Рішення № 109494870, 10.03.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2023 року Справа№200/217/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

18 січня 2023 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (далі відповідач, КЕВ м. Луганськ), надісланий через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 16 січня 2023 року, в якому позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність КЕВ м. Луганськ щодо ненадання відповіді на звернення (рапорт) ОСОБА_1 від 07 травня 2022 року;

- визнати протиправною бездіяльність КЕВ м. Луганськ щодо ненадання відповіді на звернення (заяву) ОСОБА_1 від 18 липня 2022 року;

- зобов`язати КЕВ м. Луганськ надати ОСОБА_1 відповідь за звернення (рапорт) від 07 травня 2022 року;

- зобов`язати КЕВ м. Луганськ надати ОСОБА_1 відповідь на звернення (заяву) від 18 липня 2022 року.

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

19 січня 2023 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановив строк для подання заяв по суті справи; витребував докази.

Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі сторони повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС), що підтверджено довідками про доставку електронного листа в електронні кабінети сторін як користувачів підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».

З клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін учасники справи до суду не зверталися, а тому на підставі ч. 5 ст. 260 КАС справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС при розгляді справи за правилами прощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Як на час прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі, так і на час розгляду справи по суті триває широкомасштабна військова агресія російської федерації, яка слугувала підставою для введення в Україні з 24 лютого 2022 року 05 години 30 хвилин воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану».

Указом Президента України від 06 лютого 2023 року № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану продовжений з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що в період з 12 липня 2021 року по 25 травня 2022 року він проходив військову службу в КЕВ м. Луганськ.

07 травня 2022 року позивач звернувся до КЕВ м. Луганськ з рапортом, в якому просив надати основну частину щорічної основної відпустки; виплатити грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань; під час розрахунку грошового забезпечення врахувати зміну загальної вислуги років та провести відповідні перерахунки; після відпустки звільнити з військової служби у запас; при звільненні з військової служби до виключення зі списків особового складу КЕВ м. Луганськ розрахувати по всім видам забезпечення (речовим, продовольчим, грошовим та іншим) згідно з вимогами законодавства; залишити на квартирному обліку у гарнізоні м. Краматорськ; виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій; виплатити одноразову грошову допомогу в разі звільнення з військової служби; нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення; провести розрахунок складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років), виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного року; виплатити заборгованість з виплати грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум; особову справу для військового обліку направити до Шевченківського районного у місті Запоріжжі ТЦК та СП.

18 липня 2022 року позивач звернувся до КЕВ м. Луганськ з заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату належних йому сум грошового забезпечення.

Позивач стверджував, що жодної відповіді на рапорт від 07 травня 2022 року та на заяву від 18 липня 2022 року від відповідача він не отримав.

Вважаючи протиправною бездіяльність КЕВ м. Луганськ, яка полягала у ненаданні відповідей на рапорт від 07 травня 2022 року та заяву від 18 липня 2022 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог покликався на норми ч. 2 ст. 19, ст. 40 Конституції України, Закон України 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі Закон № 393/96-ВР) та Дисциплінарний Статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-ХІV.

Просив задовольнити позов.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву.

Відповідач доводив, що у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені законодавством.

Відповідач вказував на те, що наказом Міністерства оборони України від 28 серпня 2019 року № 474 Наказом Міністерства Оборони України від 28.08.2019 року № 474 визначений Перелік документів, що утворюються в діяльності Міністерства оборони України та Збройних сил України, із зазначенням строків їх зберігання.

Відповідач доводив, що рапорт ОСОБА_1 від 07 травня 2022 року є внутрішньою заявою, яка утворилася в діяльності КЕВ м. Луганськ, з якою позивач як заступник начальника-головного інженера КЕВ м. Луганськ звернувся до свого керівника начальника КЕВ м. Луганськ для надання щорічної основної відпустки, виплати грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, звільнення його з військової служби та виплати всіх сум, належним йому при звільнені.

Як наслідок, рапорт від 07 травня 2022 року є службовим документом з кадрових питань, надання письмової відповіді на який законодавством не передбачено.

Відповідач вказував на те, що позивач, скориставшись своїм правом, був особисто присутній під час розгляду вказаного рапорту начальником КЕВ м. Луганськ та не наполягав на одержанні письмової відповіді про результат його розгляду.

Всі вимоги позивача, висловлені ним в рапорті від 07 травня 2022 року, по яким досягнуто згоди, були задоволені КЕВ м. Луганськ шляхом нарахування та виплати ОСОБА_1 відповідних сум під час розрахунку при звільненні.

Щодо правомірності решти вимог позивача існують спори, які розглядаються в судовому порядку в рамках адміністративних справ №№ 200/4115/22, 200/4077/22, 200/4108/22, 200/4373/22, 200/4522/22, 200/196/23.

Відповідач доводив, що рапорт від 07 травня 2022 року не підлягає розгляду в порядку, визначеному Законом № 393/96-ВР; відповідач не повинен був надавати письмову відповідь за наслідками його розгляду, оскільки йдеться про внутрішню заяву службовий документ з кадрових питань.

Також відповідач зазначив, що розглянув заяву позивача від 18 липня 2022 року з дотриманням вимог Закону № 393/96-ВР. За наслідками розгляду цієї заяви позивачу надана письмова відповідь від 17 серпня 2022 року (вихідний № 524/1247), яка була надіслана на зазначену заявником адресу рекомендованою поштовою кореспонденцією та вручена адресату 05 вересня 2022 року.

Просив відмовити в позові.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив таке.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

З 14 грудня 2021 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка про реєстрацію місця проживання від 16 грудня 2021 року № 21-15/3-703.

Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, що підтверджено дублікатом посвідчення серії НОМЕР_3 , виданим Запорізьким обласним ТЦК та СП 19 січня 2022 року.

Відповідач Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ (ідентифікаційний код 07652214) зареєстрований як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис.

Позивач проходив військову службу за контрактом на посадах офіцерського складу в Збройних Силах України, про що свідчать наказ командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по стройовій частині) від 26 січня 2021 року № 62; наказ військового комісара Хмельницького об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по стройовій частині) від 01 березня 2021 року № 23.

Відповідно до наказу начальника КЕВ м. Луганськ (по стройовій частині) від 12 липня 2021 року № 136 майор ОСОБА_1 , призначений наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по стройовій частині) від 30 червня 2021 року № 248 на посаду заступника начальника відділу головного інженера КЕВ м. Луганська Сил логістики Збройних Сил України, з 12 липня 2021 року був зарахований до списків особового складу, на всі види забезпечення.

Згідно з наказом начальника КЕВ м. Луганськ (по стройовій частині) від 25 травня 2022 року № 103 майор ОСОБА_1 , заступник начальника відділу головний інженер КЕВ м. Луганськ Сил логістики Збройних Сил України, звільнений наказом Командувача Сил логістики Збройних Сил України (по особовому складу) від 29 квітня 2022 року № 85 у запас за пп. «г» (через сімейні обставини або інші поважні причини: один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дітей віком до 18 років) п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 25 травня 2022 року виключений зі списків особового складу КЕВ м. Луганськ та всіх видів забезпечення.

Отже, в період з 12 липня 2021 року по 25 травня 2022 року позивач проходив військову службу в КЕВ м. Луганськ. Ці обставини також підтверджені витягом з послужного списку та посвідченням офіцера серії НОМЕР_4 .

Щодо розгляду рапорту від 07 травня 2022 року суд встановив такі обставини.

07 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до начальника КЕВ м. Луганська з рапортом, в якому просив:

1. надати основну частину щорічної основної відпустки за 2021 рік у кількості 15 діб з 07 травня 2022 року та щорічної основної відпустки за 2022 рік;

2. виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення;

3. виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем та лікуванням (довідки про перебування на лікуванні та довідки ВЛК від 06 травня 2022 року наявні в частині);

4. під час розрахунку грошового забезпечення врахувати зміну загальної вислуги років з 27 квітня 2022 року, яка складає 10 років 00 місяців 02 дні, та провести відповідні перерахунки;

5. після відпустки звільнити з військової служби у запас за пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

6. при звільненні з військової служби до виключення зі списків особового складу КЕВ м. Луганськ розрахувати по всім видам забезпечення (речовим, продовольчим, грошовим та іншим);

7. залишити на квартирному обліку у гарнізоні м. Краматорськ;

8. виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021-2022 роки;

9. у зв`язку зі звільненням з військової служби виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021 і 2022 роки;

10. виплатити одноразову грошову допомогу в разі звільнення з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби;

11. нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за 2021-2022 роки, обчислену із застосуванням базового місяця березень 2018 року;

12. провести розрахунок складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років), виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2021 року, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 12 липня 2021 року по 31 грудня 2021 року;

13. провести розрахунок складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років), виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2022 року, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01 січня 2022 року по 25 травня 2022 року;

13. виплатити заборгованість з виплати грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум;

14. особову справу для військового обліку направити до Шевченківського районного у місті Запоріжжі ТЦК та СП.

КЕВ м. Луганськ у відзиві на позовну заяву визнає факт отримання рапорту позивача від 07 травня 2022 року, а також те, що за наслідками розгляду цього рапорту письмова відповідь позивачу надана не була.

Про часткове вирішення відповідачем питань, порушених ОСОБА_1 в рапорті від 07 травня 2022 року, свідчить зміст наказу начальника КЕВ м. Луганськ (по стройовій частині) від 25 травня 2022 року № 103.

Серед іншого, цей наказ передбачав:

- виплату грошової компенсації за 30 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік;

- виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік в розмірі місячного грошового забезпечення 21875,50 грн;

- виплату грошової компенсації як учаснику бойових дій за 14 календарних невикористаних днів додаткової відпустки за 2022 рік;

- виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік в розмірі окладу за військовим званням 1340,00 грн;

- перебуває на квартирному обліку військовослужбовців, потребуючих житлових умов в Краматорському гарнізоні.

Належні та допустимі докази, які б свідчили, що КЕВ м. Луганськ вирішив інші питання, порушені ОСОБА_1 в рапорті від 07 травня 2022 року, суду не надані. Рівно як і не надані докази, які б свідчили, що КЕВ м. Луганськ роз`яснила позивачу правові підстави для часткового задоволення певних вимог позивача або для відмови в їх задоволенні.

Щодо розгляду заяви від 18 липня 2022 року суд встановив такі обставини.

18 липня 2022 року позивач звернувся до КЕВ м. Луганськ з заявою, в якій просив:

1. здійснити перерахунок та виплатити належні йому суми грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а також щомісячних додаткових виплат (надбавок, доплат, підвищень) та премії), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 12 липня 2021 року по 31 грудня 2021 року, та виходячи з посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01 січня 2022 року по 25 травня 2022 року, з урахуванням виплачених сум;

2. здійснити нарахування та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум;

3. здійснити нарахування та виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла за період з 01 травня 2022 року по 25 травня 2022 року;

4. здійснити нарахування та виплату надбавки за службу в Силах Спеціальних операцій Збройних Сил України, за період з 12 липня 2021 року по 25 травня 2022 року, з урахуванням виплачених сум;

5. надати довідку про розмір нарахованих та виплачених сум грошової компенсації за піднайом (найом) житла за період з 12 липня 2021 року по 25 травня 2022 року;

6. надати довідку про розмір нарахованих та виплачених позивачу сум грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, в умовах особливого періоду за період з 12 липня 2021 року по 23 лютого 2022 року (із зазначенням нарахованих та виплачених сум зазначеної грошової винагороди щомісячно);

7. у разі відмови у здійсненні перерахунку та виплати належних сум грошового забезпечення надати аргументовані пояснення щодо причин такої відмови з посиланням на норми чинного законодавства України.

