Ухвала суду № 109502420, 25.02.2023, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/1918/23

Провадження №1-кс/932/716/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2023 року м. Дніпро

Слідчий суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 , яке погоджено прокурором Центральної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лящівка, Черкаської обл., українця, громадянина України, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, маючого на утриманні дитину, є особою з інвалідністю 3 групи, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшло вищевказане клопотання, яке розподілено для розгляду слідчому судді ОСОБА_1 .

В обґрунтування доводів клопотання слідчий вказує, що у провадженні СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській перебуває кримінальне провадження №12023041030000523 від 23.02.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 ч.2 ст.127 ч. 1 ст. 263 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений в ході досудового розслідування час та місці у ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 ОСОБА_14 , та інших невстановлених в ході досудового розслідування осіб виник спільний злочинний умисел, направлений на викрадення та подальше незаконне позбавлення волі людини, а саме ОСОБА_15 вчиненому за попередньою змовою групою осіб із заподіянням йому фізичних страждань.

23.02.2023 приблизно о 07 год. 30 хв., ОСОБА_11 , ОСОБА_9 ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , та інші невстановлені в ході досудового розслідування особи, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на викрадення та подальше незаконне позбавлення волі людини, діючи за попередньою змовою, групою осіб, відповідно до раніше розподілених ролей прибули до квартири АДРЕСА_3 , де мешкав ОСОБА_15 .

Далі, ОСОБА_11 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , та іншими невстановленими в ході досудового розслідування чоловіками знаходячись за місцем мешкання ОСОБА_15 за адресою: АДРЕСА_4 наблизились до ОСОБА_15 , та ОСОБА_11 наніс йому два удари рукою в область правої частити обличчя, а ОСОБА_16 наніс йому два удари руками в область тулуба, таким чином подавили волю останнього до опору та після цього проти волі ОСОБА_15 застосовуючи фізичне насильство, відкрито викрали його, вивівши останнього з приміщення вказаної квартири та силою заштовхали до автомобілю марки «БМВ Х5» д.н.з. НОМЕР_1 , на якому незаконно утримуючи проти волі доставили ОСОБА_15 за адресою: м. Дніпро, вул. Князя Ярослава Мудрого, 27, де ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 . ОСОБА_14 , та інші невстановлені в ході досудового розслідування особи здійснювали незаконну діяльність пов`язану з шахрайськими отриманням грошових коштів та усвідомлюючи, що за законом вони не мають права позбавляти волі іншу особу, всупереч вимогами статей 3, 10, 29, 33 Конституції України, позбавивши ОСОБА_15 можливості вільно пересуватися і вибирати місце свого перебування почали утримувати останнього за вказаною вище адресою, де потерпілий ОСОБА_15 знаходитись не бажав, та не мав змоги вільно залишити.

Далі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 . ОСОБА_14 , та інші невстановлені в ході досудового розслідування особи продовжуючи свої злочинні дії направлені на незаконне позбавлення волі людини, із заподіянням фізичних страждань, діючи за попередньою змовою групою осіб, проти волі ОСОБА_15 завели його до офісного приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , де в одній із кімнат ОСОБА_11 , з метою заподіяння сильного фізичного болю, фізичного чи морального страждання ОСОБА_15 , шляхом нанесення побоїв наніс йому один удар кулаком в область обличчя, від якого ОСОБА_15 впав на підлогу, та після чого ОСОБА_11 продовжив наносити хаотичні удари ногами в область тулуба та обличчя, ОСОБА_15 , та не зупиняючи взяв резинову палку чорного кольору та наніс нею близько 15 ударів в область тулуба ОСОБА_15 .

Після цього до ОСОБА_11 приєднались ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 ОСОБА_14 , та інші невстановлені в ході досудового розслідування особи, які нанесли ОСОБА_15 численні удари (точну кількість в ході досудового слідства встановити не представилося можливим) руками і ногами по голові і тулубу, та ОСОБА_13 відчувши безпорадність ОСОБА_15 , почав ходити по тілу останнього, чим спричинили йому сильний фізичний біль та моральне страждання.

