Рішення № 109495338, 01.03.2023, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 березня 2023 рокум. Ужгород№ 260/4204/22

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Костелей І.Ф.

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача: представник - Зотов Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 Сил територіальної оборони України 101-ї ОБрТрО Регіонального управління "Захід" про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Сил територіальної оборони України 101-ї ОБрТрО Регіонального управління "Захід", в якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ТРО АДРЕСА_1 в частині недоведення до відома ОСОБА_2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2022 року №157 (по стройовій частині);

2) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 ТРО АДРЕСА_1 в частині увільнення від займаної посади і зарахування у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 01.07.2022 року ОСОБА_2 , відповідно до підпункту 13 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008;

3) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 ТРО АДРЕСА_1 в частині припинення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_2 ;

4) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ТРО АДРЕСА_1 видати наказ про поновлення виплати грошового забезпечення ОСОБА_2 з 01.07.2022 року;

5) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ТРО АДРЕСА_1 утриматись в майбутньому від протиправних дій в частині недоведення до відома ОСОБА_2 наказів командира військової частини НОМЕР_1 в частині, що стосуються ОСОБА_2 ;

6) визнати пункт 14 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2022 за №157 (по стройовій частині) в установленому законодавством порядку недійсним та протиправним з моменту його підписання та реєстрації;

7) скасувати пункт 14 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ТРО АДРЕСА_1 від 01.07.2022 року №157 (по стройовій частині).

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що він був призваний на військову службу у зв`язку з мобілізацією та зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 . 17 травня 2022 року позивач вибув із зони бойових дій та прибув до м. Ужгорода, де був затриманий слідчим відділом ТУ ДБР, розташованим у м. Львів, та Ужгородським зональним відділом ВСП за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 та ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України. Ужгородським міськрайонним судом ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід тримання під вартою з правом внесення застави, чим позивач і скористався. Після того, як позивача було випущено з Ужгородського зонального відділу ВСП, він одразу прибув у місце постійної дислокації військової частини, де й продовжував проходження військової служби. Однак 01 липня 2022 року позивача протиправно без його відома було виведено в розпорядження частини та позбавлено виплати грошового забезпечення.

17 листопада 2022 року відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив з мотивів безпідставності такого. Так, зазначив, що в травні 2022 року командуванню військової частини стало відомо про факт затримання позивача працівниками правоохоронних органів у м. Ужгороді та відкриття відносно нього кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України. Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду відносно позивача було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. З огляду на зазначене позивача було виведено у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 та усунуто від виконання обов`язків згідно займаної посади. Звертає увагу суду на те, що доведення до зацікавлених осіб такої категорії наказів нормами Інструкції з діловодства в Збройних Силах України не передбачено, тому позовна вимога в цій частині є безпідставною. Зазначає, що підставою для зарахування позивача до розпорядження стало відкриття щодо нього кримінального провадження, що відповідає вимогам пп. 13 п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. В свою чергу самовільне залишення військової частини військовослужбовцем є підставою для призупинення виплати такому грошового забезпечення.

Позивач у судовому засіданні 01 березня 2023 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, наведених в позовній заяві, та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у засіданні суду 01 березня 2023 року проти позову заперечив, обґрунтовуючи обставинами, наведеними у поданому до суду відзиві.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.03.2022 №36 солдата ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ) на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» призвано на посаду старшого стрільця відділення контрдиверсійної боротьби взводу контрдиверсійної боротьби роти контрдиверсійної боротьби Військової частини НОМЕР_1 , та зараховано до списків особового складу військової частини з 03 березня 2022 року.

17 травня 2022 року солдат ОСОБА_2 самовільно залишив місце несення служби - місце розташування відділення контрдиверсійної боротьби взводу контрдиверсійної боротьби роти контрдиверсійної боротьби Військової частини НОМЕР_1 , що знаходилось поблизу АДРЕСА_2 .

Вказана обставина встановлена Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області в межах розгляду кримінальної справи №308/6111/22 та сторонами не заперечується.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області №308/6111/22 від 21 травня 2022 року відносно солдата ОСОБА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. При цьому визначено розмір застави, що складає 297720,00 грн.

23 травня 2022 року в інтересах ОСОБА_2 було внесено заставу у встановленому судом розмірі, що підтверджується квитанцією №7377556608.

Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.05.2022 №118, солдата ОСОБА_2 , старшого стрільця 1 відділення контрдиверсійної боротьби 2 взводу контрдиверсійної боротьби роти контрдиверсійної боротьби управління Військової частини НОМЕР_1 , слід вважати таким, що прибув з-під варти з гаупвахти Ужгородського зонального відділу ВСП.

Наказом командира НОМЕР_2 окремої бригади територіальної оборони (по особовому складу) №42-РС від 01.07.2022, відповідно до пп. 13 п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, в тому числі, солдата ОСОБА_2 увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира НОМЕР_2 окремої бригади територіальної оборони з 01 липня 2022 року як такого, що самовільно залишив військову частину 17 травня 2022 року.

