Рішення № 109490022, 27.02.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2023 Справа № 914/4018/21

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Лілії Бернацької, розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: ОСОБА_1 , Львівська область, Сколівський район, село Плав`я,

до відповідача: ОСОБА_2 , м. Львів, м. Винники,

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: ОСОБА_3 , м. Львів,

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: ОСОБА_4 , м. Львів,

за участю третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: ОСОБА_5 , м. Львів-Винники,

за участю третьої особи 4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: ОСОБА_6 , м. Львів,

за участю третьої особи 5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту», м. Львів,

предмет позову: визнання недійсною заяви про вихід з товариства, визнання відсутнім права на отримання вартості частини майна товариства,

підстава позову: безпідставне набуття частки у завищеному розмірі,

за участю представників:

позивача: Курилич Андрій Ярославович - адвокат, ордер серії ВС № 1128711 від 18.02.2022,

відповідача: Шнир Олег Богданович ,

третьої особи 1: не з`явився,

третьої особи 2: не з`явився

третьої особи 3: Курилич Андрій Ярославович - адвокат, ордер ВС 1138961,

третьої особи 4: не з`явився,

третьої особи 5: Мацієвська Ірина Вячеславівна - адвокат, ордер ВС № 1138831 від 12.04.2022.

1. ПРОЦЕС

1.1. До Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсною заяви про вихід з товариства. Ухвалою суду від 07.02.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

1.2. Відводів суду учасниками справи не заявлялось.

1.3. Хід судових засідань відображено в протоколах судових засідань та в ухвалах суду. Зокрема, 30.03.2022 залучено до часті у справі в статусі третіх осіб, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а з власної ініціативи - в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту»; 13.04.2022 відповідачем подано відзив на позовну заяву, а в судовому засіданні задоволено клопотання ОСОБА_1 про виклик у судове засідання приватного нотаріуса Львівського нотаріального округу Максимів Людмилу Данилівну, змінено процесуальний статус Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача; 25.05.2022 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі; 07.09.2022 прийнято до провадження заяву позивача про зміну предмета позову; 08.11.2022 закрито підготовче провадження у справі і призначено справу до розгляду по суті, викликано в судове засідання свідків: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 .

1.4. У судовому засіданні 07.12.2022 за участю представників позивача, третіх осіб 3, 5 відкрито розгляд справи по суті. Хід наступних судових засідань відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

1.5. У судовому засіданні 27.02.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

2. СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Позивач просить визнати недійсною заяву про вихід з товариства, підписану ОСОБА_2 09.11.2016 та адресовану Загальним зборам Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту», вважаючи, що такий правочин про вихід спрямований на заволодіння чужим майном. Позивач стверджує, що насправді заява про вихід ОСОБА_2 до товариства не надходила. У листопаді 2016 до ТОВ «Будівельно-монтажне підприємство побуту» надійшла заява ОСОБА_2 про надання фінансової інформації, яка була дивно пронумерована, містила дату, довгий складний номер із буквами. Дата та номер прописані не чорнилом, а олівцем. Вказана заява була надіслана цінним листом із описом вкладення. Позивач вважає, що ОСОБА_2 проставила реквізити нотаріального бланку на заяві про надання інформації і таким чином намагається видати таку заяву за заву про вихід з товариства.

2.2. Обґрунтовуючи порушення своїх прав, позивач зазначає, що якщо ОСОБА_2 вийде зі складу учасників товариства із часткою у 23,27% статутного капіталу та отримає пропорційно цій частці частину чистих активів, то наступне включення бувших акціонерів буде відбуватись за рахунок існуючих учасників, у тому числі позивача. Тобто, надлишкових 2 143 335,04 грн (5,06 % чистих активів), які хоче отримати ОСОБА_2 , необхідно буде забирати від позивача та інших учасників. Також звертає увагу, що наслідком виходу є зменшення розміру статутного капіталу. У свою чергу зменшенням статутного капіталу є задоволення вимог кредитора за рахунок існуючих учасників або формування статутного капіталу за рахунок коштів товариства, що мали б бути виплачені на користь учасників.

2.3. Крім цього, позивач вважає, що предметом спору за цим позовом є вирішення питання, чи має ОСОБА_2 право на 5,06% чистих активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту», які за заявою ОСОБА_2 становлять 2 143 335,04 грн. Водночас, позивач зазначає, що право на вихід ОСОБА_2 із товариства з часткою 18,21% не заперечується. Але вихід із часткою 23,27% не може бути таким, що відповідає засадам справедливості та розумності.

