Рішення № 109495322, 30.01.2023, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 січня 2023 рокум. Ужгород№ 260/4653/22

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області в особі виконкому Вільховецької сільської ради про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області в особі виконкому Вільховецької сільської ради, в якому просять: 1) визнати протиправними дії Вільховецької сільської ради щодо відмови позивачам - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в наданні соціальних послуг в частині підтриманого проживання осіб похилого віку та осіб з інвалідністю; догляду вдома; натуральну допомогу; транспортних послуг; 2) зобов`язати Вільховецьку сільську раду вчинити дії, а саме: - провести оцінку ситуації, в якій опинився позивач-1; скласти Акт про надання позивачам соціальних послуг екстрено (кризово) за формою, затвердженою Мінсоцполітики України; - інформувати про результати оцінки; - прийняти рішення про надання позивачам соціальних послуг невідкладно.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що ОСОБА_1 являється інвалідом 1 групи та проживає у власному житловому будинку один, діти здійснювати догляд за ним можливості не мають. Тому ОСОБА_2 , який проживає у суміжному домогосподарстві, тривалий час безкоштовно надає йому необхідну допомоги. З метою правового врегулювання таких правовідносин позивачі звернулися до Вільховецької сільської ради із заявою про надання соціальної допомоги у вигляді підтриманого проживання, догляду вдома та натуральної допомоги. Однак у наданні такої допомоги відповідач відмовив, чим порушив конституційні права позивачів та вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 №560.

Ухвалою про відкриття провадження у адміністративній справі від 21 листопада 2022 року Вільховецькій сільській раді встановлено 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву та повідомлено, що згідно з вимогами ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Вказана ухвала була скерована відповідачу рекомендованою кореспонденцією та отримана 14 грудня 2022 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Тячівської районної МСЕК від 07.06.2016 №0574775, ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) є інвалідом першої групи та потребує періодичної сторонньої допомоги.

26 жовтня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ) звернулися до керівника ЦНАП Вільховецької ОТГ із заявою про надання соціальних послуг, в якій, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 №560, просили надати громадянину ОСОБА_1 соціальну допомогу у вигляді підтриманого проживання, догляду вдома та натуральної допомоги. В такій заяві зазначено, що допомогу буде надавати громадянин ОСОБА_2 .

За результатами розгляду зазначеної заяви листом №410 від 28.10.2022 Вільховецька сільська рада Тячівського району Закарпатської області повідомила ОСОБА_1 про відсутність законних підстав для надання таких соціальних послуг та роз`яснено види соціальних послуг, що передбачені затвердженими Міністерством соціальної політики стандартами, та їх суб`єктний склад.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною та такою, що порушує їх соціальні права, позивачі звернулися з даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку при вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Закон України «Про соціальні послуги» від 17.01.2019 №2671-VIII (далі - Закон) визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Відповідності до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону, соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають.

Нормами п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що отримувачами соціальних послуг є особи/сім`ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги.

При цьому складними життєвими обставинами, в розумінні положень п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону, є обставини, що негативно впливають на життя, стан здоров`я та розвиток особи, функціонування сім`ї, які особа/сім`я не може подолати самостійно.

Чинники, що можуть зумовити складні життєві обставини, є: похилий вік; часткова або повна втрата рухової активності, пам`яті; невиліковні хвороби, хвороби, що потребують тривалого лікування; психічні та поведінкові розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин; інвалідність; бездомність; безробіття; малозабезпеченість особи; поведінкові розлади у дітей через розлучення батьків; ухилення батьками або особами, які їх замінюють, від виконання своїх обов`язків із виховання дитини; втрата соціальних зв`язків, у тому числі під час перебування в місцях позбавлення волі; жорстоке поводження з дитиною; насильство за ознакою статі; домашнє насильство; потрапляння в ситуацію торгівлі людьми; шкода, завдана пожежею, стихійним лихом, катастрофою, бойовими діями, терористичним актом, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону, до уповноважених органів системи надання соціальних послуг належать виконавчі органи міських рад міст обласного значення, рад об`єднаних територіальних громад.

До повноважень районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад міст обласного значення, рад об`єднаних територіальних громад, відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону, належать, в тому числі:

- визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах, у тому числі із залученням надавачів соціальних послуг недержавного сектору, оприлюднення відповідних результатів;

-здійснення заходів для виявлення вразливих груп населення та осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах;

- забезпечення за результатами оцінювання потреб особи/сім`ї надання базових соціальних послуг особам/сім`ям відповідно до їхніх потреб, вжиття заходів з надання інших соціальних послуг таким особам/сім`ям шляхом створення мережі надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору та/або залучення надавачів соціальних послуг недержавного сектору (шляхом соціального замовлення, державно-приватного партнерства, конкурсу соціальних проектів, соціальних програм тощо), та/або на умовах договору з уповноваженими органами, передбаченими пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті.