П. 14 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.07.2022 №157 солдата ОСОБА_2 , відносно якого внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022071210000088 від 19.05.2022, відповідно до пп. 13 п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 з 01 липня 2022 року. На час перебування у розпорядженні утримувати в списках особового складу Військової частини НОМЕР_1 з припиненням нарахування та виплати грошового забезпечення.

Вважаючи протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 в частині увільнення його від займаної посади, зарахування у розпорядження командира, припинення нарахування та виплати грошового забезпечення та не доведення відповідного наказу до його відома, ОСОБА_2 звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Нормами ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов`язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону.

Вказане кореспондується також з положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232).

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону №2232 військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Ч. 3 ст. 1 Закону №2232 передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено.

Воєнний стан в розумінні положень ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Окрім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Судом встановлено, що солдат ОСОБА_2 є військовослужбовцем, що був призваний на військову службу у зв`язку з мобілізацією.

Спірні правовідносини виникли з приводу увільнення солдата ОСОБА_2 від займаної посади та зарахування у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 та припинення виплати грошового забезпечення у зв`язку із застосуванням до такого запобіжного заходу кримінального провадження у вигляді тримання під вартою за самовільне залишення військової частини.

Так, порядок перебування військовослужбовців у розпорядженні відповідних командирів регламентується нормами Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі Положення).

Зокрема, пп. 13 п. 116 Розділу ІV Положення передбачає зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання в разі, якщо стосовно військовослужбовців застосовано запобіжні заходи кримінального провадження у виді домашнього арешту або тримання під вартою чи за вироком суду застосовані такі покарання, як арешт або тримання в дисциплінарному батальйоні, до скасування чи зміни запобіжного заходу або до винесення судом вироку чи відбування покарання.

Судом встановлено, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області №308/6111/22 від 21 травня 2022 року відносно солдата ОСОБА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

З огляду на що суд вважає, що у Військової частини НОМЕР_1 були наявні законодавчо визначені підстави для зарахування солдата ОСОБА_2 у розпорядження командира, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

При цьому суд звертає увагу позивача на те, що його було увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира наказом №42-РС від 01.07.2022 (по особовому складу), що спростовує його твердження про застосування відповідачем неналежної форми наказу.

В свою чергу наказ командира військової частини НОМЕР_1 №157 від 01.07.2022 є похідним та стосується питання припинення виплати ОСОБА_2 грошового забезпечення у зв`язку із зарахуванням у розпорядження на підставі пп. 13 п. 116 Положення.

Пп. 2.3.4 Інструкції з діловодства в Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124, передбачено, що накази по стройовій частині видаються, в тому числі, з питань зарахування військовослужбовців до списків особового складу, на види забезпечення та виключення з них.

Відповідно до положень 11.2 розділу 11 Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 №333 (чинної в момент виникнення спірних правовідносин), у разі зміни грошового забезпечення військовослужбовців, зокрема зміни розміру посадових окладів (тарифних розрядів), посадове становище військовослужбовців наказами по особовому складу не оголошується.

При цьому будь-якими законодавчими нормами, що регламентують порядок проходження військової служби необхідність доведення наказів командувача по стройовій частині до військовослужбовців не передбачена, крім випадків, якщо це прямо не визначено наказом.

З огляду на що відповідні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог в частині припинення виплати ОСОБА_2 грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон №2011), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Так, наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок).

Цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Виключний перелік підстав, за яких грошове забезпечення не виплачується, наведений в п. 15 Розділу І Порядку, до яких відносяться:

-за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати;

-якщо виплачуються академічні стипендії;

-за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше;

-за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки;

-за час тимчасового виконання обов`язків понад два місяці за новими посадами у зв`язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату);

-за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом;

-за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби.

Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Отже, спеціальними законодавчими нормами не передбачена виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, в тому числі, за час тримання під вартою.

Розділом XXIX Порядку встановлено особливий порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, усуненим або відстороненим від виконання службових обов`язків, відстороненим від виконання повноважень на посаді або відстороненим від посад, а також тим, яких взято під варту чи які перебувають під домашнім арештом, а також за час відбування покарання на гауптвахті та в дисциплінарних частинах.

Так, 6 зазначеного розділу Порядку передбачено, що визначений у цьому розділі порядок виплати грошового забезпечення також стосується і військовослужбовців, зарахованих у розпорядження посадових осіб (які мають право призначення їх на посади) відповідно до підпунктів 12-1 та 13 пункту 116, а також пункту 122 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.

Відповідно до п. 3 розділу XXIX Порядку, виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, щодо яких відповідно до Кримінального процесуального кодексу України застосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту (цілодобово), призупиняється з дня взяття під варту або направлення під цілодобовий домашній арешт до дня повернення до виконання службових обов`язків за посадою.

