Рішення № 109474245, 08.03.2023, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька за участю секретаря судового засідання Кривчук І.О. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1 ,

відповідача: представник Безпалов А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Прокуратури Рівненської області (далі – відповідач), в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову (а.с.123-125 том 1) позивач просила: зобов`язати Прокуратуру Рівненської області виплатити недоплачену різницю заробітної плати в розмірі 119536,05 грн за час вимушеного прогулу на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Прокуратури Рівненської області з 07.06.2016 по день фактичного виконання рішення суду, 27.06.2019, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, з урахуванням коефіцієнту підвищення посадових окладів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №657 від 30.08.2017.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року, позов задоволено:

– зобов`язано Прокуратуру Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену різницю заробітної плати за час вимушеного прогулу на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Прокуратури Рівненської області з 15 листопада 2017 року по 27 червня 2019 року відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, з урахуванням коефіцієнту підвищення посадових окладів, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №657 від 30 серпня 2017 року.

Постановою Верховного Суду від 08.12.2022 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року скасовано, а справу №460/2014/19 направлено на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 05.01.2023 справу прийняв то до свого провадження, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

31.01.2023 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 01.02.2023 задоволено клопотання відповідача, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засіданні на 15.02.2023.

Протокольною ухвалою суду від 15.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 08.03.2023.

У судовому засіданні позивач змінені позовні вимоги підтримала повністю та пояснила суду, що відповідач не виконує постанови Верховного Суду та Житомирського апеляційного адміністративного суду в частині нарахування та виплати заробітної плати за час, коли позивач обіймала нижчу посаду. Зокрема, їй не було нараховано та виплачено заробітну плату за посадою начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Рівненської області, починаючи з 15.11.2017 по день фактичного поновлення на посаді – 27.06.2019. За період з 07.06.2016 по 14.11.2017 відповідач повністю провів розрахунок, за вказаний період позивач претензій до відповідача не має.

Також на обґрунтування позову позивачка зазначила, що рішенням суду апеляційної інстанції у справі №817/860/16 її було поновлено на посаді начальника відділу з питань розгляду листів, прийому громадян та доступу до публічної інформації Прокуратури Рівненської області.

У зв`язку з відсутністю посади, що зазначена в рішенні суду, позивачку спочатку (з 15 листопада 2017 року) було закріплено за відділом організації представництва в суді та при виконанні судових рішень Управління представництва інтересів громадянина або держави в суді Прокуратури Рівненської області, а потім (з 28 листопада 2017 року) призначено на посаду заступника начальника відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень Управління представництва інтересів громадянина або держави в суді Прокуратури Рівненської області.

28 лютого 2019 року Верховний Суд ухвалив постанову, якою скасував рішення суду апеляційної інстанції про поновлення позивачки на посаді начальника відділу з питань розгляду листів, прийому громадян та доступу до публічної інформації Прокуратури Рівненської області та ухвалив у цій частині нове, поновивши її на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Прокуратури Рівненської області та органів прокуратури України з 07 червня 2016 року.

Позивачка стверджує, що, поновивши її 27 червня 2019 року на посаді, що зазначена в постанові Верховного Суду, відповідач не виплатив їй різницю в заробітку за посадами, яку позивач обіймала, та на яку була поновлена судом, за період з 15.11.2017 по 27.06.2019.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Пояснив суду, що заробітну плату за час вимушеного прогулу позивачу виплачено повністю. Відповідач також зазначає, що ухвалюючи нове рішення в частині посади, на яку підлягає поновленню позивачка, Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2019 року у справі №817/860/16 рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення середнього заробітку не змінював і не приймав нового, у зв`язку з чим у відповідача не виникло обов`язку виплачувати позивачці середній заробіток за час, коли вона відповідно до скасованого у відповідній частині рішення суду апеляційної інстанції займала іншу посаду, як і не має підстав для виплати їй різниці між заробітком, що вона отримувала на цій посаді і заробітком, обчисленим виходячи з посадового окладу, встановленого для начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Прокуратури Рівненської області (посади, на яку позивачку було поновлено постановою Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі №817/860/16). Виплата позивачу після 15.11.2017 коштів (різниці в розмірах посадових окладів за посадою, яку позивач обіймала та посадою, на яку поновлена Верховним Судом) буде мати наслідком подвійну оплату праці позивача, що є непропорційним і не співмірно з правами інших працівників, які отримують одну заробітну плату. Крім того, на позивача не покладалося додаткових обов`язків, ніж ті, які були передбачені за посадами, які позивачка обіймала. Просить у задоволенні позову відмовити

В судовому засіданні 08.03.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Надаючи оцінку позовним вимогам, суд встановив таке.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2017 року у справі №817/860/16 вирішено:

– визнати протиправними та скасувати накази Прокуратури Рівненської області від 13 травня 2016 року №441 та від 06 червня 2016 року №533 про звільнення ОСОБА_1 з посади та органів прокуратури України;

– поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з питань розгляду листів, прийому громадян та доступу до публічної інформації Прокуратури Рівненської області та органах прокуратури України з 07 червня 2016 року;

– зобов`язано Прокуратуру Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 07 червня 2016 року по день фактичного виконання рішення суду, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року.

На виконання рішення Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2017 року у справі №817/860/16 прокурором Рівненської області видано наказ від 15 листопада 2017 року №914 “Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ”, згідно з яким:

– скасовано накази Прокуратури Рівненської області від 13 травня 2016 року №441 та від 06 червня 2016 року №533 про звільнення ОСОБА_1 з посади та органів прокуратури України;

– поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з питань розгляду листів, прийому громадян та доступу до публічної інформації Прокуратури Рівненської області та органах прокуратури України з 07 червня 2016 року.

Наказом Прокуратури Рівненської області від 15 листопада 2017 року №915 ОСОБА_1 було закріплено за відділом організації представництва в суді та при виконанні судових рішень Управління представництва інтересів громадянина або держави в суді Прокуратури Рівненської області.

21 листопада 2017 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №55026272 з виконання виконавчого листа Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2017 року у справі №817/860/16 щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу.

При цьому суд зазначає, що позивачці виплачено 212302,00 грн заробітної плати за час вимушеного прогулу, що підтверджується платіжними дорученнями від 17 листопада 2017 року №2224, від 17 листопада 2017 року №2225, від 17 листопада 2017 року №2226.

Наказом Прокуратури Рівненської області від 28 листопада 2017 року №959 “Про призначення ОСОБА_1 ” позивачку було призначено на посаду заступника начальника відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень Управління представництва інтересів громадянина або держави в суді Прокуратури Рівненської області на час відсутності основного працівника ОСОБА_2 .

Наказом Прокуратури Рівненської області від 12 квітня 2018 року №251 “Про призначення ОСОБА_1 ” позивачку з 03 травня 2018 року було призначено на посаду заступника начальника відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень Управління представництва інтересів громадянина або держави в суді Прокуратури Рівненської області на час відсутності основного працівника ОСОБА_3 .

Постановою Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі №817/860/16 частково задоволено касаційну скаргу Прокуратури Рівненської області:

– скасовано постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2017 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з питань розгляду листів, прийому громадян та доступу до публічної інформації Прокуратури Рівненської області та органах прокуратури України з 07 червня 2016 року та ухвалено в цій частині нове рішення;

– поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Прокуратури Рівненської області та органів прокуратури України з 07 червня 2016 року.

В іншій частині постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2017 року залишено без змін.

На виконання постанови Верховного Суду від 28 лютого 2019 року Прокуратурою Рівненської області видано наказ від 27 червня 2019 року №649к “Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ”, згідно з яким:

– скасовано наказ прокурора Рівненської області від 15 листопада 2017 року №914 “Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ”;

– скасовано накази прокурора Рівненської області від 13 травня 2016 року №441 та від 06 червня 2016 року №533 про звільнення ОСОБА_1 з посади та органів прокуратури України;

– поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Прокуратури Рівненської області з 07 червня 2016 року.

Позивачка вважає, що їй не було виплачено в повному обсязі заробіток за період з 15.11.2017 по 27.06.2019 (тобто за період, коли позивач працювала на нижчих посадах, ніж начальник відділу, і відповідно її посадовий оклад був нижчим). Вказана сума недоплати, за обрахунками відповідача, складає 119536,05 грн. А відтак, позивачка вважає, що саме вказана сума в різниці заробітної плати повинна бути їй виплачена відповідачем.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд враховує таке.

Відповідно до частин першої і другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно зі статтею 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі – Порядок №100).

Абзацом 3 пункту 2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно з пунктом 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, – на число календарних днів за цей період.

