Ухвала суду № 109461719, 10.03.2023, Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/2077/22

Провадження № 1-кп/510/289/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.23 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі – ОСОБА_2

за участю: прокурора – ОСОБА_3

обвинуваченого – ОСОБА_4

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рені Одеської області, клопотання прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рені Одеської області, громадянина України, з вищою освітою, приватного підприємця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -

В С Т А Н О В И В:

21.12.2022 р. до Ренійського районного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022160000000693 від 17.10.2022 р. за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 255 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 256 КК України.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України, тобто участі у злочинній організації та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 28, ч. 4 спи 189 КК України, за кваліфікуючими ознаками: вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим (вимагання), пошкодження та знищення його майна, вчинене організованою групою (злочинною організацією).

За сукупністю скоєного ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

-ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 189 КК України за кваліфікуючими ознаками: вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим (вимагання), пошкодження та знищення його майна, вчинене організованою групою (злочинною організацією);

-ч. 2 ст. 255 КК України за кваліфікуючими ознаками: участь у злочинній організації.

Враховуючи те, що строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 закінчується 11.03.2023 р., а ступінь суспільної небезпеки обвинуваченого не зменшився, а також є вагомі ризики того, що після спливу терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 почне переховуватись від суду, прокурор звернувся з клопотанням про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 строком до 60 діб.

Крім того, прокурор вважає, що існують достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, використовуючи наявні зв`язки у кримінальному світі, може вчинити дії, направлені на незаконний вплив на свідків, потерпілих, інших підозрюваних у вказаному та похідних кримінальних провадженнях з метою схилити їх змінити їх свої покази у суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Також, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на підставі ч. 4 ст. 183 КПК України, прокурор просить не визначати розмір застави.

Від ОСОБА_7 до суду надійшла заява про взяття ОСОБА_4 на особисту поруку. У заяві зазначено, що він особисто знає ОСОБА_4 з 1987 р. виключно з позитивної сторони, постійно мав з ним комунікації на службі, сприймає його як активну, ділову, виховану та ввічливу людину. Все життя ОСОБА_4 приймав активну участь у громадському та суспільному житті громади. З початку повномасштабної війни ОСОБА_4 прибув добровольцем до місцевого центру комплектування та соціальної підтримки з бажанням захищати Україну. За час військової служби ОСОБА_4 показує достатню бойову готовність, військову дисципліну та статутний порядок. ОСОБА_7 впевнений, що ОСОБА_4 не має на меті жодним чином ухилятися чи переховуватися від органу досудового розслідування або суду, перешкоджати встановленню істини у даному кримінальному провадженні або продовжувати будь-яку злочинну діяльність, про що він готовий особисто поручитись. Крім того, ОСОБА_7 зазначив, що йому зрозумілі всі положення ст. 180 КПК України, також він розуміє, що у разі невиконання взятих на себе зобов`язань на нього буде накладено грошове стягнення у розмірі від двадцяти до п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання про про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти продовження строку тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 заперечувала проти продовження запобіжного заходу, у задоволенні клопотання просила відмовити. Вважає, що єдиною обставиною на яку посилається прокурор у своєму клопотанні про продовження строку тримання під вартою - це суворість покарання у випадку визнання винним її підзахисного, у зв`язку з чим, на думку обвинувачення, ОСОБА_4 буде переховуватись від суду та чинити незаконний вплив на підозрюваних, свідків та потерпілих. Водночас клопотання не містить жодного факту чи доказу на підтвердження зазначених припущень. Прокурором не доведено існування ризиків передбачених п.п. 1,3,4 ст. 177 КПК України, у клопотанні зазначене лише формальне посилання на них. Окремо захисник обвинуваченого зазначила, що її підзахисному 51 рік, які він постійно проживав та працював у м. Рені зі своєю родиною (дружиною, дітьми та онуками), все життя приймав активну участь у громадському житті м. Рені, був депутатом Ренійського районної ради 2010-2015 роки. У різних сферах свого життя ( соціальний, професійний та духовній) він характеризується як ініціативна, відповідальна, працьовита, добропорядна людина. З початку повномасштабної війни, ОСОБА_4 одразу ж прибув добровольцем до місцевого центру комплектування та соціальної підтримки з бажанням захищати України та був зарахований до лав Територіальної оборони. Окрім того, будучи приватним підприємцем, який здійснює діяльність у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », він забезпечив регулярне харчування військових у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Зазначені особисті риси її підзахисного, на її думку свідчать про те, відсутні ризики втечі ОСОБА_8 , переховування його від слідства або намагання вплинути на хід справи.