2.4. Змінивши предмет позову, позивач також просить визнати відсутність права у ОСОБА_2 на отримання вартості частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту», яка пропорційна зареєстрованій за нею частці статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» у розмірі 23,27 %.

2.5. Відповідач заперечує позовні вимоги, зазначає, що наведений позивачем спосіб захисту суперечить закону, спрямований на порушення права відповідача, яка була учасником ТзОВ «Будівельно-монтажне підприємство побуту». Позивач обрав неналежний спосіб захисту, який не лише не може відновити порушені його права, а призводить до порушення права відповідача на вихід з товариства. Заява про вихід з товариства вже реалізована та призвела до настання правових наслідків (її подання призвело до виходу відповідача із товариства) та подальше її визнання недійсним не відміняє факту виходу відповідача з товариства та не призводить до будь-яких інших правових наслідків, в тому числі не призводить до повторного прийняття (чи повернення) відповідача до складу учасників товариства.

2.6. Відповідач вважає, що позивач намагається довести факт порушення своїх прав шляхом посилання на те, що у випадку виходу відповідача з товариства та виплати їй вартості її частки, позивач не зможе отримати своєї частки (зокрема, у випадку його виходу з товариства) в тому розмірі, на який він розраховує та вважає, що має право. Тобто, позивач порушення своїх майнових прав доводить шляхом посилання на ті обставини, які ще не настали (його вихід з товариства і право на отримання ним вартості частки; прийняття інших осіб до складу учасників товариства) та які можуть і не настати. Іншими словами позивач посилається на порушення прав, які йому ще не належать, а належатимуть лише у випадку настання певних умов (факту його виходу з товариства). Відповідно, у позивача не виникло майнових прав кредитора, якими він обґрунтовує порушення його прав. Зокрема, для того, щоб в нього виникло право на отримання частини майна товариства він має спочатку вийти із складу учасників такого товариства.

2.7. Відповідач звертає увагу, що у цій справі позивач підміняє товариство та намагається одноособово виступати на захист інтересів саме товариства, оскільки вартість частки ОСОБА_2 в товаристві чомусь позивачем не оскаржується шляхом визнання недійсним статуту, який визначає розмір такої частки, чи скасування реєстраційних дій в ЄДР, а позивач лише прагне визнати недійсною заяву про вихід, яка ані не встановлює розмір частки, ані не впливає на те, який розмір частки має бути виплачений ОСОБА_2 .

2.8. Стосовно іншої позовної вимоги, то відповідач стверджує, що така не підлягає розгляду господарським судом, позиція позивача не є послідовною, адже він оспорює лише розмір частки відповідачки 5,06 %, а просить визнати відсутнім право на всю частку в розмірі 23,27 %.

2.9. Разом з тим, відповідач зазначає, що позивач пропустив позовну давність щодо двох вимог.

2.10. Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» зазначає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки заява про вихід не подана у встановлений законом спосіб, оригіналу заяви ОСОБА_2 про вихід зі складу учасників товариства ніхто не бачив, така заява посадовою особою Товариства ніколи не отримувалась, тобто правочин вважається не вчиненим. Водночас третя особа просить відмовити у задоволенні позову, якщо буде встановлено факт вчинення правочину.

2.11. Інші учасники справи позицій стосовно позовних вимог не висловили.

3. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

3.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» засноване шляхом перетворення (зміни організаційно-правової форми) Приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажне підприємство побуту» відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 26 квітня 2014 року (протокол № б/н) та діє згідно з Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України «Про господарські товариства», Законом України «Про акціонерні товариства», іншими законодавчими актами України (п. 1 Статуту товариства, затвердженого Загальними зборами учасників ТзОВ «БМП побуту», протокол № 2 від 10 березня 2015).

3.2. Відповідно до протоколу чергових загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажне підприємство побуту» від 26.04.2014 затверджено порядок денний, зокрема, про зміну організаційно-правової форми Приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажне підприємство побуту» шляхом перетворення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту», про призначення комісії з перетворення ПрАТ «БМП побуту» в товариство з обмеженою відповідальністю «БМП побуту», про порядок та умови перетворення ПрАТ «БМП побуту» в ТзОВ «БМП побуту».

3.3. Відповідно до протоколу позачергових загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажне підприємство побуту» від 23.09.2014 затверджено порядок денний, зокрема, про затвердження звіту про наслідки обміну акцій у статутному капіталі ПрАТ «БМП Побуту» на частки у статутному капіталі товариства-правонаступника, затвердження передавального акта (балансу) від ПрАТ «БМП Побуту» до ТзОВ «БМП Побуту», обрання уповноваженої особи з питань державної реєстрації припинення ПрАТ «БМП Побуту». Серед іншого прийнято пропозицію доповідача затвердити звіт про наслідки обміну акцій у статутному капіталі ПрАТ «БМП Побуту» на частки у статутному капіталі товариства-правонаступника, згідно з яким право на частки у статутному капіталі ТОВ «Будівельно-монтажне підприємство побуту» надається усім акціонерам, імена яких вказані у зведеному обліковому реєстрі власників іменних цінних паперів, сформованого станом на 22.04.2014 ПАТ «Національним депозитарієм України».

3.4. Відповідно до протоколу № 1 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» від 23.09.2014 затверджено порядок денний, зокрема, затвердження розміру статутного капіталу товариства, прийняття рішення про затвердження установчих документів товариства (статуту), затвердження передавального акту від ПрАТ «БМП побуту» до ТОВ «БМП побуту», прийняття рішення про обрання уповноваженої особи з правом підписувати установчі документи (статут) товариства, прийняття рішення про обрання (призначення) органів управління товариства, уповноваження особи на подання документів та здійснення державної реєстрації створення ТОВ «БМП побуту». Прийнятими рішеннями, зокрема, затверджено статутний капітал у розмірі 114 777 грн, затверджено статут ТОВ «БМП побуту».

3.5. Матеріалами справи також підтверджено, що 10.03.2015 проведено загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту», оформлені протоколом № 2, які вирішили, зокрема, створити Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» як правонаступника Приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажне підприємство побуту» внаслідок перетворення останнього, затвердити статутний капітал ТОВ «БМП побуту» у розмірі 114 777 грн, затвердити статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» у запропонованій редакції.

3.6. Відповідно до п. 4 та п. 5.1.2 Статуту ТОВ «БМП побуту» учасниками товариства виступають такі особи: ОСОБА_4 (володіє часткою в сумі 117,43 грн, що становить 0,10 % статутного капіталу), ОСОБА_3 (володіє часткою в сумі 87 811,74 грн, що становить 76,51 % статутного капіталу), ОСОБА_2 (володіє часткою в сумі 26 707,01 грн, що становить 23,27% статутного капіталу), ОСОБА_1 (володіє часткою в сумі 140,73 грн, що становить 0,12% статутного капіталу).

3.7. Одним із прав учасників товариства, передбачених п. 4.2.4 Статуту товариства, є право вийти з товариства, отримавши при цьому вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

3.8. У справі є копія нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 від 09.11.2016 про вихід з товариства, адресована Загальним зборам Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту», зареєстрована в реєстрі за номером 2364, номер бланку НВА 162192.

3.9. До справи також долучено опис вкладення в цінний лист з відтиском поштового штампа 28.11.16 та із зазначенням вмісту «заява ОСОБА_2 від 09.11.2016 № 2364 НВА 162192» та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з датою подання 28.11.2016 і датою отримання 30.11.2016, адресовані Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту».

3.10. Крім цього, у справі наявні копії заяв ОСОБА_2 про надання балансу і звіту про фінансовий результат за № 2364 НВА 162192 (напис прописом), адресована Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту», датована 09.11.2016, та про надання балансу і звіту про фінансовий результат без номера, адресована Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту», датована 09.11.2016.

3.11. У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/1693/18 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» про стягнення вартості частини майна товариства в сумі 9 856 799,68 грн. Відповідачем долучено до матеріалів справи копії окремих документів як процесуального, так і непроцесуального характеру, які є у справі № 914/1693/18, зокрема, копію акта від 30.11.2016, підписаного ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , відповідно до змісту якого при відкритті поштового відправлення від ОСОБА_2 , адресованого Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту», у конверті виявлено ксерокопію нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 про вихід з товариства від 09.11.2016, оригіналу нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 від 09.11.2016 за реєстраційним номером 2364 бланк НВА 162192 не виявлено. Оригінал вказаного акта від 30.11.2016 жоден з учасників справи для огляду не представив.

3.12. Відповідно до заяви свідка ОСОБА_8 він 30.11.2016 ознайомився із двома заяви ОСОБА_2 : про надання балансу і звіту про фінансовий результат № 2364 НВА 162192 в оригіналі та про надання балансу і звіту про фінансовий результат без номера в копії, йому було доручено готувати копії документів для відповіді заявнику; заяви ОСОБА_2 про вихід з товариства за час виконання ним своїх обов`язків бухгалтера товариства не надходило.

3.13. Свідок ОСОБА_9 у поданій суду заяві повідомляє, що 30.11.2016 при розпаковуванні конвертів було виявлено чотири заяви, підписані ОСОБА_2 , дві з яких в оригіналі, дві в копії, а саме заява про надання балансу і звіту про фінансовий результат № 2364 НВА 162192 (оригінал), адресована Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту», заява про надання балансу і звіту про фінансовий результат № 2365 НВА 162193 (оригінал), адресована Товариству з обмеженою відповідальністю «Будєвростиль», заява про надання балансу і звіту про фінансовий результат без номера (копія), адресована Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту», заява про надання балансу і звіту про фінансовий результат без номера (копія), адресована Товариству з обмеженою відповідальністю «Будєвростиль».

3.14. Свідок ОСОБА_10 у поданій суду заяві свідка повідомляє, що при відкритті поштових конвертів 30.11.2016 виявила заяву ОСОБА_2 про надання балансу і звіту про фінансовий результат № 2364 НВА 162192 (оригінал), адресовану Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту», заяву ОСОБА_2 про надання балансу і звіту про фінансовий результат № 2365 НВА 162193 (оригінал), адресовану Товариству з обмеженою відповідальністю «Будєвростиль», заяву ОСОБА_2 про надання балансу і звіту про фінансовий результат без номера (копія), адресовану Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту», заяву ОСОБА_2 про надання балансу і звіту про фінансовий результат без номера (копія), адресовану Товариству з обмеженою відповідальністю «Будєвростиль». Із двох конвертів, адресованих Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту», один був цінним листом з описом вкладення, в описі вказано «Заява № 2364 НВА 162192», другий конверт був рекомендований, в якому була копія заяви про надання балансу і звіту про фінансовий результат, без номера. Водночас, не вказує, що саме було в тому конверті.

3.15. Позивачем долучено переліки акціонерів Приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажне підприємство побуту» станом на 17.03.2014 (частка Кушпіт Алли - 18,2116), Приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажне підприємство побуту» на 22.04.2014 (частка Кушпіт Алли - 18,2116), Приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажне підприємство побуту» на 23.04.2014 (частка Кушпіт Алли - 18,2116), Приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажне підприємство побуту» на 19.06.2014 (частка Кушпіт Алли - 18,2116), Приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажне підприємство побуту» на 15.08.2014 (частка Кушпіт Алли - 18,2116), Приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажне підприємство побуту» на 17.09.2014 (частка Кушпіт Алли - 18,2116).

3.16. Відповідач, доводячи повідомлення ним товариства про вихід учасника з товариства, подає копію повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» від 04.03.2019 про скликання 10.04.2019 Загальних зборів товариства для розгляду заяви ОСОБА_2 про вихід з числа учасників товариства, про внесення змін і затвердження нової редакції Статуту товариства.

4. ВИСНОВКИ СУДУ

4.1. Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд вважає позовні вимоги безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

4.2. Як встановлено вище, позивач оспорює заяву відповідача про вихід з товариства та право відповідача на отримання вартості частини майна товариства, яка пропорційна зареєстрованій за нею частці статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» у розмірі 23,27 %.

4.3. Право учасника на вихід із товариства з обмеженою відповідальністю, передбачене статтею 148 Цивільного кодексу України та статтею 54 Закону України «Про господарські товариства», реалізується ним шляхом вчинення одностороннього правочину - подання товариству відповідної заяви про його вихід. І такий правочин не потребує зустрічного волевиявлення чи згоди ані інших учасників товариства, ані самого товариства. Вказане право учасника товариства передбачене і положеннями Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту».

4.4. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08 вересня 2020 року у справі № 916/2968/19 вказує, що вихід засновника (учасника) з товариства є безумовним суб`єктивним правом учасника. При цьому товариство є суб`єктом лише пасивного обов`язку не перешкоджати реалізації цього права. Реалізація права на вільний вихід з товариства шляхом подачі відповідної заяви учасником є одностороннім правочином, від якого учасник може відмовитися, зокрема шляхом подачі відповідної заяви про відкликання заяви про вихід.

4.5. Вихід зі складу учасників товариства не пов`язується ані з рішенням зборів учасників, ані з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв`язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв`язку. Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 02.10.2019 у справі № 127/16567/17.

4.6. У матеріалах справи наявна копія нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 від 09.11.2016 про вихід з товариства, адресована Загальним зборам Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту», зареєстрована в реєстрі за номером 2364, номер бланку НВА 162192. Як доказ її надіслання товариству подано опис вкладення в цінний лист з відтиском поштового штампа 28.11.16 та із зазначенням вмісту «заява ОСОБА_2 від 09.11.2016 № 2364 НВА 162192» та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з датою подання 28.11.2016 і датою отримання 30.11.2016, адресовані Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту». Зазначені докази підтверджують надіслання Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» 28.11.2016 заяви ОСОБА_2 від 09.11.2016 про вихід з товариства, зареєстрованої в реєстрі за номером 2364, номер бланку НВА 162192.

4.7. Наявність у справі копій заяв ОСОБА_2 про надання балансу і звіту про фінансовий результат від 09.11.2016, одна з яких має номер і номер бланку, а інша не містить таких реквізитів, як не спростовують обставини надіслання відповідачем заяви про вихід, так і не заперечують обставини отримання таких заяв товариством.

4.8. Позивач підтримує позицію, що не отримував заяви відповідача про вихід з товариства поясненнями про однакові вихідні номери і номер бланку заяв про вихід і про надання балансу і звіту про фінансовий результат, тобто про спеціальне виготовлення таких заяв, щоб підмінити справжній вміст конверта, а також заявами свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

4.9. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

4.10. Обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Таку правову позицію висловив Верховний Суду у постанові від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20.

4.11. Крім цього, однозначно, подані сторонами докази мають бути допустимими (обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування) та достовірними (достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи).

4.12. Обставини повідомлення учасником товариства про вихід підтверджуються доказами відправки відповідної заяви засобами поштового зв`язку або подання такої нарочно товариству. Тобто, саме такі докази, якими в цій справі є копія заяви, опис вкладення в цінний лист, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, є допустимими та достовірними. Натомість відповідно до ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

4.13. Крім цього, обставини, викладені в заявах свідків, не відповідають змісту наявного у справі акту від 30.11.2016, підписаного тими ж особами свідків. Усні пояснення свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_2 у судових засіданнях не були чіткими, зокрема, свідок ОСОБА_10 не пригадувала всіх обставин, що відбувалися 30.11.2016, а саме стосовно складення і підписання нею акта, при цьому обставини відкриття конвертів, відображені в заяві свідка, з її слів, запам`ятала дуже добре; ОСОБА_2 - стосовно присвоєння номера заяві про вихід, яка складалась в нотаріуса; свідки користувались підказками адвокатів сторін.

4.14. Разом із тим достовірність акта від 30.11.2016 як доказу у справі суд оцінює критично, адже свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні сказала, що не підписувала такого документа, оригінал вказаного документа Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» як особою, що подавала копію такого акта в матеріали справи № 914/1693/18, суду не подано, в заяві, підписаній директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» Богданом Купінцем, поданій суду 25.01.2023, зазначено про відсутність оригіналу у товариства та відсутність відомостей щодо складання такого товариством.

4.15. Водночас суд не вважає обґрунтованими твердження позивача та третьої особи 5 про те, що акт від 30.11.2016 не може бути доказом і документом у справі так як не був прийнятий як доказ у справі № 914/1693/18 через пропущення строків для його подання, оскільки оцінка іншим судом клопотань і документів в іншій справі не створює наслідків для оцінки доказів судом у цій справі.

4.16. Відповідно до ч. 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Суд зауважує, що не задовольняв клопотання відповідача про витребування оригіналу акта від 30.11.2016 і, крім того, учасники справи не ставили під сумнів відповідність копії акта від 30.11.2016 його оригіналу, а лише стверджували про визнання чи заперечення обставин, викладених в такому акті. Тому обов`язку не брати до уваги такий доказ відповідно до положень ст. 91 Господарського процесуального кодексу України у суду немає. Суд оцінює такий в сукупності з іншими доказами у справі і з врахуванням висловлених вище зауважень до нього, зазначає, що визначального значення чи переваги перед над описаними вище, визнаними належними доказами повідомлення відповідачем про вихід, такий не має.

4.17. Щодо клопотання відповідача, поданого суду від 26.01.2023, про те, щоб визнати покази свідка ОСОБА_10 такими, що суперечать обставинам справи, викладеним у підписаному нею акті від 30.11.2016, суд зазначає, що таке є недоцільним і не обґрунтованим, адже суд керується приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У попередніх пунктах рішення суд висловив позицію стосовно наявних у справі доказів, а встановлювати обставини, про які, на свій розсуд, просить сторона, у суду немає підстав.

4.18. Щодо клопотання відповідача, поданого суду 17.01.2023, про те, щоб не брати до уваги показання свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , наведені в їхніх заявах, суд зазначає таке. У судовому засіданні 07.12.2022 визнано поважними причини неявки в судове засідання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , оскільки їх зумовлена відсутністю на території України.

4.19. Аналізуючи наявність підстав для визнання вчиненого відповідачкою правочину недійсним, суд зазначає таке. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

4.20. Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. А згідно з ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

4.21. Позивач визначає правовими підставами позову ст. 228 і 229 Цивільного кодексу України. Так, статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

4.22. Статтею 229 Цивільного кодексу України передбачено правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки. Так, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

4.23. Із досліджених обставин справи, у тому числі із позиції відповідача, не встановлено факту вчинення правочину під впливом помилки чи вчиненого його без наміру настання наслідків виходу учасника з товариства, адже сторона доводить позицію, що надсилала товариству свою заяву, посвідчену нотаріально, про її вихід з товариства, а також відповідач є ініціатором судової справи № 914/1693/18 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» про стягнення вартості частини майна.

4.24. Позивач також обґрунтовує позовні вимоги з посиланням на ознаки фраудаторного правочину. Ознаками таких є, зокрема вчинення такого на шкоду кредиторам та «використання права на зло». Так, відповідно до постанови Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 754/5841/17 приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

4.25. Суд зауважує, що матеріалами справи не підтверджено, що вихід учасника з товариства здійснювався з метою уникнення майнової відповідальності учасника. Стверджувати, що відповідач, реалізуючи своє безумовне право на вихід з товариства, вчинив такий на шкоду кредиторам (якими не є інші учасники товариства чи саме товариства) чи використав таке право на зло, немає підстав і як мінімум передчасно, адже жодних рішень за наслідками виходу відповідача товариством не ухвалено. Більше того, право учасника, який виходить з товариства, на отримання вартості частини майна, пропорційного його частці, передбачене як законодавчими актами, так і Статутом товариства, тому не може розцінюватись як вихід учасника на зло товариству.

4.26. Позовну вимогу визнати відсутність права у ОСОБА_2 на отримання вартості частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту», яка пропорційна зареєстрованій за нею частці статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» у розмірі 23,27 %, позивач обґрунтовує тим, що на момент прийняття рішення про перетворення, на момент припинення акціонерного товариства та припинення обігу і анулювання випуску акцій ОСОБА_2 належало 83 611 шт акцій, вартістю 20 902,72 грн, що дорівнювало 18,21 % від загального випуску акцій та Статутного капіталу акціонерного товариства.

4.27. Законом України «Про господарські товариства» в редакції, чинній на 09.11.2016, а саме ст. 10 передбачено одним із прав учасника товариства вихід в установленому порядку з товариства. Відповідно до ст. 54 вказаного Закону при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

4.28. Суд зауважує, що позовна вимога заявлена внаслідок оскарження виходу ОСОБА_2 з товариства, що мало місце 30.11.2016, і фактично позивач не заперечує право виходу відповідача з товариства, а не згідний з розміром частки, оскільки вважає, що ОСОБА_2 не належить 23,27 %, а лише 18,21 %. Зокрема, у судовому провадженні № 914/1693/18 ОСОБА_2 заявляє вимоги про виплату товариством вартості частини майна, виходячи саме з частки в розмірі 23,27 %, з чим також не згідний позивач у справі № 914/4018/21. Проте, судом вище встановлено, що Статутом ТОВ «БМП побуту» передбачено участь ОСОБА_2 з часткою в сумі 26 707,01 грн, що становить 23,27 % статутного капіталу. Статут товариства затверджений Загальними зборами учасників ТзОВ «БМП побуту», протокол № 2 від 10 березня 2015. Докази оскарження процедури перерозподілу часток у момент перетворення товариства чи в момент затвердження Статуту, як і докази визнання установчого документа чи рішення загальних зборів товариства незаконними, недійсними, сторонами не подано. Правомірність рішень, змін по перетворенню та перерозподілу часток у період з 2014 по 2016 роки, факти сплати чи несплати внеску учасником ОСОБА_2 не є предметом оскарження в цій справі, а виходячи з презумпції законності рішень загальних зборів товариства і враховуючи недопустимість підміни судом компетенції відповідних органів товариства, суд не має підстав не враховувати, що на час виходу з товариства ОСОБА_2 відповідно до Статуту товариства володіла часткою в розмірі 23,27 % .

4.29. Крім цього, суд погоджується із запереченнями відповідача в тій частині, що позовна вимога спрямована на визнання відсутності у ОСОБА_2 у повному розмірі права на отримання вартості частини майна товариства - 23,27 %, при цьому як підставу такої позовної вимоги позивач вказує належність ОСОБА_2 83611 шт акцій, що становить 18,21 %. Тобто позивач не заперечує та визнає належність ОСОБА_2 певної кількості акцій та одночасно не враховує їх розміру в заявлених вимогах.

4.30. Крім цього, суд звертає увагу, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

4.31. Як вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

4.32. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23).

4.33. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду 24.06.2021 у справі № 910/6613/20 акцентував, що суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18).

4.34. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

4.35. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18).

4.36. Обґрунтовуючи порушення своїх прав як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» позивач зазначає, що якщо ОСОБА_2 вийде із складу учасників товариства із часткою у 23,27% статутного капіталу та отримає пропорційно цій частці частину чистих активів, то наступне включення бувших акціонерів буде відбуватись за рахунок існуючих учасників, у тому числі й позивача. Після виходу учасника товариство (інші учасники) мають прийняти рішення або про зменшення статутного капіталу, або про наповнення його додатковими вкладами та перерозподілом часток. Якщо зменшити статутний капітал, то настануть наслідки у вигляді зростання зобов`язань кожного наявного учасника перед потенційними, які необхідно виконувати замість ОСОБА_2 іншим учасникам за рахунок свого майна. Якщо ж прийняти рішення про заповнення зменшеної частини статутного капіталу (йде мова про 5,06%) за рахунок додаткових вкладів, то такий додатковий вклад відразу стає збитком для того хто його внесе, оскільки буде покривати зобов`язання перед бувшими акціонерами.

4.37. Суд зауважує, що перелічені позивачем наслідки виходу учасника з товариства відповідають загальному порядку виходу будь-якого учасника з товариства та не є особливими в залежності від особи, яка виходить з товариства. Крім цього, у справі відсутні докази прийняття товариством рішень про включення до складу товариства колишніх учасників акціонерного товариства, зокрема, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

4.38. Відповідно до п. 4.1.2 Статуту згідно з порядком обміну акцій на частки у створюваному товаристві, затвердженого на чергових Загальних зборах акціонерів Приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажне підприємство побуту» 26.04.2014, письмові зобов`язання про видачу частки у статутному капіталі правонаступника виписуються на імена усіх акціонерів на підставі зведеного облікового реєстру власників іменних цінних паперів, сформованого станом на 22.04.2014 ПАТ «Національний депозитарій України». Товариство зобов`язується прийняти до свого складу учасників кожного акціонера Приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажне підприємство побуту», включеного до зведеного облікового реєстру власників іменних цінних паперів, сформованого станом на 22.04.2014 ПАТ «Національний депозитарій України», при цьому розподіл часток підприємницького товариства - правонаступника між його учасниками відбувається із збереженням співвідношення кількості акцій, що було між акціонерами у статутному капіталі акціонерного товариства. При надходженні до Товариства відповідної заяви передбаченої п.4.1.3. Статуту про включення до учасників Товариства, Директор товариства зобов`язаний протягом двох місяців призначити дату проведення зборів учасників та організувати їх проведення, та включити до порядку денного питання про включення до учасників товариства заявника із перерозподілом часток між учасниками Товариства таким чином, щоб розподіл часток у Товаристві між його учасниками відбувається із збереженням співвідношення кількості акцій, що було між акціонерами у статутному капіталі акціонерного товариства, що перетворилось (4.1.4 Статуту).

4.39. Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» адресовані заяви про включення до складу учасників товариства ОСОБА_5 (дівоче прізвище ОСОБА_5 ) та ОСОБА_6 , датовані 02.11.2021.

4.40. Більше того, відсутні докази, що у вказаних осіб є претензії до товариства, так як суду не повідомлено про оскарження дій чи бездіяльності товариства ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по їх включенню до складу учасників товариства. Крім того, позивач має підтвердити порушення саме його прав, так як він не уповноважений захищати чи представляти інтереси інших фізичних осіб чи інтереси самого товариства. Відповідно до Статуту товариства прийняти до складу учасників кожного акціонера Приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажне підприємство побуту» зі збереженням співвідношення кількості акцій, що було між акціонерами у статутному капіталі акціонерного товариства, зобов`язується саме товариство, а не окремий учасник: позивач чи відповідач. Тобто включення цих осіб до складу учасників, перерозподіл часток є окремим і незалежним від процесу виходу ОСОБА_2 порядком.

