Рішення № 109471622, 09.03.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2023 р. Справа № 120/11085/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

30.12.2022 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Шевчука А.А., подана від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про:

- визнання протиправною та скасування податкової вимоги відповідача № 0003813-1302-0228 від 03.02.2022 про нарахування позивачу податкового боргу в розмірі 8045,55 грн, у тому числі заборгованість зі сплати єдиного податку з фізичних осіб в сумі 6242,40 грн та пеня в сумі 1803,15 грн;

- зобов`язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків позивача шляхом виключення відомостей щодо суми нарахованого податкового зобов`язання зі сплати єдиного податку протягом 01.04.2014 - 31.12.2016 в сумі 6242,40 грн та пені у розмірі 1803,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 23.05.2003 по 02.02.2015 перебував на обліку в Автономній Республіці Крим, як фізична-особа підприємець. 02.09.2015, у зв`язку зі зміною місця проживання, позивач став на податковий облік у Вінницькій ДПІ (м. Вінниця) та до 26.02.2019 здійснював господарську діяльність на території України.

21.11.2022 позивач дізнався про наявну в нього заборгованість зі сплати єдиного податку. З метою захисту своїх прав позивач звернувся до адвоката, який, у свою чергу, 30.11.2022 надіслав відповідачу адвокатський запит з проханням надати інформацію з інтегрованої картки платника податків позивача зі сплати єдиного податку та, у випадку наявності податкової вимоги, надіслати її оригінал. Листом від 06.12.2022 № 26598/6/02-32-19-02-20 відповідач надав запитувану інформацію разом з оскаржуваною податковою вимогою.

Позивач з діями відповідача не погоджується, вважає протиправною податкову вимогу № 0003813-1302-0228 від 03.02.2022 про нарахування податкового боргу в розмірі 8045,55 грн, а тому за захистом своїх прав та інтересів звертається до суду.

Ухвалою суду від 04.01.2023 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні).

20.01.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач зазначає, що ФОП ОСОБА_1 перебував на податковому обліку в ДПІ 112-ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Генічеське управління, Генічеська ДПІ. Повторну реєстрацію позивач здійснив 02.09.2015 у Вінницькій ДПІ Вінницького управління ГУ ДПС у Вінницькій області (м. Вінниця).

Відповідач зазначає, що станом на 20.01.2023 ФОП ОСОБА_1 перебуває в стані припинення підприємницької діяльності з 26.02.2019. Однак згідно з картки особового рахунку платника податків за відповідачем рахується податкова заборгованість в сумі 8045,55 грн, яка складалась з наступних платежів: єдиний податок з фізичних осіб - 3058,54 грн (основний платіж) та пеня - 1803,15 грн.

Зазначена заборгованість утворилася внаслідок несплати самостійно задекларованих сум грошового зобов`язання та підтверджується карткою особового рахунку, заявою про застосування спрощеної системи оподаткування № 4021 від 09.03.2016.

Відтак на виконання вимог ст. 59 та ст. 42 ПК України позивачу правомірно надіслано оскаржувану податкову вимогу № 0003813-1302-0228 від 03.02.2022.

Інших заяв по суті до суду не надходило.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що з 23.05.2003 до 02.02.2015 ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець у Генічеській ОДПІ (ВЕЗ Крим, м. Ялта).

02.09.2015 з підстав зміни проживання через втрату контролю на частині території України позивач змінив місце проживання та став на податковий облік в Головному управлінні ДФС у Вінницькій області, Вінницьке управління, Вінницька ДПІ (м. Вінниця), як фізична особа-підприємець, який перебуває на 2 групі спрощеної системи оподаткування.

25.02.2019 проведено державну реєстрацію припинення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та з 26.02.2019 знято з обліку платника податків.

30.11.2022 представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію з інтегрованої картки платника податків позивача зі сплати єдиного податку та, у разі наявності податкової вимоги, надіслати її оригінал.

Листом від 06.12.2022 №26598/6/02-32-19-02-20 відповідач надав адвокату запитувану інформацію разом з податковою вимогою № 0003813-1302-0228 від 03.02.2022.

Не погоджуючись з вказаною податковою вимогою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За правилами пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Як визначено пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п.п. 16.1.3, 16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п. 291.2, 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: перша група - фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150000 гривень; друга група - фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Згідно з п. 293.1 ст. 293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Пунктом 295.1 статті 295 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Відповідно до п. 300.1 ст. 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Згідно з п. 122.1 ст. 122 Податкового кодексу України несплата (неперерахування) фізичною особою-платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Також нормами пункту 59.1 статті. 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

А відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач вперше був зареєстрований як ФОП у Генічеській ОДПІ (ВЕЗ Крим, м. Ялта) та, відповідно, здійснював підприємницьку діяльність на території Автономної Республіки Крим.

Відповідно до п. 26 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового Кодексу України на період дії Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" цей Кодекс застосовується з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" № 1636-VII від 12 серпня 2014 року".

Законом України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" від 12.08.2014 № 1636-VII (чинним на момент реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця) встановлено особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України визначено.

Згідно з п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" на території вільної економічної зони "Крим" (далі - ВЕЗ "Крим") діє особливий правовий режим економічної діяльності фізичних та юридичних осіб, у тому числі особливий порядок застосування норм регуляторного, податкового та митного законодавства України, а також особливий режим внутрішньої та зовнішньої міграції фізичних осіб.

Відповідно до п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" фізична особа, яка має податкову адресу (місце проживання), юридична особа (відокремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місцезнаходження) на території ВЕЗ "Крим", прирівнюється з метою оподаткування до нерезидента.

Відповідно до перехідних положень Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України", а саме підпунктом 3 пункту 12.3 статті 12 Розділу ІІ визначено, що з 01.06.2014 вважається анульованою податкова реєстрація осіб, які станом на 31.05.2014 мали місцезнаходження (місце проживання) та перебували на обліку в контролюючих органах на території АРК або міста Севастополя.

Така податкова реєстрація може бути відновленою після евакуації особи на іншу територію України згідно зі статтею 15 вищезазначеного Закону у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань оподаткування, або внаслідок завершення строку тимчасової окупації.

З аналізу наведених норм законодавства суд доходить висновку, що стосовно платників податків - фізичних та юридичних осіб, які станом на 31.05.2014 мали місце проживання/місцезнаходження та перебували на обліку в контролюючих органах на території АРК або міста Севастополя, діє особливий правовий режим економічної діяльності, зокрема такі особи прирівнюються з метою оподаткування до нерезидентів, а їх податкова реєстрація вважається анульованою.

Таким чином, оскільки станом на 31.05.2014 ФОП ОСОБА_1 мав місце проживання та перебував на обліку як платник податків у Генічеській ОДПІ (ВЕЗ Крим, м. Ялта), тобто ВЕЗ "Крим", відповідно до пп. 3 п. 12.3 ст. 12 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" податкова реєстрація позивача вважається анульованою з 01.06.2014.

Відтак з 01.06.2014 ФОП ОСОБА_1 втратив статус платника єдиного податку, як і обов`язок сплати єдиного податку, та до 02.09.2015, тобто до дати зміни місця проживання і взяття на податковий облік у Головному управлінні ДПС у Вінницькій області, Вінницька ДПІ (м. Вінниця), перебував у статусі суб`єкта ВЕЗ "Крим".

Відповідно до пп. 12 п. 12.3 ст. 12 Розділу II "Перехідні положення" Закону № 1636 зупиняється застосування до платників податків із місцезнаходженням на території ВЕЗ "Крим" норм статей 59, 60, 87-101, 124, 126 і 129 Податкового кодексу України.

Статтею 15 Розділу II "Перехідні положення" Закону № 1636, яка в силу пп. 3 п. 12.3 ст. 12 цього ж Закону розповсюджується й на фізичних осіб, передбачено, що будь-якій юридичній особі-резиденту України, яка змінює (змінила) своє місцезнаходження з тимчасово окупованої території на іншу територію України:

а) списується податковий борг, суми розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань за будь-якими податками (зборами, обов`язковими платежами), що виникли з моменту тимчасової окупації.

До платників податків, які станом на початок тимчасової окупації мали місцезнаходження на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, починаючи з 1 числа місяця, на який припадає початок тимчасової окупації, не застосовуються фінансові санкції, штрафні санкції та пеня за порушення порядку подання, обчислення, правильності заповнення податкових декларацій та повноти сплати сум податків і зборів, допущені під час здійснення господарської діяльності на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Отже, з наведеного висновується, що податковий борг, який виник з 20.02.2014 у платника-резидента України, що змінює (змінив) своє місцезнаходження з тимчасово окупованої території на іншу територію України, підлягає списанню. І хоча вказаний Закон № 1636 втратив чинність, на момент виникнення спірних правовідносин він був чинним, а тому його норми підлягають застосування при вирішенні справи.

Як слідує зі змісту листа відповідача від 06.12.2022 № 26598/6/02-32-16-02-20, у 2022 році до Головного управління ДПС у Вінницькій області була передана ІКП єдиного податку з фізичних осіб (дана ІКП обліковувалась в Автономній Республіці Крим). Після об`єднання даних ІКП у позивача утворилась заборгованість. До листа додано ІКП, з якого вбачається, що у позивача вперше виникла заборгованість саме з 20.05.2014.

Відповідно, як визначено з наявної у матеріалах інтегрованої картки платника єдиного податку, яка ведеться в податкових органах згідно з Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року № 422, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за № 751/28881, за позивачем рахується заборгованість у сумі 8045,55 грн.

Водночас судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у 2014 році був зареєстрований як ФОП у АРК, однак після окупації цієї території облік позивача, як ФОП, проводився у ГУ ДПС у Херсонській області.

На початку 2014 року у позивача наявна переплата по єдиному податку у розмірі 246,60 грн. В подальшому 17.01.2014 позивачем було проведено сплату ЄП в сумі 730,80 грн, у зв`язку з чим переплата стала 977,40 грн. Більше оплат в межах 2014 року позивачем проведено не було, у зв`язку з окупацією відповідної території та фактичного припинення господарської діяльності.

Одночасно ГУ ДПС у Херсонській області щомісячно нараховувало позивачу ЄП у сумі 243,60 грн. Відтак, унаслідок того, що оплата певний час не проводилась, а нарахування продовжувалось, виникла заборгованість, яка на кінець 2014 року становила 1945,80 грн.

На кінець 2015 року заборгованість збільшилась на 2923,20 грн та становила 4869,00 грн. У 2016 році заборгованість збільшилась на 3307,20 грн та становила 8176,20 грн.

Разом з тим з вересня 2015 року ФОП ОСОБА_1 знаходився на обліку в ГУ ДПС Вінницької області та сплачував податки до відповідного бюджету, при цьому ГУ ДПС у Вінницькій області за 2015 рік нарахування позивачу не проводило, у зв`язку з чим виникла надмірно сплачена сума податків, яка на кінець 2015 року становила 974,40 грн.

Таким чином, із одночасним обліком у двох органах ДПС на кінець 2015 року за позивачем виникла одночасно і заборгованість в розмірі 4869,00 грн і переплата в розмірі 974,40 грн.

Однак, з підстав проведення подвійного обліку в органах ДПС 28.01.2022 позивачу нараховано пеню на наявну заборгованість в розмірі 1803,15 грн. Така заборгованість нарахована на кожен прострочений платіж по єдиному податку окремо, а 11 452,50 грн - це пеня, нарахована на єдиний податок, який не було сплачено в 2014 році.

Таким чином, враховуючи норми п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України", суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 0003813-1302-0228 від 03.02.2022 про нарахування позивачу податкового боргу в розмірі 8045,55 грн, у тому числі заборгованість зі сплати єдиного податку з фізичних осіб в сумі 6242,40 грн та пеня в сумі 1803,15 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків позивача, то суд зазначає, що у відповідності до частини першої розділу II Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Відповідно до пп. 66.1.5 п. 66.1 ст. 66 ПК України підставою для внесення змін до облікових даних платників податків є рішення суду, що набрало законної сили.

При цьому статтею 60 ПК України визначено, що податкова вимога вважається відкликаною, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13.02.2018 у справі №816/2042/16, згідно з якою у платника податків наявний матеріально-правовий інтерес в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків.

Отже, з урахуванням того, що позивач у спірний період, за який йому винесено податкову вимогу від 03.02.2022 № 0003813-1302-0228 з єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 6242,40 грн, не мав обов`язку зі відповідних зобов`язань, суд вважає, що зазначену суму податкового боргу, визначену у такій податковій вимозі, слід скасувати. Крім того, до скасування підлягає також і пеня в сумі 1803,15 грн, оскільки у контролюючого органу, у цьому випадку, були відсутні підстави для її нарахування.

Враховуючи наведене суд приходить до переконання, що дана позовна вимога також підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Частинами першою та другою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з позицією ЄСПЛ, викладеною, зокрема, у справі "Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", заява № 36985/97, рішення від 23 липня 2002 року, п. 110, адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтримку правомірності своєї позиції та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, у зв`язку з повним задоволенням позову, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 992,40 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Інших документально підтверджених судових витрат позивача не встановлено, а тому у рішенні суду питання про їх розподіл не вирішується.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області № 0003813-1302-0228 від 03.02.2022 про нарахування ОСОБА_1 податкового боргу в розмірі 8045,55 грн, у тому числі заборгованість зі сплати єдиного податку з фізичних осіб в сумі 6242,40 грн та пені в сумі 1803,15 грн;

Зобов`язати Головне управління ДПС у Вінницькій області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення відомостей щодо суми нарахованого податкового зобов`язання зі сплати єдиного податку протягом 01.04.2014 - 31.12.2016 в сумі 6242,40 грн та пені у розмірі 1803,15 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) представник позивача: адвокат Шевчук Андрій Анатолійович (адреса для листування: вул. Хмельницьке шосе, буд. 13, оф. 101, м. Вінниця, 21036);

3) відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028).

Повне рішення суду складено 09.03.2023.

Суддя Сало Павло Ігорович