Рішення № 109497169, 13.03.2023, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/1221/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Полтавської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Полтавська міська рада звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про скасування постанови, а саме просить:

- скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Ніколенка Станіслава Васильовича у ВП №70806921 від 23.01.2023 про стягнення з Полтавської міської ради виконавчого збору у розмірі 26800,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача зазначив, що постанову у ВП №70806921 від 23.01.2023 про стягнення з Полтавської міської ради виконавчого збору прийнято протиправно, оскільки 07.04.2022 набрав чинності Закон України № 2145-ІХ від 24.03.2022, яким розділ Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, за яким на час воєнного стану в Україні безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. За доводами позивача, раді, як органу місцевого самоврядування, під час дії воєнного стану прямо заборонено приймати відповідне рішення. Зазначає, що рада на даний час об`єктивно не може виконати рішення суду у цьому виконавчому провадженні через незалежні від неї обставини. На думку позивача, протиправним є стягнення виконавчого збору без надання можливості боржнику виконати у добровільному порядку рішення суду після закінчення воєнного стану.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваної постанови. Зазначив, що державний виконавець одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору, як це передбачено частиною четвертою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження". Додатково зауважив, що станом на 20.02.2023 позивачем не надано до відділу жодних відомостей стосовно виконання чи невиконання рішення суду і лише з позову державному виконавцю стало відомо, що рішення суду боржником не виконано.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця визначені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини четвертої якої адміністративна справа вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Водночас, як передбачено частиною першою статті 269 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, визначених, зокрема, статтею 287 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини четвертої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 30.06.2021 Полтавським окружним адміністративним суду видано виконавчий лист у справі № 440/5029/20 про зобов`язання Бричківську сільську раду Полтавського району Полтавської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, згідно з клопотаннями від 02.03.2018 року, від 11.06.2018, від 22.07.2020 з урахуванням висновків суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 заяву ОСОБА_1 про заміну відповідача та боржника у справі №440/5029/20 задоволено частково. Замінено боржника у ході виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі №440/5029/20 з Бричківської сільської ради на Полтавську міську раду. У задоволенні заяви про заміну відповідача у справі відмовлено.

04.01.2023 стягувач - ОСОБА_1 звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з заявою про примусове виконання рішення суду у справі №440/5029/20..

23.01.2023 на підставі виконавчого листа від 06.04.2021 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження у виконавчому провадженні №70806921.

Також 23.01.2023 винесено постанову у ВП №70806921 про стягнення з Полтавської міської ради виконавчого збору в розмірі 26800,00 грн.

Вважаючи постанову державного виконавця про стягнення з Полтавської міської ради виконавчого збору протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII).

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 42 Закону № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

У пункті 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Так, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ніколенка С.В. від 23.01.2023 відкрито виконавче провадження №70806921.

Зазначена постанова позивачем не оскаржується.

Згідно з частиною шостої статті 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Частиною п`ятою статті 26 цього Закону визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої, третьої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Частиною четвертою статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Порядок стягнення виконавчого збору виконавцем визначено Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5).

Пунктом 8 Розділу ІІІ Інструкції № 512/5 передбачено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

З правового аналізу норм наведеного вище Закону №1404-VІІІ вбачається, що цим Законом визначений можливий порядок вирішення питання стягнення виконавчого збору державним виконавцем, що залежить від тих чи інших умов. Таке питання вирішується відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VІІІ на стадії прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження з одночасним зазначенням про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Положення статті 27 Закону №1404-VІІІ дають підстави для висновку, що виконавчий збір стягується у всіх випадках, крім тих, які визначені у частинах п`ятій та дев`ятій названої статті, уже при відкритті виконавчого провадження та при цьому сам факт відкриття виконавчого провадження є тією подією, з якої розпочинається примусове виконання виконавчого документа.

Таким чином, одночасно з відкриттям виконавчого провадження виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору та винести постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

На виконання наведених норм, головним державним виконавцем, разом з постановою про відкриття виконавчого провадження, винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

Суд зауважує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно.

Розмір виконавчого збору в оскаржуваній постанові визначено відповідно до частини третьої статті 27 Закону № 1404-VIII - чотири мінімальні розміри заробітної плати, оскільки боржником у виконавчому провадженні є юридична особа.

На час винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 23.01.2023 розмір мінімальної заробітної плати відповідно до статті 8 Закону України "Про державний бюджет на 2022 рік" становив 6700 грн (з 01.10.2022), відповідно, чотири розміри мінімальної заробітної плати становить 26800 грн, яка і зазначена в оскаржуваній постанові.

Відповідно до частини сьомої статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Частинами першою, другою статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Відповідно до частини другої статті 374 Кодексу адміністративного судочинства України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Враховуючи викладене, виконавчий збір не стягується у випадку, якщо суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником.

У даному випадку виконавчий лист не підпадає під перелік виконавчих документів, за якими виконавчий збір не стягується відповідно до статті 27 Закону №1404-VІІІ.

Суд звертає увагу, що у позовній заяві позивач вказує на те, що за змістом підпункту 5 пункту 27 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Водночас, всупереч цьому аргументу представником позивача наголошено на вчиненні радою дій стосовно внесення в порядок денний сесії міської ради восьмого скликання проекту рішення "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в користування ОСОБА_1 на території Бричківського старостинського округу Полтавської міської територіальної громади".

Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону №1404-VІІІ сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Отже, рада через неможливість фактичного виконання рішення суду у зв`язку з дією на території України воєнного стану та набранням чинності 07.04.2022 Закону України № 2145-ІХ від 24.03.2022, як сторона виконавчого провадження, зобов`язана була після відкриття виконавчого провадження повідомити письмово державного виконавця про ці обставини, що, обумовлюють розгляд вказаного повідомлення виконавцем та вирішення питання про наявність підстав для зупинення вчинення виконавчих дій.

Відомостей про таке письмове повідомлення державного виконавця про відповідні обставини, що обумовлюють зупинення вчинення виконавчих дій, суду не надано.

Вчинення будь-яких дій міською радою, як боржником у виконавчому провадженні, за таких обставин є порушенням її обов`язку, що передбачений пунктом першим частини п`ятої статті 19 Закону №1404-VІІІ, відповідно до якого боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Крім того, альтернативним варіантом поведінки ради, який визначений законом, у даних правовідносинах є звернення до суду з заявою про відстрочку виконання рішення суду, яким рада не скористалась.

Наслідком задоволення такої заяви є однією з підстав зупинення вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а саме: надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення, як це передбачено пунктом 6 частини першої статті 34 Закону №1404-VІІІ.

Отже, позивачем належними, достатніми та достовірними доказами не доведено, які неправомірні дії вчинив виконавець при винесенні постанови від 23.01.2023 про стягнення виконавчого збору.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена із дотриманням вимог статей 18, 26, 27, 42 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII, пункту 8 розділу III Інструкції № 512/5 та є правомірною.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Нормами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

Інші доводи позивача є безпідставними та не впливають на висновки суду.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Проте у цій справі суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, у зв`язку з чим відсутні підстави для відшкодування судових витрат, понесених позивачем.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 243-246, 250, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Полтавської міської ради (вул. Соборності, буд. 36, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 24388285) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (вул. Героїв-пожежників, буд. 13, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 43316700) про скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.С. Канигіна