Нормами ст. 13 Закону регламентуються поняття, види надавачів соціальних послуг та вимоги до них.

Так, зокрема, згідно ч.ч. 1 3 ст. 13 Закону надавачі соціальних послуг провадять свою діяльність відповідно до законодавства про соціальні послуги, на підставі установчих та інших документів, якими визначено перелік соціальних послуг та категорії осіб, яким надаються такі послуги, за умови забезпечення їх відповідності критеріям діяльності надавачів соціальних послуг, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Надавачі соціальних послуг можуть належати до державного, комунального або недержавного секторів.

До надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору належать надавачі соціальних послуг, утворені органами, зазначеними у частині першій статті 11 цього Закону, діяльність яких фінансується за рахунок коштів відповідного бюджету/бюджетів.

До надавачів соціальних послуг недержавного сектору належать підприємства, установи, організації, крім визначених частиною другою цієї статті, громадські об`єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону, працівники надавачів соціальних послуг державного/комунального та недержавного секторів та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, забезпечують надання соціальних послуг на професійній основі відповідно до вимог цього Закону.

До працівників надавачів соціальних послуг державного/комунального та недержавного секторів належать фахівці та професіонали (соціальні працівники, фахівці із соціальної роботи, соціальні менеджери та інші) та соціальні робітники.

Кваліфікаційні вимоги до працівників надавачів соціальних послуг, порядок атестації фахівців та професіоналів надавачів соціальних послуг визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, проходять підготовку та перепідготовку у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року №430 затверджено Порядок підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності (далі Порядок №430).

Згідно п. 3 Порядку навчання фізичних осіб основ догляду здійснюється відповідними організаціями за типовою програмою для подальшого надання соціальних послуг з догляду вдома особам, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися

Так, відповідно до п. 6 Порядку, фізичні особи звертаються за місцем проживання/перебування до уповноважених органів із заявою в довільній формі про включення до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі.

П. 8 Порядку визначено перелік осіб, які можуть надавати послуги з догляду без проходження навчання, але склавши в організації, яка здійснює навчання фізичних осіб, іспит з основ догляду.

Після проходження навчання та/або складення іспиту в організації, яка здійснює навчання фізичних осіб, фізичні особи отримують довідку (п. 9 Порядку).

Згідно п. 10 Порядку уповноважені органи ведуть облік фізичних осіб, які надають послуги з догляду та мають довідку про проходження навчання та/або складення іспиту, для подальшого залучення їх до надання послуг з догляду.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено право фізичних осіб надавати соціальні послуги з догляду, однак такі повинні бути зареєстровані в уповноважених органах та пройти відповідне навчання.

Окрім того, за приписами ч. 6 ст. 13 Закону фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг, що, в тому числі є особами з інвалідністю І групи, однак виключно у разі, якщо такі фізичні особи є членом сім`ї отримувача соціальних послуг, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки.

Також до надання соціальних послуг можуть залучатися волонтери відповідно до закону (ч. 11 ст. 13 Закону).

Інших можливих підстав для надання соціальних послуг фізичними особами норми Закону не передбачають.

Частиною 2 ст. 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно абз. 5 п. 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону, підставою для розгляду питання про надання соціальних послуг надавачами соціальних послуг недержавного сектору (крім соціальних послуг, що надаються за рахунок бюджетних коштів) є подані їм заява, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг, передбачені частиною першою цієї статті.

Судом встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , як особа з інвалідністю І групи, звернувся до уповноваженого органу із заявою, в якій, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №560 від 07.05.2022, просив надати йому соціальну допомогу у вигляді підтриманого проживання, догляду вдома та натуральну допомогу, що в розумінні норм Закону, являються базовими соціальними послугами.

При цьому ОСОБА_2 членом сім`ї ОСОБА_1 не являється, спільно з ним не проживає, спільним побутом не пов`язаний.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 року №576 затверджено Порядок надання соціальних послуг особам з інвалідністю та особам похилого віку, які страждають на психічні розлади (далі Порядок №576) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Цим Порядком врегульовано порядок реалізації права осіб з інвалідністю та осіб похилого віку відповідно до індивідуальних потреб на отримання соціальних послуг, перелік яких визначається класифікатором соціальних послуг, який затверджується Мінсоцполітики, зокрема: соціальних послуг догляду вдома, догляду стаціонарного, денного догляду, паліативного догляду, підтриманого проживання.