З проведеного правового аналізу вказаної законодавчої норми суд дійшов висновку, що можливість призупинення виплати військовослужбовцю грошового забезпечення у зв`язку із застосуванням до такого запобіжного заходу як тримання під вартою можлива виключно у період невиконання таким свої службових обов`язків за посадою, а саме: з дня взяття під варту до повернення до виконання службових обов`язків за посадою.

Судом встановлено, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області №308/6111/22 від 21 травня 2022 року відносно солдата ОСОБА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. При цьому визначено розмір застави, що складає 297720,00 грн.

23 травня 2022 року в інтересах ОСОБА_2 було внесено заставу у встановленому судом розмірі, що підтверджується квитанцією №7377556608.

Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.05.2022 №118, солдата ОСОБА_2 , старшого стрільця 1 відділення контрдиверсійної боротьби 2 взводу контрдиверсійної боротьби роти контрдиверсійної боротьби управління Військової частини НОМЕР_1 , слід вважати таким, що прибув з-під варти з гаупвахти Ужгородського зонального відділу ВСП.

Отже, станом на день винесення наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.07.2022 №157 солдат ОСОБА_2 фактично під вартою не перебував, а прибув до Військової частини НОМЕР_1 .

Вказана обставина відповідачем визнається.

Поряд з цим 01 липня 2022 року наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №157 на час перебування у розпорядженні ОСОБА_2 припинено виплату грошового забезпечення.

Проте, враховуючи вищезазначені норми, суд вважає, що в липні 2022 року у відповідача були відсутні законодавчо визначені підстави для припинення виплати позивачу грошового забезпечення з огляду на повернення останнього до військової частини. В свою чергу перебування військовослужбовця у розпорядженні командира не є підставою для невиплати грошового забезпечення.

Питання можливості обмеження розміру грошового забезпечення військовослужбовця, до якого застосовано запобіжний захід, що дозволяв йому виконувати службові обов`язки, розглядалося Окружним адміністративним судом міста Києва в межах розгляду адміністративної справи №640/16513/21 щодо визнання протиправним та нечинним абзац 2 пункту 3 розділу ХХІХ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197.

Так, в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва №640/16513/21 від 22.10.2021, залишеному без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року, суд зазначив, що обмеження розміру грошового забезпечення військовослужбовця, до якого застосовано запобіжний захід, що дозволяв йому виконувати службові обов`язки, визначені командиром військової частини, не відповідає критерію достатності грошового забезпечення, визначеному у ст. 9 Закону №2011.

Суд також бере до уваги те, що відповідно до відомостей картки особового рахунку військовослужбовця №139 за 2022 рік, в червні 2022 року, незважаючи на постановлення Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області ухвали №308/6111/22 від 21 травня 2022 року, грошове забезпечення ОСОБА_2 продовжувало виплачуватися.

Таким чином, п. 14 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №157 від 01.07.2022 в частині припинення ОСОБА_2 з 01 липня 2022 року нарахування та виплати грошового забезпечення є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, не підлягає задоволенню позовна вимога в частині визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо припинення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_2 з огляду на те, що саме оскарженим наказом були в даному випадку порушені права позивача.

Також не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов`язання відповідача видати наказ про поновлення виплати грошового забезпечення ОСОБА_2 з 01.07.2022 року, оскільки спосіб виконання рішення суду з урахуванням його висновків визначається суб`єктом владних повноважень самостійно.

Окрім того, не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 утриматись в майбутньому від протиправних дій в частині недоведення до відома ОСОБА_2 наказів командира військової частини НОМЕР_1 в частині, що стосуються ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення, що має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами. Порушення прав, свобод чи інтересів особи це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності відповідного органу щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні наслідки. Іншими словами, таке рішення (дії чи бездіяльність) є юридичним фактом, котрий має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами.

Кодексом адміністративного судочинства України не встановлено можливості захисту порушених прав та інтересів осіб на майбутнє, а судове рішення не повинно містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та про зобов`язання відповідача вчинити чи утриматись від вчинення певних дій на майбутнє.

Вказані правові позиції містяться, зокрема, в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 по справі №826/15718/16, від 24.04.2018 по справі №167/592/17, від 31.07.2018 по справі №348/9/17, від 23.10.2018 по справі №344/4560/17, від 14.02.2019 по справі №362/7962/15-а.

Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

Питання розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 Сил територіальної оборони України 101-ї ОБрТрО Регіонального управління "Захід" (місцезнаходження: вул. Сергія Мартина, буд. 3, м. Ужгород, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 26622845) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати п. 14 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2022 №157 (по стройовій частині) в частині припинення нарахування та виплати ОСОБА_2 грошового забезпечення з 01 липня 2022 року.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Сил територіальної оборони України 101-ї ОБрТрО Регіонального управління "Захід" нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за період з 01 липня 2022 року по 18 липня 2022 року включно.

4. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 10 березня 2023 року.

СуддяР.О. Ващилін