4.41. Підсумовуючи зазначені обставини справи, судом встановлено дотримання відповідачем порядку виходу зі складу товариства та не встановлено порушення реалізацією відповідачем такого права інтересів позивача, адже ніяких змін у статусі та становищі позивача не відбулося ні на час виходу, ні на час звернення з позовом до суду у цій справі. Тому підстав для задоволення позовних вимог суд не має.

4.12. Суд також зауважує, що відповідно до позицій Верховного Суду, висловлених у постановах від 07.10.2020 року у справі № 465/3586/17, від 08.10.2020 у справі № 712/22134/12, від 05.10.2020 у справі № 347/637/18, від 27.10.2020 у справі № 243/11349/18, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року).

4.13. Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, то суд звертає увагу, що така враховується судом у випадках, коли позовні вимоги визнаються обґрунтованими. Натомість судом вище встановлено відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Тому суд відмовляє у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості та заяву про застосування позовної давності не розглядає.

4.44. Щодо клопотання відповідача про винесення окремої ухвали щодо наданих свідком ОСОБА_10 показів у судових засіданнях 07.12.2022 та 12.01.2023 і зазначених показів у заяві свідка від 11.04.2022; щодо дій директора ТОВ «БМП Побуту» ОСОБА_3 із посвідчення копії акту від 30.11.2016 та подання його суду до матеріалів господарської справи № 914/1693/18, суд зазначає таке.

4.45. Заявник клопотання вважає, що свідок ОСОБА_10 в судових засіданнях 07.12.2022 та 12.01.2023 надала неправдиві покази щодо того, що вона не пригадує і їй не відомо про акт від 30.11.2016 та про те, що на акті від 30.11.2016 стоїть не її підпис. Відповідно, свідок ОСОБА_10 надала суду неправдиві покази та зазначила їх в заяві свідка від 11.04.2022 про обставини отримання поштової кореспонденції, що надсилалась ОСОБА_2 на адресу ТОВ «БМП Побуту». Крім цього, за словами заявника, директор ТОВ «БМП Побуту» ОСОБА_3 , посвідчуючи копію акту від 30.11.2016 та зважаючи на відсутність в ТОВ «БМП Побуту» оригіналу такого, намагався ввести суд в оману щодо фактичних обставин справи, оскільки засвідчена копія такого акту від 30.11.2016 подана представником товариства до матеріалів справи № 914/1693/18, а свідок ОСОБА_10 в судових засіданнях 07.12.2022 та 12.01.2023 заявила, що вона не пригадує і їй не відомо про акт від 30.11.2016 та про те, що на акті від 30.11.2016 стоїть не її підпис.

4.46. Відповідно до ст. 246 Господарського процесуального кодексу України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Суд постановляє окрему ухвалу щодо свідка, експерта чи перекладача у разі виявлення під час розгляду справи відповідно неправдивих показань, неправдивого висновку експерта чи неправильного перекладу, підробки доказів та направляє її прокурору чи органу досудового розслідування. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

4.47. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 18.01.2021 у справі № 29/5005/6325/2011 стверджує, що аналіз положень наведеної статті ГПК України дає підстави для висновку, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

4.57. Суд зауважує, що правова оцінка заяви свідка ОСОБА_10 , її показання в судовому засіданні, письмові пояснення директора товариства ОСОБА_3 , їх співвідношення з іншими доказами у справі та фактичними обставинами справи надана судом вище. За результатами повного та всебічного вирішення спору судом постановлено рішення про відмову в позові. Процесуальна поведінка учасників справи, доказування своєї позиції та обрана стратегія ведення справи не вплинули на постановлення судом рішення по суті та не становлять для суду обґрунтованих підстав для постановлення окремої ухвали. Зазначені у клопотанні відповідачем твердження про приховування оригіналу акта товариством, неподання його суду без поважних причин є суб`єктивним трактуванням поведінки третьої особи, не підтверджені доказами та посиланнями на закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення, які б доводили суду необхідність постановлення окремої ухвали стосовно свідка та директора товариства. Тому в задоволенні клопотання відповідача суд відмовляє.

4.59. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем, залишаються за позивачем. Щодо заявлених у відзиві на позовну заяву відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі та враховуючи усне клопотання в судовому засіданні 27.02.2023 про подання доказів понесення судових витрат упродовж п`яти днів з дня ухвалення рішення, суд зазначає, що клопотання про їх розподіл буде розглянуте після подання такого стороною відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 13.03.2023.

Суддя Матвіїв Р.І.