Ухвала суду № 109486279, 23.02.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/32692/21

Провадження №4-с/760/71/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Тодосюк Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Русецького Павла Сергійовича, заінтересовані особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Експертна служба України», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В :

Заявник ОСОБА_1 звернулась до Солом`янського районного суду м. Києва зі скаргою на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Русецького П.С., в якій просить:

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Русецького П.С. по проведенню оцінки майна - квартири АДРЕСА_1 та зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною та скасувати оцінку майна згідно з висновком ТОВ «Експертна служба Україна» від 11 листопада 2021 року щодо вартості майна - квартири АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 ;

- вирішити питання про розподіл судових витрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 06 грудня 2021 року головуючим суддею визначено Аксьонову Н.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 08 грудня 2021 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження.

У судове засідання заявник повторно не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Інші учасники судового провадження в судове засідання також не з`явились, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК, у зв`язку з неявкою учасників справи фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.

Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Разом з тим згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

А тому суд вважає, що розгляд справи без участі заявника не є можливим, оскільки неявка ОСОБА_1 до суду може свідчити про втрату інтересу до вирішення справи, а тому розгляд скарги в такому випадку призведе до порушення принципу диспозитивності.

Згідно із ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Проте в матеріалах справи відсутнє клопотання заявника про розгляд справи без її участі.

Згідно з частиною п`ятою статті 223 ЦПК, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Як зазначено в ст.10 ЦПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, як джерела права.

Слід звернути увагу, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Між тим, статтями 223, 257 ЦПК України врегульовано питання щодо наслідків неприбуття в судове засідання позивача.

Таким чином, чинний Цивільний процесуальний кодекс України імперативно встановлює, що у випадку повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду.

При цьому, закон жодним чином не пов`язує повторну неявку в судове засідання позивача з будь-якими об`єктивними факторами (поважними причинами) і не зобов`язує суд перевіряти причини повторної неявки та надавати їм відповідну оцінку з точки зору поважності.

Це пов`язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

Крім того, таке положення закону пов`язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою статті 121 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод 1950 року.

Заявнику ОСОБА_1 було направлено судову повістку-повідомлення про розгляд справи на 01 грудня 2022 року за адресою, зазначеною заявником у скарзі. Як вбачається з трекінгу відправлення №0311331600275, поштове відправлення повернулося до суду без вручення заявнику у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Також судом було направлено судову повістку-повідомлення про розгляд справи на 23 лютого 2023 року. Згідно трекінгу відправлення №0311331765568, поштове відправлення повернулося до суду без вручення заявнику оскільки адресат відсутній.

Згідно ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п.п. 118, 123 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції заявником не може бути перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ч.9 ст.130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання. В т.ч. жодними законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявник належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки чинним законодавством не врегульовано питання щодо наслідків неприбуття в судове засідання заявника, на підставі ч.9 ст.10 ЦПК України суд застосовує аналогію закону, що регулює подібні за змістом правовідносини, а саме наслідки повторної неявки позивача, які визначені ч.5 ст.223, п.3 ст.257 ЦПК України.

Враховуючи, що розгляд справи без участі заявника не є можливим, а також зважаючи на розумні строки розгляду справ, суд вважає за необхідне залишити заяву без розгляду, оскільки, заявник повторно не з`явився в судове засідання без поважних причин.

Керуючись статтями 10, 13, 128, 131, 158, 223, 257, 260, 353, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Русецького Павла Сергійовича, заінтересовані особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Експертна служба України», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - залишити без розгляду.

Роз`яснити скаржнику, що після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, особа, позов якої залишено без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Солом`янського

районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова