Рішення № 109474417, 27.02.2023, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/260/23

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що отримавши пенсію у зменшеному розмірі, 08 серпня 2022 року позивач звернулася до відповідача із повторним зверненням, у якому просила провести перерахунок пенсії та врахувати при цьому розмір заробітної плати за період з 01.10.1991 по 30.09.1996 р., оскільки такий період є найбільш оптимальним варіантом заробітку для обчислення.

У листі відповідача від 23.08.2022 р. №2977-3121/П-02/8-1900/22, зазначено, що при перевірці достовірності поданих архівних довідок про заробіток для обчислення пенсії встановлено, що у заробіток за період з 01.10.1991 по 30.09.1996 включено суми, з яких не сплачено страхові внески або сплачено не у повному обсязі. Відповідно, проводити перерахунок пенсійної виплати із врахуванням заробітку за період з 01.10.1991 по 30.09.1996 немає правових підстав.

Позивач вважає дане рішення протиправним, а тому звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав.

Ухвалою від 30.01.2023 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 10.02.2023. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

З 21 серпня 2020 року позивачці призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058-IV).

Одночасно з поданими документами на призначення пенсії позивачкою було надано архівні довідки про заробітну плату №869 та №870 від 15.06.2020, які містять інформацію про розмір заробітної плати за період з 01.11.1989 по 31.12.2000 у СПМК-3 ВАТ «Тернопільагроспецмонтаж».

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 23.08.2022 року за №2977-3121/П-92/8-1900/22 позивача повідомлено про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії, із врахуванням заробітної плати за період з 01.10.1991 по 30.09.1996.

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повідомляє про те, що управлінням контрольно-перевірочної роботи Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області при проведенні перевірки достовірності подання довідок №869 та №870 від 15.06.2020 про заробіток для обчислення пенсії згідно первинних документів виявлено розбіжності по заробітній платі.

В архівних довідках №869 та №870 вказані загальні суми нарахованої заробітної плати, а не заробіток для обчислення пенсії.

Управлінням контрольно-перевірочної роботи проведено додаткові перевірки 12.11.2020 та 22.12.2020 заробітку за період з 01.06.1996 по 30.06.2000.

Розбіжностей між даними довідками за вказаний період та відомостями нарахування заробітної плати не виявлено.

Таким чином, відділом з питань перерахунків пенсій управління пенсійного забезпечення проведено перерахунок пенсії позивачки з 21.08.2020 (з дати призначення) з врахуванням заробітку за період з 01.07.1995 по 30.06.2000.

Суми доплати пенсії за період з 21.08.2020 по 28.02.2021 та новий місячний розмір пенсії за березень 2021 року становить 2750,43.

Крім того, відділом обслуговування громадян №4 зроблено письмовий запит до Гусятинського трудового архіву щодо витребування довідки про заробітну плату за період роботи у ВАТ «Тернопільагроспецмонтаж» з жовтня 1991 року по вересень 1996 року із зазначенням сум згідно з актом перевірки від 05.10.2020 №3055.

У березні 2021 року до ГУ ПФУ в Тернопільській області надійшла відповідь з Гусятинського трудового архіву, де зазначено, що акт перевірки від 05.10.2020 №3055 містить в останньому абзаці твердження стосовно погодження акту лише в частині нарахувань. Розділяти нараховані суми відповідно до відрахувань архів не має права.

На підставі викладеного, представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.

14.02.2023 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, відповідно до якої вказано на безпідставність та необґрунтованість відзиву відповідача, оскільки зазначені в ньому відомості не відповідають дійсності.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дану справу, як справу незначної складності, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, з урахуванням строків, визначених статтею 258 КАС України.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та з 21 серпня 2020 року їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування».

Дату призначення пенсії зазначено у листі Відповідача від 18.11.2020 року №6321-6295/П- 02/8-1900/20.

Страховий стаж Позивачки становить 40 років 03 місяці 20 днів (враховано до 19.07.2020 Року).

Розмір пенсії позивача обчислено із середньомісячного заробітку за періоди роботи з 01.07.1995 по 30.06.2000 та згідно даних, наявних в системі персоніфікованого обліку відповідно до наявного страхового стажу з 01.07.2000 по 31.07.2010 р.

Отримавши пенсію у зменшеному розмірі, 08 серпня 2022 року позивач звернулася до відповідача із повторним зверненням, у якому просила провести перерахунок пенсії та врахувати при цьому розмір заробітної плати за період з 01.10.1991 по 30.09.1996 р., оскільки такий період є найбільш оптимальним варіантом заробітку для обчислення.

До заяви про призначення пенсії Позивач надала архівні довідки від 15.06.2020 р. №869 та №870 про заробітну плату за період роботи з 01.11.1989 р. по 31.12.2000 р. у спеціалізованій пересувній механізованій колоні №3 (СПМК-3) ВАТ «Тернопільагроспецмонтаж».

Листом від 23.08.2022 р. №2977-3121/П-02/8-1900/22 Позивачці відмовлено у перерахунку пенсії з тих підстав, що контрольно-перевірочним управлінням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області проведено перевірку представлених архівних довідок про заробіток за період з 01.10.1991 по 30.09.1996.

Як зазначено у листі Відповідача від 23.08.2022 р. №2977-3121/П-02/8-1900/22, при перевірці достовірності поданих архівних довідок про заробіток для обчислення пенсії встановлено, що у заробіток за період з 01.10.1991 по 30.09.1996 включено суми, з яких не сплачено страхові внески або сплачено не в повному обсязі. Відповідно, проводити перерахунок пенсійної виплати із врахуванням заробітку за період з 01.10.1991 по 30.09.1996 немає правових підстав.

Позивач не погоджується з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, вважає його протиправним та таким, що порушує її право на соціальний захист, а тому звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". (далі - Закон №1058-ІV).

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або, які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушені законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно зі статтею 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи для призначення пенсії зараховується, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Як вбачається із трудової книжки НОМЕР_1 , у період з 01.11.1989 по 01.06.2007 Позивач працювала в СПМК-3 тресту «Агроспецмонтаж» (записи №№ 10,11,12).

Нарахування Позивачці заробітної плати за період роботи з 01.11.1989 по 31.12.2000 СПМК-3 ВАТ «Тернопільагроспецмонтаж» підтверджено архівними довідками про заробітну плату від 15.06.2020 року №869 та №870.

При призначенні пенсії Відповідач врахував відомості архівної довідки лише за №870 від 15.06.2020 року, оскільки після проведеної перевірки представлених архівних довідок про заробіток за період з 01.10.1991 по 30.09.1996 року встановлено, що у заробіток за цей період включено суми, з яких не сплачено або сплачено не повному обсязі страхові внески.

За результатами перевірки, проведеної Відповідачем 12.11.2020 р., розбіжностей між даними довідки №869 від 15.06.2020 р. по заробітній платі для розрахунку пенсії та фактичними даними за період роботи протягом 1996 року не встановлено, що підтверджується Актом №3729 від 12.11.2020 року.

Однак, як вбачається з Акту №3055 від 05.10.2020 року, Відповідачем встановлено розбіжності між даними наведеними у довідці №869 від 15.06.2020 року по заробітній платі позивача та даними, необхідними для призначення (перерахунку) пенсій, а саме: 1991 рік: червень - 538,25 крб., липень - 806,18 крб., грудень - 2022,50 крб.; 1992 рік: листопад - 12485,00 крб., грудень - 45055,00 крб; 1993 рік: травень - 73330,00 крб, серпень - 519180,00 крб, листопад - 1975048,00 крб, грудень - 1 654 990 крб; 1994 рік: червень - 2276300 крб., грудень - 11532800 крб.; 1995 рік: березень - 20728030 крб., червень - 31112000 крб., вересень - 6990000 крб., грудень - 36985000 крб.

Таким чином, внаслідок невиконання СПМК-3 ВАТ «Тернопільагроспецмонтаж» обов`язку по нарахуванню та сплаті внесків до Пенсійного фонду України Позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві у період з 01.10.1991 по 30.09.1996 року, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Зважаючи на те, що обов`язок щодо сплати страхового внеску, так і обов`язок по його нарахуванню, покладено саме на страхувальника (роботодавця), а отже, і відповідальність за ненарахування страхового внеску покладено також на страхувальника.

Такий висновок узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі №199/1852/15-а, від 27 лютого 2019 року справі №638/5795/17, від 31 жовтня 2019 року у справі №683/1814/16-а, від 23 березня 2020 року у справі № 535/1031/16-а та від 26 березня 2020 року у справі № 299/3616/16-а.

02 серпня 2022 року Верховний Суд у справі №560/4616/20 також дійшов висновку (п.33), що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків, а отже, ненарахування та несплата страхувальником страхових внесків за позивача у спірні періоди, не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії, заробітної плати з якої не нараховані страхові внески.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо неврахування при перерахунку ОСОБА_1 пенсії розмірів заробітної плати: 1991 рік: червень - 538,25 крб., липень - 806,18 крб., грудень - 2022,50 крб.; 1992 рік: листопад - 12485,00 крб., грудень - 45055,00 крб; 1993 рік: травень - 73330,00 крб, серпень - 519180,00 крб, листопад - 1975048,00 крб, грудень - 1 654 990 крб; 1994 рік: червень - 2276300 крб., грудень - 11532800 крб.; 1995 рік: березень - 20728030 крб., червень - 31112000 крб., вересень - 6990000 крб., грудень - 36985000 крб. підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 21 серпня 2020 року, врахувавши розмір заробітної плати за період з 1991 по 1996 роки, зазначений в архівній довідці про заробітну плату №869 від 15 червня 2020 року, в архівній довідці про заробітну плату №870 від 15 червня 2020 року, в тому числі: 1991 рік: червень - 538,25 крб., липень - 806,18 крб., грудень - 2022,50 крб.; 1992 рік: листопад - 12485,00 крб., грудень - 45055,00 крб; 1993 рік: травень - 73330,00 крб, серпень - 519180,00 крб, листопад - 1975048,00 крб, грудень - 1 654 990 крб; 1994 рік: червень - 2276300 крб., грудень - 11532800 крб.; 1995 рік: березень - 20728030 крб., червень - 31112000 крб., вересень - 6990000 крб., грудень - 36985000 крб. та здійснити відповідні виплати з урахуванням фактично виплачених сум, то суд зазначає наступне.

Призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.

Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виходячи зі змісту позовних вимог та доказів, наданих на підтвердження правової позиції відповідачами, суд доходить висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача на отримання пенсії за віком на пільгових умовах буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.08.2022 року про перерахунок її пенсії з 21 серпня 2020 року, врахувавши розмір заробітної плати за період з 1991 по 1996 роки, зазначений в архівній довідці про заробітну плату №869 від 15 червня 2020 року та в архівній довідці про заробітну плату №870 від 15 червня 2020 року, в тому числі: 1991 рік: червень - 538,25 крб., липень - 806,18 крб., грудень - 2022,50 крб.; 1992 рік: листопад - 12485,00 крб., грудень - 45055,00 крб; 1993 рік: травень - 73330,00 крб, серпень - 519180,00 крб, листопад - 1975048,00 крб, грудень - 1 654 990 крб; 1994 рік: червень - 2276300 крб., грудень - 11532800 крб.; 1995 рік: березень - 20728030 крб., червень - 31112000 крб., вересень - 6990000 крб., грудень - 36985000 крб. Відтак, позов належить задовольнити частково.

При цьому суд зауважує, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області є суб`єктом владних повноважень, що зобов`язаний вчинити дії на виконання рішення суду, оскільки відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 №22-1 за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу

Як випливає із п. 4.10 Порядку, після прийняття відповідного рішення електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Оскільки позивач зареєстрована та проживає у межах територіальної юрисдикції Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, то саме цей пенсійний орган зобов`язаний повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

За подання позовної заяви до суду, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією від 23.01.2023.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд позов задовольняє частково, то на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 536,80 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо неврахування при перерахунку ОСОБА_1 пенсії розмірів заробітної плати: 1991 рік: червень - 538,25 крб., липень - 806,18 крб., грудень - 2022,50 крб.; 1992 рік: листопад - 12485,00 крб., грудень - 45055,00 крб; 1993 рік: травень - 73330,00 крб, серпень - 519180,00 крб, листопад - 1975048,00 крб, грудень - 1 654 990 крб; 1994 рік: червень - 2276300 крб., грудень - 11532800 крб.; 1995 рік: березень - 20728030 крб., червень - 31112000 крб., вересень - 6990000 крб., грудень - 36985000 крб.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.08.2022 про перерахунок її пенсії з 21 серпня 2020 року, врахувавши розмір заробітної плати за період з 1991 по 1996 роки, зазначений в архівній довідці про заробітну плату №869 від 15 червня 2020 року та в архівній довідці про заробітну плату №870 від 15 червня 2020 року, в тому числі: 1991 рік: червень - 538,25 крб., липень - 806,18 крб., грудень - 2022,50 крб.; 1992 рік: листопад - 12485,00 крб., грудень - 45055,00 крб; 1993 рік: травень - 73330,00 крб, серпень - 519180,00 крб, листопад - 1975048,00 крб, грудень - 1 654 990 крб; 1994 рік: червень - 2276300 крб., грудень - 11532800 крб.; 1995 рік: березень - 20728030 крб., червень - 31112000 крб., вересень - 6990000 крб., грудень - 36985000 крб.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 01 березня 2023 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: с. Вікно,Чортківський район, Тернопільська область,48217 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769).

Головуючий суддя Подлісна І.М.