Таким чином, ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ОСОБА_14 , та іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами порушили передбачені статтями 19 і 23 Конституції України гарантовані можливості потерпілого ОСОБА_15 реалізації ним таких конституційних прав і свобод як, свобода та особиста недоторканність, свобода пересування вільний вибір місця проживання за статтями 29, 32, 33 Конституції України незаконно викравши та позбавивши волі останнього із заподіянням йому фізичних страждань.

Умисні дії ОСОБА_4 , які виразились у незаконному позбавленні волі та викраденні людини, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалось заподіянням фізичних страждань, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. ст. 146 КК України.

Крім того ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ОСОБА_14 , та іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами знаходячись за адресою: АДРЕСА_5 , де незаконно утримували проти волі останнього ОСОБА_15 , маючи умисел на катування ОСОБА_15 грубо порушуючи гарантовані державою конституційні права і свободи людини, передбачені ч. 1 ст. 3, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю та ч. 1 ст. 28, згідно з якою ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покараннюКонституції України, залякуючи ОСОБА_15 піддали останнього катуванню, яке виразилось в умисному заподіянні сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання, шляхом нанесення побоїв з метою покарати останнього за дії скоєнні ним, в тому числі, за те, що останній припинив свою робочу діяльність.

Так, ОСОБА_11 наніс ОСОБА_15 один удар кулаком в область обличчя, від якого останній впав на підлогу, та після чого ОСОБА_11 продовжив наносити хаотичні удари ногами в область тулуба та обличчя, ОСОБА_15 , та не зупиняючи взяв резинову палку чорного кольору та наніс нею близько 15 ударів в область тулуба ОСОБА_15 .

Після цього до ОСОБА_11 приєднались ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 ОСОБА_14 , та інші невстановлені в ході досудового розслідування особи, які нанесли ОСОБА_15 численні удари (точну кількість в ході досудового слідства встановити не представилося можливим) руками і ногами по голові і тулубу, та ОСОБА_13 відчувши безпорадність ОСОБА_15 , почав ходити по тілу останнього, чим спричинили йому сильний фізичний біль та моральне страждання з метою покарати останнього за дії скоєнні ним, в тому числі, за те, що останній припинив свою робочу діяльність.

Умисні дії ОСОБА_4 виразились у катуванні, тобто умисному діянні, спрямованому на заподіянні особі сильного фізичного болю та морального страждання, вчиненого з метою покарання особи за дії вчиненні нею, вчиненому за попередньою змовою групою осіб кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. ст. 127 КК України.

23.02.2023 ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

23.02.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.127 КК України.

Як випливає із змісту клопотання, обґрунтованість підозри ОСОБА_4 підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами. На даний час слідчий вбачає існування ризиків того, що підозрюваний може своєю поведінкою здійснити дії, передбачені п. п. 1,3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Проаналізувавши матеріали даного кримінального провадження, слідство приходить до висновку про доцільність обрання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як матеріали кримінального провадження містять вагомі докази про вчинення останнім тяжкого кримінального правопорушення.

Посилаючись на такі обставини, сторона обвинувачення просить застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити.

Підозрюваний не визнав підозру та пояснив, що він не причетний до скоєння даного злочину. Вказує, що потерпілого не бачив, не позбавляв його волі, тілесні ушкодження не наносив. Він зайшов до закладу харчування, де був випадково затриманий разом з іншими особами. Просить відмовити у задоволенні клопотання та застосувати більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт у нічний час доби.

Захисники заперечували проти задоволення клопотання. Вказали, що підозра необґрунтована, оскільки зібраними доказами не підтверджується причетність ОСОБА_4 до інкримінованого злочину. Просять відмовити у задоволенні клопотання та обрати більш м`який запобіжний захід, зокрема, домашній арешт у нічний час доби.

Вислухавши учасників судового розгляду, перевіривши матеріали клопотання, приходжу до наступного.

За приписамист. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідност. 7 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах, в тому числі, верховенства права, згідно якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, законності, згідно якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимогКонституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а також забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, згідно якої ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, п. 9 ч. 2ст. 131 КПК України, запобіжні заходи, є заходами забезпечення кримінального провадження та застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно вимог ч. 1, 3ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог, викладених у ч. 2 ст. 177 КПК України, підставами для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до рішення ЄСПЛ за скаргою № 25629/94 від «27» листопада 1997 року по справі «К.Ф. проти Німеччини», п. 57, обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Кавала проти Туреччини» (заява №28749/18) термін «обґрунтована підозра» означає наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об`єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано "розумним", залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої п. 1 (с) ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину. Термін "обґрунтованість" також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об`єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень.

Слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого відділення Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження №12023041030000523 від 23.02.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 ч.2 ст.127 ч. 1 ст. 263 КК України.

Фабула кримінального правопорушення зводиться до того, що у ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 ОСОБА_14 , та інших невстановлених в ході досудового розслідування осіб виник спільний злочинний умисел, направлений на викрадення та подальше незаконне позбавлення волі людини, а саме ОСОБА_15 вчиненому за попередньою змовою групою осіб із заподіянням йому фізичних страждань.

23.02.2023 приблизно о 07 год. 30 хв., ОСОБА_11 , ОСОБА_9 ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , та інші невстановлені в ході досудового розслідування особи, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на викрадення та подальше незаконне позбавлення волі людини, діючи за попередньою змовою, групою осіб, відповідно до раніше розподілених ролей прибули до квартири АДРЕСА_3 , де мешкав ОСОБА_15 .

Після чого ОСОБА_15 силою вивели з квартири та посадили примусом до автомобіля BMW Х5, та перевезли до приміщення, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Князя Ярослава Мудрого, 27, де в одній із кімнат почали тривалий час наносити йому тілесні ушкодження, а саме завдавати численних ударів по голові, тулубу. До побиття згодом приєднались інші особи, в тому числі ОСОБА_9 .

В подальшому ОСОБА_13 відчувши безпорадність ОСОБА_15 , почав ходити по тілу останнього, чим спричинили йому сильний фізичний біль та моральне страждання з метою покарати останнього за дії скоєнні ним, в тому числі, за те, що останній припинив свою робочу діяльність.

У цих діях опосередковану участь приймав також гр. ОСОБА_4 .

Так, причетність ОСОБА_4 до скоєння злочину, підтверджується тим, що потерпілий у протоколі допиту прямо вказує на нього як особу, яка причетна до злочину та здійснювала заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_15 .

Підозра підтверджується й іншими доказами, а саме довідками з лікарні, протоколами допиту свідків, іншими доказами у сукупності.

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 р., «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 р.).

На переконання слідчого судді, матеріалами клопотання достовірно підтверджується причетність ОСОБА_4 до інкримінованих злочинів, а саме до заподіяння тілесних ушкоджень.

При цьому диспозиція статті 127 КК України передбачає будь-яке умисне діяння, спрямоване на заподіяння особі сильного фізичного болю чи морального страждання, вчинене з метою примусити її чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати інформацію чи зізнання, або з метою покарати її чи іншу особу за дії, вчинені нею або іншою особою чи у вчиненні яких вона або інша особа підозрюється, або з метою залякування її або інших осіб.

В даному випадку ОСОБА_4 з метою примусити ОСОБА_15 й надалі працювати у «колл центрі», та щоб у нього навіть думки не було залишити вказану роботу, завдав фізичного болю ОСОБА_15 та моральних страждань, приниження його гідності, таким чином подавивши волю останнього. Такі дії свідчать про наявність ознак катування, оскільки ОСОБА_15 було заподіяно численні удари, тобто він пережив нестерпний фізичний біль, приниження та моральні страждання. По ньому навіть ходили ногами і стрибали, коли він втратив свідомість і лежав на підлозі, і за цим спостерігали учасники побиття, тобто людину піддали нелюдському поводженню.

Всі ці дії з викрадення людини, побиття та катування охоплювались єдиними умислом всіх співучасників злочину, в т.ч. ОСОБА_4 .

Таким чином, з урахуванням досліджених доказів, слідчий суддя вбачає наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127 КК України.

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 146 КК України є нетяжким.

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 127 КК України є тяжким, оскільки максимальне покарання, передбачене санкцією цієї статті до 10 років позбавлення волі.

Вирішуючи питання про доведеність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор, слідчий суддя зазначає наступне.

Так, на існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказує те, що підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, і усвідомлюючи наявність вагомість доказів вчинення даного злочину, невідворотність покарання, може вчиняти спроби переховування від органів досудового розслідування та суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

При оцінці цього ризику слідчий суддя бере до уваги, що підозрюваний хоча й причетний до вчинення тяжкого злочину, проте запобіжний захід застосовується не з метою покарання, а з метою забезпечення належної поведінки підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.

На відміну від ОСОБА_9 , ОСОБА_12 ОСОБА_4 має на утриманні дитину, проживає у цивільному шлюбі, є особою з інвалідністю 3 групи, має дефект щелепи. Тому матеріалами клопотання підтверджується, що у ОСОБА_4 є міцні соціальні зв`язки у місці проживання, а отже ризик переховування суттєво знижується.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України не підтверджений, оскільки з матеріалів клопотання не вбачається, що підозрюваний впізнав ОСОБА_4 чи вказує безпосередньо на нього. Так, до протоколів пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками не долучений додаток із номерами впізнаваємих осіб, тому слідчий суддя не може встановити, чи дійсно потерпілий впізнав ОСОБА_4 . Відтак, сенсу впливати на потерпілого у ОСОБА_4 немає, тим більше потерпілий взятий під охорону працівниками поліції з метою забезпечення його безпеки, тому ризик впливу на нього є мінімальним.

Що стосується ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, то з матеріалів справи слідує, що підозрюваний раніше не судимий, тому продовжити вчинення злочину чи вчинити новий злочин, не може. Ймовірність повторення протиправної поведінки, враховуючи особу ОСОБА_4 , його інвалідність тощо, є мінімальною, тому цей ризик також не знайшов свого підтвердження.

При обранні виду запобіжного заходу слідчий суддя повинен виходити з того, що такий запобіжний захід має бути достатнім для запобігання всім доведеним ризикам, а також гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Перевіряючи можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, слідчий суддя, у відповідності до практики ЄСПЛ, враховує особу ОСОБА_4 , відсутність у нього судимостей, наявність співмешканки, яка перебуває у стані вагітності, наявність на утриманні малолітньої дитини, наявність інвалідності 3 групи та дефектів мови і щелепи, та вважає можливим застосувати більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт із забороною залишати житло цілодобово, та з покладенням процесуальних обов`язків.

Враховуючи, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження лише ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаю, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту зможе запобігати цьому ризику та стимулювати підозрюваного ОСОБА_4 на дотримання процесуальних обов`язків та співпраці зі слідством. Тому підстав застосувати саме винятковий запобіжний захід не встановлено, оскільки прокурором не доведено, що інші запобіжні заходу не зможуть запобігти ризику переховування. Також враховую особу ОСОБА_4 , який характеризується позитивно.

У своїх рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 40107/02 від «10» лютого 2011 року по справі «Харченко проти України», п. 80; за скаргою № 20808/02 від 04.03.2010 р. у справі«Шалімов протиУкраїни», суд визнає порушенням Конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди «…не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…».

На виконання цих положень, є обґрунтованим і вмотивованим застосування більш м`якого запобіжного заходу, який у свою чергу є також достатньо суворим, оскільки полягає у забороні залишати житло цілодобово.

Підсумовуючи викладене, доходжу висновку про відмову у задоволенні клопотання сторони обвинувачення.

Керуючись ст. ст. 181, 193, 197, 372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання слідчого відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 , заборонивши залишати це житло цілодобово.

Для виконання застосованого запобіжного заходу покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов`язки:

-прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

-у разі зміни місця проживання повідомляти про це слідчого, прокурора чи суд;

-не відлучатися із м. Дніпро без дозволу слідчого, прокурора, суду;

-не спілкуватися зі свідками та потерпілим по цьому кримінальному провадженню.

Ухвалу направити до відділу поліції за місцем проживання підозрюваного.

Попередити підозрюваного, що в разі невиконання покладених на нього даної ухвалою обов`язків, до нього може бути застосований більш тяжкий запобіжний захід.

Роз`яснити підозрюваному, що працівники Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в будь-який час, в т.ч. у період комендантської години, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань виконання покладених на нього обов`язків.

Строк дії ухвали до 24.04.2023.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ігор КОНДРАШОВ