Ухвала суду № 109454828, 21.02.2023, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 в м. Тернополі у відкритому судовому засіданні в залі суду під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 про обвинувачення за ч.3 ст.28 – ч.1 ст.203-2 КК України, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , -

встановив:

Прокурор ОСОБА_3 подав клопотання, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 .

Обгрунтовуючи клопотання зазначає, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28 ч.1 ст.203-2 КК України, за обставин, зазначених в обвинувальному акті.

Також у клопотанні прокурора зазначено наступне: «Так, метою застосування щодо ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам передбачених ст. 177 КПК України, а саме: п.1 переховуватись від органів досудового розслідування та суду; п.3 незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні; п.4 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; п.5 вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підставами застосування щодо ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є те, що він обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, а також встановлені обставини, які виправдовують даний запобіжний захід і підтверджують наявністю зазначених ризиків.

Ризиком того, що ОСОБА_4 , може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду є те, що він обвинувачується за вчинення особливо тяжкого злочину. Усвідомлюючи тяжкість вчинених злочинів та розмір покарання, яке йому загрожує, може умисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду як на території України так і поза її межами з метою уникнення від відповідальності.

Окрім цього, обвинувачений ОСОБА_4 у судові засідання, які відбулися 19.10.2022, 09.12.2022, 16.01.2023 в Тернопільському міськрайонному суді не прибув, про причини неявки не повідомив, що свідчить про те що, останній умисно ухиляється від органу досудового розслідування.

Ризиком того, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні є те, що частина свідків йому відома, знає їхні місця проживання, з частиною підтримує дружні відносини, тому перебуваючи на волі може незаконно впливати на свідків, з метою дачі ними неправдивих показів, або відмови від добровільно наданих показань.

Поряд з цим, відповідно до положення ч.2 ст.23 КПК України, не можуть бути визнанні доказами відомості, що містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, а також ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Також, ОСОБА_4 , особисто або через третіх осіб може незаконно впливати, у тому числі шляхом застосування погроз, на свідків у даному кримінальному провадженні з метою ненадання ними показів чи надання показів в його користь.

В разі застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, орган розслідування не матиме можливості запобігти його спілкуванню з іншими співучасниками злочину та свідками, вчинення іншого кримінального правопорушення, перешкоджанню ним в розгляді судом кримінального провадження у розумні строки.

Вказані обставини в цілому свідчать про наявність вищезазначених ризиків, необхідності обранні ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відповідно не можливості обрання до нього більш м`якого запобіжного заходу. Відомостей, які б вказували на неможливість утримування ОСОБА_4 під вартою, на даний час не здобуто.»

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 пояснив, що існують підстави для обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тому клопотання підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив щодо клопотання прокурора. Він пояснив, що немає наміру переховуватись від суду чи впливати на свідків. Вважає що ризики зазначені у клопотанні прокурора є недоведеними та необгрунтованими.

Захисник ОСОБА_5 підтримала доводи підзахисного. Крім цього вона зазначила, що протягом всього часу розгляду даного кримінального провадження, обвинувачений не вчиняв жодних дій, які би свідчили про наявність ризиків зазначених у клопотанні прокурора.

Суд ознайомившись зі змістом клопотання сторони обвинувачення, оглянувши наявні матеріали судового провадження, приймаючи до уваги доводи учасників приходить до наступних висновків.

На підставі статей 8, 129 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Суддя, здійснюючи правосуддя є незалежним та керується верховенством права; Основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ч.1, ч.2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

На думку суду стороною обвинувачення доведено достатньо підстав вважати, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203-2 КК України, що вбачається із реєстру матеріалів досудового розслідування долученого до обвинувального акту. При цьому слід зазначити, що відповідно до ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Також прокурором доведено, існування ризику переховування від суду ОСОБА_4 оскільки він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину. Усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та розмір покарання, яке йому загрожує, може умисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду як на території України так і поза її межами з метою уникнення від відповідальності.

