Єдиний державний реєстр судових рішень
ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2023 року м. Житомир справа № 240/44142/21
категорія 109020100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Любарської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить:
- визнати протиправну бездіяльність Любарської селищної ради щодо не розгляду клопотання за №7805, ОСОБА_2 , про надання дозволу на розроблення проекту з землеустрою відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (цільове призначення земельної ділянки відповідно до КВЦПЗ) орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована за межами села Стрижівка, Стрижівського району, в адміністративно- територіальних межах Любарської селищної ради Житомирської області за рахунок земель комунальної власності, які знаходяться у розпорядженні Любарської селищної ради Житомирської області;
- зобов`язати Любарську селищну раду розглянути клопотання за № 7805, ОСОБА_1 , про надання дозволу на розроблення проекту з землеустрою відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (цільове призначення земельної ділянки відповідно до КВЦПЗ) орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована за межами села Стрижівка, Стрижівського району, в адміністративно-територіальних межах Любарської селищної ради Житомирської області за рахунок земель комунальної власності, які знаходяться у розпорядженні Любарської селищної ради Житомирської області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в порушення визначених Земельним кодексом України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" його клопотання № 7805 належним чином не розглянуто, ані рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ані вмотивованої відмови у його наданні в формі рішення сесії селищної ради, як того вимагають імперативні приписи абзацу 1 ч. 7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідачем не прийнято. Така бездіяльність відповідача порушує права та охоронювані законом інтереси позивача щодо реалізації ним передбаченого Конституцією України права на отримання у власність земельної ділянки із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення зазначеної територіальної громади.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що на звернення позивача було підготовлено письмову відповідь №2256 від 04.10.2021 в якій зазначено про те, що було підготовлено проект рішення на сесію і що в результаті обговорення під час розгляду клопотання було не погоджено у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки.
Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.
Позивач звернувся до Любарської селищної ради із клопотанням № 7805 про надання дозволу на розроблення проекту з землеустрою відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (цільове призначення земельної ділянки відповідно до КВЦПЗ) орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована за межами села Стрижівка, в адміністративно-територіальних межах Любарської селищної ради Житомирської області за рахунок земель комунальної власності, які знаходяться у розпорядженні Любарської селищної ради Житомирської області.
Листом №2256 від 04.10.2021 відповідачем повідомлено, що клопотання №7805 розглянуто та підготовлено проект рішення, яке було розглянуто на постійній комісії з питань агропромислового комлексу, змельних відносин, використання природних ресурсів та розвитку населених пунктів Любарської територіальної громади, планування та забудови територій та на сесії Любарської селищної ради, яка відбулася 24.09.2021, в результаті розгляду та консультацій не було погоджено у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки.
Вважаючи зазначену бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.
Надаючи оцінку обґрунтованості бездіяльності відповідача та мотивам поданого позову, суд виходить з такого.
Відповідно до п. 1 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України).
При цьому, пунктом а частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно з положеннями п."а" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.
Згідно з приписами ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з положеннями ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
З врахуванням вищевикладеного слід дійти висновку, що цією нормою закріплено обов`язок уповноваженого органу виконавчої влади або місцевого самоврядування вирішити протягом місяця клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, зокрема, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його наданні.
Водночас, суд зазначає, що положеннями ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову в його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови, перелік яких визначений Земельним кодексом України вичерпно.
З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об`єктивно перешкоджає розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися відмовою у наданні дозволу у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов`язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.
Отже, відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу.
Також, суд зазначає, що п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Згідно із приписами ч. 1,4 ст. 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.
Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1.29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.
З аналізу вищевикладеного, слід дійти висновку про те, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.
Відтак, приписами чинного законодавства передбачено, що за результатами розгляду заяви заінтересованої особи у вирішенні зазначеного питання повинно прийматися у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади.
З системного аналізу зазначених норм вбачається, що за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, орган місцевого самоврядування приймає одне із рішень визначених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. При цьому, зважаючи на норми Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", таке рішення приймається на пленарних засіданнях.
Як встановлено судом під час судового розгляду справи, позивач звернувся до відповідача із відповідним клопотанням, за результатами розгляду якого відповідачем мало бути прийнято відповідне рішення про надання чи відмову у наданні дозволу, однак доказів прийняття такого рішення матеріали справи не містять.
Тобто, у відповідача не було правомірних підстав для не розгляду поданого клопотання та не прийняття відповідного рішення за наслідками такого розгляду.
Відтак, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не виконано вимог щодо прийняття рішення про надання позивачу дозволу на виготовлення землевпорядної документації або про відмову в його наданні із наведенням законних підстав для такої відмови.
Враховуючи норми діючого законодавства та з огляду на відсутність у відповідача законодавчо визначеної можливості відступити від порядку розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, суд приходить до висновку, що відповідачем не було здійснено належного розгляду клопотання позивача, тобто допущено протиправну бездіяльність.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права викладена у ряді постанов Верховного Суду, зокрема, від 09.10.2020 у справі №1840/3664/18, від 06.12.2019 у справі №813/4498/16, від 15.08.2019 у справі №806/987/18, від 16.09.2021 у справі № 480/4011/18, від 01.02.2022 у справі №440/1949/21.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення вимог адміністративного позову.
Відповідно до вимог ст.ст.139 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Любарської селищної ради Житомирського району Житомирської області (вул. Незалежності, 39, смт. Любар, Житомирська область, 13100, ЄДРПОУ 04345664) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправну бездіяльність Любарської селищної ради щодо не розгляду клопотання ОСОБА_2 за №7805 про надання дозволу на розроблення проекту з землеустрою відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (цільове призначення земельної ділянки відповідно до КВЦПЗ) орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована за межами села Стрижівка в адміністративно- територіальних межах Любарської селищної ради Житомирської області за рахунок земель комунальної власності, які знаходяться у розпорядженні Любарської селищної ради Житомирської області.
Зобов`язати Любарську селищну раду розглянути клопотання ОСОБА_1 за №7805 про надання дозволу на розроблення проекту з землеустрою відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (цільове призначення земельної ділянки відповідно до КВЦПЗ) орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована за межами села Стрижівка в адміністративно-територіальних межах Любарської селищної ради Житомирської області за рахунок земель комунальної власності, які знаходяться у розпорядженні Любарської селищної ради Житомирської області.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір у розмірі 1816,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
Судове рішення № 109495310, Житомирський окружний адміністративний суд було прийнято 13.03.2023. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 240/44142/21. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: