Ухвала суду № 109496967, 13.03.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4426/23

УХВАЛА

13 березня 2023 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Аракелян М.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385; адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

03 березня 2023 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якій представник позивача просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, які викладені у листі №3908-3199/4-02/8-1500/23 від 27.02.2023 року, щодо відмови ОСОБА_1 у здійснений перерахунку основного розміру пенсії із включенням щомісячної доплати у розмірі 2000 гривень, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 року, починаючи з 01.06.2022 року, з урахуванням раніше проведених виплат; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату основного розміру пенсії ОСОБА_1 із включенням щомісячної доплати у розмірі 2000 гривень, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 року, починаючи з 01.06.2022 року, з урахуванням раніше проведених виплат;

стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 1073,60грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа №420/4426/23 розподілена на суддю Аракелян М.М.

Як зазначає позивач у позові та відповідач у листі від 27.02.2023 року, перерахунок пенсії позивача на виконання рішення суду у справі №420/21792/21 був проведений ОСОБА_1 , 12.05.2022 року.

Згідно розрахунку на доплату (виплату, утримання) за рішенням суду пенсії, перерахунок пенсії позивача на виконання вищезазначеного рішення суду проведений 12.05.2022 року.

Позов у даній справі поданий 03.03.2023 року, тобто з пропуском шестимісячного строку з дня проведення перерахунку, клопотання про його поновлення не було заявлено.

Ухвалою суду від 03.03.2023 року адміністративний позов залишено без руху з підстав необхідності подання суду заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду із зазначенням причин поважності його пропуску та підтверджуючих доказів, або пояснень та доказів на підтвердження того, що строк не пропущено; встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня вручення копії даної ухвали.

Залишаючи адміністративну позовну заяву без руху, суд зазначив, що позивач повинен був дізнатися (та мав таку можливість) про порушення своїх прав, починаючи з 01.06.2022 року, коли отримав пенсію за травень 2022 року у перерахованому за рішенням суду розмірі, тобто перебіг строку звернення з позовом про поновлення виплати йому доплати розпочався з 01.06.2022 року.

07.03.2023 року представник позивача подав суду заяву про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду в обґрунтування якої, зокрема, зазначено, що відповідач листом за № 3908-3199/Ч-02/8-1500/23 від 27.02.2023 року відмовив позивачу у здійсненні перерахунку основного розміру його пенсії із включенням щомісячної доплати у розмірі 2000 гривень, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 року, починаючи з 01.06.2022 року. Враховуючи, що відповідач припинив виплату ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000 гривень, згідно Постанови №713 з 01.06.2022 року, то шестимісячний строк для звернення позивачки з позовом до суду, мав скінчитися 01.12.2022 року. В той же час, з 24.02.2022 року на всій території України був введений військовий стан, який згодом продовжувався до 25.04.2022 року, 25.05.2022 року, 23.08.2022року, 21.11.2022 року, 19.02.2023 року та до 20.05.2023 року. Очевидно, що головним питанням для багатьох українців у цей час стало збереження свого життя, евакуація в безпечне місце, а вже потім усе інше. Військова агресія Російської Федерації змінила звичайний спосіб життя позивача, оскільки йому прийшлось докладати додаткових зусиль для збереження свого життя та життя своїх рідних. Окрім цього, у зв`язку з введенням військового стану, постійними повітряними тривогами та довготривалим відключенням світла, позивач тривалий час знаходився у стресовому стані, а отже, не міг планувати будь-які справи, а тим паче їх реалізувати. Тільки після того, як ОСОБА_1 відчув певну безпеку для себе та своєї родини, останній зміг звернутися за юридичною допомогою, а після цього, і за захистом своїх порушених прав до суду. Також 08.04.2022 року Голова Верховного Суду Всеволод Князєв розповів юридичній спільноті про поточний стан і проблеми судочинства у зв`язку з війною. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 29.09.2022 року у справі №500/1912/22 (пункт 81) зауважив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розглянувши заяву позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Разом з цим, процесуальним законом передбачені певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ч.1, абз.2 ч.2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі Рисовський проти України підкреслено особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п.п. 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час спливу строків звернення до суду.

Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо об`єктивно йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив через можливі власні недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до свого права на звернення до суду.

Зазначена позиція суду також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права та свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення "Девеер проти Бельгії", "Голдер проти Сполученого Королівства").

Крім того, кажучи про принцип рівності сторін, Європейський Суд з прав людини зазначає, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009 року). Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов`язано з їх реалізацією.

У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Європейський Суд з прав людини послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Така позиція застосована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 травня 2019 року у справі № 826/26174/15, від 21 грудня 2019 року у справі №826/12776/15 та від 5 травня 2022 року у справі № 240/10663/20.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст.123 КАС України, відповідно до ч.2 якої, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Верховний Суд у постанові від 02.03.2021р. у справі № 758/7700/17 зазначив, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, з моменту отримання грошових виплат, при отриманні від органу Пенсійного фонду України повідомлення про призначення пенсії, відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 р. у справі №340/1019/19).

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021р. у справі № 240/12017/19 наголосила на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Позивач повинен був дізнатися (та мав таку можливість) про порушення своїх прав, починаючи з 01.06.2022 року, коли отримав пенсію за травень 2022 року у перерахованому за рішенням суду розмірі, тобто перебіг строку звернення з позовом про поновлення виплати йому доплати розпочався з 01.06.2022 року.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду з позовом 03.03.2023 р. та просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті з 01.06.2022 р. доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 р. № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб».

Позивач посилається на те, що строк звернення до суду з позовом пропущений через введення в Україні воєнного стану та що за рекомендаціями Верховного Суду від 02.03.2022 року введення в Україні воєнного стану є підставою для поновлення пропущеного строку.

Суд зазначає, що після 02.03.2022 року Верховний Суд неодноразово зазначав, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості вчинити процесуальну дію у встановлені строки не може вважатися поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.

Позивачем не наведено об`єктивних обставин, які б не дозволяли йому звернутися до суду у визначений законодавством строк у зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні, а саме лише факт запровадження воєнного стану в Україні та твердження, на які позивач посилається у своїй заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, не можуть вважатись поважними причинами для поновлення такого строку.

Крім того, позивач міг звернутися до суду у визначений законодавством строк із позовом до ГУПФ України в Одеській області, скориставшись послугами поштового відправлення або подати позовну заяву через підсистему «Електронний суд».

Суд констатує, що позивач не заперечує те, що перебіг строку 6 місяців розпочався з 01.06.2022 року та цей строк закінчився 01.12.2022 року, та його перебіг не пов`язаний із фактом звернення до ГУПФ України в Одеській області із заявою від 14.02.2023 року та отриманням відповіді від 27.02.2023 року.

Запит позивача від 14.02.2023 року стосувався не інформації щодо розміру та складових отриманої пенсії після її перерахунку за рішенням суду, а був вже вимогою перерахунку пенсії з 01.06.2022 року із включенням 2000грн. доплати, тобто про порушення права станом на 14.02.2023 року позивачу було відомо.

Причини пропуску строку, наведені у клопотанні, суд оцінює як загальні, не пов`язані з конкретними обставинами, що стосуються саме позивача та свідчать про непереборний характер таких обставин в контексті можливості подати позовну заяву у встановлений законом строк.

Виходячи із встановлених обставин та враховуючи вищенаведені правові позиції суд вважає, що жодних належних та допустимих доказів щодо причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали звернення і не залежали б від волі позивача, із змісту заяви про поновлення пропущеного процесуального строку, поданої позивачем на виконання ухвали суду від 06.03.2023р., не вбачається, позивачем не зазначено, а судом не встановлено.

Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду. При цьому позивачем на виконання ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху вказані підстави, які визнані судом неповажними, а тому заява позивача про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом у справі №420/4426/23 не підлягає задоволенню як необґрунтована.

Згідно п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 слід повернути позивачу відповідно до приписів ч. 2 ст. 123 КАС України.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 243, 248, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у поновленні пропущеного строку для звернення до адміністративного суду.

Адміністративну позовну ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385; адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачеві.

Копію ухвали разом з позовною заявою та всіма додатками до неї надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення у повному обсязі до суду апеляційної інстанції (П`ятого апеляційного адміністративного суду).

Суддя М.М. Аракелян