Рішення № 109477953, 27.02.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за участю представників:

позивача - Бевзюк О.О.

відповідача - Чередніченко К.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ"" про стягнення суми заборгованості в розмірі 636582,39 грн. за договором купівлі-продажу товарів № 928 від 18.02.2022р., яка складається з: основного боргу - 375700,00 грн, пені - 127756,82грн, штрафу - 37570,00 грн, інфляційних витрат - 86448,57 грн, трьох відсотків річних - 9107 грн, витрат, що понесені на професійну правничу допомогу за даною справою в сумі 50000,00 грн. Витрати зі сплати судового збору просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 28.12.22 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2649/22 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "17" січня 2023 р. о 12:15 год.

17.01.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

17.01.2023 від відповідача надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву.

10.02.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 10.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні.

17.02.2023 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

27.02.2023 від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 27.02.2023 підтримав позовні вимоги з урахуванням здійсненої оплати основного боргу відповідачем.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.02.2023 проти позову заперечував , оскільки відповідачем здійснено сплату основного боргу.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжними дорученнями: № 1633 від 27.12.2022р на суму 100000,00 грн, № 1646 від 30.12 2022р на суму 100000,00 грн, № 1655 від 13.01.2023р на суму 175700,00 грн відповідачем сплачено суму основного боргу. Отже, в процесі розгляду справи відповідачем повністю сплачено основний борг в сумі 375700,00 грн.

Приймаючи до уваги, що часткове погашення заявленої до стягнення суми боргу в розмірі 375700,00 грн. відбулось уже після відкриття провадження по справі, суд вважає за необхідне закрити провадження по справі в цій частині у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

18 лютого 2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОВІС ТРЕЙД", надалі - позивач та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ", надалі - відповідач, було укладено договір купівлі - продажу товарів № 928, надалі - договір. Відповідно до умов вказаного договору, продавець зобов`язується передати у власність покупця нафтопродукти, надалі за текстом - "Товар", а покупець зобов`язується прийняти та повністю оплатити вартість.

Пунктом 3.3, 3.4. договору сторони узгодили проведення оплати безготівковим розрахунком на банківський рахунок продавця не пізніше 2-х календарних днів від дати поставки, вказаній у видатковій накладній.

Відповідно до пункту 8.2. договору сторони узгодили складати, підписувати уповноваженими особами та відправляти засобами електронного документообігу M.E.Doc 1S в електронному вигляді з накладенням електронно-цифрового підпису первинні та інші розрахункові документи: додатки до договору, видаткові накладні або акти прийому-передачі або акти виконаних робіт, податкові накладні, рахунки-фактури, акти звіряння тощо. Зазначені в даному пункті первинні та інші документи можуть бути оформлені та підписані уповноваженими особами в паперовому вигляді. Документи, що належно оформлені, як в електронному вигляді, так і в паперовому вигляді є оригіналами та мають однакову юридичну силу.

Як стверджує позивач, свої зобов`язання він виконав належним чином, а саме своєчасно, відповідно до умов даного договору передавав у власність відповідача товар належної якості в кількості 11,05 тис л відповідно до видаткової накладної № 2409 від 22.02.2022, але відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконав, а саме за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого грубо порушив свої зобов`язання за вказаним договором. Товар відповідач отримував самовивозом із території нафтобази ТОВ "ПЕТРОЛ СТОР” за адресою м. Харків, вул. Драгомирівська, 38, де позивач зберігає пальне.

Також, як вказує позивач, відповідно до вимог податкового законодавства України позивачем виписано та направлено відповідачеві податкову накладну та акцизну накладні, які прийняти відповідачем.

Таким чином, звертаючись до суду позивач вказує, що станом на 23.12.2022р. заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним договором так і не погашена та складає 375700,00 грн. Також, позивач в позовній заяві нарахував відповідачу: пені - 127756,82грн, штрафу - 37570,00 грн, інфляційні витрати - 86448,57 грн, три відсотки річних - 9107 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідачем визнано факт належної поставки дизельного пального у кількості 11,05 тис літрів на суму 375700,00 грн. та надано докази її оплати, вже після відкриття провадження по справі.

Також, у відзиві відповідач заперечує в повному обсязі проти нарахування пені - 127756,82грн, штрафу - 37570,00 грн, інфляційні витрати - 86448,57 грн, три відсотки річних - 9107,00 грн, у зв`язку з наступним.

Згідно п. 3.3 договору поставки, якщо партія товару поставлена без попередньої оплати, оплата має бути здійснена протягом 2 днів з лати поставки - тобто, до 24.02 2022.

