Рішення № 109473700, 10.03.2023, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі також позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не внесення відомостей до наказу по особовому складу від 06.01.2021 № 6 о/с щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 при звільненні зі служби грошової компенсації за невикористані 10 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби 15 років за 2019 рік, 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій за 2020 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік та 11 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби 16 років за 2020 рік;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не нарахування та невиплаті ОСОБА_1 при звільненні зі служби грошової компенсації за невикористані 10 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби 15 років за 2019 рік, 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій за 2020 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік та 11 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби 16 років за 2020 рік;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області внести відомості до наказу по особовому складу від 06.01.2021 № 6 о/с щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 при звільненні зі служби грошової компенсації за невикористані 10 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби 15 років за 2019 рік, 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій за 2020 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік та 11 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби 16 років за 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення позивача зі служби в поліції;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 10 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби 15 років за 2019 рік, 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій за 2020 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік та 11 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби 16 років за 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення позивача зі служби в поліції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на дату звільнення позивача зі служби в поліції з ним не проведено повного розрахунку, зокрема: не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної та щорічної додаткової оплачуваної відпустки, що є порушенням прав позивача.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, а також вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, витребувано докази.

30 січня 2023 року до суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні. Зазначав, що грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена, крім цього, додаткова відпустка учасником бойових дій не підлягає грошовій компенсації.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд установив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

У період з 24 жовтня 2005 року по 06 січня 2021 року позивач проходив службу в органах МВС та Національної поліції.

06 січня 2021 року наказом № 6 о/с Головного управління Національної поліції в Полтавській області було звільнено зі служби в поліції за п.2 ч.1 ст.77 (черех хворобу) капітана поліції Савченка Олександра Миколайовича дільничого офіцера поліції сектору превенції відділення поліції № 1 Полтавського відділу поліції, 06 січня 2021 року.

На запит позивача від 26 грудня 2022 року Головне управління Національної поліції в Полтавській області листом від 27 грудня 2022 року № 63аз115/12/02-2022 зазначено, що позивач не використав відпустки, а саме: 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учасникам бойових дій, за 2020 рік; 10 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (15 років) за 2019 рік; 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік; 11календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (16 років) за 2020 рік. Крім того, повідомило про відсутність правових підстав для грошової компенсації відпустки.

Не погоджуючись з правомірністю дій відповідача щодо виплати в повному обсязі належних при звільненні сум позивач звернуся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Закон України "Про відпустки" (далі - Закон №504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зі статтею 4 Закону України № 504/96-ВР, законодавцем передбачені такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватися інші види відпусток.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1 ст. 24 Закону №504/96-ВР).

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.

Закон №580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону №580-VIII).

Згідно з частинами першою та другою статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частинами першою, другою і третьою статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

Відповідно до частин восьмої, дев`ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Частинами першою та другою статті 94 Закону №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Положення Порядку №260 визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд зауважує, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року та не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році.

Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.

Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Аналогічні висновки висловлено судовою палатою Верховного Суду у постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19, та у постановах Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №160/5393/19, від 31.03.2021 у справі №320/3843/20, від 26.05.2021 у справі №360/1362/20, від 24.06.2021 у справі №520/8054/2020.

У цій справі суд встановив, що позивач при звільненні зі служби в поліції мав 10 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (15 років) за 2019 рік; 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік; 11 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (16 років) за 2020 рік /а.с.57,65/.

Отже, позивач має право на отримання грошової компенсації за невикористані ним частини означених відпусток, проте, відповідач протиправно під час звільнення останнього її не виплатив.

Вказане свідчить про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо ненарахування та невиплати позивачу при звільненні грошової компенсації за невикористану у 2019- 2020 роки оплачувану відпустку у кількості 51 календарного дня.

Отже, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасникам бойових дій кількістю 14 діб, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону України "Про відпустки" встановлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" встановлено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги, а саме: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Таким чином, учасники бойових дій мають право на додаткову відпустку із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Як підтверджено матеріалами справи та не заперечувалось відповідачем, позивач за час проходження служби набув право, проте не використав 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учасникам бойових дій, за 2020 рік.

Відтак, суд вважає за доцільне, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учасникам бойових дій тривалістю 14 днів та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу таку компенсаційну виплату.

Отже, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання внесення відомостей до наказу по особовому складу від 06 січня 2021 року № 6 о/с, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу восьмого пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Виходячи з положень наведених норм, обов`язковою передумовою для виплати поліцейському компенсації за невикористану відпуску є визначення кількості днів невикористаної відпустки в наказі про звільнення.

Водночас, як вбачається з матеріалів справі у наказі Головного управління Національної поліції в Полтавській області відсутні відмості про кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

За таких обставин, суд вважає належним та необхідним способом захисту порушеного права позивача визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації за невикористані 10 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (15 років) за 2019 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік, 11 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (16 років) за 2020 рік, 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учасникам бойових дій, за 2020 рік та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані невикористані 10 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (15 років) за 2019 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік, 11 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (16 років) за 2020 рік, 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учасникам бойових дій, за 2020 рік, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби, а також визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо внесення відомості до наказу від 06 січня 2021 року № 6 о/с грошової компенсації за невикористані 10 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (15 років) за 2019 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік, 11 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (16 років) за 2020 рік, 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учасникам бойових дій, за 2020 рік та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Полтавській області внести відомості до наказу від 06 січня 2021 року № 6 о/с щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 10 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (15 років) за 2019 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік, 11 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (16 років) за 2020 рік, 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учасникам бойових дій, за 2020 рік, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.

Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 19.02.2021 у справі № 820/3072/18.

На підтвердження факту понесення позивачем витрат на правничу допомогу ним надано ордер на надання правової допомоги серії ВІ № 1113936, договір про надання правової допомоги № б/н від 01.12.2022, розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу від 27.12.2022, Акт прийому- передачі наданих юридичних послуг від 27.12.2022, квитанцію № б/н від 27.12.2022.

Оцінивши обставини цієї справи та надані позивачем докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в цій справі у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (код ЄДРПОУ 40108630) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації за невикористані 10 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (15 років) за 2019 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік, 11 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (16 років) за 2020 рік, 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учасникам бойових дій, за 2020 рік.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 10 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (15 років) за 2019 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік, 11 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (16 років) за 2020 рік, 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учасникам бойових дій, за 2020 рік, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо внесення відомості до наказу від 06 січня 2021 року № 6 о/с грошової компенсації за невикористані 10 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (15 років) за 2019 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік, 11 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (16 років) за 2020 рік, 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учасникам бойових дій, за 2020 рік.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області внести відомості до наказу від 06 січня 2021 року № 6 о/с щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 10 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (15 років) за 2019 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік, 11 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (16 років) за 2020 рік, 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учасникам бойових дій, за 2020 рік, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень нуль копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з складення повного судового рішення.

.