Ухвала суду № 109464821, 10.03.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

за позовом Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод", м. Марганець, Дніпропетровська область

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", м. Дніпро

про стягнення переплати в розмірі 208 101,73 грн.

Суддя Назаренко Н.Г.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Марганецький рудоремонтний завод" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про стягнення переплати у розмірі 208 101,73 грн. за типовим договором розподілу природного газу.

Разом із позовною заявою Приватне акціонерне товариство "Марганецький рудоремонтний завод" надало заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову, а саме заборонити Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (код ЄДРПОУ 03340920, вул. Шевченка, 2, м. Дніпро, 49044) у зв`язку з несвоєчасною та/або неповною оплатою послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу, припиняти (обмежувати) газопостачання та пломбувати газоспоживне обладнання на об`єктах Приватного акціонерного товариства «Марганецький рудоремонтний завод» (код ЄДРПОУ 05448389, вул. Єдності, 162, м. Марганець, Дніпропетровська обл., 53401): м.Марганець, вул. Єдності, буд. 162.

Вивчивши матеріали заяви, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення заяви Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" про забезпечення позову на підставі наступного.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі ст. 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення (аналогічний висновок міститься у п. 3.5 постанови Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 910/19506/20).

Статтею 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачу, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Виходячи з положень ст. ст. 136, 137 ГПК України, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення або унеможливлення виконання рішення господарського суду, унеможливлення поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачу майна чи зниження його вартості.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам (подібний висновок міститься у п. 3.17 постанови Касаційного господарського суду від 13.04.2021 у справі № 910/19506/20).

Отже, забезпечення позову є вжиттям заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду (аналогічний висновок міститься у п. 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно відповідача, суд повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу (такий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.04.2021 у справі № 910/19506/20).

Заява про забезпечення позову мотивована наступним.

07.03.2023 на адресу ПрАТ «Марганецький рудоремонтний завод» надійшло повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання від АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» за вих. № 49002.4.4-Кл-5089-0323, відповідно до змісту якого:

«Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08,12.2006 № 1687 «Про затвердження Порядку пооб`єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам (крім населення)» та п.п. 2 п. 1 глава 7 розділ VI Кодексу газорозподільних систем (постанова НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494) у зв`язку з несвоєчасною та/або неповною оплатою послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу станом на 01.03.2023 в обсязі 782 082,80 грн. пропонуємо Вам у термін з 7:00 години 13.03.2023 самостійно відключити від газових мереж газоспоживання м.Марганець, вул. Єдності, буд. 162. У разі невиконання цієї вимоги транспортування газу Вашому підприємству буде припинено (обмежено) в примусовому порядку».

Позивач зазначає, що скористався своїм правом, передбаченим ч.3 п.2 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподілних систем, на зменшення величини замовленої річної потужності за 2022 рік і листом за вих. № 1/396 від 29.08.2022 відкоригував її до наступних обсягів:

січень - 29,43 т. м3; квітень - 40,25 м3; липень -10,7 м3; жовтень - 1,0 т. м3;

лютий - 13,77 т. м3; травень - 1,44 м3; серпень - 77 м3; листопад - 1,0 т. м3;

березень - 8,1 т. м3; червень -53,43 м3; вересень - 1,0 т. м3; грудень - 1,0 т. м3.

Таким чином, позивач повинен був оплатити 69 820,15 грн. за 2022 рік, однак сплатив відповідачу 277 921,88 грн.

Отже, переплата за 2022 рік становить 208 101,73 грн., в той час як оплата у 2023 році замовлених послуг здійснюється у повному обсязі.

Крім того, станом на 08.03.2022 позивач перебуває у Марганецькій міській територіальній громаді Нікопольського району Дніпропетровської області, яка включена до Переліку територіальних громад, розташованих, у районах проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Таким чином позивач зазначає, що попри те, що у ПрАТ «Марганецький рудоремонтний завод» повинна обліковуватись переплата за доставку природного газу, АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» направило повідомлення про припинення газопостачання м.Марганець, вул. Єдності, буд. 162, що фактично остаточно зупинить роботу стратегічно важливого підприємства у воєнний час.

Оскільки заявник використовує газ у своїй господарській діяльності, відтак, відключення від газових мереж газоспоживання призведе до суттєвого порушення прав заявника (в тому числі повної зупинки господарської діяльності підприємства у воєнний час). Зазначені дії матимуть ряд незворотних наслідків для Товариства, зокрема, це майнові втрати, неможливість виконання договорів із замовниками та покупцями продукції тощо. У разі задоволення позову, сам по собі судовий захист втратить ефективність та цінність з точки зору захисту порушеного права та інтересу. Вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу припиняти (обмежувати) газопостачання не обмежує його права та законні інтереси, зазначений захід забезпечення позову має тимчасовий характер та не позбавляє відповідача його конституційних прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів, а також не перешкоджає займатися господарською діяльністю як такою взагалі.

Складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції, є виконання рішення господарського суду. Право на суд було б ілюзорним, якби судові рішення залишалися не виконуваними. Зокрема, у рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хорнсбі проти Греції" зазначено, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система договірних держав допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалось б на шкоду одній з сторін.

Ефективність правосуддя залежить і від виконання судового рішення.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до статтею 124 Конституції України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може бути захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишилось невиконаним стосовно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатись як невід`ємна частина процесу в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 63 рішення від 23.07.1999 у справі Іммобільяре Саффі проти Італії.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Тобто забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Аналогічні правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17.

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, предмет спору у цій справі, встановивши безпосередній зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову та предметом позову, суд вважає за можливе заяву Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" про забезпечення позову задовольнити, заборонити Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (код ЄДРПОУ 03340920, вул. Шевченка, 2, м. Дніпро, 49044) у зв`язку з несвоєчасною та/або неповною оплатою послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу, припиняти (обмежувати) газопостачання та пломбувати газоспоживне обладнання на об`єктах Приватного акціонерного товариства «Марганецький рудоремонтний завод» (код ЄДРПОУ 05448389, вул. Єдності, 162, м. Марганець, Дніпропетровська обл., 53401): м.Марганець, вул. Єдності, буд. 162 до розгляду справи по суті.

Керуючись статті 136-140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" про забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (код ЄДРПОУ 03340920, вул. Шевченка, 2, м. Дніпро, 49044) у зв`язку з несвоєчасною та/або неповною оплатою послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу, припиняти (обмежувати) газопостачання та пломбувати газоспоживне обладнання на об`єктах Приватного акціонерного товариства «Марганецький рудоремонтний завод» (код ЄДРПОУ 05448389, вул. Єдності, 162, м. Марганець, Дніпропетровська обл., 53401): м.Марганець, вул. Єдності, буд. 162, до розгляду справи № 904/1237/23 по суті.

Ухвала набирає законної сили після її підписання (частина 1 статті 235 Господарського процесуального кодексу України) – 10.03.2023.

Ухвала може бути оскаржена, що передбачено статями 254, 255 Господарського процесуального кодексу України, в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.