Рішення № 10945395, 26.07.2010, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2-4473-2010

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2010 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Гусинського М.О.,

при секретарі Моїсеєвої О.І.,

за участю сторін: представника позивача - відповідача ОСОБА_1,

представника відповідача - позивача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Словянська цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, забезпечення позову, зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», третя особа ОСОБА_4 про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

01 червня 2010 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, забезпечення позову, посилаючись на те, що 18.07.2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» (згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 12.06.2009 року, Статута ПАТ АБ «Укргазбанк» в новій редакції) та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 2233/3/15, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 28300,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 17.07.2028 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,8% річних. 18.07.2008 року в забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором № 2233/3/15 від18.07.2008 року між Банком, Позичальником ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 952/1, згідно якого Поручитель поручився перед Банком за виконання Позичальником зобовязань по кредитному договору. Також 18.07.2008 року в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором № 2233/3/15 між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки № 952, посвідчений приватним нотаріусом Словянського міського нотаріального округу Панченко А.В. реєстровий № 5776. Згідно з договором іпотеки Іпотекодавцем передано в іпотеку Банку нерухоме майно трикімнатна квартира АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 18.07.2008 року приватним нотаріусом Словянського міського нотаріального округу Панченко А.В., за реєстром № 5772 та зареєстрованого в Дножавн6ому реєстрі правочинів 18.07.2008 року за № 3030473, про що надано витяг № 6255156 від 18.07.2008 року, реєстраційний № 23038179. Позичальник свої зобовязання за кредитним договором щодо сплати процентів та суми кредиту не виконує. Повернення кредитних коштів та сплата процентів позичальник здійснював до травня 2009 року, станом на 25.02.2010 року заборгованість складає: 26177,77 доларів США з за строковим кредитом; 968,34 доларів США за прострочення кредитом; 2908,27 доларів США за прострочення відсотків; 4431,19 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентів, а всього 30054,05 доларів США та 4431,19 грн. Просили стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором 30054,05 доларів США та 4431,19 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 18.07.2008 року приватним нотаріусом Словянського міського нотаріального округу Панченко А.В. та понесені судові витрати.

07.07.2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», третя особа ОСОБА_4 про визнання договору недійсним, посилаючись на те, що 18.07.2008 року між нею та ВАТ АБ «Укргазбанк» укладено договір № 2233/3/15, ПАТ АБ «Укргазбанк» є правонаступником ВАТ АБ «Укргазбанк», та укладений договір іпотеки № 952, згідно до якого, в рахунок забезпечення договору вона передала банку в іпотеку нерухоме майно квартиру АДРЕСА_3. ОСОБА_4 уклав з відповідачем договір поруки № 952/1 від 18.07.2008 року, згідно якого поручався перед відповідачем, за виконання її зобовязання по кредитному договору. Відповідно до заявки на видачу готівки № 396_12 від 18.07.2008 року їй було видано 28300,00 доларів США.

Вважає, що правовідносини, які виникають із кредитного договору, за суттю є зобовязаннями, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобовязань; чинний Цивільний кодекс України розрізняє валюту зобовязання та валюту виконання зобовязання, що відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Згідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні; сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч.1 ст.533 ЦК грошове зобовязання має виконуватися в гривнах.

Згідно до ст. 35 Закону України «Про Національний банк України” гривня, як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Таким чином, вважає, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства передбачені Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, який з урахуванням припису статті 4 ЦК України є одним із джерел регулювання правовідносин у валютній сфері.

Під валютними операціями у вказаному Декреті Кабінету Міністрів України, на її думку, розуміються операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Надання Банком Позичальникові грошових коштів (кредиту) та проведення позивачем дій відносно виконання своїх обовязків в іноземній валюті (в тому числі, оплата процентів за користування кредитом, різного роду комісій) за своєю правовою природою є валютною операцією.

Одночасно, статтею 5 ДКМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю” передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії НБУ.

Відповідно до статті 2 ЗУ „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” ліцензування, в тому числі, банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.

Згідно із статтею 2 ЗУ „Про банки та банківську діяльність” документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого Банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність є банківською ліцензією.

Статтею 5 ДКМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю” передбачено, що на здійснення валютних операцій НБУ видає генеральні та індивідуальні ліцензії.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Згідно до п.п. в), г) ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо:

? надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

? використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотриманні субєктами господарських відносин імперативних вимог законодавства, щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії.

Відповідно до частини 5 статті 5 ДКМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, пункту 1.10 Положення „Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу” одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції, означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами ліцензії.

Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства, положення, щодо обовязкового вираження зобовязань в грошовій одиниці України (гривні) також передбачені статтею 524 ЦК України.

Згідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобовязання не підлягає забезпеченню; недійсність основного зобовязання (вимоги) спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. У звязку з викладеним договір іпотеки, укладений між ними, теж має бути визнаним не дійсним. Просила суд первісному позивачеві відмовити у задоволені позову, її позовні вимоги задовольнити, визнати недійсним кредитний договір № 2233/3/15 від 18.07.2008 року та договір іпотеки № 952 від 18.07.2008 року.

Представник позивача-відповідача ПАТ АБ «Укргазбанк» ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги підтримав у повному обсязі, дав пояснення які співпадають у позові, зустрічні позовні вимоги не визнав в повному обсягу та надав до суду письмове заперечення, в якому зазначив, що відповідно до ч .1 ст. З ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Одним із способів захисту прав і інтересів згідно із 2 статті 16 ЦК України може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Вважає, що якщо навіть погодитись з позицією відповідача щодо неправомірності укладення договору кредитування в іноземній валюті та необхідності отримання індивідуальної ліценції НБУ, то слід зазначити, що у такому випадку за відсутності відповідних ліцензій у сторін договору, ця обставина безпосередньо не визначає недійсність договору. Укладення договору без наявності відповідних ліцензій не доводить у такому випадку порушення суб'єктивного цивільного права відповідача. Звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним фактично є намаганням відповідача покласти на позивача несприятливі правові наслідки через невиконання відповідачем своїх обов'язків згідно кредитного договору . |

Позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором в доларах США, а не в національній валюті України , обґрунтовані тим, що кредит відповідачу був наданий саме у доларах США.

Стаття 99 Конституції України встановлює, що грошовою одиницею України є гривня, разом с тим, вказана стаття Конституції України визначає правовий статус грошової одиниці України, але не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в України грошових одиниць іноземних держав.

За приписами ст. 35 Закону України «Про національний банк України» гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території.

Тобто, вказаною нормою встановлюється лише обов'язок приймати усіма фізичними та юридичними особами без обмежень на всій території України її національної валюти, та жодним чином не обмежую використання валюті при здійсненні розрахунків.

Статтею 192 ЦК України передбачено, що законним платіжним засобом, обов'язковім до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, на думку представника позивача-відповідача, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України. Однак в той же час, п.2.ст.192 ЦК України містить диспозитивну норму відсилання за якою використання валюти в Україні можливо в порядку, встановленому законодавством.

Статтею 524 ЦК України встановлено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Таким чином, частина 1 вказаної статті містить загальне правило, за яким зобов'язання має бути виражене в грошовій одиниці України - гривні.

Частина 2 вказаної статті дозволяє сторонам зобов'язання визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті - фактично зафіксувати ціну договору (зобов'язання) в доларах США. ЄВРО та іншій іноземній валюті.

Відповідно до ч. З ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором Банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони у договорі можуть відступати І від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, з врахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином ч. З ст. 6 ЦК України закріплює положення про співвідношення договору і закону в тих випадках, коли щодо певних відносин існує зазначення в актах цивільного законодавства, але сторони бажають за згодою між собою врегулювати ці відносини інакше. В такій ситуації сторони договору мають право вибору: використати норми акту цивільного законодавства для врегулювання своїх відносин або за власним розсудом відступити від положень актів цивільного законодавства шляхом встановлення в договорі інших правил поведінки, ніж це передбачено законодавством.

Тобто Цивільний кодекс закріпив принцип свободи договору, а змістом договору є ті умови, на яких сторони погодились виконувати договір.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. А належним виконанням зобов'язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата відсотків за користування кредитними коштам: у строки, в розмірі та в валюті, визначеними в кредитному договорі. Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, тобто зобов'язання за кредитним договором припиняється лише виконанням, проведеним відповідно до умов договору, а саме: поверненням кредиту та сплаті відсотків за користування кредитам у строки, в розмірі та валюті, передбаченими в Кредитному договорі.

Кредитним договором передбачено, що Позичальник зобов'язаний сплачувати заборгованість за кредитом і проценти за користування ним у строки, в розмірі та валюті, як це було визначено Договором, а саме в доларах США, що підтверджується виписками з рахунків позичальника та кредитним договором.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1 «Позика», якщо інше не випливає із суті кредитного договору;

Відповідно до параграфа 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (позики). Слід зазначити, що під час виконання судового рішення про стягнення заборгованості в гривні, при тому, що право вимоги у АБ «Укргазбанк» враховується в іноземній валюті, виникне курсова різниця, оскільки курс долара США до гривні на дату винесення рішення суду буде відрізнятися від курсу долара США до гривні на день виконання рішення суду(платежу), таким чином Банку не буде повернута така ж сума грошових коштів, яку позичальник отримав у власність.

Погашення заборгованості в іноземній валюті законодавчо врегульоване, так, стаття 51 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає порядок звернення стягнення на майно боржника при обчисленні боргу у іноземній валюті. У свою чергу, ст. 6 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» передбачено, що фізичні особи - резиденти мають право купувати іноземну валюту в уповноважених банках та інших фінансових установа їх, що одержали ліцензію Національного банку України, або за їх посередництвом - у інших фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також у національного оператора поштового зв'язку, який одержав ліцензію Національного банку України. Тобто, для відповідача нема ніяких перешкод у придбанні іноземної валюти.

Крім цього, Правлінням Національного банку України 29 грудня 2008 року було прийнято постанову N 469 «Про запровадження Національним банком України валютних аукціонів», на підставі якої Національним банком запроваджено проведення аукціонів з цільового продажу іноземної валюти за гривні з метою задоволення потреб клієнтів банків резидентів - фізичних осіб, а також резидентів - фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності (малий бізнес), які обумовлені необхідністю погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті. Тобто, Національним банком України, що є головним органом валютного регулювання та контролю, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України, визнається правомірність виконання позичальниками банків своїх зобов'язань за кредитними договорами в іноземній валюті.

Що стосується Здійснення кредитних операцій в іноземній валюті, то слід зауважити наступне.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлений договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень статей 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські установи мають право здійснювати кредитні операції, у тому числі розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, на підставі банківської ліцензії. Стаття 2 вказаного Закону визначає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, буд-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. При цьому, відповідно до цієї ж статті кошти - це гроші V національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Таким чином, на думку представника первісного позивача, законодавство України чітко визначає правомочність банків на підставі відповідних ліцензій надавати кредити та бути суб'єктом кредитних зобов'язань.

Спеціальне законодавство у сфері банківської діяльності не містить приписів, які б забороняли банкам кредити в іноземній валюті або регламентували умови кредитування в іноземній валюті.

Що стосується валютного законодавства, то відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (стаття 1) надання кредитів в іноземній валюті слід відносити до валютних операцій.

Здійснення валютних операцій може мати місце на підставі генеральних чи індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Відповідно до ст.5 Декрету індивідуальні ліценції видаються резидентам і нерезидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Перелік валютних операцій, для здійснення яких необхідна індивідуальна ліценція НБУ, наданий у частині 4 цієї статті.

Генеральні ліцензії надаються на здійснення валютних операцій , що не потребують індивідуальних ліцензій на весь період дії режиму валютного регулювання.

Пункт «в» частини 4 статті 5 Декрету передбачає вимогу щодо отримання індивідуальної ліценції НБУ на здійснення операції щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі .

Виходячи з наведеного, індивідуальна ліцензія на проведення вказаних операцій необхідна лише у тому випадку, якщо термін і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Таким чином, Декретом передбачається лише можливість відповідних обмежень але останні їм не встановлюються.

Більш того, на сьогодні законодавством не встановлено терміни і суми кредитів в іноземній валюті як критерії їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування. Ця обставина з огляду на відсилочний характер норми Декрету не дозволяє поширити режим індивідуального ліцензування на валютні операції, повязані з наданням резидентами (банками та іншими фінансовими установами) кредитів в іноземній валюті іншим резидентам.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засад їх, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Таким чином, вважає представник первісного позивача, за відсутності нормативних актів умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками наявність у банку кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету є генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Що стосується необхідності отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України згідно з вимогами пункту «г» частини 4 статті 5 Декрету, то слід зазначити , що відповідно до цієї статті порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензії, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.

Згідно зі статтею 11 Декрету Національний банк України видає в межах, передбачених цим Декретом обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України.

Крім цього, відповідно до статті 44 Закону України «Про Національний банк України» НБУ діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль.

На виконання вказаних повноважень НБУ прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління НБУ від 14.10.2004р. №483 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 09.22.2001р. за №1429,10028.

За приписами п. 1.2. «Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу затвердженого постановою правління НБУ 14.10.2004 N 483 воно регламентує умови видачі Національним банком України (далі - Національний банк) і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання безготівкової території України як засобу платежу.

Також, відповідно до пункту 1.4 Положення використання іноземної валюти як засобу платежу (валютна операція) - використання іноземної валюти на території України для платежу порядок та резидентам іноземної валюти на виконання будь-яких як засобу платежу зобов'язань або оплати товарів що придбаються.

Разом з тим, у пункті 1.5. Положення визначено, що використання іноземної валюти а території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або дотримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями).

АБ «Укргазбанк» має всі необхідні ліцензії та письмові дозволи, щоб операції відповідно до вимог Закону України «Про банки і банківську -III від 07.12.2000 р. та Декрету КМУ «По систему валютного здійснювати валюти: діяльність» № 212 регулювання та валютного контролю» № 15-93 від 19.02.1993 р., відповідно до викладеного просив суд позовні вимоги АБ «Укргазбанк» задовольнити, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Відповідач-позивач ОСОБА_3 у судове засідання не зявилась, але надала заяву про розгляд справи за її відсутністю, за участю її представника ОСОБА_2, первісний позов не визнала в повному обсягу.

Представник відповідача-позивача ОСОБА_2 позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» не визнав, позовні вимоги ОСОБА_3 підтримав, дав пояснення які співпадають з викладеним у зустрічному позові, додатково пояснив, що вважає економічну кризу форс-мажорною обставиною, яка унеможливлює подальше виконання договору позики.

Відповідач, третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не зявився, але надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» не визнав в повному обсягу, просив у задоволені позову відмовити.

Суд вислухавши представника позивача-відповідача ОСОБА_1, представника відповідача-позивача ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» підлягають частковому задоволені, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню за наступних підстав:

18 липня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» і ОСОБА_3, укладено кредитний договір № 2233/3/15, згідно до умов якого відповідачу ОСОБА_3 було надано кредит у сумі 28300,00 доларів США, під 13,8% річних на строк з 18.07.2008 року по 17.07.2028 року, а відповідач був зобовязаний щомісячно погашати кредит і сплачувати проценти за користування кредитом (а.с.48-53).

ОСОБА_3 отримала 18.07.2008 року позику за договором позики № 2233/3/15 в сумі 28300,00 доларів США саме в доларах США (а.с. 47)

18 липня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» і ОСОБА_3, в забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором, укладено договори іпотеки № 952 згідно якого відповідач ОСОБА_3, надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатна квартира АДРЕСА_1, яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 18.07.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Словянського міського нотаріального округу Панченко А.В (а.с. 54-56).

18 липня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» і ОСОБА_3 і ОСОБА_4, укладено договір поруки, згідно якого ОСОБА_4, зобовязався у разі невиконання або порушення ОСОБА_3, зобовязань перед ЗАТ КБ «Укргазбанк», погасити заборгованість за кредитним договором в повному обсягу (а.с.57).

Взяті на себе зобовязання відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, по кредитному договору та договору поруки не виконують і станом на 25.02.2010 року сума заборгованості по кредитному договору складає 30054,05 доларів США та 4431,19 грн.(а.с. 26-27).

ПАТ АБ «Укргазбанк» має банківську ліцензію на право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та п.п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність” (а.с. 102,103,104).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 549, 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання; неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

На підставі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця.

Згідно з вимогами ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі, що були передані йому позикодавцем) в строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотека вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що знаходиться у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотеко держатель має право в разу невиконання своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст. 33 ч.1 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Кредитний договір № 2233/3/15 від 18.07.2008 р. та договір іпотеки № 952 від 18.07.2008р. є взаємоповязані між собою.

Відповідно до ст. 2 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993 р. № 15-93 резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України. Резиденти мають право бути власниками також валютних цінностей, що знаходяться за межами України, крім випадків, передбачених законодавчими актами України; Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Згідно до ст. 2 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобовязань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Статтею 5 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” передбачено право Національного банку України видавати індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом; Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового звязку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Згідно до ст. 7 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 року N 2121-III банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії. Без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також вести рахунки. Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чи адміністративну відповідальність згідно із законами України.

Статтею 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність” передбачена можливість банків здійснювати на підставі банківської ліцензії наступні операції:

1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати такі операції та угоди:

1) операції з валютними цінностями;

Операції, визначені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, належать до виключно банківських операцій, здійснювати які у сукупності дозволяється тільки юридичним особам, які мають банківську ліцензію. Інші юридичні особи мають право здійснювати операції, визначені пунктами 2-3 частини першої цієї статті, на підставі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій, а інші операції та угоди, передбачені цією статтею, вони можуть здійснювати у порядку, визначеному законами України.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про банки і банківську діяльність” до приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Сторонами визнаються наступні обставини: укладання між ПАТ АБ «Укргазбанк» і ОСОБА_3 Кредитного Договору № 2233/3/15 від 18 липня 2008 року на суму 28300,00 доларів США.; отримання ОСОБА_3 18.07.2008 року кредиту в сумі 28300,00 доларів США. у повному обсягу; укладання договору поруки № 952/1 від 18.07.2008 року в забезпечення виконання зобовязання по кредитному договору між ПАТ АБ «Укргазбанк» і ОСОБА_3, ОСОБА_4; укладання договору іпотеки № 952 від 18.07.2008 року в забезпечення виконання зобовязання по кредитному договору між ПАТ АБ «Укргазбанк» і ОСОБА_3

Позивач-відповідач просив визнати недійсними кредитний договір № 2233/3/15 та договір іпотеки № 952 від 18.07.2010 року.

Під час судового розгляду справи суд прийшов до висновку про те, що 18.07.2008 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 2233/3/15 на загальну суму 28300,00 доларів США, згідно якого ПАТ АБ «Укргазбанк» зобовязався надати ОСОБА_3 28300,00 доларів США в кредит терміном на 20 років, з 18.07.2008 року по 17.07.2028 року, а ОСОБА_3 зобовязалась протягом з 18.07.2008 року по 17.07.2028 року повернути отриманий кредит, сплативши також сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 13,8 % річних, а також інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.

Розглядаючи справу суд прийшов до висновку про те, що 18.07.2008 року ПАТ АБ «Укргазбанк» свої умови за договором кредиту № 2233/3/15 виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_3 гроші в сумі 28300,00 доларів США, що є повною сумою кредиту; ОСОБА_3 18.07.2008 року отримала кредит за договором № 2233/3/15 повністю, у сумі 28300,00 доларів США, ця обставина визнається сторонами справи.

Свої зобовязання за кредитним договором № 2233/3/15 ОСОБА_3 на час звернення первісного позивача до суду належним чином не виконує, про що свідчить наявна заборгованість за договором в сумі 30054,05 доларів США та пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентів у сумі 4431 грн. 19 коп. Ця обставина також визнається сторонами справи.

ПАТ АБ «Укргазбанк» має ліцензію Національного Банку України на здійснення валютних операцій і має право видавати кредити в іноземній валюті, відповідно до чого суд приходить до висновку про те, що під час укладання договору кредиту та видачі ОСОБА_3 грошей в іноземній валюті - доларах США ПАТ АБ «Укргазбанк» не було порушено норм чинного законодавства України або прав, свобод та інтересів сторін по справі.

ОСОБА_3 не тільки отримала кредит в доларах США, але й зобовязалася його повертати саме в доларах США, підписавши власноруч усі документи при його укладанні, відповідно до чого суд приходить до переконання про те, що ОСОБА_3 повинна виконувати свої зобовязання по даному кредитному договору у валюті зобовязання - доларах США.

Суд також не може визнати економічну кризу такою форс-мажорною обставиною, яка унеможливлює подальше виконання кредитної угоди, вважає, що відповідно до вимог Національного Банку України ПАТ АБ «Укргазбанк» мав би переукласти з ОСОБА_3 кредитну угоду на більш довгий час, з виплатою щомісячно менших відсотків, ніж за умовами договору, але в судовому засіданні жодних відомостей про те, що ОСОБА_3 зверталася до ПАТ АБ «Укргазбанк» з пропозицією переукласти договір кредиту, а ПАТ АБ «Укргазбанк» їй відмовив надано не було, відповідно до чого суд вважає позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки такими, що підлягають задоволенню.

Так, як ОСОБА_4 є поручетелем ОСОБА_3 саме за кредитним договором № 2233/3/15, умови якого не виконуються саме ОСОБА_3, то, відповідно до вимог чинного законодавства, стягнення боргу за цим договором повинно здійснюватися з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку.

За тих самих обставинах суд приходить до переконання про відсутність будь-яких підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3

Стосовно вимог про забезпечення позову обмеження їх у праві виїзду за межі України суд прийшов до наступного:

Згідно до ст. 6. ЗУ «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон: за наявності паспорта громадянина України для виїзду за кордон - шляхом його тимчасового вилучення, а за відсутності такого паспорту - шляхом відмови у його видачі.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Згідно ч.ч.2, 3 ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України сторони мають право, якщо подання потрібних доказів є неможливим, або у них є складнощі в поданні цих доказів, заявити клопотання про забезпечення цих доказів.

Згідно ст. 137 ЦПК України у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобовязаний витребувати такі докази.

Первісним позивачем ПАТ АБ «Укргазбанк» відомостей про наявність, або відсутність у первісних відповідачей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 паспортів для виїзду громадянина за кордон надано не було, клопотань про те, що подання потрібних доказів є неможливим, або у нього є складнощі в поданні цих доказів, суду надано не було; клопотань про забезпечення цих доказів суду не надавалося.

Таким чином, вимоги про забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження особи у праві виїзду за кордон задоволенню не підлягають у звязку з їх недоведеністю.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» підлягають частковому задоволенню, з відповідачів потрібно солідарно стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором у сумі 30054,05 доларів США , пеню за несвоєчасне погашення кредиту та процентів у сумі 4431 грн. 19 коп., понесені витрати по сплаті судовий збір у сумі 1700 грн. 00 коп. та витрат з інформаційно технічного забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 120 грн. 00 коп., у рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру під номером 40 у АДРЕСА_1, загальною площею 54,5 м2, житловою - 40,2 м2, яка належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 18.07.2008 року приватним нотаріусом Словянського міського нотаріального округу Панченко А.В., за реєстром № 5772 та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 18.07.2008 року за № 3030473, про що надано витяг № 6255156 від 18.07.2008 р., реєстраційний номер 23038179; право власності на яку зареєстровано в КП „БТІ” м. Словянська за ОСОБА_3 31.07.2008 року за реєстраційним номером НОМЕР_3, а в частині позову стосовно вимог про встановлення тимчасового обмеження в праві виїзду громадянина за кордон та вилучення паспорту, необхідно відмовити у звязку з необґрунтованістю цих вимог; зустрічні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають у звязку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд присуджує понесені витрати по справі тільки той із сторін, на користь якої винесено рішення, відповідно до чого з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 потрібно стягнути понесені ПАТ АБ «Укргазбанк» судові витрати, а з ОСОБА_3 також потрібно стягнути судовий збір в сумі 1700,00 грн. по її зустрічному позову, так, як при поданні позову вона не сплатила судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 61, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, ст. ст. 3, 11, 202, 203, 215, 217, 509, 524-526, 1048-1050, 1054, 1055, 10561 ЦК України, ст. 19, 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 року N 2121-ІІІ, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, забезпечення позову задовольнити частково.

Стягнути солідарно з:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Харків, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_4, ІПП НОМЕР_1,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Санки-Петербург, який мешкає за адресою: АДРЕСА_5, ІПП НОМЕР_2,

на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк « Укргазбанк » на р/р Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк » в особі Донецької філії (83000, м. Донецьк, вул. Постишева, буд. 107, код ЄДРПОУ 26258322, МФО 335894):

? заборгованість за кредитним договором № 2233/3/15 від 18.07.2008 року у сумі 30054,05 доларів США (Тридцять тисяч пятдесят чотири долари США 05 центів);

? пеню за несвоєчасне погашення кредиту та процентів у сумі 4431 грн. 19 коп., понесені витрати по сплаті судовий збір у сумі 1700 грн. 00 коп. та витрат з інформаційно технічного забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 120 грн. 00 коп., а всього 6251 грн. 19 коп. (Шість тисяч двісті пятдесят одна гривна 19 копійок).

У рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру під номером 40 у АДРЕСА_1, загальною площею 54,5 м2, житловою - 40,2 м2, яка належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 18.07.2008 року приватним нотаріусом Словянського міського нотаріального округу Панченко А.В., за реєстром № 5772 та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 18.07.2008 року за № 3030473, про що надано витяг № 6255156 від 18.07.2008 р., реєстраційний номер 23038179; право власності на яку зареєстровано в КП „БТІ” м. Словянська за ОСОБА_3 31.07.2008 року за реєстраційним номером НОМЕР_3.

В задоволені позовних вимог в іншій частині відмовити.

У задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», третя особа ОСОБА_4 про визнання договору недійсним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Харків, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_6, ІПП НОМЕР_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1700 гривен 00 коп. ( Одна тисяча сімсот гривен 00 копійок ) на р/р 31417537700075 у ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 34686605.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Словянський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 30 липня 2010 року.

Суддя Словянського міськрайонного суду М.О.Гусинський