Постанова № 109462194, 08.03.2023, Франківський районний суд м. Львова

465/5565/17

1-кп/465/310/23

У Х В А Л А

судді про самовідвід

08.03.2023 року суддя Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 в ході вирішення питань, передбачених статями 75 - 76 КПК України при розгляді матеріалів обвинувального акту, долученого до нього реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017140080002585 від 06.08.2017 відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, українця, за даними обвинувального акту зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

Щодо його обвинувачення у вчиненні кримінальних проступку та правопорушень, передбачених ч. 1 ст.185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

Сторона обвинувачення - прокурорка (Львівської місцевої прокуратури № 3) Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_4

Потерпіла сторона - потерпілий

ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

Обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017140080002585 від 06.08.2017 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних проступку і правопорушень, ч. 1 ст.185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, поступили до Франківського районного суду м. Львова 26 вересня 2017 року від заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 3 молодшого радника юстиції ОСОБА_6 та цього ж дня у відповідності з Протоколом про автоматизований розподіл судової справи між суддями, переданий судді ОСОБА_7 .

Разом з тим, як убачається із протоколу , розподілу вказаної судової справи між суддями 26.09.2017 року, розподіл відбувся із застосуванням несанкціонованого втручання у АСДС Франківського районного суду м. Львова шляхом внесення неправдивих відомостей про «відсутність спеціалізації» у судді ОСОБА_8 , що не відповідає дійсності.

В аналогічний спосіб, тобто із застосуванням несанкціонованого втручання у АСДС Франківського районного суду м. Львова шляхом внесення неправдивих відомостей про «відсутність спеціалізації» відбувся черговий повторний авто розподіл, де з цих підстав було виключено у суддів ОСОБА_8 , ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , що теж не відповідає дійсності і підтверджується Протоколом та Звітом про повторний автоматичний розподіл справи між суддями від 25.09.2019 року.

Згідно цих же Протоколу та Звіту, справа передана судді ОСОБА_10 , тобто визначання судді відбулося з порушенням встановленого частиною третьою статті 35 КПК України.

У даному випадку п. 5 ч.1 ст. 75 КПК України, вимагав у судді безальтернативного самовідводу, оскільки вказана норма вимагала такого процесуального рішення, безпосередньо.

Не зважаючи вказану вище обставину, суддя ОСОБА_10 прийняв справу до провадження відповідно до ухвали від 09. 10. 2019 року.

З даного часу жодного судового засідання не відбулося.

26 січня 2023 року відбувся повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, де відповідно до Протоколу та Звіту підставою проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи є розпорядження керівника апарату суду № 157/Р від 26.01.2023 та рішення зборів суддів № 1 від 16.01.2023 року.

За даним Протоколом та Звітом, судова справа передана судді ОСОБА_1 30.01.2023 року.

Відтак, при вирішенні питань, передбачених статтями 75 та 76 КПК України, констатовано, що автоматизований розподіл даної судової справи відбувався із неодноразовим застосуванням несанкціонованого втручання у АСДС Франківського районного суду м. Львова шляхом внесення неправдивих відомостей про «відсутність спеціалізації» у суддів ОСОБА_8 , ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , що не відповідало і не відповідає дійсності, але вплинуло на законний порядок автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Формально, подальші повторні передачі судової справи суддям, хоч і відбувалися наближено до вимог ст.. 35 КПК України та АСДС Франківського районного суду м. Львова, проте відбувалися з втручанням яке продовжується, оскільки є єдиним ланцюжком, який і надалі призводить до порушень встановлених частиною третьою статті 35 КПК України та відповідно до ст.. 75 вказаного Кодексу виключає участь слідчого судді чи судді в кримінальному провадженні.

Простіше кажучи, якщо попередній розподіл судової справи відбувся з порушенням закону, і таке порушення забезпечувалося шляхом умисного втручання в АСДС працівника апарату суду через внесення ним в систему документообігу неправдивих відомостей про «відсутність спеціалізації» у суддів і це стало підставою виключення суддів із числа тих, які повинні були прийняти участь в розподілі, то така обставина робить незаконними всі розподіли судової справи.

Тобто, у даному випадку має місце доктрина (принцип) «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) яка сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини».

Дана доктрина хоч і стосується доказів досудового розслідування, проте містить в собі поняття покрокових дій, незаконність першої з яких, робить незаконними подальші.

Суть доктрини в тому, що якщо дерево отруйне, то отруйними є усі його плоди. І не буває так, що на отруйному дереві виросли неотруйні плоди.

Зважаючи, що у Франківському районному суді м. Львова відсутня спеціалізація, за виключенням щодо справ в яких неповнолітні обвинувачені, то беззаперечним є факт, що розподіл справи відбувся з порушенням встановленого частиною третьою статті 35 КПК України порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Отже, вирішуючи питання, передбачені статями 75 - 76 КПК України, як суддя, приходжу до беззаперечного висновку про наявність підстав, які відповідно до п.5.ч.1 ст. 75 КПК України, виключають мою участь у кримінальному провадженні № 12017140080002585 від 06.08.2017, а відповідно до ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених ст.75 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

З огляду на викладене, та зважаючи на те, що розгляд судового провадження неналежним судом є підставою для скасування судового рішення, як суддя заявляю самовідвід з підстав, передбачених п. 5 ч.1 ст. 75 у розгляді судової справи 465/5565/17

судове провадження № 1 - кп/465/310/17, тобто з підстав втручання в АСДС Франківського районного суду м. Львова при розподілі справи саме судді ОСОБА_10 , передача від якого здійснюється повторно.

Відтак, розглянувши зміст заяви судді ОСОБА_1 від 08.03.2023 року про самовідвід від розгляду судової справи № 465/5565/17 та проаналізувавши процесуальний порядок її розгляду, враховуючи рекомендації апеляційного суду викладені в ухвалах в інших судових справах, як суддя, вважав, що дана заява не може бути предметом розгляду іншим суддею, виходячи з наступного.

Як убачається із змісту заяви, суддя самостійно визначив підстави для самовідводу покликаючись на відповідні процесуальні норми, а саме на пункт 5. ч. 1 ст. 75 та ст.. 80 КПК України.

Закон дає чітке тлумачення: « слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи».

З огляду на зазначене, як суддя, вважав та вважаю й надалі, що сама заява про самовідвід уже є тим процесуальним документом - рішенням судді, що дає підстави для повторного автоматизованого розподілу судової справи, адже іншому судді, в даному випадку, для об`єктивності прийдеться проводити перевірку роботи АСДС , зокрема в частині автоматизованого розподілу судового провадження у якому заявлено самовідвід.

За таких обставин інший суддя, як суддя суду першої інстанції, не може перевіряти рішення свого колеги про самовідвід, оскільки це суперечить статті 52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судоустрою чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

Заявити про самовідвід не є правом судді чи слідчого судді , як для інших учасників кримінального процесу, це обов`язок судді, слідчого судді, який визначений ч. 1 ст. 80 КПК України та є безальтернативним, а порушення якого, у подальшому, тягне за собою скасування судового рішення.

Отже, суддя ОСОБА_1 виконав свій обов`язок, передбачений ч.1 ст. 80 КПК України, - заявив самовідвід, вбачаючи для цього підстави. Відтак перевірка іншим суддею, чи правильно суддя ОСОБА_1 виконав свій обов`язок судді, виходить за межі компетенції іншого судді, а здійснення такої перевірки іншим суддею є некоректною та суперечить Кодексу суддівської етики, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Конституції України.

Вказаний висновок обґрунтовую тим, що діючий процесуальний Кодекс не містить ні прямих вимог, ні будь яких інших процесуальних приписів щодо обов`язкового розгляду заявленого самовідводу суддею, - іншим суддею чи слідчим суддею. На даний час також відсутня єдина практика, яка б була вироблена Великою Палатою Верховного Суду, а також відсутні роз`яснення Пленуму Верховного Суду, які б мали рекомендаційний характер. Відтак всі інші тлумачення, суперечать главі 2 і зокрема ст.. 7 КПК України, котра визначає загальні засади кримінального провадження, а також ст.. 52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Отже, виходячи із аналізу положень вказаних вище норм закону при розгляді заяви про самовідвід, як суддя приходжу до висновку, що питання самовідводу заявленого суддею (слідчим суддею) підлягає вирішенню саме цим суддею (слідчим суддею), який (яка) дійшов висновку про наявність таких підстав, що є логічним, оскільки суддя ОСОБА_1 уже заявив самовідвід у даній судовій справі, ця заява і є рішенням судді про можливість чи неможливість здійснювати судочинство у конкретній судовій справі. Його перевірка іншим суддею та випадку відмови ним у задоволенні самовідводу судді (слідчого судді) призведе до непередбачуваного прецеденту, що уже має місце у Франківському суді м. Львова в інших кримінальних провадженнях та призводить до хаосу.

Так, 4 ст. 81 КПК України передбачає порядок вирішення повторного відводу. Для прикладу, якщо суддя який розглядає самовідвід іншого судді «дійде висновку» про відсутність підстав для самовідводу, то суддя який заявив самовідвід має право повторно заявити самовідвід, або він не мотивував своєї заяви. В любому випадку при розгляді заяви про самовідвід судді (слідчого судді) іншим суддею, відбувається оцінка мотивів для обґрунтування підстав, підтвердженням цьому є прийняті процесуальні рішення суддями Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , які прийняли рішення за відсутності предмету - заяви про самовідвід за наявності ухвали про задоволення самовідводу.

Слід також взяти до уваги, що у процесуальних положеннях національного судочинства, а саме: - цивільного, адміністративного, господарського дане питання національним законодавством врегульовано, і, вирішення питання самовідводу належить саме судді який заявляє самовідвід. Отже, кримінальний процес кореспондується з вказаними нормами, та правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеній у Постанові від 29 серпня 2019 року (провадження № 11-312 сап19), а тим більше з Бангалорськими принципами.

За даних обставин заява про самовідвід судді не може бути предметом повторного розгляду.

З огляду на викладене, вважаю за доцільне заяву про самовідвід судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_13 у судовій справі №465/5565/17 (судове провадження 1-кп/465/310/23)з підстав викладених в заяві та мотивувальній частині ухвали.

Беручи до уваги на безпрецедентну практику керівника апарату Франківського районного суду м. Львова не виконувати судових рішень, що набрали законної сили, вважаю за обов`язок звернути вернути увагу керівника апарату чи виконувача обов`язків керівника апарату суду, що заява про самовідвід судді ОСОБА_1 розглянута, а тому предмет, у вигляді заяви про самовідвід, для реєстрації і розподілу в порядку ст.. 35 КПК України, відсутній.

Також наголошую керівнику апарату чи виконувачу обов`язків керівника апарату суду, що дана ухвала набрала законної сили і є судовим рішенням обов`язковим до виконання відповідно до положень статей 129, 129-1 Конституції України, ст.. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 533 КПК України.

Невиконання судового рішення службовою особою є кримінально караним діянням, передбаченим ч. 2 ст.382 КК України.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 80 - 82, 369 -372 КПК України, правовою позицією викладеною у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2019 року (провадження № 11-312 сап19), -

п о с т а н о в и в:

Заявлений суддю ОСОБА_1 самовідвід у судовій справі №465/5565/17 (судове провадження 1-кс/465/310/23)з підстав порушення встановленого частиною третьою статті 35 КПК України порядку визначення судді для розгляду справи шляхом умисного втручання в АСДС Франківського районного суду м. Львова працівника апарату суду через внесення ним в систему документообігу неправдивих відомостей, - «відсутність спеціалізації» у суддів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , задоволити.

Матеріали судової справи № 465/5565/17 (судове провадження 1-кс/465/310/23), передати до канцелярії суду для її реєстрації та здійснення повторного перерозподілу між суддями Франківського районного суду м. Львова в порядку, передбаченому ст.. 35 КПК України.

Звернути увагу керівника апарату суду, що заявлений самовідвід розглянуто, а тому предмет, у вигляді заяви про самовідвід, для реєстрації і розподілу в порядку ст.. 35 КПК України, відсутній.

Ухвала набрала законної сили, апеляційному оскарженню не підлягає і є судовим рішенням обов`язковим до виконання відповідно з положеннями статей 129, 129-1 Конституції України, ст.. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 533 КПК України.

Суддя В. Кузь

Заява про самовідвід

Встановлено, що розподіл судової справи № 465/5565/17 між суддями та визначення судді відбувся через несанкціоноване втручання в АСДС Франківського районного суду м. Львова у спосіб виключення частини суддів, а саме судді ОСОБА_8 (двічі), суддів ОСОБА_1 та ОСОБА_9 від участі в розподілі із зазначенням примітки, - «відсутня спеціалізація», тобто у спосіб, що мав місце у Франківському районному суді м. Львова в період 2,3,6 грудня 2021 року, що стало підставою для реєстрації кримінальних проваджень.

Як вбачається із Звіту про автоматизований розподіл судових справ між суддями від 26.09.2017 року, розподіл відбувся об 16 год. 42. хв.

Від участі в розподілі виключено суддю ОСОБА_8 з приміткою « відсутня спеціалізація».

Відповідно до Звіту про повторний автоматизований розподіл судових справ між суддями від 25.09.2019 року, розподіл відбувся об 16 год. 16. хв.

Від участі в розподілі виключено суддів ОСОБА_8 , ОСОБА_1 та ОСОБА_9 з приміткою « відсутня спеціалізація».

Відтак, згідно вказаних звітів, розподіл справи відбувся через несанкціоноване втручання в АСДС Франківського районного суду м. Львова у спосіб виключення частини суддів від участі в розподілі, тобто з порушенням порядку і правил, визначених ст. 35 КПК України.

Заявлений самовідвід є невід`ємною частино ухвали судді від 08.03. 2023 року у судовій справі № 465/5565/17 (судове провадження № 1-кс/465/310/23) та не підлягає реєстрації і розподілу у порядку, передбаченому ст.. 35 КК України.

Суддя ОСОБА_1

08.03.2023