Рішення № 109504715, 09.03.2023, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №346/5022/22

Провадження №2/346/376/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2023 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді: Валігурської Л.В.

за участю секретаря: Дутчак Х.В.

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Коломия позовну заяву ОСОБА_2 до Підгайчиківської сільської ради Коломийського району про визнання права власності в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в:

І. Виклад позиції позивачів та відповідачів.

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності в порядку спадкування на домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . У свою чергу матір?ю ОСОБА_4 була ОСОБА_5 , яка відповідно являється її бабусею. За життя ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 набули право власності на будинковолодіння розташоване за адресою АДРЕСА_1 , який їм належав в рівних частках, а саме: по 1/3.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , на день смерті якої з нею за вищезазначеною адресою були зареєстровані на проживали ОСОБА_4 , ОСОБА_4 та позивач. Так ОСОБА_5 все своє майно заповідала позивачу згідно заповіту від 22.12.1999.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , на момент смерті якого з останнім по АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали ОСОБА_4 та позивач. Заповіт від нього не посвідчувався, а тому спадкоємцями після його смерті являються дружина та дочка.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , яка все своє майно згідно заповіту заповідала позивачу, яка на момент відкриття спадщини була зареєстрована та проживала у будинку АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_4

24.12.2021 позивач звернулась до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті своїх батьків та бабусі, проте їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадкування на будинковолодіння, оскільки останнє зазнало змін, які проводились без дозвільної документації. Наведена обставина перешкоджає позивачу належно оформити свої спадкові права.

На обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на норми ст. ст. 534, 549 ЦК України 1963 року, ст. ст. 392, 1216, 1217, 1225, 1233, 1268, 1269 ЦК України, ст. ст. 120-126 ЦК України 1963 року.

Підгайчиківська сільська рада правом подання відзиву не скористались.

ІІ. Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.12..2022 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування. За клопотанням позивача витребувано у Першої Коломийської районної державної нотаріальної контори спадкові справи після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суд ухвалою від 16.02.2023 за клопотанням представника позивача витребував у ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» інвентарну справу на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02.03.2023 підготовче провадження у цивільній справі №346/5022/22 за вищезазначеним позовом закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_1 під час судового розгляду заявлені позовні вимоги ОСОБА_2 підтримала повністю, просила суд їх задовольнити з підстав, зазначених в позові.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, надали суду заяву, в якій просять проводити судовий розгляд за їх відсутності, позовні вимоги визнають повністю.

Суд, розглянувши заяву відповідача про розгляд справи у їх відсутність, вважає за можливе розглядати справу за відсутності учасників справи, які не з`явились, на підставі наявних у суду матеріалів відповідно до положень ч. 3 ст.211 та ст. 223 ЦПК України.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.

Батьками ОСОБА_6 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (свідоцтво про народження від 05.12.1959 серія НОМЕР_1 ).

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 24.04.2018 №00020019099 дошлюбним прізвищем позивача ОСОБА_2 є « ОСОБА_7 ».

Дошлюбним прізвищем ОСОБА_4 є « ОСОБА_8 », про що свідчить свідоцтво про одруження від 20.12.1955 серія НОМЕР_2 . Згідно свідоцтва про народження від 18.06.1951 серія НОМЕР_3 матір`ю ОСОБА_9 є ОСОБА_5 .

На підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 08.11.2001 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в рівних частинах (по 1/3) належить на праві спільної часткової власності будинок АДРЕСА_1 .

З виписки з інвентаризаційних матеріалів від 08.11.2016 вих. №57321 вбачається, що загальна площа вищезазначеного будинку змінилась з 95,3 кв.м. на 135,5 кв.м., житлова з 59,59 кв.м. на 81,0 кв.м. у зв`язку з прибудовою, яка побудована без дозвільних документів. Також з виписки та технічного паспорту на будинковолодіння АДРЕСА_1 можна зробити висновок, що останнє складається на дату інвентаризації з житлового будинку літера «А» загальною площею 135,5 кв.м., житловою площею 81,0 кв.м., навісу літера «Б», стодоли літера «В», сарай літери «Г», «Д», криниці №1, огорожі №№2-4

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в Книзі реєстрації актів про смерть 28.06.2003 зроблено запис за №24 (свідоцтво про смерть від 28.06.2003 серія НОМЕР_4 ).

Згідно довідки Підгайчиківської сільської ради від 03.10.2022 №325 на момент смерті ОСОБА_5 з нею за адресою АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали ОСОБА_3 (зять), ОСОБА_4 (дочка), ОСОБА_2 (онука). Відповідно до заповіту від 22.12.1999 ОСОБА_5 все своє майно заповідала ОСОБА_2 . З матеріалів спадкової справи №1104/2004 після смерті ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_2 на підставі заповіту прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 , про що свідчать свідоцтва про прийняття спадщини. Інші спадкоємці для прийняття спадщини не звертались.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що в Книзі реєстрації актів про смерть 09.11.2004 зроблено запис за №23 (свідоцтво про смерть від 09.11.2004 серія НОМЕР_5 ). Відповідно до матеріалів спадкової справи №444/2005 після смерті ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини за законом звернулись ОСОБА_2 (дочка) та ОСОБА_4 (дружина). У свою чергу ОСОБА_2 отримала свідоцтва про прийняття спадщини за законом після смерті батька на земельні ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва. ОСОБА_10 відмовилась від прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_3 , про що свідчить відповідна заява. Згідно довідки Підгайчиківської сільської ради від 03.10.2022 №326 на момент смерті ОСОБА_3 з ним за адресою АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали ОСОБА_4 (дружина), ОСОБА_2 (дочка).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складено відповідний актовий запис №16 (свідоцтво про смерть від 28.07.2015 серія НОМЕР_6 ). Згідно довідки Підгайчиківської сільської ради від 03.10.2022 №324 на момент смерті ОСОБА_4 з нею за адресою АДРЕСА_1 була зареєстрована та проживала ОСОБА_2 (дочка). Відповідно до заповіту від 31.10.2005 ОСОБА_4 все своє майно та належні їй права заповідала ОСОБА_2 . З матеріалів спадкової справи №112/2016 після смерті ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_2 отримала свідоцтво про прийняття спадщини за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_4 . Інші спадкоємці відсутні.

З постанов про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24.12.2021 вбачається, що ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на будинковолодіння АДРЕСА_1 , оскільки оскільки загальна та житлова площа будинку змінилась у зв`язку з побудованою спадкоємцями без дозвільної документації прибудовою.

Згідно виписки з погосподарської книги №3 Загайпілської сільської ради за 2020-2022 роки рік побудови домогосподарства по АДРЕСА_2 , тоді як загальна площа становить 87,1 кв.м., житлова 52,5 кв.м.

ІV. Нормативно-правове обґрунтування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України). Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2 ст. 83 ЦПК України).

Норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, згідно з якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01.07.2003 і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм ст. ст. 529-531 ЦК УРСР. При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 01.01.2004, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

З урахуванням тієї обставини, що ОСОБА_5 померла у 2003 році, а спадщина після її смерті була прийнята ОСОБА_2 того ж року шляхом фактично вступу в управління майном після смерті спадкодавця застосуванню підлягають саме норми ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 524 ЦК УРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. С падкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим день, зазначений в статті 21 цього Кодексу (ст. 525 ЦК УРСР 1963 року). Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті (ст. 527 ЦК УРСР 1963 року). Кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом (ст. 534 ЦК УРСР 1963 року). Відповідно до правил ст. ст. 548, 549 ЦК УРСР 1963 року. Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Таким чином на час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини). Отже, з урахуванням того, що ОСОБА_2 , на ім?я якої було оформлено заповіт вступила у володіння та управління спадковим майном після смерті ОСОБА_5 в 2003 року, оскільки була зареєстрована та проживала за однією адресою з останньою, тому вважається такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 .

Оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_4 померли після ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно набуття спадщини після смерті останніх врегульовано нормами Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов?язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (ч. ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України).

За правилами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України (перша черга спадкоємців) у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268ЦКУкраїни).

Спадкоємець, який отримав спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, що передбачено ч. 1 ст. 1296 ЦК України. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК України).

Згідно зіст. 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно дост. 392 ЦК Українивласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Стаття 331 ЦК Українирегулює питання набуття права власності на новостворене майно та об`єкти незавершеного будівництва: право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

За змістом ст. ст. 316,317 ЦК Україниправо власності це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але у межах, передбачених законом. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до п. п. 7, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (ч. 1 ст. 376 ЦК України), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Якщо будівництво здійснювалося згідно з законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

Частиною 3 ст. 331 ЦК України визначено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

V. Оцінка суду.

З урахуванням вищезазначених вимог законодавства, суд приходить до висновку, що після смерті ОСОБА_5 , як власника 1/3 частини спірного домоволодіння відкрилась спадщина на вищезазначене майно в тому числі, спадкоємцем за заповітом щодо якого є лише позивач, яка на день смерті ОСОБА_5 була зареєстрована та проживала з нею за однією адресою, а тому вважається такою, що прийняла спадщину, проте свідоцтво не отримала, що у свою чергу не позбавляє прав на спадкове майно.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на 1/3 частину домоволодіння АДРЕСА_1 . Спадкування після смерті останнього, про що свідчать досліджені судом докази, відбувалось за законом. Так із заявами про прийняття спадщини звернулись позивач (дочка) та ОСОБА_4 (дружина), спадкоємці першої черги, які прийняли спадщину шляхом фактичного проживання зі спадкоємцем на момент смерті останнього, а тому також вважаються такими, що з дотриманням строків, визначених ЦК України прийняли спадщину, проте свідоцтво про право власності не отримали, що у свою чергу не є перешкодою для набуття права власності в порядку спадкування або підставою для позбавлення відповідних прав на спадкове майно. Інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 у строки визначені ЦК України не звертались, як і не були зареєстровані зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини.

Після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , також відкрилась спадщина у виді 1/3 частини спірного домоволодіння. На момент смерті спадкодавця з нею була зареєстрована і проживала позивач, на ім?я якої ОСОБА_4 було складено заповіт. ОСОБА_2 з дотриманням строків та порядку, визначених діючим законодавством прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_4 , якій на момент смерті належала частина домоволодіння згідно свідоцтва про право власності, а також частина домоволодіння, отримана в порядку спадкування після смерті чоловіка (батька позивача) ОСОБА_3 . Відповідно позивач як спадкоємець за заповітом і єдина особа, яка звернулась із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, вважається такою, що має правові підстави для набуття права власності після смерті останньої.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , оскільки вони на праві спільної часткової власності були єдиними власниками будинку АДРЕСА_1 , а тому позивач обґрунтовано заявила вимогу про визнання права власності в порядку спадкування після смерті останніх.

Перешкоди ж в оформленні своїх спадкових справ ОСОБА_2 , що мало своїм наслідком необхідність звернення до суду, стала наявність самовільної добудови будинку АДРЕСА_1 , дозвільні документи на яку відсутні.

Оцінюючи вимоги позивача про визнання права власності на будинковолодіння з урахуванням здійсненої перебудови, суд зауважує наступне.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Не набувають такого права і спадкоємці цих осіб.

Право власності на об`єкти самочинного будівництва може бути визнано за спадкоємцем, що має право вимагати визнання такого права, виключно за умови наявності документів про право власності на землю або про право користування земельною ділянкою, що видані на ім`я спадкодавця або спадкоємця, та актів введення будівлі в експлуатацію, якщо їх наявність необхідна відповідно до вимог законодавства, чинного на час завершення будівництва. Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.05.2021 справа №127/5819/20.

Верховний Суд України у постанові від 04.12.2013 у справі №6-130цс13 сформулював правову позицію згідно з якою у розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК Українисамочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а і об`єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

При цьому в постановівід 06.03.2019 у справі №361/4685/17 Верховний Судзауважив, що норма ч. 1 ст. 376 ЦК Українизастосовується також і до випадків самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої він набуває нових якісних характеристик.

Верховним Судом у постанові від 15.04.2020 у справі №307/3957/14-ц звернуто увагу на те, що внаслідок самочинного будівництва у вигляді реконструкціїоб`єкт нерухомого майна втрачає тотожність із тим, на який власником було отримано право власності. Аналогічні висновки містить і постанова Верховного Суду від 07.07.2021 справа №235/6807/20.

Верховним Судом у постанові від 09.06.2020 справа №347/2273/17 зазначено, що якщо будівництво об`єкта нерухомого майна здійснювалося згідно іззаконом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини на підставі ст. 1216 ЦК України. Враховуючи викладене Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції, стосовно визнання права власності на господарські будівлі як обов`язкову частку в спадщині після смерті дочки як це визначено в інвентаризаційній справі, на які у встановленому законом порядку мала право спадкодавець.

Так судом встановлено, що будинковолодіння було набуте ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у власність 08.11.2001 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, дата забудови 1958 рік, проте після 2001 року останнє зазнало змін внаслідок здійснення прибудови до будинку, яка істотним чином вплинула на його технічні характеристики, зокрема загальна площа будинку збільшилась з 95,3 кв.м. на 135,3 кв.м., оскільки було створено нове приміщення в будинку, змінилась як площа забудови так і геометричні розміри будинку.

Таким чином внаслідок самочинного будівництва у вигляді добудови, житловий будинок втратив тотожність із тим, на який ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було отримано право власностіза свідоцтвом від 08.11.2001. Посилання представника позивача на ту обставину, що відсутні беззаперечні відомості про те чи була проведена добудова після 2001 року, не може свідчити про те, що здійснена перебудова здійснювалась з дотриманням закону.

Таким чином з урахуванням викладеного можливе визнання права власності в порядку спадкування за позивачем лише на будинковолодіння, належного ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок від 08.11.2001 без урахування здійсненої добудови.

VІ. Заходи забезпечення позову (заяви).

Заходи забезпечення позовної заяви судом не вживались, відповідні клопотання від учасників справи не поступали.

VIІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Сторонами клопотання про перерозподіл судових витрат не заявлялось.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 259, 263, 265, 274-284, 354-355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Підгайчиківськоїсільської радиКоломийського району про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_1 , який станом на дату видачі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 08.11.2001 складався з житлового будинку літера «А» загальною площею 95,3 кв.м., житловою площею 59,59 кв.м., навісу літера «Б», стодоли літера «В», сарай літери «Г», «Д», криниці №1, огорожі №№2-4.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених уч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційну скаргу може бути подано до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.

Повний текст рішення виготовлено «13» березня 2023 року

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач: Підгайчиківська сільська рада, зареєстроване місцезнаходження: вул. вул. Соборна, 4, с. Підгайчики, Коломийський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 04354114.

Суддя: Л.В. Валігурська