Рішення № 109455119, 07.03.2023, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/26978/22

Провадження № 2-а/686/19/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Палінчака О.М.,

за участю секретаря Цибульської Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

встановив:

19 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 27 листопада 2022 року заступником командиру взводу лейтенантом поліції Аміновою А.С., 1 батальйон, 1 рота, УПП у Чернівецькій області була винесена постанова серії ЕАР № 6218406 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. та притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. При цьому, позивач зазначив, що дана постанова була отримана ним 05.12.2022 року. Вказану постанову вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки співробітники поліції не представили жодних доказів вчинення правопорушення, зокрема фото- та відеоматеріалів, так як в п.7 постанови вказано, що до постанови додано Бодікам 476566, що не може бути доказом інкримінованого позивачу правопорушення. Окрім того, зафіксований на технічний пристрій TRUCAM 000570 факт перевищення позивачем встановлених обмежень руху на 20 км/год не було долучено до оскаржуваної постанови. У зв`язку з наведеним, позивач просить суд скасувати постанову серії ЕАР № 6218406 від 27.11.2022 року про накладення адміністративного стягнення та закрити справу.

Ухвалою судді від 21 грудня 2022 року відкрито провадження та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, його представник ОСОБА_2 подав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, вимоги позову підтримав.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надходило.

Згідно ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Частиною 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 27 листопада 2022 року заступником командиру взводу лейтенантом поліції Аміновою А.С., 1 батальйон, 1 рота, Управління патрульної поліції у Чернівецькій області була винесена постанова серії ЕАР № 6218406 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. та притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, тобто керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб. Окрім того, в згаданій постанові зазначено про перевищення позивачем встановлені обмеження руху більше як на 20 км/год., проте норма закону, яка передбачає відповідальність за дане правопорушення не зазначена у вказаній постанові.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.05.2020 у справі №513/899/16-а постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.

Окрім того, до оскаржуваної постанови не були додані жодні матеріали відео фіксації, чи пояснення свідків, які б вказували на вчинення позивачем інкримінованого правопорушення.

У ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» вказано, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського - пред`явити, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України "Про національну поліцію" поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (ч. 3 ст. 35 Закону України "Про національну поліцію").

Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 березня 2019 року справа № 686/11314/17, адміністративне провадження №К/9901/15541/18 постановив, що поліцейський не має права вимагати у водія посвідчення, якщо у нього немає доказів про правопорушення. Оскільки патрульний не задокументував і не довів факт порушення ПДР, Верховний Суд вважає вимогу щодо пред`явлення водієм посвідчення неправомірною.

Аналогічна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №473/1404/20 «Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту вчинення позивачем порушень Правил дорожнього руху України, а тому зупинка транспортного засобу та подальша вимога пред`явлення для перевірки посвідчення водія, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування є незаконною, а відтак в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 cт. 126 КУпАП».

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22 жовтня 2019 року по справі №161/7068/16-а поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, у тому числі, і закріпленої у статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що порушення правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, вичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.

Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Аналогічна правова позиція викладена Верховим Судом у постанові від 14.03.2018 р. у справі № 760/2846/17.

Частина 1 ст.126 КУпАП передбачає притягнення до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Так, із оскаржуваної постанови вбачається, що 27.11.2022 року водій, керуючи транспортним засобом не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.4.а. Правил дорожнього руху України.

Єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм ч. 1 ст.126 КУпАП.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних доказів на підтвердження порушення позивачем інших вимог Правил дорожнього руху України, тому зупинка транспортного засобу та подальша вимога пред`явлення документів є незаконною, а відтак в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, не доведений.

Отже, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що позивачем дійсно було порушено вимоги ПДР України, що в подальшому стало підставою для перевірки документів позивача та притягнення його до адміністративної відповідальності, відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП.

У зв`язку із цим, постанова серії ЕАР № 6218406 від 27.11.2022 року винесена необґрунтовано, без дотриманням вимог КУпАП, що є підставою для її скасування.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Так, відповідачем, в порушення вимог ст.72 КАС України не надано жодних письмових доказів у підтвердження правомірності прийняття оскаржуваних постанов та факту вчинення позивачем адміністративних правопорушень.

Таким чином, суд вважає, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а в даному випадку відповідачем, в порушення вимог ст.72 КАС України, не виконано обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, не надано належних і допустимих доказів наявності в діях позивача складу адміністративних правопорушень, що в свою чергу не дає можливості встановити винність позивача у вчиненні адміністративних правопорушень.

Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 55 Конституції України, ст. ст. 2, 5, 6-10, 20 77, 90, 241-246, 255, 286, 295 КАС України, ст. ст. 7, 9, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕАР № 6218406 від 27.11.2022 року по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_1 ) за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляція до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя: О.М. Палінчак