Рішення № 109465168, 28.02.2023, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг"

про стягнення 2 516 937,64 грн.

за участі представників:

від позивача: Шевченко І.В.,

від відповідача: Пилюченко І.Г.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" про стягнення 2516937,64 грн. заборгованості за договором поставки від 05.08.2019 № РА0027-TSP.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 відкрито провадження у справі № 910/1493/22 та призначено підготовче засідання на 04.04.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2022 відкладено розгляд справи № 910/1493/22 до закінчення воєнного стану чи/або його скасування у встановлений законодавством порядку на всій території України або на території міста Києва.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2022 ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.06.2022 у справі № 910/1493/22 скасовано, справу повернуто до суду першої інстанції для розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2022 задоволено самовідвід судді Мельника В.І. від розгляду справи № 910/1493/22 та передано матеріали справи уповноваженому працівнику Господарського суду міста Києва для вирішення питання про повторний автоматичний розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи № 910/1493/22 передані на розгляд судді Поляковій К.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 прийнято справу № 910/1493/22 до свого провадження та продовжено розгляд справи зі стадії підготовчого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 повернуто без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" про долучення доказів.

У письмових поясненнях по справі відповідач зауважив, що заборгованість перед позивачем за договором поставки від 05.08.2019 № РА0027-TSP припинена на підставі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Судом ураховані зауваження позивача проти форми поданих відповідачем заперечень на позовну заяву, а саме у вигляді письмових пояснень, а не відзиву на позовну заяву. Разом із цим, суд наголошує на тому, що письмові пояснення по справі фактично є за своїм змістом відзивом на позовну заяву та подані в установлені судом для подання відзиву строки. Написання відповідачем у такій заяві по суті назви «письмові пояснення» не може бути формальною та єдиною підставою для неприйняття судом поданої відповідачем заяви по суті.

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.08.2019 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № РА0027-TSP, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) покупцеві товар, зазначений у специфікації (специфікаціях) до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Найменування та кількість товару, вид упаковки зазначається у специфікації (специфікаціях) до даного договору (п.1.2. договору).

У пункті 2.1. договору встановлено, що умови та строк поставки визначаються у відповідній специфікації.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна товару зазначається у специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.8. договору при поставці товару на умовах СРТ або FCA обов`язок постачальника поставити товар вважається виконаним з моменту передачі Товару першому перевізнику, з цього моменту до покупця переходить право власності та покупець несе ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару, в тому числі покупець несе ризик природної втрати, пов`язаної із його перевезенням.

Із укладеної сторонами специфікації від 05.08.2019 № 1 до договору слідує, що позивач мав поставити відповідачу «Потрійний суперфосфат (TSP)» (далі - товар) у кількості 3 000 тонн, загальною вартістю 35 550 000 грн. (з урахуванням ПДВ).

На підтвердження здійснення поставки товару відповідачу позивачем долучено до матеріалів справи підписані та скріплені печатками обох сторін видаткові накладні №: 1 від 14.08.2019; № 2 від 15.08.2019; № 3 від 16.08.2019; № 4 від 19.08.2019; № 5 від 20.08.2019; № 6 від 28.08.2019; № 9 від 03.09.2019; № 10 від 04.09.2019; № 11 від 09.09.2019; № 12 від 12.09.2019; № 13 від 13.09.2019; № 14 від 14.09.2019; № 15 від 15.09.2019; № 16 від 16.09.2019; № 17 від 20.09.2019; № 23 від 23.09.2019; № 18 від 24.09.2019; № 19 від 26.09.2019; № 20 від 27.09.2019; № 21 від 01.10.2019; № 22 від 03.10.2019; № 24 від 07.10.2019 року.

У свою чергу, відповідач оплату вартості товару в повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 2 516 937,64 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що залишок заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар за договором поставки від 05.08.2019 № РА0027-TSP становить 2516937,64 грн.

При цьому, відповідачем факт поставки товару та розмір заборгованості за договором поставки від 05.08.2019 № РА0027-TSP у межах даної справи не оспорювався.

У той же час, заперечення відповідача проти пред`явлених позовних вимог ґрунтуються на тому, що на підставі заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог заборгованість за договором поставки від 05.08.2019 № РА0027-TSP зарахована ним у рахунок погашення заборгованості позивача за контрактом № SE0375-TSP, кредитором за яким виступає відповідач.

Так, 22.07.2019 між позивачем, як покупцем, та Agritera OU (Естонія, Талін), як продавцем, укладено контракт № SE0375-TSP, за яким постачальник зобов`язується передати у власність покупця потрійний суперфосфат (TSP) у мішках по 600 кг.

У додатках № 1, № 2 до контракту № SE0375-TSP погоджено, що поставка товару здійснюється в кількості 3000 МТ +/- 5 %, за ціною 375 дол. США за 1 МТ, строк поставки - серпень 2019 року на умовах 100 % післяплати відповідно до рахунку продавця протягом 360-ти днів із моменту поставки товару.

Згідно з ВМД № UA50040/2019/008273 за вказаним контрактом № SE0375-TSP позивачу поставлено товар у кількості 3000000 кг.

