Рішення № 109493064, 28.02.2023, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/2786/18

Провадження № 2/459/32/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2023 року \Червоноградський міський суд Львівської області

в складі головуючого - судді Новосад М.Д.

з участю секретаря судових засідань Джугало Т.М.

відповідачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Червонограді цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , з участю третіх осіб: Червоноградської державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса Червоноградського міського нотаріального округу Семак Тетяни Миколаївни про встановлення та визнання факту невиконання мирової угоди, визнання будинковолодіння спільною сумісною власністю подружжя, визнання договору дарування будинку та заповіту нікчемним,-

В С Т А Н О В И В :

05.09.2018 позивачі звернулись до суду з даним позовом, в якому з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог просили встановити та визнати факт невиконання мирової угоди між сторонами згідно Ухвали Червоноградського міського суду Львівської області від 28.04.2004 (справа №2-208) щодо поділу майна подружжя та визнати будинок по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , визнати договір дарування будинку від 27.10.2017 та заповіт від 14.09.2017, виданий державним нотаріусом Червоноградської нотаріальної контори Заєць М.В., нікчемними.

В обґрунтування позовних вимог вказали, що померлий ОСОБА_4 був батьком позивачки ОСОБА_2 та колишнім чоловіком позивачки ОСОБА_3 .. 04.02.1998 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 шлюб було розірвано. Однак після цього вони всі разом, а також брат ОСОБА_6 , продовжували проживати в будинку по АДРЕСА_1 до липня 2005 року. Позивачка ОСОБА_3 сприяла завершенню будівництва спірного будинку. Ухвалюю суду від 28 квітня 2004 року було затверджено мирову угоду, згідно з якою ОСОБА_4 зобов`язався сплатити ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 20 000 грн., після чого будинок залишається у його власності. Виконавчих листів ОСОБА_3 не отримувала, оскільки ОСОБА_4 добровільно погодився виконати умови мирової угоди та мав намір залишити його у спадкування дочці - позивачці ОСОБА_2 ..

В період з 2004 по 2017 p.p. ОСОБА_4 на виконання вказаної мирової угоди було сплачено 3000 гривень, тобто умови такої угоди були виконані частково. Тому вважають, що внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про одноосібне право власності на спірний будинок та земельну ділянку здійснено протизаконно. На думку позивачів, житловий будинок по АДРЕСА_1 фактично являвся спільною сумісною власністю подружжя, яка набута під час перебування у шлюбі, дозволу чи погодження на його відчуження ОСОБА_3 не давала.

Наведене вважають підставою для визнання нікчемним спірного договору дарування, що є підставою для скасування запису про право власності №23051888 та №23051701 і віднесення його до спадкового майна за законом.

Окрім цього вказали, що позивачка ОСОБА_2 востаннє зустрічалась із батьком влітку 2016 року. При зустрічі він обіцяв залишити будинок їй у спадщину, а внукові (її синові) він придбав квартиру у м. Червонограді, яку подарує йому на повноліття. Це було сказано в присутності її матері - позивачки ОСОБА_3 в м.Бобровиця під час передачі ним 1000 грн. в рахунок виконання умов вище згаданої мирової угоди.

Після смерті ОСОБА_4 позивачам стало відомо, що покійний 16.09.2017 року подарував відповідачці легковий автомобіль Mitsubishi Pajero, 2007 р.в. з умовою, що остання продає свій легковий автомобіль, а за отримані кошти будуть витрачені на його лікування. Пізніше до нього почала приходити мати відповідачки ОСОБА_7 , приносила обезболюючі пластирі без призначенням лікаря, які містять наркотичну речовину, що впливає на психіку. Вважають, що ОСОБА_4 , будучи під впливом «пластирів» не усвідомлював своїх дій під час укладення спірного договору дарування. Тому зазначений правочин є недійсним з причини, що за станом здоров`я ОСОБА_4 не міг розуміти значення своїх дій і керувати ними. Крім того вказали, що всі правочини вчинялись з 27 по 31 жовтня 2017 року, що свідчить про особисту заінтересованість відповідачки в отриманні права власності на спірне майно та ймовірне порушення законодавства.

Справа перебувала у провадженні судді Кріля М.Д.

23.10.2018 справа передана судді Новосаду М.Д. шляхом повторного автоматизованого розподілу у зв`язку із відставкою судді ОСОБА_8 ..

Ухвалою від 21.12.2018 було відкрито провадження у справі.

10.01.2019 представник відповідачки подала відзив на позовну заяву (а.с.48-49 т.1), в якому вказала, що позивачі не телефонували ні померлому ОСОБА_4 , ні матері відповідачки ОСОБА_7 , не цікавились його здоров`ям. Їх твердження, що ОСОБА_4 під час вчинення спірних правочинів був під впливом знеболюючих пластирів, які, на їх думку, містять наркотичну речовину, і впливають на психіку хворого, не відповідають дійсності. Знеболюючі пластирі були рекомендовані ОСОБА_4 в програмі симптоматичного лікування, продається у вільному доступі в аптеках, без рецепта та не містять наркотичну речовину, яка впливає на психіку. Факт проживання ОСОБА_4 та відповідачки ОСОБА_3 разом після розірвання шлюбу до липня 2005 року теж не відповідає дійсності, так як на той час остання разом з дітьми вже тривалий період проживала в с. Сілець Львівської області з іншим чоловіком, а ОСОБА_4 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 з 31.01.2001 року по 26.12.2006 рік. Заперечуючи позовні вимоги, представник відповідача вказала, що ОСОБА_4 повністю виконав мирову угоду від 28 квітня 2004 року, так як сплатив ОСОБА_3 кошти в сумі 20 000 грн. в повному обсязі. Остання не зверталась з 2004 року до суду із заявою про видачу виконавчого листа по даній справі. Відсутній причинно - наслідковий зв`язок між застосуванням знеболювальних пластирів та волевиявленням ОСОБА_4 , так як спадкодавець повністю керував своїми діями на час укладення спірного правочину. ОСОБА_4 ще до оформлення договору дарування житлового будинку з господарськими спорудами та земельною ділянкою мав намір передати відповідачці належне йому майно на день смерті, оформивши таким чином на неї заповіт та довіреність від 14.09.2017. 16 вересня 2017 року він продав відповідачці свій автомобіль, та 27 жовтня 2017 року подарував їй житловий будинок з господарськими спорудами та земельною ділянкою. Вважає, що усі зазначені вище правочини були укладені законно, підстав для визнання нікчемним договору дарування немає, тому просить відмовити в задоволенні позову.

19.02.2019, 04.04.2019 третя особа приватний нотаріус Семак Т.М. надала суду письмові пояснення, в яких вказала, що вона не є заінтересованою особою і не повинна залучатись до участі в таких справах, оскільки не є безпосереднім учасником матеріальних правовідносин, просить справу розглянути у її відсутності (а.с.65,102 т.1).

21.02.2019 позивачі подали заяву про збільшення позовних вимог (а.с.72-74 т.1).

21.02.2019 в підготовчому судовому засіданні було витребувано в порядку ст.84 ЦПК України від державного нотаріуса Червоноградської державної нотаріальної контори Заєць М.В. копію спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та інші наявні матеріали по земельній ділянці та будинковолодінню по АДРЕСА_1 ; та копії документів по договору дарування будинку по АДРЕСА_1 .

16.05.2019 державний нотаріус Червоноградської державної нотаріальної контори Заєць М.В. надав копії витребуваних документів.

21.05.2019 представник позивачів подав відповідь на відзив, в якому вказав, що померлий ОСОБА_4 знаходився на обліку в лікаря-онколога, періодично отримував знеболюючі, а також цикл променевої терапії в онкологічному диспансері з 04.09.2017 по 06.10.2017 (а.с.182 т.1).

21.05.2019 підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 19.09.2019.

19.09.2019 позивачка ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що вона із батьком ОСОБА_10 не проживала, спілкувались по телефону, періодично приїжджала. Останній раз вони зустрічались в січні 2017 року в Києві. Батько мав рак прямої кишки. За ним доглядала ОСОБА_11 . У нього було нове авто з салону та нерухоме майно. Між батьками після розлучення була мирова угоди, яку батько не виконав повністю. Вважає, що на час укладення спірних правочинів батько хворів та не усвідомлював значення своїх дій.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_10 був її дядьком. Він мав онкологію, проходив хіміотерапію, але в лікарні не лежав, а їздив після опромінення додому, був на амбулаторному лікуванні. Його доглядали ОСОБА_12 , її мама, вітчим і вона. Він розумів усі свої дії, зі всіма спілкувався. Останні два тижні ОСОБА_10 був лежачий. До нього приходили друзі та його колишня дружина.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що він є лікарем-онкологом Червоноградської центральної міської лікарні. Вказав, що померлий ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні у лікаря-радіолога, а він проводив амбулаторне лікування останнього у відсутності лікаря ОСОБА_14 .. ОСОБА_4 виписували препарат налбуфін, який є похідним морфіналу і рекомендований при сильному больовому нападі. Він не може сказати, чи останній його дійсно вживав. Це відомо людині, яка його доглядала останні дні перед смертю. Такі препарати мають менш виражену психотропну дію. Зазвичай введення такого препарату не супроводжується порушенням психіки. Він не був лікуючим лікарем померлого. 27 жовтня він не бачив хворого, тому не може сказати про його стан.

Ухвалою судового засідання від 19.09.2019 було прийнято відмову позивача від частини позовних вимог про визнання договору дарування №662 від 31.10.2017 року недійсним. Провадження по справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 та також в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , з участю третіх осіб: Червоноградської державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса Червоноградського міського нотаріального округу Семак Тетяни Миколаївни про визнання недісним договору дарування №662 від 31.10.2017 року квартири АДРЕСА_2 , та віднесення майна, зазначеного в цьому договорі до спадщини, що відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ОСОБА_4 - закрито.

Ухвалою судового засідання від 10.01.2020 задоволено заяву про забезпечення позову - накладено арешт на будинковолодіння по АДРЕСА_1 .

17.09.2020 в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Вказав, що в межах позовних вимог оспорюється заповіт, і спадкове майно за яким входили рушниця та автомобіль, який був проданий. Зараз є новий власник автомобіля.

Ухвалою від 10.03.2021 по справі призначено посмертну комплексну судову психолого-психіатричну експертизу.

Ухвалу від 10.03.2021 матеріали справи направлено повторно на виконання.

14.12.2022 надійшов висновок експерта та матеріали справи.

28.02.2023 в судовому засіданні відповідачка та її представник позовні вимоги заперечили.

Позивачка в судові засідання 18.01.2023 та 28.02.2023 не з`явилась. Суд вирішив за можливе провести розгляд справи за відсутності позивача, так як її неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Вислухавши пояснення учасників, оглянувши матеріали справи,з`ясувавши обставини справи, суд дійшов до наступного висновку.

ОСОБА_4 був батьком позивачки ОСОБА_2 та колишнім чоловіком позивачки ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження та свідоцтва про одруження (а.с.13 т.1).

Згідно із копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.8 т.1) подружні відносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були припинені 04.02.1998.

28 квітня 2004 року ОСОБА_4 та позивачка ОСОБА_3 уклали Мирову угоду, відповідно до якої ОСОБА_4 сплачує 20000 грн., а будинок по АДРЕСА_1 залишається у його власності (а.с.15 т.1, 5,6 т.2).

Крім того, судом було досліджено матеріали цивільної справи №2-208 про поділ майна, та встановлено, що ОСОБА_4 перевів гроші на рахунок ОСОБА_3 , про що свідчить наявна квитанція переказу від 28.12.2004 на суму 10000 грн. та перерахував кошти в сумі 10000 грн. на банківський рахунок позивачки 29.09.2004 (т.1 а.с.50, т.2 а.с.7).

Також відсутні докази того, що позивачка ОСОБА_3 зверталась з 2004 року до Червоноградського міського суду Львівської області із заявою про видачу виконавчого листа по даній цивільній справі, тому немає підстави стверджувати про невиконанням сторонами умов мирової угоди.

З врахуванням цього вказане майно не ввійшло у спадкову масу як спільна сумісна власність подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ..

Як вбачається із копії довіреності №1-575 від 14 вересня 2017 року ОСОБА_4 уповноважив відповідачку бути представником в усіх органах та організаціях незалежно від форм власності з питань реєстрації на ім`я ОСОБА_4 нерухомого майна, а саме житлового будинку, господарських будівель та споруд , що знаходяться за адресою : АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі одержати документ про реєстрацію прав власності (а.с.51 т.1).

З копії заповіту, зареєстрованого в реєстрі №1-574 державним нотаріусом Червоноградської державної нотаріальної контори Зайцем Миколою Володимировичем 14 вересня 2017 року, встановлено, що ОСОБА_4 заповів все належне йому майно відповідачці ОСОБА_1 (а.с.52 т.1).

Відповідно до договору комісії транспортного засобу №351 від 16 вересня 2017 року укладеного між ОСОБА_4 та ПП «Автоцентр - Червоноград» в особі ОСОБА_15 , автомобіль Mitsubishi Pajero, кузов НОМЕР_1 , рік випуску 2007, колір чорний, переданий за дорученням для оформлення договору купівлі-продажу даного автомобіля.

За договором купівлі-продажу транспортного засобу №351 від 16 вересня 2017 року відповідачка ОСОБА_1 придбала вищевказаний автомобіль у ПП «Автоцентр за 29 663 грн. (а.с.60 т.1).

Копією договору дарування, зареєстрованого за № 1-670 державним нотаріусом Червоноградської державної нотаріальної контори Зайцем Миколою Володимировичем від 27 жовтня 2017 року ОСОБА_4 подарував житловий будинок з господарськими спорудами та земельною ділянкою, наданої для їх обслуговування відповідачці ОСОБА_1 (а.с.53-55 т.1).

Згідно із копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7 т.1).

Свої вимоги позивачі мотивували тим, що ОСОБА_4 на час вчинення спірних правочинів перебував під впливом обезболюючих медичних препаратів та за станом здоров`я не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

Згідно із довідкою Червоноградської ЦМЛ від 24.11.2017 року ОСОБА_4 знаходився на амбулаторному лікуванні з приводу раку прямої кишки з 04.04.2017, в програмі симптоматичного лікування лікарем рекомендовано знеболювальні препарати (кетанов) та пластирі з вольтареном (а.с.61 т.1).

З показів лікаря-онколога ОСОБА_16 , який був допитаний в якості свідка в судовому засіданні, встановлено, що призначені ОСОБА_4 знеболювальні препарати мають менш виражену психотропну дію і зазвичай їх введення не супроводжується порушенням психіки.

Належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_4 приймав препарати, які містять наркотичну речовину і впливають на психіку, стороною позивачів не надано. Експертиза з приводу цього не проводилась.

ОСОБА_4 ще до оформлення договору дарування житлового будинку з господарськими спорудами та земельною ділянкою оформив заповіт на ім`я ОСОБА_1 .. Такі дії були вчинені ним у вересні-жовтні 2017 року, а помер він ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно із висновком судово-психіатричного експерта №747 від 30.11.2022 ОСОБА_4 з урахуванням емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей та життєвої ситуації, був здатний розуміти фактичний зміст та характер власних дій, прогнозувати їх наслідки та самостійно приймати рішення, реалізовуючи їх своєю поведінкою на період укладення правочинів 14.09.2017 та 27.10.2017. ОСОБА_4 в момент вчинення (складання) правочинів 14.09.2017, 27.10.2017 не виявляв ознак будь-якого психічного розладу і за своїм психічним станом в той період часу усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними (а.с.2-15 т.3).

Згідно із ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно із ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ч.ч.1-6 ст.203 ЦК України визначено такі вимоги: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як передбачено ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як вбачається із позовної заяви, підставою недійсності спірного договору дарування позивачі вважають недодержання в момент вчинення такого правочину волевиявлення дарувальника правочину не було вільним і не відповідало його внутрішній волі.

За змістом частин першої та другої статті 225 ПК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину. недійсним може пред`явити її опікун.

У пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз`яснено, що правила статті 225 ПК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності стану, в якому громадянин не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння та ін.) на момент укладення угоди, суд за клопотанням учасників призначає судово-психіатричну експертизу.

Сторони заявляли клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи, згідно із висновками якої ОСОБА_4 був здатний розуміти фактичний зміст та характер власних дій, прогнозувати їх наслідки та самостійно приймати рішення, реалізовуючи їх своєю поведінкою на період укладення правочинів 14.09.2017 та 27.10.2017 (а.с.2-15 т.3).

Інші докази, досліджені в судовому засіданні не підтверджують доводи позивачів про те, що в момент укладення угоди ОСОБА_4 не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними.

Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину необхідно робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину.

Отже, підставою для визнання правочину недійсним відповідно до ч.1 ст.225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам та обставинам справи, суд дійшов висновку, що оспорюваний правочин не суперечить актам цивільного законодавства, при його складанні нотаріусом перевірено дієздатність ОСОБА_4 , вільність волевиявлення і відповідність внутрішній волі та меті (наслідкам), яку він переслідував.

Суд наголошує, що процесуальним законом закріплено принципи змагальності сторін і диспозитивності цивільного судочинства, сторони мають обов`язок доказування і подання доказів (ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на догадках і припущеннях суду чи учасників процесу.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що спірний договір дарування відповідає вимогам закону і волевиявленню дарувальника було вільним. Підстав для визнання оспорюваного договору недійсним немає. Тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 81, 141, 200, 206, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

В позовних вимогах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , з участю третіх осіб: Червоноградської державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса Червоноградського міського нотаріального округу Семак Тетяни Миколаївни про встановлення та визнання факту невиконання мирової угоди від 28.04.2004, визнання будинковолодіння спільною сумісною власністю подружжя, визнання договору дарування будинковолодіння від 27.10.2017 та заповіту від 14.09.2017 нікчемними - відмовити.

Арешт майна на будинковолодіння по АДРЕСА_1 , накладений ухвалою судового засідання від 10.01.2020 - скасувати.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Червоноградський міський суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09.03.2023.

Суддя: М. Д. Новосад