
номер провадження справи 15/199/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.02.2023 Справа №908/2639/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26; адреса для листування: 02100, м. Київ, вул. Георгія Тороповського, 14, оф. 302
до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», 69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34
про стягнення коштів
без повідомлення (виклику) учасників справи
суть спору
19.12.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», м. Київ до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», м. Запоріжжя про стягнення страхового відшкодування в розмірі 51 465,21 грн, з яких: основний борг в розмірі 39 854,46 грн, пеня у розмірі 8571,44 грн, 3% річних у розмірі 514,29 грн, інфляційні втрати в розмірі 2525,02 грн.
Крім того, позивачем заявлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2022, справу № 908/2639/22 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 27.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2639/22 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 15/199/22. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/2639/22.
Підставою для звернення з позовом до суду позивачем зазначено невиконання відповідачем обов`язку компенсувати позивачеві 50% сплаченого ним страхового відшкодування в розмірі 39854,00 грн за шкоду, завдану транспортному засобу, який спричинив ДТП, оскільки відповідач несе рівнозначну відповідальність разом із позивачем за спричинену потерпілій особі шкоду. У зв`язку із цим позивач просив стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 51 465,21 грн, з яких: основний борг в розмірі 39 854,46 грн, пеня у розмірі 8571,44 грн, 3% річних у розмірі 514,29 грн, інфляційні втрати в розмірі 2525,02 грн. грн. Обґрунтовуючи позов, посилається на статті 22, 610, 625, 989, 993, 1166, 1188, 1191 ЦК України, ч. 1 ст. 16, 27 Закону України «Про страхування», ст.ст.12, 17, п. 36.5 ст. 36 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п. 2.1 ст. 2, п. 5.1, п. 5.2, п.5.3 Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України №464/2020 від 26.02.2020.
Ухвалою суду від 27.12.2022 запропоновано відповідачу надати у строк до 26.01.2023, відповідно до ст. 165 ГПК України, відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем. Копію зазначеного документа направити на адресу позивача, докази направлення надіслати суду.
Запропоновано позивачу у строк до 09.02.2023 у разі отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також надіслати на адресу суду докази, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу.
Запропоновано відповідачу надати у строк до 27.02.2023, відповідно до ст. 167 ГПК України, надати заперечення разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані відповідачем.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
09.01.2023 до суду надійшов відзив на позов в якому відповідач зазначив, що позов є обґрунтованим в частині стягнення 38 354,47 грн. В іншій частині просить у позові відмовити. Щодо відшкодування на користь позивача 3% річних, інфляції та пені просить врахувати Указ Президента України 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким визнано форсмажорними обставинами (обставинами непереборної сили), який пролонгується на період дії воєнного стану на території України.
Відповідь на відзив та заперечення до суду не надходили.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно з ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 27.02.2023.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.
17.11.2021 о 18 год. 30 хв. у м. Вінниці по вул. Нечая зі сторони вул. К. Широцького в напрямку вул. Декабристів в районі будинку №110 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем AUDI A6, д/н НОМЕР_1 здійснив зіткнення з автомобілем RENAULT, д/н НОМЕР_2 , що призвело до пошкоджень транспортних засобів.
Дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення ПДР водієм автомобіля AUDI A6, д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , що підтверджується постановою Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/35588/21 від 01.02.2022, якою названого водія визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення.
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 застрахована в двох страхових компаніях за полісом №АТ/1614804 в ТДВ СК «Альфа-Гарант» (позивач у справі) та полісом №ЕР203701073 в ТДВ «СК «КРЕДО» (відповідач у справі).
12.01.2022 повідомленням №12/108 позивач проінформував відповідача про настання дорожньо-транспортної пригоди з транспортним засобом, який забезпечено за декількома внутрішніми договорами – за Полісом АТ001614804 в ТДВ СК «Альфа-Гарант» та за Полісом ЕР/203701073 ТДВ «СК «КРЕДО».
Відповідно до угоди (між страховиком – ТДВ СК «Альфа-Гарант» та потерпілою – ОСОБА_2 ) про розмір страхового відшкодування від 19.05.2021 сума матеріального збитку за страховим випадком, що стався 17.11.2021, завданого власнику автомобіля RENAULT, д/н НОМЕР_2 , становить 84708,93 грн., з якої 81703,93 грн сплачено 20.01.2022, а частина страхового відшкодування в розмірі 3000,00 грн підлягає сплаті.
Відповідно до заяви на виплату, угоди про розмір страхового відшкодування від 19.05.2021, розрахунками до страхових актів, страхового акту №ЦВ/21/7215 від 20.01.2022, страхового акту №ЦВ/21/7215/1 від 23.05.2022, платіжного доручення №26486 від 20.01.2022, платіжного доручення №28562 від 23.05.2022 позивач здійснив виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 в загальному розмірі 84708,93 грн.
03.02.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування в розмірі 81703,93 грн.
За твердженнями самого відповідача заява ним отримана 09.02.2022.
Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Стаття 989 ЦК України встановлює обов`язок страхувальника при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об`єкта, який страхується.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.
З метою врегулювання відносин між страховиками-членами МТСБУ з питання забезпечення здійснення страхового відшкодування при наявності декількох внутрішніх договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які були чинним на момент дорожньо-транспортної пригоди, протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України № 464/2020 від 26.02.2020 був затверджений Порядок виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Порядок).
Пунктом 2.1 статті 2 Порядку визначено, що наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про інші чинні внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визнається достатнім доказом виконання страхувальником зобов`язання при укладенні внутрішнього договору страхування повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування (обов`язки страхувальника, що передбачені пунктом 3 частини першої статті 989 ЦК України та п. 17.3 ст. 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Отже, чинне законодавство дозволяє страхувальнику укладати декілька договорів страхування щодо одного об`єкта страхування з різними страховиками.
Як вбачається з обставин справи, на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди (17.11.2021) діяло два Поліси страхування цивільно-правової відповідальності винної у ДТП особи ( ОСОБА_1 ), що керував транспортним засобом AUDI A6, д/н НОМЕР_1 , а саме 1. ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на підставі Полісу №АТ/1614804 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, злімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну - 130 000,00 грн, франшиза - 00,00 грн.
2. ТДВ «СК «Кредо» на підставі Полісу № ЕР/203701073 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким передбачено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну - 130 000,00 грн, франшиза - 2500,00 грн.
Відповідно до п. 5.1 Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив відшкодування, у разі, якщо визначений ним розмір шкоди не сукупного розміру страхових сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на дату страхового випадку внутрішніми договорами страхування, визнається особою, яка надала послуги з відшкодування збитків, і згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону 1961 має право на отримання страхового відшкодування від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу внутрішні договори страхування.
При цьому, відповідно до статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Позивач виконав свої зобов`язання та здійснив відшкодував потерпілій особі ОСОБА_2 – 84 708,93 грн.
Розмір виплати підтверджується угодою про розмір страхового відшкодування від 19.05.2021, розрахунками до страхових актів, страхового акту № ЦВ/21/7215 від 20.01.2022, страхового акту № ЦВ/21/7215/1 від 23.05.2022, платіжним дорученням № 26486 від 20.01.2022, платіжним дорученням № 28562 від 23.05.2022.
Отже, оскільки позивач здійснив відшкодування потерпілій особі в повному обсязі, він має право на отримання страхового відшкодування від іншого страховика, з яким укладено чинний на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу внутрішній договір страхування, – відповідача у справі.
Відповідно до п. 5.2 Порядку розмір страхового відшкодування належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування, від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку інші внутрішні договори страхування по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу визначається з огляду на положення статті 540 ЦК України у залежності розміру шкоди за формулою: Ск=Св/Кс-Ф, де Кс- кількість страховиків, які застрахували один об`єкт, на дату страхового випадку; Сш - розмір шкоди, заподіяної внаслідок страхового випадку; Ф-розмір франшизи.
Відповідно до п. 5.3 Порядку страховик за внутрішнім договором страхування якого настала подія, що має ознаки страхового випадку, але проведення виплати страхового відшкодування здійснено згідно з цим Порядком іншим страховиком і розмір шкоди не перевищує загального розміру страхових сум за відповідну шкоду, за усіма чинними на момент настання страхового випадку внутрішніми договорами страхування зобов`язаний здійснити страхове відшкодування такому іншому страховику протягом 15 днів з дати отримання заяви про виплату страхового відшкодування.
Разом з тим, згідно з ч. 12.1 статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Отже, відповідно до п. п. 5.2, 5.3 Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, сума страхового відшкодування, яку має сплатити інший страховик – відповідач ТДВ «СК «Кредо» позивачеві становить 39 854,46 (84 708,93 грн/2 – 2500,00 грн).