В ході розгляду клопотання були дослідженні матеріали, які додані до заяви про взяття особи на особисту поруку та заперечення на клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:

-витяг № 0993 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 01.07.2022 р.;

-свідоцтво про укладення шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , прізвище дружини після укладення шлюбу – « ОСОБА_10 »;

-характеристики на ОСОБА_4 громадянами міста, протоієрея ОСОБА_11 та начальника відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 .

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, долучених до клопотання матеріалів, суддя дійшов до висновку, що клопотання прокурора є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

У ст. 177 КПК України зазначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Відповідно до приписів ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

В ході розгляду клопотання не підтвердились ризики, передбачені п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 , після спливу строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, почне переховуватись від суду та може вчинити дії, направлені на незаконний вплив на свідків, потерпілих, інших підозрюваних у вказаному та похідних кримінальних провадженнях з метою схилити їх змінити їх свої покази у суді, оскільки вони засновані на припущеннях прокурора, а саме прокурор у судовому засіданні надав суду пояснення, що в нього не має жодних встановлених фактів щодо спроб ОСОБА_4 приховуватись від органів досудового слідства та суду та впливати на свідків по даному кримінальному провадженню, як до обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та і під час взяття під варту.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. У судовому засіданні прокурором не наведено жодного доказу про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

У рішенні ЄСПЛ «Вемгофф проти Німеччини» зазначено, що якщо держава не наведе відповідних достатніх підстав для тримання під вартою обвинуваченого, така особа може бути звільнена після затримання і перебувати на волі до початку судового розгляду справи.

У рішенні ЄСПЛ «Тодоров проти України» зазначено, що для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми для тримання особи під вартою протягом тривалого часу.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з тим, що прокурором у судовому засіданні не було представлено ніяких фактичних доказів неможливості застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не було представлено ніяких фактичних доказів підтвердження ризиків, передбачені п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а стороною захисту були надані обґрунтовані докази того, що обвинувачений ОСОБА_4 має постійне зареєстроване місце проживання в м. Рені Одеської області, сталі родинні зв`язки, він здійснює підприємницьку діяльність та перебуває лавах територіальної оборони, характеризується як ініціативна, відповідальна, працьовита, добропорядна людина, суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .

Однак, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.суспільству. На підставі цього, суд вважає за можливим висловити припущення щодо існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: допитами свідків, проведеними обшуками, протоколами огляду предметів, протоколами огляду місця подій, висновками експертів, речовими доказами та комплексом інших зібраних доказів в їх сукупності.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Таким чином, в урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що відносно обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 , з використанням електронних засобів контролю, а також покласти на обвинуваченого ряд обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

За таких обставин суд вважає передання ОСОБА_4 на особисту поруку ОСОБА_7 суд вважає недоцільним.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.176-178, 181, 184, 186-187, 193-194, 195, 196-197, 205, 395 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 255 КК України – відмовити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, що полягає у забороні залишати житло, що розміщене за адресою: АДРЕСА_2 , з використанням електронних засобів контролю, строком до 08.05.2023 р.

На підозрюваного обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти наступні обов`язки:

1) Не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

2) Прибувати до місця здійснення кримінального провадження за першою вимогою слідчого, прокурора або суду в залежності від стадії кримінального провадження, якщо в цьому виникне необхідність, пов`язана із здійсненням кримінального провадження.

3) Повідомляти слідчого, прокурора, суд, в залежності від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;

4) Утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими в даному кримінальному провадженні.

Апеляційна скарга на ухвали судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 7 днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1