Суд зазначає, що спір у цій справі виник у результаті виконання Прокуратурою Рівненської області постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2017 року та постанови Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі №817/860/16, якими позивачку поновлено на роботі і зобов`язано нарахувати та виплатити їй “заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 07 червня 2016 року по день фактичного виконання рішення суду”.

Як убачається з заяв по суті справи, між сторонами відсутня згода як щодо періоду, за який має нараховуватися середній заробіток на виконання вказаних постанов (відсутня згода щодо дня виконання рішення суду), так і щодо методики обчислення середнього заробітку, а як наслідок – щодо суми середнього заробітку.

Якщо резюмувати, то позиція позивачки полягає у тому, що (а) період, за який їй має бути нарахований середній заробіток відповідно до судових рішень у справі №817/860/16, необхідно обчислювати з наступного дня після звільнення – 07 червня 2016 року та по дату поновлення її на посаді відповідно до постанови Верховного Суду від 28 лютого 2019 року – 27 червня 2019 року; (б) позивач не заперечує правильності обрахунку середнього заробітку за період з 07.06.2016 по 14.11.2017 та обставин, що сума 212302,14 грн. їй виплачена; (в) позивач вважає, що її заробітна плата за період з 15.11.2017 по 27.06.2019 має обчислюватися виходячи з посадового окладу за посадою, на яку її було поновлено Верховним Судом – начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Рівненської області.

Позивачка мотивує це тим, що остаточне рішення у її справі постановив Верховний Суд 28 лютого 2019 року, прийнявши нове рішення в частині посади, на яку вона підлягає поновленню, і виконано це рішення було лише 27 червня 2019 року з виданням наказу про поновлення на посаді №649к. Позивачка уважає, що весь час з незаконного звільнення по день фактичного поновлення вона внаслідок протиправних дій позивача не отримувала (тому що була звільнена) або отримувала у меншому розмірі (тому що була поновлена на іншій посаді) заробітну плату, у зв`язку з чим весь цей період має бути оплачений виходячи з посадового окладу за посадою начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Рівненської області. При цьому претензій до вже оплаченого їй періоду з 07.06.2016 по 14.11.2017 – не має.

Відповідач же вважає, що період, за який позивачці має нараховуватися середній заробіток, відповідно до вказаних судових рішень, обмежується періодом з 07 червня 2016 року по дату наказу №914, яким позивачку поновлено на роботі за наслідками виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2017 року – 15 листопада 2017 року.

У справі №817/860/16 судами позивачці присуджено “заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 07 червня 2016 року по день фактичного виконання рішення суду”.

Буквальний зміст обраного судами у справі №817/860/16 способу захисту порушеного права свідчить, що на користь позивачки присуджено (а) середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до статті 235 КЗпП України і (б) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі відповідно до статті 236 КЗпП України.

У значенні статті 235 КЗпП України вимушеним прогулом є час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором, тобто період з дня наступного за днем звільнення (незаконного переведення на іншу роботу) по день ухвалення судом рішення про поновлення на роботі.

У значенні статті 236 КЗпП України часом затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі є період з наступного дня після ухвалення судового рішення про поновлення на роботі по день видання наказу про поновлення на роботі (за умови що працівника допущено до роботи).

Таким чином, виплата середнього заробітку в обох випадках пов`язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізувати своє право на працю.

Як установлено судом, позивачку було звільнено наказом від 06 червня 2016 року №533. Таким чином період вимушеного прогулу необхідно обчислювати з наступного дня – 07 червня 2016 року.

Поновлено на роботі позивачку було постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2017 року, у зв`язку з чим у спірних правовідносинах вимушений прогул у зв`язку з незаконним звільненням, відповідно до статті 235 КЗпП України, тривав з 07 червня 2016 року по 05 травня 2017 року.

Водночас, вказана постанова була виконана шляхом видання наказів від 15 листопада 2017 року №914 і №915, яким позивачку поновлено на роботі на посаді начальника відділу з питань розгляду листів, прийому громадян та доступу до публічної інформації Прокуратури Рівненської області та закріплено за відділом організації представництва в суді та при виконанні судових рішень Управління представництва інтересів громадянина або держави в суді Прокуратури Рівненської області.

Ураховуючи, що рішення адміністративного суду про поновлення на роботі виконується негайно, період з 06 травня 2017 року по 15 листопада 2017 року є часом затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.

Особливістю цієї справи (поряд з тим, що у справі №817/860/16 суди одночасно з середнім заробітком за час вимушеного прогулу присудили позивачці також середній заробіток за час затримки виконання рішення суду) є те, що постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2017 року у частині найменування посади, на яку підлягає поновленню позивачка, була скасована постановою Верховного Суду від 28 лютого 2019 року, який ухвалив в цій частині нове рішення про поновлення позички на іншій посаді, що відповідала чинній організаційно-штатній структурі Прокуратури Рівненської області.

Ця постанова Верховного Суду була фактично виконана 27 червня 2019 року шляхом призначення позивачки на відповідну посаду.

Визначаючись щодо впливу цієї особливості на період вимушеного прогулу, у значенні статей 235 і 236 КЗпП України, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 08.12.2022 по даній справі, та зазначає таке.

У постанові від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19 Велика Палата Верховного Суду, досліджуючи питання природи середнього заробітку за час вимушеного прогулу, дійшла висновку, що вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком №100, і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Отже, виплата середнього заробітку відповідно до статей 235 і 236 КЗпП України пов`язана з протиправними діями роботодавця, унаслідок якого стала неможлива реалізація працівником свого конституційного права на працю, невід`ємною частиною якого є право на заробітну плату. Таким чином, для нарахування середнього заробітку відповідно до вказаних статей необхідно встановити порушення права працівника на працю.

У спірних правовідносинах право на працю позивачки було поновлено із виданням Прокуратурою Рівненської області наказів від 15 листопада 2017 року №914 та №915 про поновлення її на роботі. З цієї дати позивачка втратила статус звільненого працівника, у зв`язку з чим відсутні підстави для покладення на роботодавця відповідальності, передбаченої статтями 235 і 236 КЗпП України, і компенсації позивачці середнього заробітку.

Інакше застосування вказаних норм буде мати наслідком подвійну оплату праці працівника, що є непропорційним і не співмірно з правами інших працівників, який отримують одну заробітну плату.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах ухвалення Верховним Судом постанови від 28 лютого 2019 року, якою прийнято нове рішення в частині посади, на яку необхідно поновити позивачку, не змінює періоду вимушеного прогулу.

Водночас суд зауважує, що за період з 07.06.2016 по 14.11.2017 включно позивачці виплачено 212302,14 грн.

Згідно довідки від 17.01.2023, середньоденна заробітна плата позивачки складає 586,47 грн. (1261,94 грн. (квітень 2016) + 4602,77 (травень 2016) = 58647,71 грн. :10 (фактично відпрацьовані дні)).

Кількість днів вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 07.06.2016 по 14.11.2017 складає 362 робочих дні, а саме: з 07.06.2016 по 31.12.2016 – 145 робочих днів, з 01.01.2017 по 14.11.2017 – 217 робочих днів.

Сума заробітної плати за час вимушеного прогулу та час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі (період з 07.06.2016 по 14.11.2017) складає 212302,14 грн. (362 дні х 586,47 грн.).

Суд також зазначає, що між сторонами нема спору щодо суми виплачених позивачу коштів за період з 07.06.2016 по 14.11.2017. Позивачка в ході розгляду справи неодноразово зазначала, що погоджується та не заперечує обставин, що за період з 07.06.2016 по 14.11.2017 їй виплачено суму 212302,14 грн.

А відтак, зважаючи, що (1) за період вимушеного прогулу та час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі (з 07.06.2016 по 14.11.2017) позивачці виплачено середній заробіток в сумі 212302,14 грн., з чим позивачка погоджується та не заперечує; (2) 15 листопада 2017 року право на працю позивачки було поновлено із виданням Прокуратурою Рівненської області наказів від №914 та №915 про поновлення її на роботі, а тому з цієї дати позивачка втратила статус звільненого працівника, суд дійшов висновку, що за період з 15.11.2017 по 27.06.2019 відсутні підстави для покладення на роботодавця відповідальності, передбаченої статтями 235 і 236 КЗпП України.

За наведених обставин, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Прокуратури Рівненської області про зобов`язання нарахувати та виплатити недоплачену різницю заробітної плати - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Прокуратура Рівненської області (вул.16 Липня, 52,м. Рівне,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 02910077)

Повний текст рішення складений 10 березня 2023 року

Суддя С.М. Дуляницька