Ухвала суду № 109478070, 09.03.2023, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 219/2308/15-ц

Провадження № 6/229/15/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2023 р. м. Дружківка, Донецької області

Дружківський міський суд Донецької області

у складі: головуючого судді Медінцевої Н.М.

за участю секретаря судового засідання Серафимової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання приватного виконавця Виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н.Є.

про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника

ВСТАНОВИВ:

06 січня 2023 року до Дружківського міського суду Донецької області надійшло подання Приватного виконавця Виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н.Є. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування подання заявник зазначила, що на виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгенівни знаходиться виконавче провадження № 68076624 з примусового виконання виконавчого листа № 219/2308/15-ц, виданого 04.08.2015 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 95884,76 грн., яка складається: 70035,04 грн. поточна заборгованість по тілу кредиту; 14471,47 грн. прострочена заборгованість по тілу кредиту; 3526,47 грн. поточна заборгованість за процентами; 0,06 грн. прострочена заборгованість за процентами; 56,64 грн. заборгованість за комісією, 11317,18 грн., пеня-4,37 грн.

06.05.2019 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області замінено стягувача на ТОВ «Глобал Спліт».

10.01.2022 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження яке зареєстровано в Автоматизованій системі виконавчого провадження (далі-АСВП) за № 68076624.

10.01.2022 року винесено постанову про арешт коштів та направлено до АТ КБ «Приватбанк», АТ «Універсал Банк», «ОКСІ БАНК», АТ «ТАСкомбанк», АТ «Райфайзен Банк Аваль», ПАТ «ІНДУСТРІАЛБАНК», АТ «КРЕДОБАНК», АТ «ОТП Банк», АТ «Ідея банк», АТ « Агропросперіс банк», АТ «Банк Авангард», АТ «Альфа-банк», які були скеровані на виконання за допомогаю електроного документообігу.

10.01.2022 року винесено постанову про арешт майна боржника.

11.01.2022 винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено до АТ «Укрексімбанк», АТ «Сітібанк», АТ «Інг Банк Україна», АТ «Укргазбанк», АТ «Креді агріколь банк»,АТ «Дойче Банк ДБУ», АТ «Альфа банк», АТ «Правекс банк», АБ «Південний», АТ «Сбербанк», АТ «А-Банк», ПАТ «Промінвест банк», АТ «Ощадбанк», АТ «ПУМБ»- у вищезазначених банківських установах відкриті рахунки відсутні.

Також приватним виконавцем спрямовані запити до ДМС України 11.01.2022 року з метою отримання інформації щодо отримання боржником закордонного паспорта, згідно отриманої відповіді боржник закордонний паспорт не отримував.

З метою отримання інформації про джерела отримання доходів, 11.01.2022 приватним виконавцем спрямовано відповідний запит до ДФС та ПФУ України, згідно отриманої відповіді у боржника відсутні джерела отримання доходів.Також з метою отримання інформації щодо реєстрації боржника як ВПО, 11.01.2022 до Міністерства Соціальної політики України, був скерований запит, відповідь станом на 06.01.2023 не отримана.

Тому, з метою забезпечення повного та фактичного виконання виконавчого документу виникла необхідність звернутися до суду з поданням про обмеження права виїзду боржника за межі україни без вилучення паспортного документа на підставі ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 5 частини першої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», ст.441 ЦПК України.

В судове засідання заявник подання приватний виконавець Матвійчук Наталія Євгенівна не з`явилася, просила проводити судове засідання без його участі.

Дослідивши матеріали, якими обґрунтовується подання, суд при ухваленні даного рішення виходить з такого.

Відповідно до ч.3 п.19 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно частини 1 стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються

Відповідно до статті 16 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності, який здійснює діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що висловлена у постанові від 18.10.2018 у справі 442/2670/17 судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання незалежно від факту звернення виконавчого документа до примусового виконання. Невиконання судового рішення у добровільному порядку змушує сторону, на користь якої прийнято судове рішення, звернутися у встановленому законом порядку до примусового виконання рішення, що створює для іншої сторони несприятливі наслідки, у тому числі у вигляді обов`язку сплати виконавчого збору.

З аналізу наведених норм та з огляду на правову позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 18.10.2018 у справі 442/2670/17, суд доходить до висновку, що обов`язковість виконання рішень покладена не тільки на виконавця, а й на всіх фізичних та юридичних осіб (боржників) тощо. Отже, якщо боржнику відомо про існування рішення суду, яке набрало законної сили, воно підлягає обов`язковому виконанню, незалежно від того, знаходиться це рішення на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби чи не знаходиться.

Приватний виконавець у поданні вказує, що жодних дій для реального, фактичного та в повному обсязі виконання боржник не вчинив, з жодними заявами, клопотаннями до приватного виконавця не звертався, про зміну адреси не повідомляв. З посиланням на постанову Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 225/890/21 зазначає, що обов`язок повідомлення приватному виконавцю зміненої адреси проживання покладається саме на боржника.

Як зазначено у постановах Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 643/8028/15 (провадження № 61-10442св20), від 18.03.2021 у справі № 520/10954/15-ц (провадження №61-7198св20), 20.05.2022 у справі № 264/3421/16, від 29.06.2022 у справі № 225/890/21, від 17.08.2022 у справі № 404/6999/13, виконавець не повинен пересвідчуватися в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки це суперечить положенню частини першої статті 28 Закону України«Про виконавче провадження», згідно з якою копія постанови про відкриття виконавчого провадження направляється рекомендованим поштовим відправленням, та боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Крім того, само по собі порушення державним виконавцем порядку надіслання сторонам виконавчого провадження копій процесуальних документів не є достатньою підставою, з якою законодавець пов`язує скасування постанови про відкриття виконавчого провадження або інших постанов. За умов встановлення такого порушення, зокрема ненаправлення виконавцем в установленому законом порядку постанови про відкриття виконавчого провадження, може бути підставою для визнання неправомірними таких дій (бездіяльності) державного виконавця (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №225/890/21).

Разом з тим, суд враховує, що про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» зокрема, утримання від вчинення дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державний виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна неявка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення держаному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Пунктом 19 частини 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено обов`язок виконавця у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Згідно ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Згідно вимог ст.441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Суд зважає, що згідно з Інструкцією з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 ( у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), подання державного виконавця щодо обмеження у праві виїзду за межі України у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, має обов`язково містити, зокрема, інформацію про перетинання боржником державного кордону України; обґрунтування наявності фактів ухилення боржника - фізичної особи від виконання своїх зобов`язань (пункти 1-2 розділ XIII. Обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в`їзду в Україну).

Суду не надано доказів того, що боржнику взагалі відомо про рішення суду щодо заміни стягувача та відкриття виконавчого провадження в 2021 році а також відсутні будь-які докази, що боржник перетинав межі України.

На переконання суду, необізнаність боржника про початок процедури примусового виконання виконавчого документу унеможливлює ухилення від його виконання.

Також, звертаючись до суду з поданням, приватним виконавцем не надано жодного документа на підтвердження чи не є внутрішньо переміщеною особою ОСОБА_3 .

Звернення до Міністерства соціальної політики України з цього приводу було тільки 11.01.2022.

Наявність у боржника невиконаних зобов`язань за рішенням суду сама по собі не є підставою для обмеження його права на виїзд за межі України, оскільки необхідною умовою для застосування такого обмеження, є навмисне та свідоме невиконання боржником рішення суду.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів визначається судом. У судовій практиці трапляються приклади мотивування судових рішень про обмеження права лише двома складовими: наявністю статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу в добровільному порядку, що зумовлюють "необхідність у тимчасовому обмеженні права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання виконавчих документів".

Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

У зв`язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 6 ст. 12Закону № 606-XIV, зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Із надісланих для аналізу справ вбачається, що більшість державних виконавців, звертаючись з клопотанням про тимчасове обмеження права боржника на виїзд за межі України, направляли до суду подання, копію постанови про відкриття провадження та копії виконавчих документів без надання будь-яких доказів про повідомлення боржника щодо відкриття провадження та ухилення його від виконання зобов`язань, тому суди відмовляли у задоволенні клопотань за недоведеністю саме ухилення боржників від виконання зобов`язань.

Однією з підстав для відмови у задоволенні подань, що складає основну частину розглянутих справ, є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

Згідно із роз`ясненнями Верховного Суду України, викладеними в узагальненні судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01 лютого 2013 року, ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч.1ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну» № 3857-XII та у п. 18 ч. 3ст. 11Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання.

У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 26.11.2009) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч.3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

Суд також звертає увагу і на те, що приватним виконавцем взагалі не обґрунтовано, яким чином застосування до боржника обмеження у праві виїзду за межі України буде сприяти виконанню рішень суду та погашенню заборгованості, оскільки не доведено той факт, що боржник належним чином повідомлений про відкрите виконавче провадження.

Суд вважає, що заявником не надано належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження навмисного чи іншого свідомого невиконання боржником своїх обов`язків по сплаті боргу, його наміру ухилитися від виконання покладених на нього зобов`язань, тобто факт ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду обов`язків не доведений приватним виконавцем Матвійчук Н.Є. за європейським стандартом доказування «поза розумним сумнівом», а сама по собі наявність невиконаного рішення суду не може бути підставою для обмеження свободи пересування боржника.

Суд зробиввисновок,що державнимвиконавцем ненадано доказів,які свідчилиб проте,що боржникухиляється відвиконання зобов`язань,покладених нанього судом.

На підставінаведеного,керуючись ст.33Конституції України,Законом України«Про порядоквиїзду зУкраїни івиїзду вУкраїну громадянУкраїни»,ст.441ЦПК Українисуд,- Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», Законом України «Про виконавче провадження», статтею 441 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання Приватного виконавця Виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н.Є. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.

Ухвала згідно ст.261 ЦПК України набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду (за зміненою підсудністю Донецького апеляційного суду).

Суддя Н.М. Медінцева