Рішення № 109471705, 08.03.2023, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся із позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 01 березня 2018 року із застосуванням січня 2008 року, як базового місяця індексації; зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 01 березня 2018 року із застосуванням січня 2008 року, як базового місяця індексації; зобов`язання виплатити компенсацію за затримку повного розрахунку при звільненні з військової служби (середнє грошове забезпечення) за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 20 серпня 2019 року по дату повного розрахунку, відповідно до постанови КМУ №100 від 08.02.1995.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що під час ознайомлення з грошовими відомостями про виплату грошового забезпечення він виявив, що у період з 01 січня 2016 року до 01 березня 2018 року йому не була виплачена індексація грошового забезпечення. З метою здійснення перерахунку та нарахування невиплаченої індексації за вказаний період позивач звернувся із заявою до військової частини НОМЕР_1 , на що листом від 19 січня 2022 року отримав відмову.

Позивач вважає, що невиплата індексації грошового забезпечення порушує його права, оскільки індексація грошових доходів є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів нарахування індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для юридичних осіб-роботодавців незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Позивач також зазначив, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовцям має здійснюватися з місяця, наступного за місяцем останнього підвищення окладів військовослужбовців відповідно до рішення Уряду. Грошове забезпечення військовослужбовців до 01 березня 2018 року визначалося постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", яка набрала чинності 01 січня 2008 року. Тому січень 2008 року є базовим місяцем для проведення індексації.

Крім того, позивач вважає, що має право на виплату компенсації за затримку повного розрахунку при звільненні з військової служби за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 20 серпня 2019 року по дату повного розрахунку.

З урахуванням наведеного позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 12 березня 2022 року з ініціативи суду зупинено провадження у даній справі до моменту припинення на території України воєнного стану.

Ухвалою суду від 02 лютого 2023 року поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

У відзиві на позовну заяву від 25 лютого 2022 року №933 відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування цієї позиції зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі - Постанова №1013) фактично запропоновано в грудні 2015 року підвищити зарплати працівникам бюджетної сфери за рахунок збільшення посадових окладів (тарифних ставок) та підвищення постійних складових зарплати з тією метою, щоб з січня 2016 року розпочати обчислювати індекс споживчих цін для проведення індексації. Вказаною постановою не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення, починаючи з 01 грудня 2015 року, але й фактично визначено базовий місяць (січень 2016 року), який необхідно врахувати для проведення індексації. Починаючи з січня 2016 року здійснювалось обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком. Оскільки нарахована сума ймовірної індексації протягом січня 2016 року - лютого 2018 року не перевищила розмір підвищення грошового забезпечення випереджаючим шляхом у грудні 2015 року, відповідно не відновилася індексація грошового забезпечення в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб в цьому періоді. Нарахована індексація позивачу за період з січня 2016 року по лютий 2018 року становить 0,00 грн щомісячно.

Вказує, що на день виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у відповідача не було заборгованості перед позивачем щодо будь-яких грошових виплат. Відтак немає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 20 серпня 2019 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 -польова пошта (по стройовій частині) від 01 липня 2016 року №138 зарахований до списків особового складу частини, поставлений на усі види забезпечення, справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з 01 липня 2016 року. Військова частина НОМЕР_1 до 30 червня 2018 року носила назву «військова частина НОМЕР_2 -польова пошта».

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені сторонами у завах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 з 01 липня 2016 року по 20 серпня 2019 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (до 30 червня 2018 року військова частина НОМЕР_2 -польова пошта).

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 -польова пошта (по стройовій частині) від 01 липня 2016 року №138 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини, поставлено на усі види забезпечення з 01 липня 2016 року (а.с.39). Наказом командира військової частини НОМЕР_1 позивача 20 серпня 2019 року виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення.

Також із карток особового рахунку військовослужбовця за 2016 - 2018 роки слідує, що у січні 2016 року - лютому 2018 року (спірний період) індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_1 не виплачувалася (а.с.7-11).

На заяву представника позивача про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, виходячи з січня 2008 року як базового місяця, відповідач листом від 19 січня 2022 року №67/фс повідомив, що індексація грошового забезпечення за вказаний період нараховувалась відповідно до Порядку №1078. Місяцем підвищення доходу (базовим місяцем) при нарахуванні індексації враховано грудень 2015 року; для проведення індексації доходів індекс споживчих цін обчислювався наростаючим підсумком, починаючи з січня 2016 року. Оскільки нарахована випереджаючим шляхом сума ймовірної індексації протягом січня 2016 року - лютого 2018 року не перевищила суму підвищення грошового забезпечення за грудень 2015 року, нарахована індексація грошового забезпечення за вказаний період становить 0,00 грн. Також інформовано, що відповідно до Постанови №1013 в грудні 2015 року збільшено розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення - премії та щомісячної додаткової винагороди та виконано вимогу вказаної постанови Уряду здійснювати обчислення індексу споживчих цін з січня 2016 року (а.с.6).

Позивач вважає протиправним ненарахування та невиплату йому індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Як визначено пунктом 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ), до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Згідно з статтями 18, 19 Закону України від 05 жовтня 2000 року №2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Преамбулою Закону України від 03 липня 1991 року №1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон №1282-ХІІ) передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

За змістом статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За приписами статті 2 Закону №1282-XII об`єктами індексації є грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно зі статтею 3 Закону №1282-ХІІ індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

При цьому відповідно до визначення, яке міститься в абзаці третьому статті 1 Закону №1282-ХІІ, індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1282-XII (зі змінами, внесеними Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01 січня 2016 року) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Як встановлено статтею 6 Закону №1282-XII, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частини перша, друга, шоста статті 5 Закону №1282-XII).

Статтею 9 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078, зі змінами, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Як визначено пунктом 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. При цьому положеннями Закону №1282-XII та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

Покликання відповідача на відсутність відповідного фінансування для виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям суд вважає необґрунтованим та наголошує, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19.

Суд відхиляє твердження відповідача про наявність у нього дискреційних повноважень при обчисленні індексації.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, дискреційними повноваженнями є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". Повноваження ж державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.

Абзацами першим-п`ятим пункту 5 Порядку №1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013, яка застосовується з 01 грудня 2015 року, далі - Постанова №1013) установлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Аналіз наведених норм законодавства України дає суду підстави дійти висновку, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру; механізм індексації має універсальний характер. Правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Встановлений порядок нарахування індексації означає, що місяцем, від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін до досягнення ним порогу 103 відсотка, є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою.

Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку №1078 для визначення "базового" місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата (грошове забезпечення) зросло за рахунок постійних складових. Місяць підвищення посадового окладу і є початком відліку для обчислення індексу споживчих цін. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому нарахування індексації проводиться у місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Такий порядок обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації (з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник) згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078 стосується і у випадку переведення працівників (у тому числі військовослужбовців) на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №1294) затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців. Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.

Надалі зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась лише з 01 березня 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704).

Отже, з січня 2008 року по 28 лютого 2018 року посадовий оклад військовослужбовців не змінювався.

Таким чином, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення з січня 2016 року (по 28 лютого 2018 року) є саме січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.

Водночас, як слідує з відзиву на позовну заяву, відповідач безпідставно вважає, що Постановою №1013 січень 2016 року визначено як базовий місяць для індексації грошового забезпечення, зокрема, військовослужбовців.

При вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а, які полягають, зокрема, у такому.

За змістом пункту 5 Порядку №1078 підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця. Отже, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов`язати до її вчинення у судовому порядку. Аналіз пункту 5 Порядку №1078 свідчить про те, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пов`язується з місяцем підвищенням тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець. Отже, збільшення грошового забезпечення не за рахунок зростання тарифної ставки (окладу), а завдяки додатковим видам грошового забезпечення, не дає підстав вважати відповідний місяць базовим для подальшої індексації.

Тому суд погоджується із доводами позивача щодо необхідності врахування при проведенні індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2018 року, як місяця для нарахування індексації відповідно до Порядку №1078 січня 2008 року, оскільки у період з січня 2008 року по березень 2018 року посадові оклади військовослужбовців не змінювались.

При вирішенні позову у вказаній вище частині позовних вимог суд також враховує обраний Верховним Судом у постанові від 12.05.2022 у справі №580/3335/21 спосіб захисту порушеного права. Так у вказаній постанові Верховний Суд з метою ефективного захисту порушеного права позивача на отримання в повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 14 січня 2017 року по 28 лютого 2018 року дійшов висновку про необхідність визначення січня 2008 року базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача за вказаний період та змінив рішення судів попередніх інстанцій в цій частині.

Разом з тим, суд зазначає, що позивач відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 -польова пошта (по стройовій частині) від 01 липня 2016 року №138 зарахований до списків особового складу частини з 01 липня 2016 року. Таким чином, в спірний період з 01 січня 2016 року по 01 липня 2016 року позивач не проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , а тому вимога позивача про зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 липня 2016 року є неправомірною.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання виплатити компенсацію за затримку повного розрахунку при звільненні з військової служби (середнє грошове забезпечення) за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 20 серпня 2019 року по дату повного розрахунку відповідно до постанови КМУ №100 від 08.02.1995 суд зазначає, що при звільненні зі служби та виключенні зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з позивачем були проведені усі нарахування та здійснені виплати в повному обсязі.

Відтак, на день виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у відповідача не було заборгованості перед позивачем щодо будь-яких грошових виплат. При цьому, на момент винесення рішення відповідачем не проводилось нарахування індексації позивачу та її виплата, оскільки спір щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення є предметом розгляду у даній справі, відтак немає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 20 серпня 2019 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення (така виплата не проводилась), а тому позовні вимоги в цій частині є передчасними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

У порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє. Відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20.05.2013 резолютивна частина рішення суду не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Як свідчить практика Європейського суду в державі повинен діяти принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства, справедливе співвідношення між потребами пов`язаними з інтересами суспільства загалом і вимогами захисту основних прав людини, необхідно враховувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства інтересам окремої людини. Порушення принципу пропорційності не узгоджується з конституційною ідеологією бюджетних відносин, зокрема видатків на соціальний захист громадян, закладеною в принципах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами та збалансованості бюджету України (стаття 95 Конституції України).

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 перебуваючи на військовій службі, мав право на отримання індексації грошового забезпечення у період з липня 2016 року по березень 2018 року й на підставі закону у відповідача існував обов`язок вчинити конкретні дії на користь позивача (нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення), але цей обов`язок не був виконаний, то це є проявом бездіяльності. За таких обставин та з урахуванням наведених вище положень законодавства суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно; зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, вважаючи січень 2008 року місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Саме такий спосіб захисту порушеного права буде належним та ефективним (з огляду на позицію відповідача щодо визначення січня 2016 року місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення).

При цьому, на думку суду, відсутні підстави для встановлення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, як про це просить позивач.

Частини п`ята та шоста статті 246 КАС України не встановлюють обов`язку суду у резолютивній частині рішення суду встановлювати судовий контроль за його виконанням.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 звертав увагу на те, що застосування статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

З наведеного слідує, що встановлення судового контролю може мати місце на стадії виконання судового рішення за заявою сторони, на користь якої таке рішення ухвалене, за наявності обґрунтованих доводів та підстав вважати, що відповідач ухиляється від виконання рішення у справі. Окремо слід вказати, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.

Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Суддя Т.М. Димарчук