Проте, відповідач вказує, що 24.02.2022р розпочалася повномасштабна агресії Російської Федерації проти України, значна територія Харківської області була окупована.

За твердженнями відповідача, з відомостей Реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що усі земельні ділянки, які відповідач має у власності або користуванні, знаходяться на території Липецької сільської територіальної громади Харківської області (с. Липці, с Веселе, с. Лук`янці, с. Тернова), Вовчанської міської територіальної громади (с. Стариця) та Вільхівської сільської територіальної громади Харківської області (с. Вільхівка), які безпосередньо межують з кордоном Російської Федерації та перебували у тимчасовій окупації з 24.02.2022р по вересень 2022р., що підтверджується щоденними зведеннями Генерального штабу України та повідомленнями ЗМІ, а отже, є загальновідомим.

Також, за твердженнями відповідача, в період з 25.04.2022 по 27.12.2022 діяв наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 04.2022 № 75, у якому був визначений перелік територій, які розташовані в районі проведення бойових дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) Липецька, Вовчанська та Вільхівська територіальної громади Харківської області включені до вказаного переліку (підпункти 3 та 5 пункту 6, підпункт І пункту 7 розділу VII Переліку). 27.12.2022 набув чинності наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, яким зазначені вище територіальні громади включені до переліку територій, на яких ведуться бойові дії.

Таким чином, як зазначає відповідач, з 24 02.2022 по теперішній час відповідач об`єктивно, з обставин непереборної сили (збройна агресія Російської Федерації), позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність на належних йому земельних ділянках сільськогосподарського призначення, що і призвело до затримки розрахунку за договором купівлі продажу № 928 від 18.02.2022р.

В доповненнях до відзиву відповідач вказав, що настання вищевказаних обставин 24.02.2022р о 5 годині 30 хвилин підтверджено листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 і ці обставини в повному обсязі продовжують свою дію і на цей час, оскільки земельні ділянки відповідача продовжують перебувати у зоні активних бойових дій.

Договором купівлі-продажу № 928 від 18.02.2022р передбачено, що в разі настання обставин непереборної сили строк виконання зобов`язань переноситься на такий термін, протягом якого будуть діяти вищезазначені обставини та їх наслідки (абз. 1 п. 6.1 договору).

Таким чином, як вказує відповідач, строк виконання зобов`язання з оплати товару за договором купівлі-продажу № 928 від 18.02.2022р не сплив 24.02.2022р., перебіг строку оплати був призупинений 24.02.2022р через настання обставин непереборної сили та продовжує бути призупиненим до цього часу.

Отже, за твердженнями відповідача, останній здійснив повний розрахунок за поставлений товар до спливу остаточного строку розрахунку, факт прострочення оплати відсутній, підстави для застосування усіх штрафних та/або компенсаційних механізмів (пені, штрафу, інфляційних втрат та трьох відсотків річних) відсутні.

У відповіді на відзив позивач підтвердив здійснення відповідачем оплати суми основного боргу після відкриття провадження по справі.

Також, позивач вказує, що відповідач жодного разу не звертався до позивача з проханням урегулювати питання простроченої оплати за товар; більш того, взагалі перестав виходити на зв`язок та ігнорував неодноразові звернення позивача з проханням урегулювати виниклий спір.

Щодо листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 позивач стверджує, що зазначений лист не визнано беззаперечним і єдиним доказом наявності форс-мажору у кожному конкретному випадку невиконання конкретного договору.

Також, позивач звертає увагу суду, що сторонами укладеним договором № 928 від 18 лютого 2022 року узгоджені дії, які повинні бути здійсненні при настанні форс-мажору, а саме: п.6.1. сторона, для якої наступили обставини непереборної сили, зобов`язана письмово протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту настання цих обставин повідомити іншу сторону про це, вказати орієнтовний термін (строк) дії обставин непереборної сили, а також вжити заходів для зменшення заподіяння збитків другій стороні.

Позивач вказує, що жодного звернення від відповідача не надходило.

Крім того, за твердженнями позивача, сторони узгодили та підписали, що відповідно до пункту 6.3. договору "Виникнення обставин непереборної сили не є підставою для відмови покупця від проведення оплати за товари, які були йому поставлені (передані у власність) до моменту виникнення обставин непереборної сили.

Також пунктом 6.4. договору сторони узгодили, що факт настання обставин непереборної сили повинен підтверджуватися довідкою Торгово-промислової палати України.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997р. "Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини..."

Згідно Регламенту (із змінами та доповненнями) засвідчення Торгово-промисловою палатою та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин від 18.12.2014р. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб щодо кожного окремого договору, окремих податкових та/або інших зобов`язань/ обов`язків, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів та виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин (п. 6.2 Регламенту).

Відповідач ні до позивача, ні до Торгово-промислової палати не звертався, сертифікат ТПП України по Договору № 928 від 18 лютого 2022 не надав.

Також, позивач звертає увагу суду, що Лист ТПП, на який посилається відповідач не є сертифікатом у розумінні наведеного положення закону, та разом з тим, не є документом, який був виданий за зверненням саме відповідача.

В своїх додаткових поясненнях відповідач вказує, що пунктом 1 постанови Кабінету міністрів України (далі - КМУ) від 06 грудня 2022 р. № 1364 на Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій покладено обов`язок затвердити перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Встановлено, що території, для яких не визначена дата завершення бойових дій (дата припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації Російською Федерацією, вважаються такими, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованими Російською Федерацією. Постанову оприлюднено на офіційному сайті Кабінету міністрів України (www.kmu.gov.uа ) у розділі "НПА".

На виконання зазначеної постанови КМУ, Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій видало наказ від 22.12.2022 № 309, яким затвердило відповідний Перелік. Зазначений Перелік зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за № 1668/39004.

Згідно п. 9 Розділу II Переліку, окупованими були наступні території:

- с. Липці та с. Веселе Липецької сільської територіальної громади Харківської області - з 24.02.2022 по 12.09.2022.

- с. Лук`янці Липецької сільської територіальної громади Харківської області - з 24.02.2022р по 13.09.2022р

- с. Тернова Липецької сільської територіальної громади Харківської області - з 24.02.2022р по 11.09.2022р

- с. Стариця Вовчанської міської територіальної громади - з 24.02.2022р по 12.09.2022р

- с. Вільхівка Вільхівської сільської територіальної громади Харківської області - з 24.02.2022р по 28.03.2022р

Згідно п. 1.8 Розділу І Переліку, територією можливих бойових дій на даний час є:

- с. Вільхівка Вільхівської сільської територіальної громади Харківської області - з 28.03.2022р по теперішній час

- с. Липці та с. Веселе Липецької сільської територіальної громади Харківської області - з 12.09.2022р по теперішній час

- с. Лук`янці Липецької сільської територіальної громади Харківської області - з 13.09.2022р по теперішній час

- с. Тернова Липецької сільської територіальної громади Харківської області - з 11.09.2022р по теперішній час.

Відповідач вказує, що факт окупації певних територій Харківської області та ведення бойових дій безпосереднім чином вплинув на господарську діяльність відповідача, а саме: позбавив відповідача можливості вести сільгоспвиробництво, позбавив відповідача відповідача можливості користуватися придбаними матеріальними ресурсами: 11,05 тис літрів дизельного пального та 300,3 т добрив, а також можливості реалізувати ці ресурси чи іншим способом розпорядитися ними.

Таким чином, за твердженнями відповідача, наведені обставини діяли безперервно з 24.02.2022 по теперішній час та продовжують свою дію, а тому, згідно абз. 1 п. 6.1 договору купівлі-продажу товарів № 928 від 18.02.2022р, відповідач не несе відповідальності за прострочення розрахунку за договором, підстави для застосування до відповідача усіх видів санкцій за прострочення розрахунку за спірний період - відсутні.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.3, 3.4 договору сторони узгодили проведення оплати безготівковим розрахунком на банківський рахунок продавця не пізніше 2-х календарних днів від дати поставки, вказаній у видатковій накладній.

Матеріалами справи встановлено, що позивач, відповідно до умов даного договору, передавав у власність відповідача товар належної якості в кількості 11,05 тис. л відповідно до видаткової накладної № 2409 від 22.02.2022.

Таким чином, відповідач мав розрахуватись з позивачем за поставлений товар у строк до 24.02.2022 включно.

В судовому засіданні 27.02.2023 представник позивача стверджував, що останнім днем оплати є 23.02.2022.

Суд не погоджується з даними твердженнями, оскільки, у відповідності до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, оскільки, товар було поставлено 22.02.2022, то день оплати починається з 23.02.2022, а 24.02.2022 - є останнім днем оплати за товар.

Проте, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.22 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. На теперішній час воєнний стан в Україні триває, а також на дату ухвалення рішення по справі воєнний стан в Україні триває.

Відповідно до п. 6.1. договору при настанні обставин непереборної сили (обставин форс-мажору), тобто неможливості повного або часткового виконання будь-якою із сторін зобов`язань по цьому договору внаслідок обставин непереборної сили, а саме: пожежі, стихійного лиха, урядових заборон, блокади або інших незалежних від сторін обставин, термін (строк) виконання зобов`язань переноситься на такий термін (строк), протягом якого будуть діяти вищевказані обставини та їх наслідки. Сторона, для якої наступили обставини непереборної сили, зобов`язана письмово протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту настання цих обставин повідомити іншу сторону про це, вказати орієнтовний термін (строк) дії обставин непереборної сили, а також вжити заходів для зменшення заподіяння збитків другій стороні.

Відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Пунктом 1 постанови Кабінету міністрів України від 06 грудня 2022р. № 1364 на Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій покладено обов`язок затвердити перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Встановлено, що території, для яких не визначена дата завершення бойових дій (дата припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації Російською Федерацією, вважаються такими, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованими Російською Федерацією. Постанову оприлюднено на офіційному сайті Кабінету міністрів України (www.kmu.gov.uа ) у розділі "НПА".

Отже КМУ надав центральному органу виконавчої влади - Міністерству з питань інтеграції тимчасово окупованих територій - повноваження з визначення факту окупації територій та/або факту ведення бойових дій на територіях та періоду дії цих обставин.

На виконання зазначеної постанови КМУ, Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій видало наказ від 22.12.2022 № 309, яким затвердило відповідний Перелік. Зазначений Перелік зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за № 1668/39004.

Згідно п. 9 Розділу II Переліку, окупованими були наступні території:

- с. Липці та с. Веселе Липецької сільської територіальної громади Харківської області - з 24.02.2022 по 12.09.2022.

- с. Лук`янці Липецької сільської територіальної громади Харківської області - з 24.02.2022р по 13.09.2022р

- с. Тернова Липецької сільської територіальної громади Харківської області - з 24.02.2022р по 11.09.2022р

- с. Стариця Вовчанської міської територіальної громади - з 24.02.2022р по 12.09.2022р

- с. Вільхівка Вільхівської сільської територіальної громади Харківської області - з 24.02.2022р по 28.03.2022р

Згідно п. 1.8 Розділу І Переліку, територією можливих бойових дій на даний час є:

- с. Вільхівка Вільхівської сільської територіальної громади Харківської області - з 28.03.2022р по теперішній час

- с. Липці та с. Веселе Липецької сільської територіальної громади Харківської області - з 12.09.2022р по теперішній час

- с. Лук`янці Липецької сільської територіальної громади Харківської області - з 13.09.2022р по теперішній час

- с. Тернова Липецької сільської територіальної громади Харківської області - з 11.09.2022р по теперішній час.

Щодо положень п.6.1. Договору відповідно до якого сторона, для якої наступили обставини непереборної сили, зобов`язана письмово протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту настання цих обставин повідомити іншу Сторону про це, вказати орієнтовний термін (строк) дії обставин непереборної сили, а також вжити заходів для зменшення заподіяння збитків другій Стороні, суд зазначає таке.

Спеціально уповноваженим органом виконавчої влади - Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій - визначено, що території Липецької сільської територіальної громади Харківської області (с. Липці, с. Веселе, с. Лук`янці, с. Тернова), Вовчанської міської територіальної громади (с. Стариця) та Вільхівської сільської територіальної громади Харківської області (с. Вільхівка) перебувають в окупації та зоні бойових дій з 24.02.2022р по теперішній час. Як було зазначено вище, згідно пункту 1 постанови КМУ від 06 грудня 2022 р. № 1364, території, для яких не визначена дата завершення бойових дій (дата припинення можливості бойових дій), вважаються такими, на яких ведуться бойові дії - отже, на дату подання цих пояснень на зазначених територіях продовжуються бойові дії.

На виконання зазначеної постанови КМУ, Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій видало наказ від 22.12.2022 № 309, яким затвердило відповідний Перелік. Зазначений Перелік зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за № 1668/39004 та оприлюднено у офіційних джерелах:

- друковане видання «Офіційний вісник України» - випуск № 100 від 27.12.2022,

- інтернет-сайт Верховної ради України zakon.rada.gov.ua.

Таким чином, оскільки Перелік територій через засоби масової інформації було доведено до широкого кола осіб, суд вважає, що дана інформація є загальновідомою, а тому не потребує письмового повідомлення про це контрагента на підставі п. 6.1. Договору.

Таким чином, відповідач з 24.02.2022р по теперішній час не має доступу на ці території, а також відповідач не може здійснювати господарську діяльність на них.

Суд приймає посилання відповідача про те, що факт окупації певних територій Харківської області та ведення бойових дій безпосереднім чином вплинув на господарську діяльність відповідача, а саме:

- позбавив відповідача можливості вести сільгоспвиробництво на усіх земельних ділянках, як власних, так і орендованих;

- позбавив відповідача можливості користуватися придбаними матеріальними ресурсами: 11,05 тис літрів дизельного пального та 300,3 т добрив (які були придбані відповідачем для посівної 2022), а також можливості реалізувати ці ресурси чи іншим способом розпорядитися ними.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наведені вище обставини діяли безперервно з 24.02.2022 та на дату ухвалення рішення, тому, згідно абзацу 1 п. 6.1 договору купівлі-продажу товарів № 928 від 18.02.2022р, відповідач не несе відповідальності за прострочення розрахунку за договором, та відсутні підстави для застосування до відповідача усіх видів санкцій за прострочення розрахунку, оскільки, строк оплати за поставлений товар не настав.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись, як вимога детально відповідати на кожен довід.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги, що строк оплати за поставлений товар не настав, то у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимоги щодо стягнення з відповідача пені - 127756,82грн, штрафу - 37570,00 грн, інфляційні витрати - 86448,57 грн, три відсотки річних - 9107 грн, у зв`язку з чим, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, суд звертає увагу позивача на можливість часткового повернення судового збору в частині закриття провадження у справі.

В іншій частині судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 123 ГПК України: судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України: витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

В силу ч. 2 ст. 126 ГПК України: за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В ч. 3 ст. 126 ГПК України встановлено, що: для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Між позивачем та адвокатом 22.12.2022р. укладено договір про надання правничої (правової) допомоги (правових послуг) № 22/12, яким керуючись рекомендованими (мінімальними) ставками адвокатського гонорару, що встановлені Рішенням розширеного засідання Ради адвокатів Харківської області № 17 від 21.03.2018р, адвокат та позивач узгодили розмір адвокатського гонорару по даній справі в сумі 500,00грн. за годину роботи (п.4.2. Договору). Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги було визначено за домовленістю сторін з урахуванням значення цієї справи для позивача.

17.02.2023 між клієнтом та адвокатом підписано Акту наданих послуг з правової допомоги на суму 50000,00 грн. відповідно до якого правові послуги, що надані адвокатом по справі № 922/2649/22 на користь клієнта складаються із:

- зустріч з клієнтом, з`ясування підстав та мети звернення, обговорення судового процесу, звіт про перебіг судового процесу з виїздом поза робоче місце адвоката (шість робочих днів по два часи) - 12 годин - 6 000,00грн.

- вивчення документів наданих клієнтом, проведення правового аналізу правочину на відповідність законодавству України з виїздом поза робоче місце адвоката - 8 годин (два робочих дні по 4 години) - 4 000,00грн.

- збір та оформлення доказів по справі, визначення правової позиції та судових перспектив вирішення питання клієнта з виїздом поза робоче місце адвоката - 16 годин (два робочих дні) - 8 000,00грн.

- складання позовної заяви, здійснення розрахунку штрафних санкцій, ціни позову, оформлення позову, розрахунку, додатків, складання клопотань (в тому числі складання відповіді на відзив, заяв, клопотань тощо), складання будь-яких документів по справі - 48 год - 24 000,00грн.

- подання позовної заяви, контроль за рухом справи - 8год - 4000,00грн.

- участь у судових засіданнях - 4000,00 грн.

Кошти за надання правової допомоги були сплачені адвокату у повному обсязі у розмірі 50000,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 17.02.2023.

Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"). За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України. Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару. Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного Господарського Суду Верховного Суду у справі № 914/359/18 від 21 березня 2019 року, № 922/1163/18 від 06 березня 2019 року.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Приймаючи до уваги, що судом було частково відмовлено в задоволенні позовних вимог, а також зважаючи на клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення витрат на правову допомогу, яке було викладено у відзиві на позов, виходячи з принципу співмврності, суд вважає за можливе стягнути на користь позивача 50% заявлених до стягнення адвокатських витрат. В іншій частині заявлених витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 123, 126, 129, п.2 ч.1 ст. 231, стст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ"" (61058, м. Харків, вул. Данилевського, буд. 38, офіс 2 ЄДРПОУ 34630924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" (61058 м. Харків, вул. Клочківська, 98А, ЄДРПОУ 34392042) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення основного боргу в сумі 375700,00 грн закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "10" березня 2023 р.