Ухвала суду № 109488200, 07.03.2023, Тарутинський районний суд Одеської області

Тарутинський районний суд Одеської області

________________

Справа№ 514/272/23

Провадження по справі № 1-кп/514/97/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2023 року смт Тарутине

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_3 ,

потерпілої - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

захисника - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт Тарутине кримінальне провадження, відомості за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022160000000812 від 21.11.2022 року за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Сарата Одеської області, громадянина України, зареєстрованого в будинку АДРЕСА_1 , мешканця будинку АДРЕСА_2 , не судимого

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286-1, ч. 1 ст. 135 КК України

В С Т А Н О В И В :

До Тарутинського районного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, відомості за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022160000000812 від 21.11.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286-1, ч. 1 ст. 135 КК України.

Ухвалою суду вказане кримінальне провадження призначено до підготовчого судового засідання у складі суду за участю сторін.

Прокурор просить призначити судовий розгляд на підставі вказаного обвинувального акту, вважаючи, що по справі дотримані всі вимоги, передбачені ст. ст. 32, 291 КПК України.

Потерпіла ОСОБА_4 не заперечувала проти призначення судового розгляду, а також зазначила, що сама буде захищати свої права.

Обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував щодо призначення справи до судового розгляду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 не заперечував щодо призначення справи до судового розгляду.

Заслухавши думку прокурора, потерпілої, обвинуваченого та захисника, вивчивши долучені до обвинувального акту додатки суд вважає, що даний обвинувальний акт підлягає призначенню до судового розгляду з таких підстав.

Вказане кримінальне провадження за підсудністю підлягає розгляду Тарутинським районним судом Одеської області.

Підстав для закриття чи зупинення провадження по справі немає.

Обвинувальний акт та додатки до нього складені у відповідності до вимог КПК України, при затвердженні прокурором обвинувального акту дотримані вимоги закону.

За таких обставин, є достатні підстави для призначення даного обвинувального акту до судового розгляду, який належить здійснити суддею одноособово у відкритому судовому провадженні.

Коло осіб, які беруть участь у судовому розгляді є наступним: прокурор, обвинувачений, захисник, потерпілий, свідки згідно реєстру.

Також, в підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі " Ізмаїльський слідчий ізолятор " строком на 60 (шістдесят) діб, посилаючись на те, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси відносно обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ "Одеській слідчий ізолятор" строком на 60 днів, тобто до 19.01.2023 року. Після чого, слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси від 12.01.2023 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 продовжено, строком до 10.03.2023 року.

Разом з тим, ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою діє до 10.03.2023 року - включно. Однак, ризики передбачені ст. 177 КПК України продовжують існувати, що свідчить про необхідність обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, скоєного за обтяжуючих вину обставин, тобто вчинення кримінального правопорушення особою у стані алкогольного сп`яніння, за яке законом передбачена можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п`яти до десяти років.

Розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, останній може переховуватись від суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім цього, до вказаної категорії кримінального правопорушення не застосовується положення, передбачені ст. 75 КПК України.

Також, сторона захисту до теперішнього часу не компенсувала заподіяні збитки потерпілій, що дає підстави вважати, що наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений може незаконно впливати на потерпілу у кримінальному провадженні.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі може вчинити інші кримінальні правопорушення, що свідчать про існування ризиків, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Оцінюючи наведені ризики у сукупності, вважає їх реальними та такими, що виправдовують обмеження свободи обвинуваченого.

Підстав для обрання більш м`якого запобіжного заходу ніж у вигляді тримання під вартою - немає.

Тож, просив задовольнити клопотання та обрати обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді триманні під вартою строком на 60 діб.

Потерпіла ОСОБА_4 підтримала клопотання прокурора, просила обрати запобіжний захід у вигляді триманння під вартою, посилаючись на те, що обвинувачений під час судового слідства повинен утримуватись під вартою оскільки постійно зловживає спиртними напоями.

Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на те, що свою вину він визнає, просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначивши, що наміру ухилятися від суду у його підзахисного немає, оскільки він задовольно характеризується за місцем мешкання, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей. Також, оскільки вина не доведена, а довод про те, що йому загрожує у разі доведення винуватості покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років не є підставою для тримання під вартою, просив обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Заслухавши думку учасників судового провадження суд дійшов до наступних висновків.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд, за клопотанням учасників судового провадження, має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховатися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.1, 4 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини наведені в ст. 178 КПК України.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що 21 листопада 2022 року, у невстановлений слідством час, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння (0,88 ‰ етилового спирту), достеменно знаючи, що керування транспортними засобами під впливом алкоголю заборонено, приступив до керування автомобілем ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , чим порушив вимоги п/п а) п. 2.9. «Правил дорожнього руху» України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001) (далі Правила), якими передбачено:

п. 2.9. «Водієві забороняється:

а) керувати транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

У подальшому в заначений день, приблизно о 17 годині 30 хвилин водій ОСОБА_5 грубо порушив пункти: 1.5.; 2.3. п/п (б); 10.1.; 12.1. та 1.10. Правил, які зобов`язують водія:

п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) «Бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 2.9. Водієві забороняється:

а) керувати транспортними засобамиу стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

п. 10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

п. 12.1.«Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

п. 1.10. «Терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення:

узбіччя - виділений конструктивно або суцільною лінією дорожньої розмітки елемент автомобільної дороги, який прилягає безпосередньо до зовнішнього краю проїзної частини, розташований з нею на одному рівні та не призначений для руху транспортних засобів, крім випадків, передбачених цими Правилами. Узбіччя може використовуватися для зупинки і стоянки транспортних засобів, руху пішоходів, мопедів, велосипедів (за відсутності тротуарів, пішохідних, велосипедних доріжок або у разі неможливості пересуватися по них), гужових возів (саней)»;

Порушення виразились в тому, що в зазначений день та час водій ОСОБА_5 , керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, у темний час доби, здійснював рух по зволоженому чистому асфальтному дорожньому покриттю вулиці Козацька в селі Петрівка Болградського району Одеської області, на якій організований дорожній рух у двох напрямках, по одній смузі для руху у кожному напрямку, без наявності дорожньої розмітки.

Під час руху по проїзній частині вказаної вулиці збоку будинку №100 у напрямку будинку №102 , вкрай уважним не був, за дорожньою обстановкою та її зміною постійно не слідкував, діючи з необережності, не переконався в безпеці свого руху, не обрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, стан свого здоров`я та свої практичні навички керування транспортними засобами, а також особливості завантаження і стан свого автомобіля, щоб мати можливість постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, в результаті чого на ділянці проїзної частини навпроти будинку №100 вказаної вулиці, проявляючи злочинну самовпевненість, змінив напрямок руху не переконавшись, що його маневр буде безпечним для інших учасників дорожнього руху, внаслідок чого допустив виїзд керованого ним автомобіля ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за межі проїзної частини, а саме на ліве узбіччя за ходом руху, яке не призначене для руху транспортних засобів, де в подальшому скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався по узбіччю у зустрічному напрямку.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, велосипедист ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав наступні тілесні ушкодження:

а) травма м`яких голови: садна синці в ділянці лобу, більш зліва, носу; забійна рана тім`яної ділянки голови з крововиливом у м`які тканини країв рани;

б) закрита травма грудної клітки, живота, тазу;

в) травма кінцівок: садно правого плечового суглобу; садно правого плеча, садно по передній поверхні правого стегна.

Смерть ОСОБА_7 , перебуває у прямому причинному зв`язку з наявною у нього травмою голови, черева у вигляді забитої рани тім`яної ділянки; рясного пошкодження сальника, брижі, діафрагми, товстого кишечнику, з рясним крововиливом у сальник, брижу, м`які тканини навколо правої нирки, м`які тканини вздовж хребта, крововиливом у черевну та праву грудну порожнину, заподіяних йому при дорожньо-транспортній події. Безпосередньою причиною смерті з`явилася гостра крововтрата.

Допущенні водієм ОСОБА_5 порушення вимог п.п. 1.5.; 1.10.; 2.3. п/п (б); 2.9. п/п а); 10.1. та 12.1. Правил знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків, у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_7 .

Окрім того, у водія ОСОБА_5 , після скоєння ним вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, виник раптовий злочинний умисел на зникнення з місця пригоди з метою уникнення відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення.

Діючи в порушення вимог п. 2.10. Правил, згідно з якими водій зобов`язаний:

п. 2.10. «У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний:

а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;

б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил;

в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;

г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу;

ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті "г" пункту 2.10 цих Правил, відвести потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред`явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди;

д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції;

е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об`їзд місця пригоди;

є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки)»;

водій ОСОБА_5 не зупинив керований ним автомобіль, навмисно не залишився на місці події, заходів для надання медичної допомоги потерпіломуне вжив, швидку медичну допомогу не викликав, в органи поліції про дорожньо-транспортний випадок не повідомив, а зник з місця пригоди, чим залишив без допомоги потерпілого ОСОБА_7 , який перебував на проїзній частині та якого він своїми діями поставив в небезпечний для життя стан та який був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, хоча повинен та мав змогу надати таку допомогу.

Тож, ОСОБА_5 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286-1 КК України, саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинили смерть потерпілого за яке за законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п`яти до десяти років та за ч. 1 ст. 135 КК України, а саме завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані, і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан за яке за законом передбачено покарання у виді обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.

Суд, оцінивши обставини справи, пояснення обвинуваченого, який визнає свою вину, доводи захисника, думку потерпілої та погоджується з доводами прокурора про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема обвинувачений ОСОБА_5 у разі визнання його винним може зникнути та переховуватись від суду, окрім того обвинувачений зник з місця пригоди у невідомому напрямку та в подальшому його місцеперебування було встановлено в ході оперативно-розшукових заходів, що передбачає суспільно-небезпечний характер такого злочину, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)).

Розглядаючи ризик переховування обвинуваченого в контексті практики Європейського суду з прав людини, слід звернути увагу на наступне: ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, зник з місця пригоди у невідомому напрямку та наразі обвинувачується у вчиненні злочину, який призвів до загибелі людини.

Також, обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, які є його знайомими, оскільки вони є місцевими жителями с. Петрівка Болградського району Одеської області. Окрім того, встановлено, що ОСОБА_5 в момент вчинення кримінального правопорушення перебував у стані алкогольного сп`яніння, залишив місце пригоди, про факт дорожньо-транспортної пригоди не повідомив, залишив потерпілого у безпородному стані, допомогу не надав, що свідчить про його намір перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що у сукупності свідчить про існування ризиків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

На підставі викладеного, беручи до уваги те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу, свідків, чи вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Підстав для обрання більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою наразі не вбачається.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні зокрема щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про задоволення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу в повному обсязі та вважає необхідним обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Крім того, за змістом ч. ч. 1, 2 ст. 314-1 КПК України, з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину нетяжкого або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п`яти років позбавлення волі.

Тож, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років та вимоги ч. 2 ст. 314-1 КПК України, досудова доповідь відносно останнього не складається.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 183, 196, 331, 369-372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286-1, ч. 1 ст. 135 КК України призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 16 березня 2023 року о 12 годині 30 хвилин, про що повідомити зацікавлених осіб.

Викликати до участі у судове засідання обвинуваченого ОСОБА_5 , потерпілу ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_6 , а також свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування.

Про час та місце проведення судового засідання повідомити прокурора.

Клопотання прокурора Болградської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі " Ізмаїльський слідчий ізолятор " строком на 60 (шістдесят) діб, тобто до - 05 травня 2023 року, включно, без визначенням розміру застави.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Справу розглядати суддею одноособово.

Ухвала може бути оскаржена в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, що перебуває під вартою, з моменту отримання вказаної ухвали суду в тому самому порядку, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1