Позивач звернувся до відповідача з Заявою на виплату (страхового) відшкодування від 03.02.2022. Заява отримана відповідачем 09.02.2022.
На момент звернення позивача до суду сума страхового відшкодування відповідачем сплачена не була.
Таким чином, позов в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 39 854,46 грн підлягає задоволенню.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за прострочення виконання зобов`язання в розмірі 8571,44 грн за період з 06.07.2022-09.12.2022.
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 про продовження строку дії воєнного стану в Україні, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Згідно з Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 року № 2263-IX.
Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 про продовження строку дії воєнного стану в Україні, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 про продовження строку дії воєнного стану в Україні, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб – 21.11.2022.
Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022 про продовження строку дії воєнного стану в Україні, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Таким чином, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні до лютого 2023 року.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”.
28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Тобто, Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і для населення.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків між суб`єктами, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.
Суд вважає, що питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності, є загальновідомим та нормативно врегульованим.
З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача пені.
За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 514,29 грн за період з 06.07.2022 до 09.12.2022 та інфляційні втрати у розмірі 2525,02 грн за період липень 2022 року по жовтень 2022 року.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних – є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням обґрунтованого розміру страхового відшкодування, стягненню підлягає три відсотки річних в розмірі 514,29 грн та інфляційні втрати у розмірі 2525,02 грн.
Разом з тим, суд зауважує, що інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання (складають зміст додаткових вимог), оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності.
Отже, як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку із знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
У зв`язку з наведеним, суд вважає обґрунтованим нарахуванням цих сум позивачем.
З урахуванням наведеного позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за позовом відноситься на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
При частковому визнанні позову положення ст. 130 ГПК України не застосовуються.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн.
Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до положень якої, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 8000,00 грн, позивачем додано до матеріалів справи копію витягу з договору про надання правничої допомоги від 14.05.2019, укладеного з Адвокатським бюро «Грідін і Партнери», копію завдання-доручення №200 від 18.10.2022 до договору про надання правничої допомоги від 14.05.2019; копію Акту прийому-передачі наданої правничої допомоги від 12.12.2022 до договору про надання правничої допомоги від 14.05.2019, копію детального розрахунку та опису робіт (наданих послуг) від 12.12.2022, виконаних за договором про надання правничої допомоги від 14.05.2019; копію платіжного доручення № ID-186645 від 19/10/2022 на загальну суму 39 000,00 грн, копію посвідчення адвоката № 8426 від 28.11.2019, копію ордера № 1015300 від 06.12.2019.
У акті виконаних робіт зазначено, що Адвокатське Бюро надало Клієнту правову допомогу згідно визначеного та погодженого завдання-доручення № 200 від 18.10.2022 щодо страхової справи ЦВ/21/7215 за договором страхування №АТ1614804, за яким сума гонорару склала 8000,00 грн.
Відповідач з приводу розміру витрат заперечень не надавав.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 165 ГПК України, у позовній заяві позивач надавав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зазначаючи розмір на професійну правничу допомогу в сумі – 8000,00 грн.
З урахуванням наданих документів, змісту виконаних адвокатом робіт та наданих послуг під час розгляду даної справи, суд вважає обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу в заявленій сумі 8000,00 грн, але у зв`язку з частковим задоволенням позову судові витрати з професійної правничої допомоги підлягають розподілу пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69068, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 13622789) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код юридичної особи 32382598) суму страхового відшкодування в розмірі 39 854,46 грн (тридцять дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят чотири гривні 46 коп.), три відсотки річних в розмірі 514,29 грн (п`ятсот чотирнадцять гривень 29 коп.), інфляційні втрати в розмірі 2525,02 грн (дві тисячі п`ятсот двадцять п`ять гривень 02 коп.). Видати наказ.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69068, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 13622789) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код юридичної особи 32382598) судовий збір у розмірі 2067,79 грн (дві тисячі шістдесят сім гривень 79 коп.), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6667,61 грн (шість тисяч шістсот шістдесят сім гривень 61 коп.). Видати наказ.
У частині позову про стягнення пені в розмірі 8571,44 грн відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 10 березня 2023 року.
Суддя І. С. Горохов
Судове рішення № 109465014, Господарський суд Запорізької області було прийнято 27.02.2023. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 908/2639/22. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: