Рішення № 109454810, 08.03.2023, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/51/23

Провадження № 2-а/603/2/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" березня 2023 р. м.Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Галіяна І. М.

секретаря судового засідання Б`єлі Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: адвокат Андрусенко Ігор Ярославович

відповідач: Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області

предмет позову: скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Андрусенко І.Я. звернувся в Монастириський районний суд Тернопільської області в інтересах ОСОБА_1 з позовом про скасування постанови про накладення на останнього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі від 26.12.2022 року серії БАД №228405 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Представник позивача посилається на те, що 26 грудня 2022 року поліцейським СРПП ВП № 1 (м. Тисмениця) сержантом поліції Зозулею Назаром Романовичем відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 228405, згідно якої його притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП за те, що на автодорозі Н-10 109 км ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Opel Astra» д.н.з. НОМЕР_1 на перехресті, де головна дорога змінює напрямок не надав перевагу автомобілю, який рухався з лівого боку не увімкнувши показник повороту, в результаті чого порушив п.16.14 ПДР України з чим він не погоджується, вважає дану постанову незаконною та необґрунтованою з підстав зазначених в адміністративному позові так як жодних правил дорожнього руху не порушував.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, проте представником позивача подано заяву про розгляд справи в його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав відзив на позов де вказав, що позов не визнає, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. З відзиву на позов вбачається, що відповідач вважає факт вчинення позивачем правопорушення підтвердженим наявними у справі доказами, а саме, винесеною інспектором постановою та зазначив, що посадова особа, яка має право розглядати справи про адміністративні правопорушення, встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачено ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме що водій автомобіля марки «Opel Astra» д.н.з. НОМЕР_1 керуючи даним транспортним засобом та перебуваючи на перехресті де головна дорога змінює напрямок не надав переваги в русі автомобілю, що рухався з лівого боку, не включивши показник повороту, внаслідок чого водій порушив п.16.14 ПДР України чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Також, в відзиві зазначає, що поліцейський встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, виніс постанову про адміністративне правопорушення серії БАД №228405 від 26.12.2022 року з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

В підтвердження викладених в протоколі та відзиві обставин представник відповідача на вимогу суду надав як доказ вчиненого ОСОБА_2 правопорушення DVD-диск з відео фіксацією правопорушення.

Згідно ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Частиною 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглядаючи зазначений спір, суд керується наступним.

Частиною 2 ст. 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

В клопотанні про поновлення пропущеного строку для звернення до суду представник позивача зазначає, що копія постанови позивачу вручена не була, а з її копією представника позивача було ознайомлено 12.01.2023 року із матеріалів справи щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, які знаходяться у Тисменицькому районному суді Івано-Франківської області.

В відзиві представник позивача зазначає, що оскільки позивач відмовився від підписання постанови, її копія була направлена по місцю проживання.

В зв`язку з наведеним суд дійшов висновку, що позивач копії постанови серії БАД №228405 від 26.12.2022 року не отримував та представником позивача не надано доказів про надіслання даної постанови позивачу та підтвердження про її отримання.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати поважною причину пропуску строку звернення представника позивача до суду, оскільки строк пропуску у відповідності до ч. 2 ст. 286 КАС України є поважним, а тому такий строк слід поновити.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок довести правомірність свого рішення з використанням доказів які були покладені в основу оскаржуваного рішення з обґрунтуванням висновків про правомірність своїх дій та порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху.

Згідно ч. 3 ст. 79 КАС України, відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву.

Жодних належних доказів на обґрунтування правомірності оспорюваної постанови відповідачем подано не було, у зв`язку з чим суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Так, згідно постанови серії БАД №228405 від 26.12.2022 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі вбачається, що на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн за те, що він керуючи транспортним засобом марки «Opel Astra» д.н.з. НОМЕР_1 перебуваючи на перехресті де головна дорога змінює напрямок не надав переваги в русі автомобілю, що рухався з лівого боку, не включивши показник повороту чим порушив вимоги п.16.14 ПДР України.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 8 Конституції України задекларовано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, КУпАП, Законом України «Про автомобільні дороги», який визначає правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

У відповідності до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Згідно з п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Поліцейський може зупиняти транспортні засоби в разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху (ст. 35 Закону).

Згідно п.п.16.14 ПДР України якщо головна дорога на перехресті змінює напрямок, водії транспортних засобів, які рухаються по ній, повинні керуватися між собою правилами проїзду перехресть рівнозначних доріг.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП адміністративна відповідальність за вказаною статтею настає у випадку порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною 3, 10 ст. 79 КАС України встановлено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не визначено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Згідно ч. 1, п. 5 ч. 2, п.1 ч. 4 ст. 162 КАС України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив повинен містити заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права. До відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Наданий відповідачем DVD диск із відеозаписом зробленим з нагрудної камери поліцейського в якості доказу не підтверджує факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення так як не містить відзнятих даних де ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Opel Astra» д.н.з. НОМЕР_1 на перехресті, де головна дорога змінює напрямок не надав перевагу автомобілю, який рухався з лівого боку не увімкнувши показник повороту, не відібрано пояснень свідків, проте на відео чітко чути заперечення ОСОБА_1 , що показник повороту ним було включено.

Так, в фабулі постанови про адміністративне правопорушення не міститься відомостей про фактичні обставини вчинення правопорушення, не є зрозумілим якому саме транспортному засобу позивач не надав перевагу, що рухався з лівого боку, яке саме перехрестя де головна дорога змінює напрямок перетинав позивач (до матеріалів справи не додано ні фото ні відео перехрестя, яке перетинав позивач).

Відповідно до п.10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015р., поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, що й було зроблено поліцейським. Проте, всупереч зазначеним нормам в спірній постанові не наведено обґрунтованих доводів (фото-відео фіксації правопорушення, показання свідків чи інше), порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, не представлені такі докази і в судове засідання.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 по справі №211/3520/16-а, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Так, факт вчинення позивачем правопорушення проїзду перехрестя та не увімкнення показника повороту, зафіксоване лише в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №228405 від 26.12.2022 року, інших доказів на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП відповідачем суду не подано.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

У даному випадку для підтвердження порушення позивачем пункту 16.14 ПДР відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, відеозапис події, фотокартки з відображенням проїзної частини дороги перехрестя, тощо.

Отже, оскаржувана постанова ґрунтується виключно на даних, дійсність яких заперечується позивачем. Інших доказів, які б, відповідно до ст. 251 КУпАП, свідчили про наявність в діях позивача ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, в процесі провадження адміністративної справи, не здобуто.

Крім цього, при накладенні адміністративного стягнення в межах санкції ч. 2 ст. 122 КУпАП, в постанові не відображені обставини та дані, які, згідно ч. 2 ст. 33 КУпАП, підлягають врахуванню.

Таким чином, поліцейським СРПП ВП №1 (м.Тисмениця) сержантом поліції Зозулею Н.Р., яким винесено оскаржувану постанову, було викладено опис обставин, установлених при розгляді адміністративної справи.

Так, крім постанови по справі про адміністративне правопорушення, інших доказів, пояснень, свідчень або інших відомостей до постанови, необхідних для вирішення справи про порушення ПДР, працівником поліції зібрано не було, а сама постанова таких доказів не містить.

З огляду на встановлені судом обставини суд дійшов висновку про відсутність події адміністративного правопорушення передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП, а прийняте посадовою особою оскаржуване рішення (постанова) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є необґрунтованою, прийнятою без повного та об`єктивного з`ясування усіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню.

На підставі наведеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 7, 245, 289, п. 2 ч. 1 ст. 293 КУпАП, ст.ст. 77, 243-246, 255, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови серії БАД № 228405 від 26.12.2022 у справі про адміністративне правопорушення.

2. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, про скасування постанови серії БАД № 228405 від 26.12.2022 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі – задовольнити.

3. Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 26.12.2022 року серії БАД № 228405 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до восьмого апеляційного адміністративного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , (паспорт серії НОМЕР_2 ), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Андрусенко Ігор Ярославович, (Свідоцтво №701 про право на заняття адвокатською діяльністю від27.04.2012 року, Ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВО №1046106), місцезнаходження якого: вул.С.Бандери №1 м.Монастириська Тернопільської області.

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 40108798), юридична адреса місцезнаходження якого: вул.Української Перемоги №15 м.Івано-Франківськ.