8. відповідь направити на поштову адресу заявника: АДРЕСА_2 .

Заява від 18 липня 2022 року надіслана на адресу КЕВ м. Луганськ рекомендованою поштовою кореспонденцією та вручена адресату 22 липня 2022 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 4904412389132.

25 липня 2022 року КЕВ м. Луганськ зареєстрував заяву від 18 липня 2022 року в Журналі реєстрації вхідних документів КЕВ м. Луганськ за вхідним № 1279, а також в Реєстраційному журналі вхідних, вихідних документів, пропозицій, заяв, скарг громадян за вхідним номером 4-к.

КЕВ м. Луганськ розглянув заяву ОСОБА_1 від 18 липня 2022 року та надав заявнику письмову відповідь, яка була зареєстрована в Журналі реєстрації вихідних документів КЕВ м. Луганськ 17 серпня 2022 року за вихідним № 524/1247.

Лист-відповідь від 17 серпня 2022 року № 524/1247 разом з довідкою від 13 серпня 2022 року № 524/1231 нарахованих та виплачених сум винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції в умовах особливого період з 12 липня 2021 року по 23 лютого 2022 року відповідач надіслав на зазначену позивачем поштову адресу, а саме: АДРЕСА_2 , рекомендованою поштовою кореспонденцією (трек-номер поштового відправлення 4900900461963).

Згідно з даними онлайн-сервісу АТ «Укрпошта» «Трекінг» поштове відправлення з трек-номером 4900900461963 вручено за довіреністю 05 вересня 2022 року за адресою: 69014, м. Запоріжжя, Україна.

Крім того, 31 січня 2023 року КЕВ м. Луганськ повторно надіслало на адресу позивача відповідь на його звернення від 18 липня 2022 року (від 30 січня 2023 року вихідний № 524/226) рекомендованою поштовою кореспонденцією за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено фіскальним чеком.

Згідно з даними онлайн-сервісу АТ «Укрпошта» «Трекінг» рекомендоване поштове відправлення з трек-номером 4900901003381 вручено за довіреністю 13 лютого 2023 року за адресою: 69014, м. Запоріжжя, Україна.

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, […], їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні […] письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, […] та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Закон України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі Закон № 393/96-ВР) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, […], посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із […], заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

При цьому, ч. 2 ст. 1 Закону № 393/96-ВР передбачено, що військовослужбовці, […] мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або […]. Клопотання письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо (ч. 3 ст. 3 Закону № 393/96-ВР).

Вимоги до звернення визначені ст. 5 Закону № 393/96-ВР.

Ч. 1 ст. 7 Закону № 393/96-ВР передбачає, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Розгляд заяв (клопотань) регламентує ст. 15 Закону № 393/96-ВР.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, […] та їх посадові особи, […], до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно з ч. 3 ст. 15 Закону № 393/96-ВР відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення (ч. 4 ст. 15 Закону № 393/96-ВР).

Права громадянина при розгляді заяви чи скарги визначені ст. 18 Закону № 393/96-ВР.

Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, […], має право:

[…]

одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

[…].

Обов`язки органів державної влади, […], їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв визначені ст. 19 Закону № 393/96-ВР.

Органи державної влади […], їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви […];

[…]

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою […] рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви […] і суть прийнятого рішення;

[…]

у разі визнання заяви […] необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

[…].

Термін розгляду звернень громадян встановлений ст. 20 Закону № 393/96-ВР.

Так, згідно з ч. 1 ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, […] або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Аналіз наведених вище положень Закону № 393/96-ВР зумовлює висновок, що в разі надходження до органу звернення чи скарги такий орган повинен об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в цьому зверненні чи скарзі обставини, за результатом проведеної перевірки прийняти відповідне рішення, яке забезпечить поновлення порушених прав заявника, та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Саме такий висновок наведений Верховним Судом в постановах від 30 листопада 2020 року у справі № 280/4698/19, від 01 жовтня 2020 року по справі № 815/1178/17.

Крім того, згідно з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 04 червня 2020 року у справі № 803/3642/15 на звернення військовослужбовця, яке стосується його службової діяльності, не поширюється встановлений Законом №393/96-ВР порядок розгляду звернень (пропозицій, заяв і скарг) громадян.

Законом України від 24 березня 1999 року № 551-ХІV затверджений Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі Дисциплінарний статут).

Дисциплінарний статут, крім іншого, визначає порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Дія цього Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Відповідно до ст. 110 Дисциплінарного статуту усі військовослужбовці мають право надсилати заяви чи скарги або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове слідство, та інших державних органів у разі:

прийняття незаконних рішень, дій (бездіяльності) стосовно них командирами (начальниками) або іншими військовослужбовцями, порушення їх прав, законних інтересів та свобод;

незаконного покладення на них обов`язків або незаконного притягнення до відповідальності.

Згідно зі ст. 111 Дисциплінарного статуту заява чи скарга з інших питань службової діяльності подається безпосередньому командирові (начальникові) тієї особи, дії якої він оскаржує, а в разі, якщо особи, які подають скаргу, не знають, з чиєї вини порушені їх права, заява чи скарга подається в порядку підпорядкованості. У такому самому порядку подаються пропозиції.

Відповідно до ст. 112 Дисциплінарного статуту військовослужбовці, які подали заяву чи скаргу, мають право:

особисто викласти свої аргументи особі, яка перевіряє заяву чи скаргу, звернутися з вимогою залучити до розгляду свідків;

подати додаткові матеріали, що стосуються справи, або клопотати, щоб їх вимагав командир (начальник) або орган, який розглядає заяву чи скаргу;

бути присутнім під час розгляду заяви чи скарги;

одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

ознайомитися з матеріалами перевірки заяви чи скарги;

оскаржити прийняте за їх заявою чи скаргою рішення в суді;

вимагати відшкодування завданих їм збитків у встановленому законом порядку.

Ст. 115 Дисциплінарного статуту передбачено, що вимоги до звернення військовослужбовця, порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов`язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Згідно зі ст. 117 Дисциплінарного статуту пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді.

Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Дисциплінарного статуту інформація щодо пропозицій, заяв і скарг в день їх надходження вноситься до журналу реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян (додаток до цього Статуту), який ведеться і зберігається в кожній військовій частині, закладі та установі.

Згідно з ч. 1 ст. 120 Дисциплінарного статуту у журналі реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян робиться запис про рішення, прийняте щодо кожної пропозиції, заяви чи скарги.

Висновки суду по суті позовних вимог.

Щодо правомірності дій (бездіяльності) відповідача під час розгляду рапорту від 07 травня 2022 року суд зазначає таке.

З огляду на положення ч. 2 ст. 1 Закону № 393/96-ВР та зміст рапорту від 07 травня 2022 року, суд дійшов висновку, що на нього не поширюється встановлений Законом № 393/96-ВР порядок розгляду звернень (пропозицій, заяв і скарг) громадян.

Водночас, проаналізувавши норми ст. ст. 112, 117 Дисциплінарного статуту, а також враховуючи, що не всі питання, порушені ОСОБА_1 в рапорті від 07 травня 2022 року, були вирішені позитивно для позивача (не всі вимоги були задоволені), суд дійшов висновку, що позивач мав право одержати письмову відповідь про результат розгляду його рапорту, і цьому праву кореспондує обов`язок відповідача довести до відома військовослужбовця відмову у вирішенні питань, викладених в рапорті, в письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Отже, перевіривши бездіяльність КЕВ м. Луганськ, яка полягала у неповідомленні ОСОБА_1 в письмовій формі про результат вирішення питань, викладених в рапорті від 07 травня 2022 року, на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання її протиправною.

Суд не приймає заперечення відповідача, які ґрунтуються на положеннях наказу Міністерства оборони України від 28 серпня 2019 року № 474 «Про затвердження Порядку користування Переліком документів, що утворюються в діяльності Міністерства оборони України та Збройних Сил України, із зазначенням строків зберігання документів та Переліку документів, що утворюються в діяльності Міністерства оборони України та Збройних Сил України, із зазначенням строків зберігання документів», оскільки відповідно до цього наказу Перелік документів, що утворюється в діяльності Міністерства оборони України та Збройних Сил України, із зазначенням строків зберігання документів, є основним нормативно правовим актом для встановлення строків зберігання документів та віднесення їх о складу Національного архівного фонду або відбору для знищення документів. Однак цей нормативний документ не регламентує правовідносини щодо порядку (процедури) розгляду заяв (рапортів) військовослужбовців.

Також суд вважає помилковим висновок КЕВ м. Луганськ про те, що рапорт ОСОБА_1 від 07 травня 2022 року є внутрішньою заявою, службовим документом з кадрових питань. Рапорт ОСОБА_1 від 07 травня 2022 року стосувався широкого кола питань, пов`язаних з нарахуванням та виплатою різних складових грошового забезпечення, компенсаційних виплат, обчисленням вислуги років, наданням відпустки та звільненням з військової служби. Не всі вимоги позивача, викладені в цьому рапорті, були задоволені відповідачем. Отже, позивач мав право отримати від КЕВ м. Луганськ письмову відповідь з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Враховуючи встановлені фактичні обставини та правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача в цій частині позовних вимог є зобов`язання КЕВ м. Луганськ надати ОСОБА_1 письмову відповідь за наслідками розгляду рапорту від 07 травня 2022 року.

Щодо правомірності дій (бездіяльності) відповідача під час розгляду заяви від 18 липня 2022 року суд зазначає таке.

Відповідач довів належними та допустимими доказами факт того, що заява ОСОБА_1 від 18 липня 2022 року щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення та інших питань, пов`язаних з проведенням розрахунку при звільнені, розглянута КЕВ м. Луганськ в порядку, визначеному Законом № 393/96-ВР, і за наслідками її розгляду позивачу надана письмова відповідь листом від 17 серпня 2022 року № 524/1247, який надісланий на вказану заявником поштову адресу рекомендованою поштовою кореспонденцією.

За цих обставин суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 , які стосуються визнання протиправною бездіяльності КЕВ м. Луганськ щодо ненадання відповіді на звернення (заяву) від 18 липня 2022 року, а тому ці позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Позовна вимога ОСОБА_1 про зобов`язання КЕВ м. Луганськ надати йому відповідь на звернення (заяву) від 18 липня 2022 року має похідний характер від вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на це звернення (заяву), а тому вона також не підлягають задоволенню.

При цьому суд зауважує, що повнота та обґрунтованість відповіді КЕВ м. Луганськ на звернення (заяву) від 18 липня 2022 року не є предметом спору у справі.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Розподіл судових витрат.

Відповідно ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ч. 3 ст. 139 КАС передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості цих вимог, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КАС до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

П. 1 ч. 3 ст. 134 КАС передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Витрати на професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.

Аналогічний висновок наведений Верховним Судом в постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 20 грудня 2019 у справі № 903/125/19.

Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Ч. 5 ст. 134 КАС передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС у разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 7 ст. 134 КАС обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 810/4749/15.

При цьому з імперативних положень ч. 6 ст. 134 КАС вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. За відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу ч. 6 ст. 134 КАС, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 5 ст. 134 КАС. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19 грудня 2019 року у справі № 520/1849/19.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076) договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Ст. 19 Закону № 5076 передбачає, зокрема такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст. 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав:

1. Договір про надання правової допомоги від 26 липня 2022 року № 329, укладений між адвокатом Плужником М.В. як виконавцем та ОСОБА_1 як замовником, (далі Договір № 329).

Згідно з п. 1.1 Договору № 329 замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов`язання надати замовнику у відповідності до умов договору, правову допомогу з юридичних питань, які цікавлять замовника, а замовник зі свого боку зобов`язався прийняти вказані послуги та своєчасно їх оплатити.

Відповідно до п. 1.2 Договору № 329 замовник звернувся до виконавця за юридичною допомогою з наступних питань:

-представництво інтересів в судових органах та інших органах державної влади, підприємствах, установах, організаціях з питання внесення змін до наказу про звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ;

-стягнення в судовому порядку недоотриманих сум грошового забезпечення військовослужбовця;

-стягнення в судовому порядку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно з п. 3.1 Договору № 329 сторони домовились, що вартість послуг складається з гонорару (винагороди) за виконання послуг адвокатом.

При цьому, відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 Договору № 329 гонорар (винагорода) сплачується замовнику у разі позитивного вирішення питання та визначається за домовленістю.

П. 3.3 Договору № 329 передбачено, що виконання послуги та її оплата підтверджуються актом виконаних робіт, який підписується сторонами або їх уповноваженими представниками. Оплата послуг здійснюється впродовж п`яти діб з моменту отримання замовником грошових коштів.

2. Розрахунок витрат на правову допомогу ОСОБА_1 згідно з договором про надання правової допомоги від 26 липня 2022 року № 329, до якого включені такі послуги:

- складання адміністративного позову про визнання протиправною бездіяльності КЕВ м. Луганськ щодо надання відповіді на звернення ОСОБА_1 та зобов`язання КЕВ м. Луганськ надати ОСОБА_1 відповідь на звернення (рапорт) від 07 травня 2022 року та на звернення (заяву) від 18 липня 2022 року 3 години вартість послуг 5000,00 грн.

3. Квитанція № 10 від 13 січня 2023 року про сплату послуг по наданню правової Договору № 329, згідно з якою ОСОБА_1 сплатив 5000,00 грн за надані йому послуги.

4. Акт від 13 січня 2023 року № 10 прийму-передачі виконаних робіт за Договором № 329, до якого включені послуги зі складання адміністративного позову про визнання протиправною бездіяльності КЕВ м. Луганськ щодо надання відповіді на звернення ОСОБА_1 та зобов`язання КЕВ м. Луганськ надати ОСОБА_1 відповідь на звернення (рапорт) від 07 травня 2022 року та на звернення (заяву) від 18 липня 2022 року 3 години вартість послуг 5000,00 грн.

Відповідач не скористався правом на подання заперечень щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу.

Водночас суд зауважує, що договір про надання юридичних (адвокатських) послуг в силу приписів п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС та Закону № 5076 є належним та необхідним доказом для встановлення розміру витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, суду не наданий.

При цьому послуги, які адвокат Плужник М.В. надав ОСОБА_1 згідно з розрахунком витрат на правову допомогу та актом прийому-передачі виконаних робіт, не передбачені п. 1.2 Договору № 329, тобто перебували поза межами цього договору.

За цих обставин суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами відповідність заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу умовам Договору № 329, а тому витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн не підлягають присудженню на користь позивача.

Докази понесення сторонами інших судових витрат суду не надані.

Від сплати судового збору позивач як учасник бойових дій звільнений на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (ідентифікаційний код: 07652214, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Поштова, буд. 20) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ, яка полягає в неповідомленні ОСОБА_1 в письмовій формі про результат вирішення питань, викладених в рапорті від 07 травня 2022 року.

3. Зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганська надати ОСОБА_1 письмову відповідь за наслідками розгляду рапорту від 07 травня 2022 року.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

7. Повне судове рішення складено 10 березня 2023 року.

Суддя Т.О. Кравченко