20.12.2021 між відповідачем, як новим кредитором, та Agritera OU (Естонія, Талін), як первісним кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги (цесія). За умовами вказаного договору первісний кредитор відступив, а новий кредитор прийняв право вимоги, що виникло за контрактом та ВМД № UA50040/2019/008273 на суму заборгованості 305000 дол. США.

Відповідно до пункту 2.3 договору від 20.12.2021 у рахунок оплати прав вимоги, які відступаються, новий кредитор зобов`язується сплатити первісному кредитору грошові кошти в сумі 305000 дол. США. Усі платежі по цьому договору мають бути здійснені в доларах США по курсу НБУ на дату відповідного платежу.

Грошові кошти, зазначені в пункті 2.3 договору від 20.12.2021, сплачуються не пізніше 31.03.2023 (пункт 2.4 договору від 20.12.2021).

Відтак, відповідач звернувся до позивача із заявою від 05.12.2022 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 2516937,64 грн., в якій вказав, що отримав права вимоги від Agritera OU (Естонія, Талін) до позивача за поставлений товар за контрактом від 22.07.2019 № SE0375-TSP на суму боргу 305000 дол. США, що станом на день складання заяви за курсом НБУ становить 11153423 грн. При цьому, даний товар поставлений позивачем відповідачу, за яким рахується заборгованість за договором поставки від 05.08.2019 № РА0027-TSP на суму 2516937,64 грн.

Отже, відповідач зазначив про припинення грошових зобов`язань відповідача перед позивачем за договором поставки від 05.08.2019 № РА0027-TSP на суму 2516937,64 грн., та грошових зобов`язань позивача перед відповідачем за контрактом від 22.07.2019 № SE0375-TSP на суму 2516937,64 грн. із залишком невиконаних зобов`язань у сумі 8636485,36 грн.

Дана заява отримана представником позивача в судовому засіданні разом із письмовими поясненнями відповідача 22.12.2022, про що свідчить особистий підпис представника позивача Луук А.В.

Відповідно до частин першої та другої статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, установлених договором або законом.

Згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін.

Недопустимість зарахування зустрічних вимог визначено статтею 602 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Виходячи із зазначеного, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).

За змістом статті 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.

Як слідує з положень договору поставки від 05.08.2019 № РА0027-TSP та специфікації № 1 до нього вартість товару становить 35 550 000 грн. та його оплата здійснюється в гривні. Залишок заборгованості, яка є предметом даного спору, складає 2 516 937,64 грн.

Разом із цим, за умовами контракту від 22.07.2019 № SE0375-TSP вартість товару становить 375 дол. США за 1 МТ, тобто зобов`язання з оплати товару визначено в доларах США.

Також за положеннями договору про відступлення права вимоги (цесія) від 20.12.2021 відповідачу право вимоги за контрактом від 22.07.2019 № SE0375-TSP відступлено на суму заборгованості 305000 дол. США.

Отже, оскільки зобов`язання сторін за вказаними вище угодами підлягають виконанню у різних валютах - гривні та доларах США відповідно, такі вимоги не можна вважати однорідними з огляду на те, що гривня та долар США (хоч і є грошовими коштами) є різними валютами, які згідно з умовами вказаних договорів не є рівнозначними.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 914/3217/16. У даній постанові також зазначено, що відповідний висновок не підлягає застосуванню у разі зарахування зустрічних однорідних вимог за взаємною згодою сторін відповідних зобов`язань. Так, рівнозначність як окремий випадок виконання умови про однорідність вимог визначається за умовами договорів, про зарахування вимог за якими вчинено заяву, тобто встановлення у відповідних договорах умов про рівнозначність валют або порядку визначення грошового еквіваленту зобов`язання в одній валюті, що дозволило б зіставити розмір вимог.

Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами в даній справі за договором поставки від 05.08.2019 № РА0027-TSP та за контрактом від 22.07.2019 № SE0375-TSP не є можливим з огляду на нерівнозначність вимог через встановлення виконання зобов`язань в різних валютах та відсутності взаємної згоди сторін щодо визначення рівнозначності валют.

З огляду на встановлені судом вище обставини щодо неможливості зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами у справі на підставі заяви відповідача від 05.12.2022, інші доводи сторін, зокрема, щодо наявності арбітражного застереження в контракті від 22.07.2019 № SE0375-TSP, відсутності заборгованості позивача перед попереднім кредитором Agritera OU за контрактом від 22.07.2019 № SE0375-TSP та контраргументи відповідача щодо наявності такої заборгованості позивача з посиланням на лист Agritera OU від 17.02.2023 не впливають на вирішення даного спору.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Щодо заявлених позивачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 150000 грн., то суд наразі відповідний розподіл даних судових витрат за відсутності передбачених частиною 2 статті 126, частиною 8 статті 129 ГПК України доказів не здійснює.

У той же час, за положеннями частини 8 статті 129 ГПК України, такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10, літ. Г; ідентифікаційний код 42321526) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл" (03148, м. Київ, вул. Комісара Рикова, буд. 2-а, офіс 4; ідентифікаційний код 40245579) 2 516 937 (два мільйона п`ятсот шістнадцять тисяч дев`ятсот тридцять сім) грн. 64 коп. заборгованості, а також 37754 (тридцять сім тисяч сімсот п`ятдесят чотири) грн. 06 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 10.03.2023 року.

Суддя К.В. Полякова