Рішення № 109495130, 10.03.2023, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2023 року м. Житомир справа № 240/27743/22

категорія 113070200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №309959 від 18.10.2022, що винесена Відділом державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті.

В обґрунтування позову зазначає, що він не є автомобільним перевізником та суб`єктом господарювання, а є лише власником транспортного засобу, що перевірявся, а тому він не може нести відповідальність за вказане порушення. Звертає увагу, що в оскаржуваній постанові не зазначено суті порушення та конкретної норми закону, яка порушена. Також зазначає, що розгляд справи відповідачем відбувся без його участі, тоді як він просив перенести її розгляд з об`єктивних причин.

Ухвалою суду від 26.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, де вказав, що під час проведення рейдової перевірки транспортного засобу позивача було виявлено перевезення вантажу без наявності протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та тахокарт в тахографі. Водій транспортного засобу був ознайомлений із результатами перевірки, будь-яких зауважень не надав, акт підписав.

Також повідомив, що на адресу позивача було завчасно надіслано повідомлення про розгляд справи рекомендованим листом з повідомленням, однак позивач не з`явився та просив відкласти розгляд справи, проте у зв`язку із закінченням строку розгляду справи її було розглянуто. При цьому, долучені позивачем до клопотання документи не спростовували встановленого порушення. Вважає, що посадові особи діяли на законних підставах, а тому оскаржувану постанову винесено правомірно.

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

30.08.2022 посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Таєнчуком Д.В. та Яворським В.В. на підставі направлення на перевірку від 26.08.2022 №013927 проведено перевірку транспортного засобу MAN TGL 12.210 д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , встановлено перевезення вантажу по маршруту КиївІвано-Франківськ на підставі ТТН №003 від 29.08.2022 за відсутності протоколу перевірки та адаптації тахографа, тахокарти в тахографі, про що складений акт №321990 від 30.08.2022, з яким водій ознайомився, будь-яких зауважень не надав, вказав, що недоліки усунемо, акт підписав.

18.10.2022 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби з безпеки на транспорті прийнято постанову №309959 про застосування до ОСОБА_1 за порушення ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн. на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Надаючи правову оцінку доказам, матеріалам, обставинам справи, суд враховує таке.

Згідно статті 2 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-III (далі - Закон №2344-III) законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Відповідно до ст.18 Закону №2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Стаття 60 Закону №2344-ІІІ передбачає, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Водночас, передбачений у ст.48 Закону №2344-III перелік документів не є вичерпним. Згідно приписів Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 у разі використання тахографа водій зобов`язаний мати протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, тахокарти, які в контексті ст.48 Закону №2344-III необхідно відносити до категорії "інші документи, передбачені законодавством".

Відсутність у водія на момент перевірки протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, тахокарт позивачем не оспорюється.

Разом з тим, у даній справі спірним є питання чи є позивач автомобільним перевізником та відповідно суб`єктом відповідальності за встановлене порушення.

Відповідно до ст.1 Закону №2344-III, серед інших, наведені наступні визначення:

- автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

- вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями;

- товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Статтею 33 Закону №2344-III визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Згідно з частинами першою, другою статті 50 Закону № 2344-III договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

За підпунктами 11.1, 11.3, 11.5 пункту 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що відповідно до товарно-транспортної накладної №003 від 28.08.2022, яку було надано перевіряючим, автомобільним перевізником був ФОП ОСОБА_3 , замовником та вантажовідправником ТОВ "Альфа-Забава", вантажоодержувачем Структурний підрозділ ТОВ "Альфа-Забава". Тобто, позивач взагалі ніяким чином не приймав участі у перевезенні даного вантажу.

При цьому, відповідачем не надано доказів на спростування даних обставин, або інших доказів щодо здійснення саме позивачем даного вантажного перевезення.

Надане свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу MAN TGL 12.210 д.н.з. НОМЕР_1 дійсно підтверджує, що даний транспортний засіб належить ОСОБА_1 , проте не свідчить, що він був в розглядуваному випадку автомобільним перевізником.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися), оскільки автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III).

Отже, відповідач мав визначити автомобільного перевізника на основі документів, якими підтверджується укладення договору перевезення вантажу. В обсязі встановлених обставин у цій справі таким документом була товарно-транспортна накладна (принаймні відомо тільки про цей документ), проте відповідач зосередив увагу на реєстраційному документі на транспортний засіб й відомостях акта перевірки, внаслідок чого застосував адміністративно-господарський штраф щодо особи, причетність якої до перевезення вантажу визначена лише на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Дані висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, яка наведена у постанові від 22.02.2023 у справі №240/22448/20.

Щодо відсутності реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, адміністративно-господарські санкції, можуть бути застосовані виключно до суб`єктів господарювання.

Відповідно до частини другої статті 55 Господарського кодексу України, суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Фізична особа може бути суб`єктом господарюванням та, відповідно, може нести адміністративно-господарську відповідальність лише у разі реєстрації її відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності.

Натомість, позивач не зареєстрований як фізична особа-підприємець, що не заперечується відповідачем, а тому до нього не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу.

При цьому, за умови відсутності у позивача статусу автомобільного перевізника та суб`єкта господарювання до предмету доказування у цій справі не входить наявність чи відсутність події правопорушення, а також дотримання відповідачем установленої процедури розгляду справи.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що постанова №309959 від 18.10.2022 відділу Державного контролю (нагляду) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнята без додержання вищенаведених норм, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно із ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність свого рішення, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат проводиться відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу Державного контролю (нагляду) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті №309959 від 18.10.2022.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А.Шуляк

Повний текст складено: 10 березня 2023 р.