Рішення № 109482256, 10.03.2023, Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/2140/22

Провадження № 2-о/601/8/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2023 року м. Кременець

Кременецький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого Мочальської В.М.,

присяжних: Юрик Н.Є., Василюк Ю.М.,

з участю секретаря Домінської І.В.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника адвоката Крамарук Н.П.,

представника заінтересованої особи Центкевич Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременець цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , де заінтересована особа: Лопушненська сільська рада, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та оголошення особи померлою,-

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, де заінтересована особа - Лопушненська сільська рада, про встановлення факту проживання однією сім`єю її та ОСОБА_2 з 1995 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 без шлюбу та оголошення ОСОБА_2 померлим.

Заява мотивована тим, що з 1995 року вона почала проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем м. Кизил Пермської області російської федерації. Вони проживали у будинку її батьків по АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм будинку, робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту, обробляли земельні ділянки, разом проводили свята в колі рідних та друзів. У неї наявні на зберіганні документи ОСОБА_2 - трудова книжка, державний акт на право власності на земельну ділянку. З 1995 року і по даний час ОСОБА_2 зареєстрований у вищевказаному будинку. У квітні 2006 року ОСОБА_2 виїхав на заробітки до Республіки Польша і до цього часу не повернувся. Вона зверталася до правоохоронних органів із заявою про встановлення місця перебування чоловіка, проте по цей час місце перебування останнього не встановлено. ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка площею 1,92 га, яка розташована на території Староолексинецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області. Вказана земельна ділянка є спадковим майном. Родичів у ОСОБА_2 , окрім неї, нема.

Для оформлення спадшини просила встановити факт її проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю з 1995 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 та оголосити ОСОБА_2 померлим.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 10.11.2022 відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

08.12.2012 від сільського голови Лопушненської сільської ради Кременецького району Тернопільської області Стецюка О. надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника сільської ради.

06.02.2023 від представника ОСОБА_1 адвоката Крамар Н.П. надійшла заява про розгляд справи об 11 год 06.02.2023 без участі сторони заявниці, заяву просить задовольнити. Просить долучити до справи письмові пояснення, допитати свідка ОСОБА_3 .

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 06.02.2023 витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про перетинання громадянином України ОСОБА_2 державного кордону України за період з 01.01.2006 по 08.11.2022 та з Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області інформацію про розшук ОСОБА_2 .

Відзив на заяву не надходив.

Заявник ОСОБА_1 та її представник адвокат Крамар Н.П. у судовому засіданні підтримали заяву з підстав, зазначених у ній.

Представник заінтересованої особи Центкевич Н.В. у судовому засіданні підтримала заяву ОСОБА_1 та пояснила, що ОСОБА_1 з 1995 року проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 у будинку її батьків по АДРЕСА_1 . Вони вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, займалися благоустроєм будинку, обробляли земельні ділянки. У 2006 року ОСОБА_2 виїхав на заробітки до Республіки Польша і до цього часу не повернувся.

Відповідно до копії записів в погосподарських книгах Лопушненської сільської ради ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1995 року зареєстрований за однією адресою з ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 як зять.

Згідно копій довідок від 04 жовтня 2022 року №3-208 та №3-209, виданих старостою сіл Старий Олексинець та Івання Лопушненської сільської ради ОСОБА_5 , ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 . За вказаною адресою разом з нею проживав однією сім`єю та вів спільне господарство її співжитель ОСОБА_2 , який працював у місцевому колгоспі «Промінь», СТОВ «Граніт». В 2006 році ОСОБА_2 виїхав на заробітки в Республіку Польша і не повернувся. Відповідно до записів в погосподарських книгах ОСОБА_2 по цей час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 , виданої 05.01.1997 на ім`я ОСОБА_2 , 1960 року народження, останній з 01.02.1996 працював у колгоспі «Промінь», СТОВ «Граніт» Кременецького району їздовим та звільнений з роботи 10.03.2004 у зв`язку з ліквідацією товариства.

Відповідно до копії державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №802793, виданого 24.02.2006 Кременецьким районним відділом земельних ресурсів, ОСОБА_2 , який проживає у с. Ст.Олексинець Кременецького району Тернопільської області, на підставі розпорядження Кременецької районної держадміністрації від 05.08.2005 №443 є власником земельної ділянки площею 1,92 га у межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Староолексинецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області.

Згідно довідки начальника Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області № 2615/109/01-22 від 22.02.2022 звернення ОСОБА_1 за фактом того, що її співмешканець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у 2006 році покинув місце свого проживання та поїхав у Польшу, зв`язок з нею не підтримує і на території України відсутній, зареєстровано в ЄО № 455 від 24.01.2022 та № 931 від 18.02.2022 Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області. В ході проведення перевірки встановити місце перебування ОСОБА_2 не представилось можливим.

Згідно довідки начальника Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області № 2434/109/01-23 від 15.02.2023 та матеріалів перевірки за зверненнями ОСОБА_1 , які були зареєстровані в ЄО № 455 від 24.01.2022 та № 931 від 18.02.2022 проводилася перевірка, за результатами якої відомості до ЄРДР не вносилися та розшук ОСОБА_2 не проводився. встановити місце перебування ОСОБА_2 не представилось можливим. Впродовж п`яти останніх років державний кордон України ОСОБА_2 не перетинав.

Відповідно до інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 07.02.2023 згідно з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території», що функціонує відповідно до Положення про цю базу даних, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.09.20022 № 614, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.10.2022 за № 1319/138655, відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в період з 13.02.2018 по 08.11.2022 в базі даних не виявлено. Відповідно до Положення інформація про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території зберігається протягом 10 років з дня її внесення (пункт 17 Положення). Внесена до набрання чинності Положення інформація у базі даних осіб, які перетнули державний кордон України, зберігається у базі даних протягом п`яти років.

За показаннями свідків: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 встановлено, що їхній односельчанин ОСОБА_2 з 1995 року проживав однією сім`єю з ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , однак весною 2006 року поїхав на заробітки в Польшу та з цього часу відсутній за місцем проживання.

Заслухавши пояснення учасників справи, свідків, з`ясувавши обставини, на які учасники посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Спірними у справі є правовідносини, в тому числі, які виникли до набрання чинності ЦК України та СК України, тобто до 01 січня 2004 року, оскільки ОСОБА_1 просила суд встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу її та ОСОБА_2 з 1995 року до квітня 2006 року.

Зазначені правовідносини регулюються як положеннями КпШС України та ЦК Української РСР в редакції 1963 року, так і положеннями СК України.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Згідно з положеннями пункту 4 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

ОСОБА_1 просила встановити факт свого проживання з ОСОБА_2 з 1995 року.

Разом з тим інститут спільного проживання осіб як чоловіка і жінки, який породжує юридичні наслідки, передбачений СК України, який набрав чинності лише 01 січня 2004 року.

До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються лише в частині тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності.

КпШС України, який діяв до 01 січня 2004 року, не містив норм, які регулюють режим спільного проживання чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу.

На правовідносини, які виникли між сторонами з приводу набуття спільного майна й продовжили існувати після 01 січня 2004 року, поширюється дія СК України.

Абзацом першим частини другої статті 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Однією з умов встановлення такого факту є мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом).

Обґрунтовуючи заяву, ОСОБА_1 зазначала, що встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 1995 року до квітня 2016 року її та ОСОБА_2 , необхідно для оголошення останнього померлим та спадкування за законом як особі, що має право на спадкування за законом відповідно до статті 1264 ЦК України, оскільки вона проживала із спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

З врахуванням вищезазначеного, слід задовольнити вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу її та ОСОБА_2 з 01 січня 2004 року по 01 квітня 2006 року, оскільки у судовому засіданні заявниця довела належними та допустимими доказами наявність між нею та ОСОБА_2 з 01 січня 2004 року відносин, яким притаманні ознаки сім`ї.

Не підлягає встановленню факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу до 01 січня 2004 року, оскільки нормами Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України), який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (1995 рік), не передбачено можливості визнання факту спільного проживання без реєстрації шлюбу.

Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Рішення про оголошення фізичної особи померлою може бути прийняте судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців; 3) неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.

Особливістю цієї категорії справ, є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина.

Тобто особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення фізичної особи померлою ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи (правова презумпція).

При розгляді справ вказаної категорії судам слід, крім іншого, з`ясовувати, чи може бути відсутність особи умисною, тобто чи не переховується вона від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності.

Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 226/3053/18 (провадження № 61-11048св19).

Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 461/424/15-ц (провадження № 61-35636св18).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ОСОБА_1 як в заяві так і у судовому засіданні стверджувала, що ОСОБА_2 у 2006 році виїхав до Республіки Польша на заробітки. Дану обставину також підтвердили в судовому засіданні свідки.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 1,92 га, яка розташована на території Староолексинецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області.

Однак у задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення померлим ОСОБА_2 , з яким вона проживала однією сім`єю з 01.01.2004 року по 01 квітня 2006 року без шлюбу, слід відмовити, оскільки заявницею не надано належних та допустимих доказів для встановлення обставин, на підставі яких можливо б було зробити вірогідне припущення про смерть ОСОБА_2 , так як у заяві до суду і у поясненнях заявниця лише констатувала факт відсутності з ОСОБА_2 будь-якого зв`язку, відсутність відомостей про місце його перебування, але жодним чином не доводила можливі припущення про його смерть, при тому, що ОСОБА_1 як в заяві так і у судовому засіданні стверджувала, що ОСОБА_2 у 2006 році виїхав до Республіки Польша на заробітки. Дану обставину також підтвердили в судовому засіданні свідки. Розшук ОСОБА_2 правоохоронними органами не проводився.

Відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання, реєстрації, саме по собі не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою.

Посилання у судовому засіданні представника ОСОБА_1 адвоката Крамар Н.П. на ухвалу Верховного Суду України від 14.11.2007 у справі №6-189ск07 не заслуговують на увагу, так як фактичні обставини справ є різними.

Суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом статті 1264 ЦК України, на яку вказує представник ОСОБА_1 адвокат Крамар Н.П., у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» під час вирішення спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриттяспадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другоїстатті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, якіспільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 761/38043/17 у постанові від 05 червня 2019 року.

Однак ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту проживання однією сім`єю її та ОСОБА_2 без шлюбу відповідно до п.5 ч.1 ст.315 ЦПК України, а не про встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем протягом п`яти років до часу відкриття спадщини.

Встановлювати факт проживання зі спадкодавцем однією сім`єю можна лише після смерті спадкодавця. Заявницею не надано доказів смерті ОСОБА_2 .

На підставі наведеного та керуючись ст. 293, 294, 305-308, 315, 316, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву - задовольнити частково.

Встановити факт проживання однієї сім`єю чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та жінки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 без шлюбу з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині заяви відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник заявника: адвокат Крамар Наталія Павлівна, адреса місця знаходження: вул. Крушельницької, 54, м. Бережани Тернопільської області.

Заінтересована особа: Лопушненська сільська рада Кременецького району Тернопільської області, місцезнаходження с. Лопушне Кременецького району Тернопільської області.

Повний текст рішення виготовлено 10 березня 2023 року.

Головуючий

Присяжні: