Рішення № 109469072, 10.03.2023, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/4546/23

Провадження №2-а/521/82/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2023 року

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді – Бобуйок І.А,

за участю секретаря судового засідання – Підмазко Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (адреса місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3), поліцейського сержанта поліції Управління патрульної поліції в Одеській області Бобок Маріанна Іванівна (65114, м. Одеса, вул. Ак. Корольова, буд. 5) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

22.02.2023 року до Малиновського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, поліцейського сержанта поліції Управління патрульної поліції в Одеській областіпро скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху.

Згідно позовної заяви, 21.02.2023 року поліцейський сержант поліції Бобок Маріанна Іванівна УПП в Одеській області винесла постанову серії ЕАС №6576325 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Позивачка, вважає, що постанова є протиправною та необґрунтованою, оскільки нею було дотримано Правила дорожнього руху України, жодного правопорушення вона не вчиняла, а отже вона не підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 01.03.2023 року відкрито провадження у справі.

10.03.2023 року позивачка та її предстаник в судове засідання з`явилися, просили позовну заяву задовольнити.

10.03.2023 року представник Департаменту патрульної поліції в судове засідання з`явився, просив відмовити у задволення позову, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задволенні позовних вимог.

10.03.2023 року поліцейський сержант поліції Управління патрульної поліції в Одеській областіБобок М.І. у судове засідання не з`явилася, повідомлялася про дату, час, місце слухання справи належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомила, відзиву на позов не надала.

Суд, вивчивши та дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи зібрані і надані докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд, яке включає в себе право на доступ до правосуддя.

Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками (п. 36 рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства"). На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (п. 30 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30 травня 2013 року, заява № 49069/11).

У статті 1 Конституції Україна проголошується правовою державою, і, як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини та громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя. Зобов`язання держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних і справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплено як основоположні принципи в Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст. 6 КАС України, суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

При цьому, суд застосовує принцип верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

21.02.2023 року про накладення адміністративного стягнення постановою ОСОБА_2 - поліцейського сержанта поліції 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області, серія ЕАС №6576325 від 21.02.2023 р., ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1190,00 грн. за ч.1 ст. 121-3 КУпАП за те, що 21.02.2023 року у м. Одеса, вулиця Інглезі, 7/3, водій керував автомобілем без переднього номерного знаку, чим порушив п. 2.9. (В) «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 90 КАС України, ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Таким чином, при вирішені питання про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення, винесена відповідачем постанова розглядається як доказ у сукупності з іншими доказами (пояснення особи, яка притягається до відповідальності, свідків, висновки експерта, речові докази, фотоматеріали, протоколом про адміністративне правопорушення т. і.), тому не може виступати єдиним доказом, на основі якого встановлюється наявність адміністративного правопорушення.

Відповідно до статей 245, 280 КУпАП на орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення покладений обов?язок всебічного, повного, об?єктивного з?ясування її обставин, зокрема, на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення особою та вини цієї особи у його вчиненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, передбачених ст. 78 КАС України.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з конституційного принципу презумпції невинуватості, суд має тлумачити недостатньо обґрунтовані обставини на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Отже, з урахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства, доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписучих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).

Судом встановлено, що 21.02.2023 року в ході виконання службових обов?язків, поліцейський роти №1 батальйону № 2 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Бобок Маріанною Іванівною, за адресою м. Одеса, вул. Інглезі, 7/3, виявилено автомобіль «INFINITI» номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням, ОСОБА_1 , яка керувала автомобілем без номерного знака попереду автомобіля, чим порушила пункт 2.9.в) Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, яким передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Факт відсутності переднього номерного знака на автомобілі «INFINITI» д.н. НОМЕР_1 підтверджується фотознімком та відеозаписами з портативного відео реєстратора поліцейських.

До того ж, на відеозаписі, що наданий представником відповідача, відображено, що позивачка підтвердила факт керування автомобілем «INFINITI» номерний знак НОМЕР_1 , 21.02.2023 року за адресою м. Одеса, вул. Інглезі, 7/3, без переднього номерного знака та зазначила, що недавно придбала автомобіль, а тому не встигла встановити передній номерний знак на автомобіль.

У відповідності до п. 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов?язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

У відповідності до п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху, водій зобов?язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов?язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

У відповідності до п. 2.9.в) Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом, без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі порушення Правил дорожнього руху.

Судом встановлено, що в тексті оскаржуваної постанови чітко зазначено, що позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за керування автомобілем з відсутнім переднім номерним знаком, що заборонено п. 2.9.в) Правил дорожнього руху України.

Державним стандартом України ДСТУ 4278:2019 (Національний стандарт України), затверджено загальні вимоги та правила застосування номерних знаків транспортних засобів, а саме главою 4 вказаних стандартів затверджено правила застосування номерних знаків.

Згідно пункту 4.1. ДСТУ 12782019, кількість знаків на транспортних засобах має бути: на автотранспорті, зокрема, два знаки.

Віденська Конвенція про дорожній рух від 08.11.1968 року, до якої приєдналась Україна з 12.07.1974 року, статтею 36 передбачає, що на кожному автомобілі, що знаходиться в міжнародному русі, повинен помішатися спереду і ззаду реєстраційний номер: проте на мотоциклах цей номер повинен міститися лише ззаду.

Судом встановлено, що транспортний засіб ОСОБА_1 «INFINITI» номерний знак НОМЕР_1 , є автотранспортом та не є трактором, мототранспортом або причепом, а тому на нього повинно бути встановлено два номерні знаки.

Відтак, позивачка при експлуатації транспортного засобу зобов?язана забезпечити відповідність його технічного стану, зокрема наявність номерних знаків у відповідності до вимог нормативно-правових актів, а посилання позивачки на те, що вона рухалася на авто з номерним знаком, встановленим у встановленому для нього місці, не відповідає дійсності та свідчить про намагання позивачки ухилитися від виконання обов?язку щодо обладнання транспортного засобу номерними знаками у відповідності до вимог законодавства.

Відповідно до п. 16 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації, зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 року No1371) на зареєстровані в уповноважених органах МВС транспортні засоби видаються свідоцтва про реєстрацію, а також номерні знаки (крім тимчасово ввезених на митну територію України транспортних засобів особистого користування), що відповідають державному стандарту України: два номерні знаки - на автотранспорт, один - на мототранспорт, мопед, причіп та напівпричіп, дозволи на встановлення на транспортних засобах спеціальних світлових і (або) звукових сигнальних пристроїв.

Згідно ст. 37 Закону України «Про дорожній рух», забороняється експлуатація незареєстрованих (не перереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака, або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені, а також транспортних засобів, що підлягають обов?язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка")

Відповідно до частини 1 статті 121-3 КУпАП передбачено, що керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Обставини правопорушення та вина порушниці підтверджуються постановою про адміністративне правопорушення серії EAC №6576325 від 21.02.2023 р., відеозаписом з портативного відео реєстратора, що відображають події, що відбулись 21.02.2023 року.

Відповідно до п.п. 16, п. 4 «Положення про національну поліцію» затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 р. № 877, «Національна поліція відповідно до покладених на неї завдань: регулює дорожній рух та здійснює контроль за додержанням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі».

Також, відповідно до п. 3, 6, 10, 11 розділу III, Положення про Департамент патрульної поліції затверджене наказом Національної поліції від 06.11.2015 р. № 73 у редакції Наказу Національної поліції України 14.08.2017 р. № 857, передбачено, що відповідно до покладених завдань Департамент патрульної поліції: «вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, передбачених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання: регулює дорожній рух та здійснює контроль за додержанням законів з питань безпеки дорожнього руху та правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі».

Відповідно до ст. 252 КУпАП та п. 10 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином, з огляду на все вищезазначене в діях позивачки є склад адміністративного правопорушення. Поліцейський мав всі законні підстави для зупинки транспортного засобу, пред`явив законну та обґрунтовану вимогу щодо надання документів передбачених законодавством, ним дотримані процедура та порядок складання адміністративних матеріалів. Постанова серії EAC №6576325 від 21.02.2023 р. у справі про адміністративне правопорушення обґрунтована, винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством. Доводи позивачки безпідставні, необґрунтовані.

Таким чином, відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивачки до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Сама незгода позивачки щодо її притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом особливостями, встановленими КУпАП.

Згідно зі ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд також констатує, що відповідач не вчинив будь-які неправомірні дії стосовно позивача при здійсненні зупинки автомобіля під керуванням позивача, при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, суд вважає, що позов є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, а постанову відповідача серії EAC №6576325 від 21.02.2023 р. необхідно залишити без змін.

Враховуючи все вищевикладене та керуючись статтями 19, 63 Конституції України, статтями 121-3, 222, 251, 252, 258, 268, 278, 279 КУпАП, 42, 49, 55, 57, 60, 72, 73, 77, 78, 79, 165, 42, 165 КАС України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (адреса місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3), поліцейського сержанта поліції Управління патрульної поліції в Одеській області Бобок Маріанни Іванівни (65114, м. Одеса, вул. Ак. Корольова, буд. 5) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення

Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС №6576325 від 21.02.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення п.п. 2.9 (в) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306,– залишити без змін.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ: І.А.Бобуйок