Так, згідно п. 5 Порядку №576 для отримання соціальних послуг особа з інвалідністю, особа похилого віку, її законний представник подають заяву про надання соціальних послуг, уповноважена особа органу опіки та піклування (для недієздатних осіб, опікуна яким не призначено або які втратили з ним зв`язок під час дії надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях) - повідомлення про надання соціальних послуг разом із документами, зазначеними в пункті 8 цього Порядку, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради за місцем проживання/перебування особи з інвалідністю, особи похилого віку або до центру надання адміністративних послуг у разі надання соціальних послуг надавачами соціальних послуг державного та комунального сектору, а також недержавного сектору із залученням бюджетних коштів.

Відповідно до п. 5-1 Порядку №576, соціальні послуги можуть надаватися екстрено (кризово), в тому числі, під час дії надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях.

Надання соціальних послуг екстрено (кризово) здійснюється без урахування положень пунктів 8-11 цього Порядку.

Оскільки спірні правовідносини виникли в період дії в Україні воєнного стану, суд вбачає за можливе застосовувати норми Порядку №576 з врахуванням такого.

Згідно п. 121 Порядк №576 у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану соціальні послуги стаціонарного догляду, паліативного догляду, догляду вдома, підтриманого проживання надаються особам з інвалідністю, особам похилого віку на підставі заяви про надання соціальних послуг, поданої особою з інвалідністю, особою похилого віку (для дієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена).

Нормами п. 51 Порядку №576 визначено, що у разі отримання уповноваженим органом або надавачем соціальних послуг звернення (письмового або усного) особи з інвалідністю, особи похилого віку про надання соціальних послуг екстрено (кризово) або отримання повідомлення від установ/закладів надання соціальних послуг, соціальних менеджерів, фахівців із соціальної роботи, соціальних працівників або інших уповноважених посадових осіб виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад; закладів охорони здоров`я; установ з надання безоплатної первинної правової допомоги, центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, а також підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, громадських об`єднань, благодійних, релігійних організацій, фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, про необхідність надання таких послуг проводиться оцінка ситуації, в якій перебуває особа з інвалідністю, особа похилого віку. За результатами оцінки складається акт про надання повнолітній особі соціальних послуг екстрено (кризово) за формою, затвердженою Мінсоцполітики. Якщо оцінка проводилася надавачем соціальних послуг, до якого особа з інвалідністю, особа похилого віку звернулася безпосередньо, такий надавач протягом одного дня після проведення оцінки інформує про її результати уповноважений орган.

Під час дії на території України або адміністративно-територіальної одиниці надзвичайного або воєнного стану також може забезпечуватися надання екстрено (кризово) таких соціальних послуг: підтримане проживання осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, бездомних осіб; догляд вдома; натуральна допомога.

Рішення про надання послуг екстрено (кризово) приймається уповноваженим органом/надавачем соціальних послуг невідкладно та протягом однієї доби забезпечується їх надання.

Відповідно до п. 7 Порядку №576, оцінювання потреб особи з інвалідністю, особи похилого віку у соціальних послугах проводиться соціальним менеджером/фахівцем із соціальної роботи, у разі перебування особи з інвалідністю, особи похилого віку у надавача соціальних послуг - його соціальним працівником протягом п`яти робочих днів з дати отримання заяви, звернення, повідомлення в порядку, встановленому Мінсоцполітики, із залученням у разі потреби фахівців мобільної мультидисциплінарної команди з охорони психічного здоров`я.

За результатами оцінювання потреб особи з інвалідністю, особи похилого віку в соціальних послугах соціальний менеджер/фахівець із соціальної роботи (у разі перебування особи з інвалідністю, особи похилого віку у надавача соціальних послуг - його соціальний працівник) складає акт оцінки потреб сім`ї/особи та подає уповноваженому органу для прийняття рішення про надання/відмову в наданні соціальних послуг.

Отже, нормами чинного законодавства встановлено, що для визначення потреби особи з інвалідністю І групи у отриманні соціальних послуг підтриманого проживання, догляду вдома або натуральної допомоги уповноважений орган повинен провести оцінку ситуації.

Стаття 20 Закону визначено порядок проведення оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах. Так, зазначеною статтею передбачено, що оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах здійснюється шляхом аналізу документів, фактів та інформації, зібраних під час спілкування з особою/сім`єю та їхнім найближчим оточенням, а також отриманих від юридичних та фізичних осіб у встановленому порядку.

Оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах здійснюють фахівець із соціальної роботи, соціальний працівник, соціальний менеджер. У разі необхідності до оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах залучаються медичні, педагогічні працівники, психологи, реабілітологи, ерготерапевти та інші фахівці.

Оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах здійснюється протягом п`яти робочих днів з дня одержання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг.

Порядок оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Судом встановлено, що після надходження до Вільховецької сільської ради заяви ОСОБА_1 про надання соціальних послуг відповідач оцінку ситуації, в якій перебуває заявник, як того вимагають законодавчі норми, не здійснив. Натомість повідомив позивача 1 про відсутність у ОСОБА_2 законних підстав для надання зазначених у заяві соціальних послуг та перелічено переліки таких, що визначено затвердженими Міністерством соціальної політики стандартами.

Суд вважає, що відсутність у ОСОБА_2 законний підстав для надання особі з інвалідністю соціальних послуг не може слугувати підставою для відмови такій особі у реалізації передбаченого законом права на отримання таких.

Так, п. 6 Порядку №576 визначено, що суб`єктами виявлення осіб з інвалідністю, осіб похилого віку є центри соціальних служб, центри надання соціальних послуг, територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг), інші установи/заклади надання соціальних послуг, зокрема спеціалізовані служби підтримки осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі; соціальні менеджери, фахівці із соціальної роботи, соціальні працівники або інші уповноважені посадові особи виконавчих органів; заклади охорони здоров`я; установи з надання безоплатної первинної правової допомоги, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, а також підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, громадські об`єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності, волонтери.

Виявлення осіб з інвалідністю, осіб похилого віку проводиться суб`єктами у процесі виконання ними службових/посадових обов`язків (вжиття заходів реагування на отримані особисті заяви/звернення, телефонні, письмові, електронні, усні повідомлення про осіб з інвалідністю, осіб похилого віку, матеріали в засобах масової інформації).

Суб`єкт у разі виявлення особи з інвалідністю, особи похилого віку інформує про це уповноважений орган за місцем її проживання/перебування шляхом надсилання не пізніше ніж наступного робочого дня заяви, звернення про надання соціальних послуг у письмовій або електронній формі, повідомлення засобами телекомунікаційного, зокрема електронного та телефонного, зв`язку. Не пізніше ніж наступного робочого дня після отримання інформації про виявлення особи з інвалідністю, особи похилого віку уповноважений орган повідомляє її соціальному менеджеру/фахівцю із соціальної роботи, у разі перебування особи з інвалідністю, особи похилого віку у надавача соціальних послуг - його соціальному працівнику для проведення ним оцінювання потреб особи з інвалідністю, особи похилого віку в соціальних послугах.

Підставою для розгляду питання про надання соціальних послуг є повідомлення суб`єкта та/або акт оцінки потреб особи з інвалідністю, особи похилого віку, заява, звернення, повідомлення інших осіб в інтересах осіб з інвалідністю, осіб похилого віку.

З огляду на вищезазначене суд вважає, що відповідач, як уповноважений орган, після отримання заяви ОСОБА_1 про необхідність отримання соціальних послуг був зобов`язаний оцінити ситуацію, що склалася, та визначити реальність потреби заявника у отримання передбачених Законом соціальних послуг, за результатами чого прийняти відповідне рішення.

Поряд з цим, відповідач вказаних дій не вчинив, натомість формально підійшов до розгляду поданої заяви та без проведення оцінки ситуації відмовив у наданні особі з інвалідністю соціальних послуг з підстав відсутності у ОСОБА_2 законних підстав для їх надання.

З огляду на що суд вважає таку відмову відповідача протиправною.

З метою належного захисту прав позивача 1 на отримання передбаченої законодавством соціальної послуги, враховуючи визначені ст. 245 КАС України повноваження суду при прийнятті рішення, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити розгляд поданої ОСОБА_1 26 жовтня 2022 року заяви у встановленому законодавчими нормами порядку.

Отже, провівши правовий аналіз обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, судом не вирішується, оскільки позивач 1, позовні вимоги щодо якого задоволено, звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області в особі виконкому Вільховецької сільської ради (місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 118, с. Вільхівці, Тячівський район, Закарпатська область, 90542, код ЄДРПОУ 04351618) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Вільховецької сільської ради щодо відмови ОСОБА_1 в наданні соціальних послуг в частині підтриманого проживання осіб похилого віку та осіб з інвалідністю; догляду вдома; натуральну допомогу.

3. Зобов`язати Вільховецьку сільську раду розглянути в порядку, передбаченому законодавством, подану ОСОБА_3 заяву від 26 жовтня 2022 року.

4. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.О. Ващилін