Рішення № 109498115, 13.03.2023, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/83/23

13 березня 2023 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 27 вересня 2022 року за № 104750005820 про відмову у призначенні пенсії за віком;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву від 21 вересня 2022 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши стаж роботи на посаді керівника малого підприємства "Бірюк" за період з 16 червня 1995 року по 07 січня 2003 року та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області позивача повідомлено про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю в позивача необхідного страхового стажу, до страхового стажу не зараховано період роботи на посаді керівника малого підприємства «Бірюк» з 16 червня 1995 року по 07 січня 2003 року, оскільки в трудовій книжці в записі про звільнення з роботи відсутня підстава внесення запису, а саме відсутній наказ про звільнення з роботи.

Позивач вважає відмову у призначенні пенсії за віком протиправною, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом

Ухвалою суду від 11.01.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у якій встановлено строк подання відповідачу відзиву на позовну заяву, в тому числі клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подав 25.01.2023 відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що заперечує проти позовних вимог та вказав, що позивач звертався за місцем свого проживання до Головного управління Пенсійного фонду в Київській області із заявою про призначення пенсії за віком. Для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви, за екстериторіальним принципом відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.03.2021 року за № 359/35961 структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 27 вересня 2022 року за № 104750005820 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком. На момент звернення за призначенням пенсії страховий стаж позивача склав 27 років 09 місяців 25 днів, що є меншим за необхідний, а отже для призначення пенсії за віком підстав немає. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 28.10.1995 по 07.01.2003, оскільки відсутній наказ про звільнення.

Враховуючи встановлені обставини, ухвалою суду від 15 лютого 2023 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області, встановивши строк для подання відзиву на позов - п`ятнадцять днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 15.02.2023 електронному вигляді доставлено до електронного кабінету відповідача 16.02.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач відзив на позов у строк встановлений судом (п`ятнадцять днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі) не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , у зв`язку із досягненням 60 річного віку, 21 вересня 2022 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви, за екстериторіальним принципом відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.03.2021 року за № 359/35961 структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

За результатами розгляду вказаної заяви рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 27 вересня 2022 року за № 104750005820 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Відмовляючи у призначенні пенсії за віком Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області виходило з того, що страховий стаж позивача складає 27 років 09 місяців 25 днів, що є меншим за необхідний. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи посаді керівника малого підприємства «Бірюк» з 28.10.1995 по 07.01.2003, оскільки в трудовій книжці в записі про звільнення з роботи відсутня підстава внесення запису, тобто відсутній наказ про звільнення з роботи.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 28.09.2022 позивача повідомлено про відмову у призначенні пенсії за віком.

Позивач вважаючи дії відповідачів щодо відмови у призначенні пенсії за віком протиправними, звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, який набув чинності з 01.01.2004 (далі - Закон №1058-IV), цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Таке ж визначення містить і частина 1 статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.

Так, приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином, основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржене рішення відповідач мотивував, тим що страховий стаж позивача становить 27 років 09 місяців 25 днів. За результатами розгляду документів позивача, доданих до заяви про призначення пенсії, відповідачем не враховано період роботи з 28.10.1995 по 07.01.2003, оскільки відсутній наказ про звільнення.

Водночас, як вбачається із позовної заяви, на думку позивача спірним періодом роботи, що давав би право позивачу для призначення пенсії за віком є періоди роботи саме з 16.06.1995 по 07.01.2003.

Як підтверджується матеріалами справи, розбіжність у вказаних датах виникла у зв`язку з зарахуванням пенсійним органом до страхового стажу позивача періоду роботи головним інженером колгоспу з 04.07.1989 по 27.10.1995 (записи №№8,9 трудової книжки).

Разом з тим, період роботи позивача в Малому підприємстві «Бірюк» з 16.06.1995 по 07.01.2003 до його страхового стажу пенсійним органом не зараховано, а відтак, саме цей період є спірним.

Згідно наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 30.08.1979 слідує, що 16.06.1995 позивач був прийнятий на посаду керівника малого підприємства «Бірюк», 07.01.2003 позивача було звільнено із займаної посади у зв`язку із припиненням виробничо-фінансової діяльності та закриттям підприємства. При цьому, у трудовій книжці позивача у записі про звільнення 07.01.2003 проставлено печатку та підпис відповідальної особи, однак, відсутня підстава внесення запису, а саме, не вказано номер та дату рішення про звільнення.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція №58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Відповідно до пункту п.2.4 зазначеної вище Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується « 05.01.1993».

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 2.27 Інструкції №58 передбачено, що запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

Суд зазначає, що в силу пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. При цьому трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки.

У додатковому коментарі рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 27 вересня 2022 року за № 104750005820 відповідач зазначив, що для зарахування спірного періоду позивачу необхідно надати уточнюючу довідку, видану на підставі первинних документів та довідку про перейменування.

Судом встановлено, Мале підприємство «Бірюк» на час його діяльності у 1995-2003 роках розташовувалося в с.Воскресенка, Іванівського району Херсонської області. У зв`язку із впровадженням адміністративно-територіальної реформи в Україні, с. Воскресенка відноситься до канівської селищної громади Генічеського району Херсонської області.

Згідно Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23 листопада 2022 року, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25 квітня 2022 року № 75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 30 листопада 2022 року № 280), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022р. за № 453/37789 (із останніми змінами і доповненнями, внесеними наказом Мінінтеграцїї за № від 30.11.2022р.) визначено, що Іванівська селищна територіальна громада Генічеського району Херсонської області перебуває в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) військ російської федерації.

Враховуючи, що Іванівська селищна територіальна громада Генічеського району Херсонської області перебуває в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), судом встановлено, що позивач звертався засобами електронного зв`язку (електронною поштою) до архівних установ Херсонської області із заявою та додатками щодо видачі архівної довідки про стаж роботи та розмір заробітної плати. Однак відповіді на звернення позивачем не отримано.

Суд враховує, що позивач вжив усіх можливих заходів для підтвердження трудового стажу в малому підприємстві « ОСОБА_2 ».

Разом з тим, наявні в трудовій книжці позивача записи засвідчують факт роботи позивача в період з 16.06.1995 по 07.01.2003 в малому підприємстві « ОСОБА_2 ».

Записи щодо прийняття та звільнення виконані чітко, без виправлень, містить підпис посадової особи та печатку установи, у записі про звільнення з роботи позивача від 07.01.2003 вказано підставу: «у зв`язку із припиненням виробничо-фінансової діяльності та закриттям підприємства».

Вирішуючи спір по суті, суд зважає на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.11.2020 у справі № 677/831/17, так Верховний Суд звернув увагу на те, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. При цьому витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу.

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, маючи низку повноважень, визначених ч.1 ст. 64 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», жодних дій спрямованих на дотримання мого конституційного права на пенсію не вчинило, поклавши весь тягар відповідальності на позивача

Слід також зазначити, що позивач не має нести тягар відповідальності, чи зазнавати негативних наслідків, через порушення порядку/інструкції заповнення трудової книжки, а наявність такого недоліку у трудовій книжці, як відсутність наказу про звільнення, не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів її роботи згідно із записами у трудовій книжці.

Варто зауважити, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком, на загальних підставах.

Відсутність посилання чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 та від 16.04.2020 у справі №159/4315/16-а .

У постанові від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а Верховний Суд зауважив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно не враховано інформацію, яка міститься в трудовій книжці позивача, зокрема період роботи позивача з на посаді керівника малого підприємства "Бірюк" за період з 16 червня 1995 року по 07 січня 2003 року.

Зважаючи на те, що відповідач прийняв необґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії, мотивоване відсутністю необхідного стажу, а суд прийшов до висновку про підтвердження зазначеного стажу, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом:

- скасування необґрунтованого рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області зарахувати відповідний період роботи до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком з моменту звернення позивача, та зобов`язання повторно розглянути питання призначення пенсії з урахуванням встановлених судом обставин.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).

Оскільки позов підлягає до задоволення, на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1984,80 грн, сплачений згідно з квитанцією №28 від 26.12.2022 за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 27 вересня 2022 року за № 104750005820 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 стаж роботи на посаді керівника малого підприємства "Бірюк" за період з 16 червня 1995 року по 07 січня 2003 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21 вересня 2022 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_1 рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 13 березня 2023 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідачі:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ 14035769);

- Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (місцезнаходження: вул. Саєнка Андрія,10,м. Фастів,Київська область,08500 код ЄДРПОУ 22933548);

Головуючий суддяБаб`юк П.М.