Також, ОСОБА_4 особисто або через третіх осіб може незаконно впливати, у тому числі шляхом застосування погроз, на свідків у даному кримінальному провадженні з метою ненадання ними показів чи надання показів в його користь, оскільки частина свідків йому відома, він знає їхні місця проживання, з частиною підтримує дружні відносини.

При цьому, суд враховує, що згідно частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.

ЄСПЛ через призму рішень зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення у справі «Смирнова проти Росії»). В усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення від 23.09.2008 у справі «Вренчев проти Сербії»).

В свою чергу ЄСПЛ у своїх рішеннях вказує, що будь-яке позбавлення свободи має бути законним (рішення у справах «Бенем проти Сполученого Королівства» (Benham v. the United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 41, Reports 1996-III, та «Ассанідзе проти Грузії» (Assanidze v. Georgia) [ВП], заява № 71503/01, п. 171, ECHR 2004-ІІ). Для того, щоб позбавлення свободи можна було вважати несвавільним у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції, відповідності цього заходу вимогам національного закону недостатньо: застосування такого заходу має також бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення у справах «Нештяк проти Словаччини, заява № 65559/01, п. 74, від 27 лютого 2007 року; «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 27, від 14 жовтня 2010 року, та «Корнєйкова проти України» (Korneykova v. Ukraine), заява № 39884/ п. 34, від 19 січня 2012 року). Крім цього ЄСПЛ у рішенні "Нікіфоренко проти України" (Заява N 14613/03) зазначає, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Оцінка "необхідності в демократичному суспільстві" вимагає від Суду визначити, чи було таке оскаржуване втручання "пропорційним законній переслідуваній цілі" (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Кіпріаноу проти Кіпру" (Kyprianou v. Ceprus) [GC], N 73797/01, пп. 170-171, ECHR 2005-...). Що стосується пропорційності втручання, Суд звертав особливу увагу на тривалість застосування заходу.

Згідно статей 3, 43 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь, гідність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов`язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує.

Санкція ч. 1 ст. 203-2 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу від десяти тисяч до сорока тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік.

Прокурором у клопотанні, а також в судовому засіданні не доведено, що обвинувачений не виконав обов`язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує.

Тобто, запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою не може бути застосований.

Крім того, в ході розгляду клопотання судом встановлено, що виключних обставин для тримання ОСОБА_4 під вартою немає, оскільки даних, які б свідчили про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів у клопотанні прокурора не вказано та в судовому засіданні не доведено.

Суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе: наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частини перша, друга статті 194 Кодексу).

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Проаналізувавши наведене у сукупності приходжу до переконання, що стороною обвинувачення не надано доказів, які б підтверджували обставини, що більш м`який запобіжний захід не здатен забезпечити виконання обвинуваченим своїх обов`язків та не доведено, що обвинувачений не виконав обов`язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує, тому клопотання доцільно задовольнити частково, обравши обвинуваченому запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання із покладенням відповідних обов`язків, а саме, з`являтися до суду за першою вимогою, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, здати на зберігання в уповноважений орган державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, що на думку суду, враховуючи особу обвинуваченого, буде достатнім запобіжним заходом на даному етапі.

Керуючись статтями 3, 8, 43, 129 Конституції України, 22, 28, 94, 42, 177, 187, 189, 190, 318, 331 КПК України, суд, -

постановив:

Клопотання сторони обвинувачення задовільнити частково, ОСОБА_4 обрати та застосувати до нього запобіжний захід у виді особистого зобов`язання строком на два місяці до 22 квітня 2023 року.

Особисте зобов`язання полягає у виконанні обвинуваченим ОСОБА_4 обов`язків:

- з`являтися до суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- здати на зберігання в уповноважений орган державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

ОСОБА_4 письмово під розпис повідомити покладені обов`язки та роз`яснити, що у випадку їх невиконання до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання здійснює прокурор. Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, строк дії ухвали закінчується 22 квітня 2023 року в 23 год. 59 хв.

Копію ухвали вручити учасникам.

Ухвала оскарженню не підлягає.