Вирок № 109479146, 10.03.2023, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/655/23

1-кп/705/823/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.03.2023 Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023250320000119 від 20 січня 2023 року, по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тіхорецьк, Краснодарського краю, Російської Федерації, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 , не працюючого, не одруженого, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей не має, в силу ст. 89 КК України не судимий, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан з 05 годин 30 хвилин 24.02.2022, строком на 30 діб, затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, який в подальшому продовжено Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022, Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженим Законом України № 2212-ІХ від 21.04.2022, Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022, затвердженим Законом України № 2263-ІХ від 22.05.2022, Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022, затвердженим Законом України № 2500-ІХ від 15.08.2022, а також Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022, затверджений Законом України № 2738-ІХ від 16.11.2022.

Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 року № У 2105-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, оголошено проведення загальної мобілізації протягом 90 діб. Строки загальної мобілізації продовжено, зокрема востаннє Указом Президента України № 758/2022 від 07.11.2022 на 90 діб, який затверджено Законом України від 16.11.2022 № 2739-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-ХІІ від 06.12.1991, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Таким чином, в Україні діє особливий період, у тому числі станом на 18 та 19 січня 2023 року.

Відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є військовозобов`язаним, тобто особою, яка перебуває у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

З метою якісної підготовки та організаційного проведення призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ОСОБА_4 , перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , як солдат запасу, підлягав призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Військовозобов`язаний ОСОБА_4 пройшов медичний огляд та рішенням військово-лікарської комісії від 18.01.2023 визнаний придатним за станом здоров`я для проходження військової служби тобто відповідно до наказу № 402 від 14.08.2008 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).

При цьому, 18.01.2023 співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_3 було роз`яснено ОСОБА_4 про його подальший призов до Збройних Сил України на військову службу під час мобілізації, на особливий період, тобто до військової частини НОМЕР_1 , а саме 18.01.2023 під розписку вручено повістку про необхідність явки 19.01.2023 о 08 годині 00 хвилин до вказаного відділу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Утім, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, протиправно, не будучи заброньованою особою на період мобілізації, не маючи поважних причин, визначених Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного до військового комісаріату для призову на збори», не маючи, згідно зі ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», підстав для звільнення чи відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та/або в особливий період, будучи належним чином ознайомлений про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, переслідуючи мету ухилитися від її проходження, у визначений в повістці день, тобто 19.01.2023 о 08 годині 00 хвилин не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 за вищевказаною адресою, про обставини неприбуття не повідомив, чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, замість цього ОСОБА_4 знаходився в с. Максимівка, Паланської ОТГ, Уманського району Черкаської області, проігнорувавши виклик.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ст. 336 КК України, тобто ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні злочину відповідно до пред`явленого йому обвинувачення, визнав повністю, погодився надати покази.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні показав, що обставини викладені в обвинувальному акті відповідають дійсності. Зазначив, що він пройшов медичний огляд та згідно рішення військово - лікарської комісії від 18.01.2023 визнаний придатним за станом здоров`я для проходження військової служби і того ж дня, 18.01.2023 йому було повідомлено про необхідність прибути 19.01.2023 на 08.00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_3 для подальшого проходження військової служби. Він приїхав додому в с. Максимка Уманського району та повідомив рідних, зібрав речі та на наступний день прибув до м. Умані, однак до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з`явився. Вказане рішення прийняв через своє внутрішнє переконання, яке не дозволяє йому брати до рук зброю та вбивати. Він готовий понести покарання відповідно до Закону за свій вибір.

З урахуванням повного визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину, а також враховуючи думку прокурора, обвинуваченого, за відсутності заперечень з їх сторони та за відсутності сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів обвинувачення щодо тих обставин, які ніким не оспорюються: часу, місця, способу, предмету, наслідків вчинення кримінального правопорушення, зазначених у обвинувальному акті, та обмежив обсяг доказів, що підлягають дослідженню під час судового розгляду, допитом обвинуваченого, документами, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому суд з`ясував, чи правильно учасники судового провадження розуміють зміст цих обставин, та роз`яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. У суду не виникло сумнівів у добровільності позиції учасників судового провадження.

Допитавши обвинуваченого, дослідивши документи, що характеризують особу обвинуваченого, оцінивши фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються, суд дійшов висновку, що у судовому засіданні доведена винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься до не тяжкого злочину; особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується формально позитивно, на обліку в лікаря-психіатра та лікаря - нарколога не перебуває, раніше не судимий.

Обставиною, що згідно зі ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Обставин, що згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання, суд не вбачає.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень є покарання у виді позбавлення волі.

При цьому суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування призначеного йому покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі статті 75 КК України, поклавши на нього обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Під час досудового розслідування запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався. Під час судового розгляду учасники судового провадження клопотань про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не заявляли, тому суд не вбачає підстав для самостійного застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів потрібно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного вище, керуючись статтями 369-371, 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винним у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази: - Лист № 2/75 від 30.01.2023 року наданий ІНФОРМАЦІЯ_4 з додатками, а саме копією військового квитка на ОСОБА_4 , копією розписки з підписом ОСОБА_4 про обов`язок явки 19.01.2023 року, копією довідки № 176 військово-лікарської комісії на ОСОБА_4 , копією журналу відвідувачів ІНФОРМАЦІЯ_5 за 19.01.2023 року, які знаходяться при матеріалах кримінального провадження (а.к.п. 14-19) - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення встановленого строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

В іншій частині вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1