Ухвала суду № 109502424, 22.02.2023, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/7202/22

Провадження №1-кс/932/654/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2023 року м. Дніпро

Слідчий суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Центральної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Андіжан, Узбекистан, корейця, громадянина України, із вищою освітою, офіційно не працевлаштованого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло вищевказане клопотання, яке розподілено в моє провадження.

В обґрунтування доводів клопотання зазначено наступне. Так, у провадженні СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022042030000058 від 30.06.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у не встановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше початку грудня 2022 року, у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при невстановлених слідством обставинах, знаходячись у невстановленому досудовим розслідуванням місці, виник злочинний умисел направлений на вербування, переміщення з метою експлуатації осіб, з використанням примусу та обману. Так, ОСОБА_7 , за попередньою змовою групою осіб у складі ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи з метою збільшення прибутків та швидкого незаконного збагачення, запланували залучити до безоплатної примусової праці на сільськогосподарських угіддях в Новомосковському районі Дніпропетровської області, осіб з числа соціально незахищених верств населення.

При цьому ОСОБА_7 визначив спосіб вчинення з використанням примусу, обману, застосуванням та погрозою застосування насильства, та мету незаконне збагачення від примусової праці осіб, залучених для вирощування та збору сільськогосподарських культур на сільськогосподарських угіддях в Новомосковському районі Дніпропетровської області.

При цьому, ОСОБА_7 , визначив місце утримання людей, а саме у домоволодінні АДРЕСА_3 .

ОСОБА_7 , за попередньою змовою групою осіб у складі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , запланували вербування людей шляхом обману з метою трудової експлуатації на сільськогосподарських угіддях в Новомосковському районі Дніпропетровської області, який полягав у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей про умови проживання, умови праці та її оплату; переміщення завербованих осіб з місць вербування до смт. Магдалинівка, Дніпропетровська область; застосування насильства та погроз застосування насильства, з метою залучення до безоплатної примусової праці при сезонних роботах на сільськогосподарських угіддях в Новомосковському районі Дніпропетровської області.

Так, 14.12.2022 в денний час доби, на АДРЕСА_3 , більш точного часу та місця досудовим слідством не встановлено), на виконання заздалегідь розробленого плану, ОСОБА_8 помітив ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , якого вирішив завербувати для подальшої трудової експлуатації на сільськогосподарських угіддях в Новомосковському районі Дніпропетровської області.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на вербування людини, ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_10 , і запропонував останньому роботу на полях в Новомосковському районі Дніпропетровської області, а саме підготовка до посівної та праця по господарству.

Під часрозмови ОСОБА_8 повідомив умови праці, які не відповідали дійсності. При цьому, ОСОБА_8 достовірно усвідомлював, що насправді ОСОБА_11 буде проживати у домоволодінні АДРЕСА_3 , примусово працювати ненормований час, та не буде отримувати заробітну плату, тим самим ввів в оману ОСОБА_11 щодо дійсних умов, замовчуючи їх. Після чого провів його до ОСОБА_7 , який сказав, що він матимемо житло, дворазове харчування, за день обіцяв виплачувати 50 грн. та так званий «нарком», 200 гр. горілки та табак.

Будучи введеними в оману, ОСОБА_11 надав свою згоду і за вказівкою та у супроводі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 направився до домоволодіння АДРЕСА_3 , де його зустріла ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та розмістила у приміщені вищевказаного будинку, де одночасно утримувалось близько 5 осіб, яких використовували у примусовій праці на сільськогосподарських угіддях у Новомосковському районі Дніпропетровської області, упродовж тривалого часу. Таким чином, ОСОБА_8 перемістив потерпілого ОСОБА_11 з невстановленого місця по АДРЕСА_3 , до домоволодіння АДРЕСА_3 . При цьому у невеликому будинку не вистачало спальних місць для осіб, що там проживали, вбиральня та покриття підлоги відсутні, у зв`язку з відсутністю столу та стільців, прийом їжі здійснювався у дворі домоволодіння, харчування складалось лише з зернових культур (каша) та макаронних виробів.

У наступному, у період з 14.12.2022 по 28.12.2022 ОСОБА_7 та ОСОБА_4 направляли ОСОБА_11 на роботи на сільськогосподарських угіддях у Новомосковському районі Дніпропетровської області, де примушував безоплатно працювати без відпочинку та їжі, а саме здійснювати підготовку до посівної та праці по господарству, тим самим здійснювали безоплатну трудову експлуатацію шляхом примусу. На вимогу ОСОБА_11 виплатити йому заробітну платню за відпрацьований час ОСОБА_7 відмовився. Так за відпрацьований період з 14.12.2022 по 28.12.2022 ОСОБА_11 ОСОБА_7 заробітну плату не виплатив, тим самим вчинив обман.

Умисні дії ОСОБА_12 кваліфіковано за ч. 2 ст. 149 КК України вербування, переміщення людини, вчинені за попередньою змовою групою осіб з метою експлуатації, з використанням примусу, обману, вчинені повторно.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що у не встановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше початку грудня 2022 року, у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при невстановлених слідством обставинах, знаходячись у невстановленому досудовим розслідуванням місці, виник злочинний умисел направлений на вербування, переміщення з метою експлуатації осіб, з використанням примусу та обману. Так, ОСОБА_7 , за попередньою змовою групою осіб у складі ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи з метою збільшення прибутків та швидкого незаконного збагачення, запланували залучити до безоплатної примусової праці на сільськогосподарських угіддях в Новомосковському районі Дніпропетровської області, осіб з числа соціально незахищених верств населення.

При цьому ОСОБА_7 визначив спосіб вчинення з використанням примусу, обману, застосуванням та погрозою застосування насильства, та мету незаконне збагачення від примусової праці осіб, залучених для вирощування та збору сільськогосподарських культур на сільськогосподарських угіддях в Новомосковському районі Дніпропетровської області.

При цьому, ОСОБА_7 , визначив місце утримання людей, а саме у домоволодінні АДРЕСА_3 .

ОСОБА_7 , за попередньою змовою групою осіб у складі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , запланували вербування людей шляхом обману з метою трудової експлуатації на сільськогосподарських угіддях в Новомосковському районі Дніпропетровської області, який полягав у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей про умови проживання, умови праці та її оплату; переміщення завербованих осіб з місць вербування до смт. Магдалинівка, Дніпропетровська область; застосування насильства та погроз застосування насильства, з метою залучення до безоплатної примусової праці при сезонних роботах на сільськогосподарських угіддях в Новомосковському районі Дніпропетровської області.

Так, 14.12.2022 в денний час доби, на АДРЕСА_3 , більш точного часу та місця досудовим слідством не встановлено), на виконання заздалегідь розробленого плану, ОСОБА_8 помітив ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яку вирішив завербувати для подальшої трудової експлуатації на сільськогосподарських угіддях в Новомосковському районі Дніпропетровської області.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на вербування людини, ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_13 , і запропонував останній роботу на полях в Новомосковському районі Дніпропетровської області, а саме підготовка до посівної та праця по господарству.

Під часрозмови ОСОБА_8 повідомив умови праці, які не відповідали дійсності. При цьому, ОСОБА_8 достовірно усвідомлював, що насправді ОСОБА_13 буде проживати у домоволодінні АДРЕСА_3 , примусово працювати ненормований час, та не буде отримувати заробітну плату, тим самим ввів в оману ОСОБА_13 щодо дійсних умов, замовчуючи їх. Після чого провів його до ОСОБА_7 , який сказав, що він матимемо житло, дворазове харчування, за день обіцяв виплачувати 50 грн. та так званий «нарком», 200 гр. горілки та табак.

Будучи введеними в оману, ОСОБА_13 надала свою згоду і за вказівкою та у супроводі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 направився до домоволодіння АДРЕСА_3 , де його зустріла ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та розмістила у приміщені вищевказаного будинку, де одночасно утримувалось близько 5 осіб, яких використовували у примусовій праці на сільськогосподарських угіддях у Новомосковському районі Дніпропетровської області, упродовж тривалого часу. Таким чином, ОСОБА_8 перемістив потерпілу ОСОБА_13 з невстановленого місця по АДРЕСА_3 , до домоволодіння АДРЕСА_3 . При цьому у невеликому будинку не вистачало спальних місць для осіб, що там проживали, вбиральня та покриття підлоги відсутні, у зв`язку з відсутністю столу та стільців, прийом їжі здійснювався у дворі домоволодіння, харчування складалось лише з зернових культур (каша) та макаронних виробів.

У наступному, у період з 14.12.2022 по 28.12.2022 ОСОБА_7 та ОСОБА_4 направляли ОСОБА_13 на роботи на сільськогосподарських угіддях у Новомосковському районі Дніпропетровської області, де примушував безоплатно працювати без відпочинку та їжі, а саме здійснювати підготовку до посівної та праці по господарству, тим самим здійснювали безоплатну трудову експлуатацію шляхом примусу. На вимогу ОСОБА_13 виплатити йому заробітну платню за відпрацьований час ОСОБА_7 відмовився. Так за відпрацьований період з 14.12.2022 по 28.12.2022 ОСОБА_13 ОСОБА_7 заробітну плату не виплатив, тим самим вчинив обман.

Умисні дії ОСОБА_12 кваліфіковано за ч. 2 ст. 149 КК України вербування, переміщення людини, вчинені за попередньою змовою групою осіб з метою експлуатації, з використанням примусу, обману, вчинені повторно.

28.12.2022 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.

29.12.2022 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25.02.2023 року.

Як вказує слідчий у клопотанні, обґрунтованість підозри ОСОБА_4 підтверджується зібраними матеріалами досудового розслідування. Ризики, які були встановлені під час обрання первинного запобіжного заходу, не зменшилися.

Проте унаслідок особливої складності кримінального провадження, що зумовлює проведення великої кількості слідчих (розшукових) та процесуальних дій, встановлення інших осіб, причетних до злочину, отримання висновків судових експертиз аудіо, відео- записів, експертизи спиртовмісних сумішей, зброї, долучення матеріалів негласних слідчих дій тощо, завершити досудове розслідування до 25.02.2023 року не видається можливим, що зумовлює також продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 . На підставі цього, сторона обвинувачення просить продовжити відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначеним раніше розміром застави.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити.

Підозрюваний не визнав підозру, заперечував проти задоволення клопотання. Пояснив суду, що він сам зацікавлений в тому, щоб слідство розібралось, чи причетний він до цього злочину. Проте він не займався вербуванням людей та не використовував їх примусову працю, оскільки останні добровільно виконували роботи, отримували їжу, проживали у нормальних умовах. Насильство до людей не застосовував. Просить змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник заперечив проти задоволення клопотання. Вказав, що підозра необґрунтована, а слідством допущені численні процесуальні порушення. Просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати до ОСОБА_4 більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою. Також надав письмові пояснення проти запобіжного заходу.

Вислухавши пояснення учасників провадження, приходжу до таких висновків.

Так, відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідност. 7 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах, в тому числі, верховенства права, згідно якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, законності, згідно якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимогКонституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а також забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, згідно якої ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, п. 9 ч. 2ст. 131 КПК України, запобіжні заходи, є заходами забезпечення кримінального провадження та застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно вимог ч. 1, 3ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

За положеннями ч. 5ст. 131 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 42022042030000058 від 30.06.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.

Причетним до скоєння цього злочину, серед інших, є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Фабула кримінального правопорушення зводиться до того, що ОСОБА_7 у співучасті з іншими особами, на території м. Дніпро, зокрема, біля залізничного вокзалу, здійснювали вербування людей, переважно з бомжів та малозахищених верств населення. Цим особам пропонували роботу на сільськогосподарських угіддях Дніпропетровської області, за винагороду та харчування, проживання. Після того, як особи надавали згоду на такі роботи, останніх транспортували до угідь на території до смт. Магдалинівка, Дніпропетровська область, де розміщували у приміщеннях барачного типу, з умовами проживання, що не відповідають елементарним санітарним та законодавчим вимогам. У осіб забирали паспорти або вони їх віддавали самостійно членам сім`ї ОСОБА_7 . Після чого цих осіб залучали до безкоштовної праці, оскільки будь-якої винагороди за таку роботу наймані працівники не отримували, а якщо й отримували, то переважно 200-1000 грн. на місяць, тобто нижче за мінімальну заробітну платню. Ці особи жодним чином не оформлювались, проживали в нелюдських умовах. Годували цих «працівників» супом на воді, кашами, тобто рівень харчування, соціально-побутові умови не відповідали встановленим вимогам. Належної медичної допомоги не було, а люди утримувались примусово або були позбавлені можливості залишити таку роботу унаслідок вразливого стану чи тяжких матеріальних, сімейних обставин.

ОСОБА_4 виконував роль виконавчої особи, тобто контролював збір та переміщення людей з місця розташування до місця, де вони безпосередньо виконували примусову працю, наглядав за ділянками та особисто перебував на території угідь з метою контролю продуктивності праці. Також вів облік кількості продукції, визначав обсяги її збору та реалізації.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Кавала проти Туреччини» (заява №28749/18) термін «обґрунтована підозра» означає наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об`єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано "розумним", залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої п. 1 (с) ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину. Термін "обґрунтованість" також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об`єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень.

У п. «с» §1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено, що законний арешт або затримання особи мають здійснюватися «за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення».

Дотримання стандартудоказування «обґрунтованапідозра» оцінюєтьсяЄСПЛ привстановленні порушенняп.«с» §1ст.5та §3ст.5конвенції щодоправа насвободу таособисту недоторканністьпри затриманніособи таобранні стосовнонеї запобіжнихзаходів,пов`язаних зобмеженням свободи.Уперше Суддав визначенняцьому стандартув 1990р.у рішенніу справі«Fox,CampbellandHartleyv.theUnitedKingdom».Так,стандарт доказування«обґрунтована підозра»передбачає існуванняфактів чиінформації,які бпереконали об`єктивногоспостерігача,що відповіднаособа моглавчинити кримінальнеправопорушення. Пізніше це визначення Суд не раз повторював при розгляді інших справ («Selahattin Demirtaє v. Turkey», п.161; «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan», п.88; «Erdagoz v. Turkey», п.51). Інакше кажучи, обмеження права на свободу та особисту недоторканність може мати місце лише за наявності обґрунтованої підозри, тільки суб`єктивного переконання (bona fide) недостатньо.

Обґрунтована підозра існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).

Для обґрунтованості підозри докази не повинні бути такого ступеню, щоб забезпечити засудження особи чи подальше притягнення її до кримінальної відповідальності, а лише свідчити про причетність особи до злочину.

ОСОБА_4 не визнає підозру та вважає, що в його діях немає складу злочину, оскільки він нікого не вербував, а люди добровільно працювали та отримували заробітну плату, жили в нормальних умовах.

Слідчий суддя відноситься до таких пояснень критично, оскільки матеріалами клопотання спростовується ця позиція підозрюваного. Так, матеріалами негласних слідчих дій та протоколами допиту потерпілих підтверджена роль ОСОБА_4 у вчиненні даного злочину, а саме виконання ним контрольних функцій, тобто збір та переміщення людей з місця проживання до місця, де вони безпосередньо виконували примусову працю, нагляд за ділянками та особисто перебування на території угідь з метою контролю продуктивності праці. Також ведення обліку кількості зібраної сільськогосподарської продукції, визначення обсягів її реалізації тощо.

Частина 3 статті 8 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права встановлює, що нікого не можуть приневолювати до примусової чи обов`язкової праці.

Стаття 43 Конституції України встановлює, що використання примусової праці забороняється.

При оцінці обґрунтованості підозри слід виходити з того, що ОСОБА_4 є досвідченою, дорослою людиною, а тому не міг бути не обізнаний про те, що люди, які працювали на полях, фактично виконували безоплатні роботи та проживали у нелюдських умовах.

Слідчий суддя виходить із загальнолюдського сприйняття соціально-побутових умов проживання, належного рівня матеріального забезпечення, санітарно-гігієнічних умов, рівня медичного обслуговування, заборони безкоштовної чи примусової праці. Умови в яких проживали та працювали люди, можна кваліфікувати як використання примусової (безоплатної) праці.

Таким чином, навіть у будь-якого стороннього спостерігача при ознайомленні з матеріалами клопотання та поясненнями ОСОБА_4 виникне уявлення, що ОСОБА_4 може бути причетним до скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.

Наведеного достатньо в контексті перевірки обґрунтованості підозри, для висновку про те, що ОСОБА_4 ймовірно причетний до інкримінованого злочину, тому приходжу до висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 149 КК України. Підозра перевірена поза розумним сумнівом, і причетність ОСОБА_4 до цього злочину, доведена у встановленому порядку.

Водночас оцінка обґрунтованості підозри вже була неодноразово надана як слідчим суддею першої інстанції, так і колегією Дніпровського апеляційного суду.

Встановивши наявність обґрунтованої підозри, слід перейти до оцінки ризиків.

Як встановлено ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Так, на існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказує те, що підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, і розуміючи наявність вагомих доказів та невідворотність покарання за вчинені кримінальні діяння, може вчиняти спроби переховуватись від досудового розслідування та суду. Цей ризик знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України також доведений, оскільки підозрюваний знає потерпілих, свідків та їх анкетні дані, тому з метою зміни ними своїх показань може вдатися до погроз, залякування чи іншим способом на них тиснути. ОСОБА_4 розуміє, що кримінальне провадження базується на показаннях свідків, потерпілих, які надали важливі свідчення, тому їх можна знайти та примусити до зміни ними своїх показань. Цей ризик також є доведеним.

Про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що підозрюваний офіційно не працює, тому з метою заробітку коштів може знову повернутися до протиправної діяльності. Отже, ризик того, що ОСОБА_4 може продовжити свою злочинну діяльність та вчинити новий злочин, є доведеним.

Слідчий суддя при вирішенні питання щодо запобіжного заходу враховує особу підозрюваного та доведеність ризиків, і вважає можливим продовжити застосування саме виняткового запобіжного заходу, враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 . Тримання під вартою є виправданим і не становить порушення прав підозрюваного, зважаючи на обставини даного кримінального провадження.

Крім того, необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 обумовлена тим, що завершити досудове розслідування до спливу строку дії попередньої ухвали, не видається можливим з огляду на складність та багатоепізодність провадження, наявності великої кількості підозрюваних. Також є необхідним отримати висновки судових експертиз, розсекретити та долучити до матеріалів кримінального провадження матеріали негласних слідчих дій, скласти повідомлення про зміну підозри, виконати вимоги ст. ст. 276-279 КПК України, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування тощо.

Ці обставини є непереборними та свідчать про об`єктивну необхідність продовження запобіжного заходу, тобто тримання під вартою ОСОБА_4 є виправданим.

Водночас слід зменшити підозрюваному розмір застави, оскільки він вже певний час перебуває під вартою, а запобіжний захід не є покаранням, тому ризики з плином часу можуть зменшуватися. Щоб забезпечити можливість підозрюваному внести заставу, з урахуванням його майнового стану, вважаю доцільним зменшити розмір застави, який визначив слідчий суддя ОСОБА_14 до 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 161040 (сто шістдесят одна тисяча сорок) гривень, 00 коп.

Таким чином, клопотання слід задовольнити частково.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 182, 183, 193, 194, 199, 372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Центральної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити частково.

Продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 28 березня 2023 року.

Визначити підозрюваному заставу 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 161040 (сто шістдесят одна тисяча сорок) гривень, 00 коп.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в даній ухвалі.

При внесенні застави підозрюваний підлягає звільненню з під варти.

Покласти на підозрюваного у разі внесення застави, наступні обов`язки:

прибувати до слідчого, прокурора чи суду із встановленою періодичністю;

не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

не спілкуватися зі свідками і потерпілими по даному кримінальному провадженню.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі якщо він не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора чи суду без поважних причин, або порушить інші покладені на нього даною ухвалою обов`язки, застава може бути звернута в дохід Держави.

Ухвала підлягає негайному виконанню та діє до 28.03.2023року.

Апеляційна скарга на ухвалу подається до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ігор КОНДРАШОВ