Ухвала суду № 109481766, 10.03.2023, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/776/17

Провадження №2/443/22/23

УХВАЛА

про відмову у застосуванні зустрічного забезпечення

10 березня 2023 року місто Жидачів

Суддя Жидачівського районного суду Львівської області Павлів А.І., розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про зустрічне забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Бібрської міської ради Львівського району Львівської області про визнання недійсним рішень Баковецької сільської ради та державних актів на право власності на земельні ділянки, позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 до Бібрської об`єднаної територіальної громади, Новострілищанської селищної ради Жидачівського району Львівської області про визнання незаконними, протиправними рішень сільської ради та недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку,

встановив:

Суть заяви.

Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 подала до суду заяву про зустрічне забезпечення позову, у якій просить суд застосувати у справі зустрічне забезпечення позову шляхом внесення позивачем ОСОБА_3 на депозитний рахунок Жидачівського районного суду Львівської області суду грошових коштів у сумі 100000 (сто тисяч) гривень.

В обґрунтування заяви покликається на те, що відповідач ОСОБА_5 зазнає значних збитків, оскільки, вжиті судом заходи забезпечення позову обмежують його права та інтереси, позбавляючи його права розпоряджатися належним йому спадковим майном на праві власності, з огляду на те, що позивачем було подано до нотаріальної контори заяву про зупинення видачі свідоцтва про право на спадщину ще 25.09.2020 і з того часу ОСОБА_5 обмежений у можливості отримати свідоцтва на спадкове майно, фактично, його права як власника спадкового майна обмежені позивачем вже майже два з половиною роки. Вжиті 06.03.2023 судом з ініціативи позивачки заходи забезпечення позову впливають на матеріальний стан відповідача як власника нерухомого майна та призводять до понесення ним додаткових витрат внаслідок їх застосування, оскільки, спадкове майно не може бути переоформлене його спадкоємцем, він не може вільно ним володіти та забезпечувати його належне утримання, значно обмежують його майнові та немайнові права. На земельній ділянці площею 0,25 га (кадастровий номер якої 4621580300:04:004:0022), що розташована по АДРЕСА_1 ) знаходиться побудований за життя та належний ОСОБА_5 новозбудований житловий будинок, тобто, нерухоме майно, належне введення в експлуатацію та подальше обслуговування якого неможливе та вкрай ускладнено у зв`язку із тим, що свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, де він знаходиться не можливо отримати до прийняття судом рішення у справі. Неможливо укласти договори на постачання комунальних послуг, газопостачальні організації вимагають право власності на житловий будинок. Крім того, житловий будинок, який вже декілька років як збудований, але не введений з вини позивачки ОСОБА_3 в експлуатацію і значиться як об`єкт незавершеного будівництва, споживає комунальні послуги по іншим тарифам, ніж житловий будинок та має значно меншу ринкову вартість. Крім того, неможливо належно дооблаштувати підведення електричної енергії до цього житлового будинку без введення його в експлуатацію та реєстрації права власності на житловий будинок, яке також не можна отримати до завершення судового слухання у справі. Майнові втрати, які вже поніс і ще може понести відповідач складаються із наступного: сама вартість отримання свідоцтва про право на спадщину законом значно зросла; вартість самих лише технічних умов та дозвільних документів на проведення робіт впорядкування підведення електричної енергії до спадкового житлового будинку з часу відкриття спадщини до 07.03.2023 виросла майже вп`ятеро; відповідач не має можливості розпорядитися належним йому спадковим майном, таке право не може бути ним реалізовано.

Суд, вивчивши викладені стороною відповідача у заяві аргументи, а також додані до заяви документи, доходить такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Ухвалою Жидачівського районного суду від 06.03.2023 вжито захід забезпечення позову, шляхом заборони органам та суб`єктам державної реєстрації прав, які утворені та діють у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та іншим особам, на яких покладаються функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, здійснювати реєстраційні дії, вносити записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на ОСОБА_1 чи будь-яку іншу особу стосовно виникнення, переходу або припинення прав на земельну ділянку площею 0,0467 га, кадастровий номер 4621580300:04:004:0011, що розташована по АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 4621580300:04:004:0022, що розташована по АДРЕСА_1 (а.с.206-210).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 28.02.2023 ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності та приватної власності належить нерухоме майно (а.с.222-223).

За змістом інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 07.02.2023 та 07.03.2023, ОСОБА_5 на праві приватної власності належать земельна ділянка площею 0,25 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 4621580300:04:004:0022, що розташована по АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0467 га, цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4621580300:04:004:0011, що розташована по АДРЕСА_1 (а.с.203-205, 224).

Постановою від 01.03.2023 відмовлено ОСОБА_6 , яка діє від імені ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки, які перебувають у власності ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 до вирішення справи судом (а.с.225-226).

Нормативно-правові акти, якими керувався суд.

Згідно з приписами частини 1, 2 статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Відповідно до вимог частини 3 статті 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Так, у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2022 року у справі № 757/36870/20 (провадження № 61-2976св21) зазначив, що метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично цей інститут права зберігає існуючий status quo між сторонами до ухвалення рішення суду по суті спору.

Суд самостійно оцінює необхідність зустрічного забезпечення. За загальним правилом, вирішення цього питання має диспозитивний характер. Тобто реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком. На цій особливості застосування інституту зустрічного забезпечення у цивільному процесі Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема у постановах від 19 грудня 2018 року в справі № 331/5517/17 (провадження № 61-9474св18), від 10 квітня 2019 року в справі № 753/2380/18-ц (провадження № 61-38399св18), від 30 травня 2019 року в справі № 456/2438/17 (провадження № 61-473св19), від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/3222/17 (провадження № 61-1856св19).

Хоча вжиття заходів зустрічного забезпечення за загальним правилом має диспозитивний характер, відповідно до частини третьої статті 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, у таких випадках: якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Мотиви, з яких суд дійшов висновків.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що позивачка не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України. Крім цього, матеріали справи дозволяють беззаперечно встановити наявність у позивачки нерухомого майна та належність їй права часткової власності на нерухоме майно. Також, матеріали справи не містять фактичних даних, які б підтверджували вчинення позивачкою дій щодо відчуження цього нерухомого майна (чи належної частики у ньому), що може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Відтак, з огляду на викладене, суд доходить переконання про відсутність імперативних (обов`язкових) підстав, визначених частиною 3 статті 154 ЦПК України, за наявності яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне зобов`язання, та наявність у суду саме права на застосування цього зобов`язання.

Надаючи оцінку аргументам представника відповідача щодо наявності підстав для застосування зустрічного забезпечення, суд зауважує, що на їх підтвердження не надано жодного належного та допустимого доказу. Надана стороною відповідача постанова державного нотаріуса, якою відмовлено ОСОБА_1 у вчинені нотаріальних дій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька, який був власником спірних земельних ділянок, не є достатнім доказом на підтвердження цих аргументів, а також не підтверджує як понесені відповідачем майнові втрати, так і майнові втрати, які він ще може понести. Інших доказів на підтвердження викладених у заяві обставин суду не надано.

По суті, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які покликається сторона відповідача, ці обставини набувають форми припущень, на яких не може ґрунтуватися судове рішення.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає, що у задоволенні заяви про зустрічне забезпечення слід відмовити.

Керуючись статтями 154, 260, 261 ЦПК України,

постановив:

Відмовити у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про зустрічне забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Бібрської міської ради Львівського району Львівської області про визнання недійсним рішень Баковецької сільської ради та державних актів на право власності на земельні ділянки, позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 до Бібрської об`єднаної територіальної громади, Новострілищанської селищної ради Жидачівського району Львівської області про визнання незаконними, протиправними рішень сільської ради та недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано.

Головуючий суддя А.І. Павлів