Рішення № 109458911, 10.03.2023, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 646/8124/21

№ 2-а/183/18/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2023 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді – Дубовенко І.Г., за участю секретаря судового засідання – Зозулі В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху,-

в с т а н о в и в:

08 грудня 2021 року представник ОСОБА_1 – адвокат Семеха Д.С. звернувся до Червонозаводського районного суду м.Харкова з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову інспектора поліції Холенка Михайла Михайловича серії ЕАО № 5098866 про притягнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та визнати дії поліцейського Холенка М.М. протиправними; провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Короткий зміст позовних вимог

В обґрунтування позову посилався на те, що 02 грудня 2021 року стосовно позивача поліцейським УПП в Харківській області Холенком М.М. винесено постанову серії ЕАО № 5098866 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340 грн.

Відповідно до постанови 02 грудня 2021 року о 03-54 за адресою: пр.Тракторобудівників, 83 в м.Харків, позивач, керуючи автомобілем «Фольксваген Джета» НОМЕР_1 , здійснив зупинку транспортного засобу посередині поїзної частини, в`їзду на прилеглу до будинку території так, що це зробило неможливим іншим транспортним засобам зробити проїзд, чим порушив п. 15.9.ж ПДР України.

Позивач посилається на те, що із зазначеною постановою не згоден, тому як він не вчиняв будь-якого порушення, як і не перебував за кермом вказаного автомобіля. Так, приблизно у зазначений у постанові час, позивач перебував біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 зі своїми товаришами. Автомобіль «Фольксваген Джета» д/н НОМЕР_1 , не належить позивачу, і він ним не керував, біля будинку не зупиняв. Вказаний автомобіль належить гр-ці ОСОБА_2 , яка дійсно припаркувала його біля вказаного будинку, однак без порушень ПДР і направилася до себе до дому, тому як мешкає у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач разом з товаришами відпочивали, перебуваючи біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 . О 03-54 годині 02 грудня 2021 року до них під`їхав автомобіль патрульної поліції, один з поліцейських звинуватив позивача у тому, що він зупинив автомобіль з порушенням ПДР, на що позивач відповів, що він взагалі не керував автомобілем. На вимогу другого поліцейського позивач надав документи, що посвідчують його особу, після чого поліцейським була винесена оскаржувана постанова. Допитати свідків, які б підтвердили що він не керував автомобілем, або перенести розгляд справи поліцейські відмовилися.

Оскільки правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП позивач не вчиняв, у зв`язку з чим змушений звернутися з даним позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху.

Відзив на позов

Відповідачем відзиву не надано. Управлінням патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції направлені пояснення у вигляді відзиву на позов, відповідно до яких, просили відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки постанова винесена за порушення позивачем ПДР, а саме за те, що водій ОСОБА_1 02 грудня 2021 року о 03-54 за адресою: пр.Тракторобудівників, 83 в м.Харків, керуючи автомобілем «Фольксваген Джета» НОМЕР_1 , здійснив зупинку транспортного засобу посередині поїзної частини, в`їзду на прилеглу до будинку території так, що це зробило неможливим іншим транспортним засобам зробити проїзд, чим порушив п. 15.9.ж ПДР України. Порядок розгляду справи здійснено в суворій відповідності до норм чинного законодавства, а поліцейським оцінено докази за своїм внутрішнім переконанням. Що стосується розгляду справи за місцем вчинення порушення правил ПДД – розгляд справи проведений з суворим дотриманням норм КУпАП без порушення прав позивача.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 14 грудня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 направлений за підсудністю до Куп`янського міськрайонного суду Харківської області.

28 січня 2022 року ухвалою Куп`янського міськрайонного суду Харківської області відкрите провадження у справі у відповідності ст. 286 КАС України.

Розпорядженням голови Верховного суду від 18.03.2022 №11/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність Куп`янського міськрайонного суду Харківської області за Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2022 року справу прийнято до свого провадження та справу призначено до розгляду.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Від представника позивача надійшла заява, в якій він просить проводити слухання даної справи за відсутності позивача та його представника за наявними у справі доказами, позов підтримує повному обсязі та просить задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені судом, про причини неявки не повідомили.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 02 грудня 2022 року інспектором УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції Холенком Михайло Михайловичем винесено постанову серії ЕАО № 5098866 від 02 грудня 2022 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 430 гривень.

У відповідності до вказаної постанови, 02 грудня 2022 року о 03-54 годині за адресою: пр.Тракторобудівників, 83 в м.Харків, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Фольксваген Джета» НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , здійснив зупинку транспортного засобу посередині поїзної частини, в`їзду на прилеглу до будинку території так, що це зробило неможливим зустрічний роз`їзд іншим транспортним засобам, чим порушив п. 15.9.ж ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене за частиною 1 статті 121 КУпАП.

Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10.10.2001, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати передбачені ними вимоги, а особи, які порушують їх, відповідно до п. 1.9 цих Правил несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

У відповідності до п. 15.9 «ж» Правил дорожнього руху України зупинка забороняється у місцях, де буде неможливим зустрічний роз`їзд або об`їзд транспортного засобу, що зупинився.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 62 Конституції України закріплено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За правилами статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.

За положеннями частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Верховний Суд в постанові від 14 травня 2020 року у справі № 240/12/17, вказав, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Також Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2018 року у справі N 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП мав би надати, зокрема, відеозапис події, фотокартки, тощо. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Під час розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів, якими було б зафіксовано порушення позивачем вимог, за які передбачена адміністративна відповідальність за частиною першою статті 122 КУпАП. Посилання на будь-які докази оскаржувана постанова не містить. Сама по собі постанова про накладення адміністративного стягнення не може бути єдиним доказом.

В силу принципу презумпції невинуватості, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим та не може базуватися на припущеннях та неперевірених фактах.

Суд вважає, що відповідачем не доведено належними доказами правомірність притягнення до адміністративної відповідальності позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, тому суд дійшов висновку, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення є недоведеною.

Відповідно до частин третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позов у цій частині підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача про визнання дій інспектора незаконними, з підстав того, що він розглянув справу про адміністративне правопорушення на місті, суд приходить до наступного.

Відповідно до п. 2.3. рішення Конституційного Суду України № 5рп/2015 від 25.05.2015 року, на яке посилається позивач у своєму позові: у частинах першій, другій статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом. Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.

В той же час, відповідно до вимог ч.ч. 2, 3 5 ст. 258 КУпАП, що діють після ухвалення вказаного рішення КСУ 5рп/2015 – протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Враховуючи той факт, позивач за оскаржуваною постановою притягується за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху; частина 5 статті 258 КУпАП – неконституційною не визнана, то посилання позивача на порушення вимог законодавства з боку посадової особи Департаменту патрульної поліції – є необґрунтованими.

Крім того, відповідно до вимог ч.3 ст. 286 КАС України – за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Аналіз вищенаведеного переконує в тому, що вимоги позивача щодо визнання дій суб`єкта владних повноважень є такими, що не підлягають задоволенню.

Висновок за результатами розгляду справи

Суд дослідивши та оцінивши всі надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в частині скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 5098866 від 02 грудня 2021 року та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В іншій частині позовних вимог належить відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ст.ст. 132, 134 КАС України – судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною першою та сьомою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, інспектор поліції Холенко М.М., який виносив постанову є посадовою особою Управління патрульної поліції в Харківській області, яке є територіальним підрозділом Департаменту патрульної поліції.

УПП в Харківській області ДПП є територіальним підрозділом Департаменту патрульної поліції, який є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, що складається із структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і територіальних підрозділів Департаменту патрульної поліції та організовує діяльність своїх підрозділів, здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення. Інспектор, який безпосередньо виносив постанову про адміністративне правопорушення є посадовою особою Департаменту патрульної поліції.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 та згідно із Законом України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд дійшов до висновку, що у зв`язку із задоволенням позову, за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 454,00 гривень відповідно до квитанції.

Інших заяв про компенсацію судових витрат у даній справі до суду не надходили.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 72-77, 160, 161, 241-246, 250, 251, 255, 293-295 КАС України, суд –

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху – задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 5098866 від 02 грудня 2021 року про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адміністративного стягнення в розмір 340 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП;

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 122 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Відповідно до частин четвертої статті 286 КАС України рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Департамент патрульної служби (код ЄДРПОУ 40108646, адреса місцезнаходження: вул. Федора Ернста, б.3 м.Київ, 03048).

Повний текст рішення виготовлений 22 лютого 2023 року.

Суддя І.Г.Дубовенко