і подальша депортація із країни призведуть до розриву сімейних зав`язків. У наведеній справі, Суд прийшов до висновку, що в такому випадку має місце порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N005 (право на повагу до приватного і сімейного життя).

Так, відповідно до положень статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справі «Боррехаб проти Нідерландів» від 21 червня 1988 року та у справі «Каплан та інші проти Норвегії» від 24 липня 2014 року, роз`єднання сім`ї без доведення таким заходом втручання досягнення мети - захисту національної, громадської безпеки, запобігання правопорушень чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб, навіть за умови дотримання вимоги законодавства, не відповідає вимогам частини другої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, слід зазначити, що пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» установлено, що до іноземців та осіб без громадянства, які не змогли виїхати за межі України або не змогли звернутися до територіальних органів/підрозділів Державної міграційної служби України із заявою про продовження строку перебування на території України та/або про обмін посвідки на тимчасове/постійне проживання у зв`язку із введенням карантину, не застосовується адміністративна відповідальність за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, якщо такі порушення настали в період чи внаслідок встановлення карантину. Оформлення документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, у період дії карантину здійснюється за місцем звернення особи.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09 грудня 2020 року № 1236 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 30 квітня 2023 року на території України карантин.

Як вбачається з матеріалів справи рішення про примусове повернення відповідача в країну походження чи іншу країну було прийняті позивачем в період дії карантину. Вказаний карантин не припинено і на час розгляду судом вказаної справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позивач не надав до суду належних доказів для обґрунтування позовних вимог, тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Суд вважає за можливе задоволити клопотання представника позивача про пропуск строків звернення до суду у зв`язку з запровадженням на території України карантинних обмежень через поширення коронавірусної інфекції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2,77,78, 241-246, 289 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку на звернення до суду - задоволити.

В задоволенні адміністративного позову Білоцерківського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , про затримання з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні строком на шість місяців та примусове видворення з України громадянки російської федерації - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Білоцерківський відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, місце знаходження: 09100, Київська область, місто Біла Цперква, вулиця Привокзальна, будинок 3. Код ЄДРПОУ: 42552598.

СуддяМ. М. Бебешко