Ухвала суду № 109455988, 08.03.2023, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/301/23

Провадження № 1-в/192/58/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 березня 2023 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2

представника ДУ «СВК (№21)» – ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4

засудженого (в режимі відеоконференції) – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне Дніпропетровської області, в режимі відеоконференції подання начальника Державної установи «Солонянська виправна колонія (№21)» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Маріуполя Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, який має малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , на даний час відбуває покарання в ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 21)» за вироками Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 15.01.2020 яким він засуджений за ч.2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі та від 17.09.2020 року яким він засуджений за ч.1 ст. 129 КК України на підставі ст. 70 ч.4 КК України до 4 років позбавлення волі,

Початок строку: 17.09.2020 року

Кінець строку: 03.06.2024 року

ВСТАНОВИВ:

Начальник ДУ «Солонянська виправна колонія (№21)» звернувся до суду з поданням про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання, посилаючись на те, що ОСОБА_5 відбуває покарання в ДУ «Солонянська виправна колонія (№21)» з 19.04.2022, працює старшим днювальним відділення СПС №13, до праці ставиться сумлінно, режиму утримання дотримується свідомо, має два заохочення за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці, та мав одне стягнення яке знято в установленому законом порядку. Бере участь у програмі диференційованого виховного впливу «правова просвіта», «Підготовка до звільнення». Визнає провину у скоєних злочинах. Вирішене питання реєстрації. Заборгованості за виконавчими листами немає.

Представник ДУ «Солонянська виправна колонія (№21)» в судовому засіданні подання підтримав, зазначив, що поведінка засудженого з часу прибуття до установи свідчила про те, що він довів виправлення, наявне стягнення було знято в порядку заохочення. Крім того до прибуття до СВК№21 він мав три заохочення, після прибуття працює старшим днювальним СПС№13, до праці ставиться свідомо.

Засуджений в судовому засіданні в режимі відеоконференції під час трансляції з приміщення Державної установи «Солонянська виправна колонія (№21)» просив звільнити його умовно-достроково від відбування покарання, зазначив, що він має малолітню доньку 2019 року народження, мати дитини позбавлена батьківських прав та дитина проживає разом із тещею у м.Маріуполь, також у м.Маріуполі мешкає його мати, однак вона хворіє, тому не могла взяти онуку при позбавленні батьківських прав її матері. Взагалі позбавлення батьківських прав матері доньки було його ініціативою, вона виявилась не такою, як він її уявляв. Після початку війни його мати, донька та теща залишились в м.Маріуполь, а дружина раніше ніж він покинула дитину та переїхала до м.Дніпра. Його куми перемістились до м.Львов, тому йому є куди повертатись та де виховувати доньку. Він планує забрати доньку та виховувати її, забрати мати буде складно, оскільки вона погано ходить. Злочин він вчинив до народження дитини, все змінилось після народження доньки, вирок за ч.1 ст. 129 КК України взагалі є непорозумінням, він не хотів нікого вбивати, просто жінку з якою він перебував у фактичних шлюбних відносинах та яка народила доньку на пішохідному переході збив автомобіль та він хотів розібратись з водієм.

Прокурор в судовому засіданні вважав, що засуджений ще не довів свого виправлення, тому його звільнення є передчасним.

Суд, вислухавши представника ДУ «СВК №21», засудженого, думку прокурора, дослідивши матеріали справи, вивчивши матеріали особової справи засудженого, встановив таке.

ОСОБА_5 відбуває покарання у виді 4 років позбавлення волі за вироками Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 15.01.2020 яким він засуджений за ч.2 ст. 186 КК України та від 17.09.2020 року яким він засуджений за ч.1 ст. 129 КК України на підставі ст. 70 ч.4 КК України, відбув 2/3 строку призначеного покарання.

Згідно характеристики ОСОБА_5 в установах виконання покарань за останньою судимістю знаходиться з 04.06.2020 року. За період перебування в Маріупольському СІЗО порушень режиму утримання не допускав, стягнень та заохочень не мав. З 06.05.2021 по 01.04.2022 перебував на лікуванні в ДУ «Софіївська ВК (№55)» де порушень режиму відбування покарання не допускав, стягнень не мав, характеризувався добре, за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці заохочений тричі.

В Солонянській виправній колонії № 21 знаходиться з 19.04.2022 року. Працевлаштований старшим днювальним відділення СПС№13, до праці ставиться сумлінно. За час відбування покарання характеризується позитивно, за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці заохочений два рази, має одне стягнення, яке знято в порядку заохочення. Підтримує рівні взаємовідносини з іншими засудженими, адекватно реагує на критику на свою адресу. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом, має охайний зовнішній вигляд, дбайливо ставиться до майна установи, виконує передбачені законом вимоги персоналу установи, виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. До виконання робіт із благоустрою установи ставиться з розумною ініціативою, бере участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі, реалізації програм диференційованого виховного впливу «Правова просвіта» та «Підготовка до звільнення», бере участь у роботі самодіяльних організацій, очолює раду колективу відділення.

15.10.2021 року комісією установи відмовлено у застосуванні зміни до умов тримання відповідно до ст. 100, 101 Кримінально-виконавчого кодексу України.

01.07.2022 року комісією установи відмовлено у застосуванні заміни невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням відповідно до статті 82 КК України.

Згідно довідки про заохочення та стягнення ОСОБА_6 встановлено, що він має 4 заохочення у виді подяк, застосовані до нього 30.09.2021 за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці в 3 кварталі 2021 року, 04.01.2022 за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці за підсумками роботи в 4 кварталі 2021 року, 23.01.2023 за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці за підсумками роботи в 4 кварталі 2022 року.

За словесний конфлікт із засудженим на ОСОБА_5 27.07.2022 накладалось стягнення у виді догани.

В подальшому 13.10.2022 до ОСОБА_5 застосоване заохочення у виді знаття раніше накладеного стягнення за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці за підсумками роботи в 3 кварталі 2022 року.

Згідно з оцінкою ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення ризик вчинення ОСОБА_5 повторного кримінального правопорушення не визначений, однак представник СВК №21 в судовому засіданні зазначив, що ризик оцінюється як середній.

ОСОБА_5 працює старшим днювальним СПС№13, що підтверджено відповідним наказом наявним в особовій справі засудженого на а.с.103.

Відповідно до ст. 81 КК України особам, які відбувають покарання, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, тобто умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому суд ретельно з`ясовує ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, а також його наміри щодо залучення до суспільно-корисної праці.

Висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбування покарання, в тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є заохочувальною нормою кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, оскільки має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, відшкодування матеріальних збитків, нанесених злочином, каяття у скоєному злочині.

Доцільність умовно-дострокового звільнення визначається тим, що засуджений за певний час перебування у місцях позбавлення або обмеження волі виправився, змінив поведінку, з огляду на що відсутня необхідність повного відбування призначеного судом строку покарання.

Аналізуючи особу засудженого ОСОБА_5 суд враховує, що він неодноразово відбував покарання у виді позбавлення волі, неодноразово звільнявся умовно-достроково, тобто розуміє якою має бути поведінка для можливості умовно-дострокового звільнення.

Суд вважає, що суттєвих змін в особистості ОСОБА_5 за час відбування покарання не відбулось, вчинення ним нових злочинів не виключено.

Призначене покарання він сприймає не як належну міру відповідальності за вчинене, а як перешкоду для того способу життя, яке вважає для себе належним та гідним.

Визнаючи формально провину у правопорушеннях за які ОСОБА_6 відбуває покарання, він сприймає вчинене як щось не серйозне. Таке, що б не відбулось, якби у нього раніше з`явилась дитина.

Одночасно судом враховано, що донька ОСОБА_5 народилась через декілька днів після вчинення ним злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, тобто про те, що у нього буде дитина та він має відповідати цьому ОСОБА_5 знав і добре розумів, однак це не зупинило його.

Більш того, правопорушення, передбачене ч.1 ст.129 КК України було вчинене ОСОБА_5 після народження доньки. Зазначене правопорушення обґрунтовується засудженим як непорозуміння у ДТП за участі його дружини, що свідчить про відсутність каяття. Свою провину під час розгляду справи судом ОСОБА_5 не визнавав, зазначав, що не знав, що потерпіла є суддею. Суд вважає, що і на даний час свою провину він не усвідомив.

Аналізуючи поведінку ОСОБА_5 за весь період відбування покарання, суд враховує, що з 06.05.2021 по 01.04.2022 він перебував на лікуванні в ДУ «Софіївська ВК (№55)» де отримав 3 заохочення у виді подяк. Разом з тим, прибувши до СВК№21 в квітні 2022 року вже після повномасштабного вторгнення РФ на територію України та важких боїв у рідному місті засудженого - м.Маріуполі, він за декілька місяців не показав, що стає на шлях виправлення у зв`язку з чим 01.07.2022 року комісією установи СВК№21 ОСОБА_5 відмовлено в застосуванні заміни невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням відповідно до статті 82 КК України, як особі, що не стала на шлях виправлення.

Згідно наявних в матеріалах особової справи характеристик засудженого ОСОБА_5 він у липні 2022 року характеризувався посередньо (а.с.71).

Суд також зауважує, що до ОСОБА_6 27.07.2022 застосовано стягнення у виді догани за словесний конфлікт із іншим засудженим.

В судовому засіданні на запитання суду щодо причин конфлікту ОСОБА_5 посилався на провину іншого засудженого у неналежному чергуванні, що він як днювальний відділення помітив, хоча при дослідженні обставин конфлікту адміністрацією СВК№21 було встановлено, що ОСОБА_5 не мав підстав для такої поведінки.

Під час розгляду подання ОСОБА_5 знаходив пояснення та обґрунтування для неправомірної поведінки за яку несе відповідальність та відбуває покарання в СВК№21 і для порушення режиму відбування покарання в установі, однак належної оцінки своєї поведінки ОСОБА_5 на думку суду не зроблено.

Дійсно, станом на 03.02.2023 року ОСОБА_5 відбув 2/3 частини строку покарання призначеного за вироками суду та має 5 заохочень, одне з яких у виді зняття раніше накладеного стягнення.

Суд вважає, що позитивна характеристика ОСОБА_5 протягом всього строку відбування покарання не знайшла свого підтвердження під час розгляду подання СВК№21.

Суд вважає безпідставним посилання в характеристиці на рівні взаємовідносини з іншими засудженими.

Разом з цим, суд враховує участь ОСОБА_5 в організації виховних заходів, які проводяться в установі, реалізації програм диференційованого виховного впливу «Правова просвіта» та «Підготовка до звільнення», у роботі самодіяльних організацій, однак на думку суду це не може бути єдиним доказом виправлення засудженого.

Згідно ч.2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

За наведених вище обставин суд не вважає поведінку ОСОБА_5 протягом всього строку відбування покарання сумлінною та такою, на яку мають орієнтуватись інші засуджені.

На думку суду основна мета призначеного судом покарання на цьому етапі його відбування не досягнутата умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є передчасним та недоцільним.

Суд погоджується з доводами прокурора, що ОСОБА_5 не довів свого виправлення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні подання.

На підставі викладеного, керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд

постановив:

В задоволенні подання начальника Державної установи «Солонянська виправна колонія (№21)» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_5 – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її проголошення, а засудженим - з моменту вручення копії ухвали.

Повна ухвала складена 09.03.2023.

Суддя ОСОБА_1