Рішення № 109465163, 10.03.2023, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 850 222,45 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 850 222,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № 15902/53-124-04-19-11496 від 06.12.2019 у частині оплати поставленого товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути 850 222,45 грн, з яких: 575 448,00 грн основного боргу, 49 995,91 грн 3% річних та 224 778,54 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 позовну заяву залишено без руху.

29.12.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

З огляду на предмет позову у даній справі та незначну складність справи, суд визнав справу 910/14191/22 такою, яку доцільно розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

30.01.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.

22.02.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, відповіді на відзив та відповідачем у відзиві, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" (позивач, постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Відокремлений підрозділ «Хмельницька Атомна Електрична Станція») (відповідач, покупець) укладено Договір поставки № 15902/53-124-04-19-11496 від 06.12.2019 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити лабораторні меблі в асортименті (надалі «товар»). Найменування товару, асортимент, кількість, ціна та код товару згідно з УКТ ЗЕД зазначаються в специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору строк поставки товару становить протягом 45 календарних днів з дати укладення сторонами договору, з правом дострокового постачання.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що ціна товару по договору становить 497 967,50 грн, крім того ПДВ 20% - 99593,50 грн. Всього ціна договору: 597 561,00 грн.

Згідно з п. 5.1 Договору оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоодержувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору, щодо його кількості та якості.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його реєстрації в ДП «НАЕК «Енергоатом» за умови підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов`язань по даному договору. В частині гарантійних зобов`язань - до повного виконання зобов`язань сторонами (п. 11.1 Договору).

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з Специфікації № 1 (Додаток № 1 до Договору) загальна вартість товару становить 597 561,00 грн з ПДВ.

Судом встановлено, що відповідно до видаткової накладної № 6757 від 26.12.2019, яка підписана обома сторонами, на виконання умов Договору постачальник передав, а покупець отримав товар загальною вартістю 597 561,00 грн з ПДВ.

З Квитанції № 1 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних вбачається, що податкову накладну № 7001 від 26.12.2019 прийнято та зареєстровано в ЄРПН 27 грудня 2019 року за №9314889088.

Відповідачем на виконання умов Договору сплачено позивачу 22 113,00 грн (підтверджується платіжним дорученням № 2898 від 17.04.2020, копія якого наявна в матеріалах справи).

З наявних у матеріалах справи листів № 61-4603/5031 від 28.05.2020 та № 45-30-803/7795 від 14.08.2020 вбачається, що відповідач звертався до позивача з проханням перенести термін виконання договірних зобов`язань в частині оплати одержаного товару до 31.12.2020 та зазначив, що ним вживаються всі необхідні заходи для забезпечення можливості виконання зобов`язань за Договором.

Також, судом встановлено, що сторонами було підписано Акт звірки взаєморозрахунків № 31, у якому зазначено, що станом на 30.04.2021 заборгованість відповідача перед позивачем становить 575 448,00 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 15902/53-124-04-19-11496 від 06.12.2019 у частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути 850 222,45 грн, з яких: 575 448,00 грн основного боргу, 49 995,91 грн 3% річних та 224 778,54 грн інфляційних втрат.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що неможливість своєчасного виконання зобов`язань за Договором зумовлена, зокрема, введенням на території України воєнного стану; нарахування 3% річних та інфляційних втрат на заборгованість (вартість товару) з урахуванням ПДВ є неправомірним; у разі ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог (повне або часткове) відповідач просить відстрочити виконання рішення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Відокремлений підрозділ «Хмельницька Атомна Електрична Станція») укладено Договір поставки № 15902/53-124-04-19-11496 від 06.12.2019, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити лабораторні меблі в асортименті (надалі «товар»). Найменування товару, асортимент, кількість, ціна та код товару згідно з УКТ ЗЕД зазначаються в специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною договору.

Судом було встановлено, що на виконання умов Договору постачальник передав, а покупець отримав товар загальною вартістю 597 561,00 грн з ПДВ (підтверджується видатковою накладною № 6757 від 26.12.2019, яка підписана обома сторонами без зауважень).

Згідно з п. 5.1 Договору оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоодержувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору, щодо його кількості та якості.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на вищезазначені норми законодавства, враховуючи приписи п. 5.1 Договору, оскільки, матеріали справи не містять доказів узгодження сторонами іншого строку оплати, аніж той що визначений Договором, суд дійшов висновку, що відповідач був зобов`язаний сплатити позивачу вартість поставленого товару не пізніше 27.01.2020 (враховуючи, що 25.01.2020 та 26.01.2020 - вихідні дні).

Як вбачається з платіжного доручення № 2898 від 17.04.2020, відповідачем сплачено позивачу 22 113,00 грн (проведено банком 21.04.2020).

Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем не надано доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 575 448,00 грн, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 575 448,00 грн.

Щодо посилань відповідача на наявність форс-мажорних обставин, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом листа від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.97 N 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких(-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких(-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Суд зауважує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 №915/531/17, від 26.05.2020 №918/289/19, від 17.12.2020 №913/785/17 та від 30.11.2021 №913/785/17.

Суд звертає увагу, що форс-мажорні обставини звільняють тільки від відповідальності за порушення зобов`язань (тобто від нарахування штрафу/пені), проте не звільняють від необхідності виконання відповідних договірних зобов`язань.

Так, предметом позовних вимог у даній справі є стягнення заборгованості за поставлений товар (яка, до того ж, виникла до введення воєнного стану), а також відсотків річних та інфляційних втрат, що, у свою чергу, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає в отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові та у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Відтак, наявність форс-мажорних обставин, про які зазначає відповідач у відзиві не спростовує наявності у Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" обов`язку зі сплати основного боргу, відсотків річних та інфляційних втрат в межах обґрунтованих позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З наявного в матеріалах позовної заяви розрахунку вбачається, що позивачем здійснюється нарахування 3% річних за період з 26.01.2020 по 20.04.2020 щодо суми боргу 597 561,00 грн та за період з 21.04.2020 по 14.12.2022 щодо суми боргу 575 448,00 грн, разом з тим, як було встановлено вище, відповідач був зобов`язаний сплатити позивачу вартість поставленого товару не пізніше 27.01.2020, відтак, обґрунтованим періодом нарахування 3% річних щодо суми боргу 597 561,00 грн є період: з 28.01.2020 по 20.04.2020.

Зробивши перерахунок, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 49 995,91 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 49 864,99 грн.

Щодо інфляційних втрат, суд зазначає, що відповідно до позовної заяви, періодом нарахування інфляційних втрат щодо суми боргу 597 561,00 грн є: лютий 2020 року - квітень 2020 року; періодом нарахування інфляційних втрат щодо суми боргу 575 448,00 грн є: травень 2020 року - листопад 2022 року, зазначені періоди є обґрунтованими, а розрахунок арифметично правильний, відтак, вимоги про стягнення 224 778,54 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, судом не беруться до уваги доводи відповідача щодо неправомірності нарахування компенсаційних втрат на заборгованість (вартість товару), що включає в себе суму ПДВ, як такі що є неспроможними, оскільки, зазначені твердження відповідача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення, яке міститься у відзиві та у якому відповідач просить відстрочити виконання рішення суду тривалістю на 3 календарних місяці з моменту набрання рішенням законної сили, але не менше ніж до закінчення 2 календарних місяців з моменту припинення воєнного стану, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Так, на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

Суд зазначає, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, підставою для розстрочення чи відстрочення виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Разом з тим, відповідачем не доведено належними доказами наявності виняткових обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду у термін, встановлений законодавством.

Зокрема, судом враховано, що порушення виконання зобов`язань зі сторони відповідача мало місце ще у 2020 році, тоді-як воєнний стан на території України введено у 2022 році. При цьому, посилання відповідача на скрутне матеріальне становище жодними належними доказами не підтверджується.

Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі № 910/14191/22.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код: 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" (02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, 85; ідентифікаційний код: 31607028) основний борг у розмірі 575 448 (п`ятсот сімдесят п`ять тисяч чотириста сорок вісім) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 49 864 (сорок дев`ять тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн 99 коп., інфляційні втрати у розмірі 224 778 (двісті двадцять чотири тисячі сімсот сімдесят вісім) грн. 54 коп. та судовий збір у розмірі 12 751 (дванадцять тисяч сімсот п`ятдесят одна) грн. 37 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева